ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/20686/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Янушак О.М.,
відповідача - Метенка Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Апк-Інвест"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 (головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.)
у справі №910/20686/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Апк-Інвест"
до Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"
про стягнення 4832197,26 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (далі - ПрАТ "АПК-Інвест") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі - ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння") про стягнення 4832197,26 грн збитків.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), зокрема пункту 187.1 статті 187, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме невірним визначенням постачальником дати першої події та незабезпеченням здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ,) у зв`язку з чим позивач фактично втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 4832197,26 грн, через що поніс прямі фінансові збитки у сумі неотриманого податкового кредиту з податку на додану вартість у вказаному розмірі.
1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що жодна норма законодавства, в тому числі ПК України, не містить прямого обов`язку здійснення корегування податкових зобов`язань "заднім числом - періодом"; ПК України встановлює лише необхідність такого корегування, зокрема у разі зміни вартості товару. Таке коригування здійснюється відповідно до встановлення першої події, якою у даному випадку є рішення Господарського суду Донецької області від 20.05.2018 у справі №905/1269/18, а саме з дати набрання ним чинності - 11.06.2019.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.28.11.2017 між ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" (постачальник) та ПрАТ "АПК-Інвест" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №АПК/20112017, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі та строки, що визначені цим договором.
2.2.В рамках укладеного договору, 31.05.2018, відповідачем було складено акт приймання-передачі природного газу за травень 2018 року на загальну суму 8639911,99 грн, проте позивач не погодився з обсягами отриманого газу на суму 7152912,69 грн, про що надіслав постачальнику письмову незгоду з об`ємами природного газу, зазначеними в акті.
2.3.При цьому постачальник, не зважаючи на письмову незгоду споживача підписати акт приймання-передачі природного газу за травень 2018 року, відобразив послугу з постачання газу в своєму обліку на суму вартості всього неузгодженого обсягу газу.
2.4.В подальшому ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ПрАТ "АПК-Інвест" про стягнення 7708311,50 грн, мотивуючи свої вимоги невиконанням ПрАТ "АПК-Інвест" умов укладеного між сторонами договору в частині складання акта про фактичний обсяг розподіленого газу в травні 2018 року та повної оплати фактично спожитого газу в травні 2018 року.
2.5.Господарський суд Донецької області рішенням від 20.05.2019 у справі №905/1256/18, яке набрало законної сили 11.06.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" до ПрАТ "АПК-Інвест" про стягнення 7708311,50 грн, з яких: 7029904,64 грн заборгованості, 527242,85 грн збитків, 130968,09 грн пені, 11556,01 грн 3% річних, 8639,91 грн штрафу.
2.6.Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від 20.05.2019 у справі №905/1269/18, яке набрало законної сили 11.06.2019, обсяги поставленого в травні 2018 року природного газу, що були визначені постачальником та непогоджені споживачем, визнано недійсними, а також визнано недійсною заборгованість за такий газ, то постачальник за результатами проведеного перерахунку повинен був скласти податкові накладні, в яких дати складання мають відповідати датам першої події за операціями з постачання газу в періодах (місяцях), наступних після травня 2018 року, а саме датам перерахування споживачем авансових платежів за газ, який підлягав поставці (поставлявся) у таких місяцях.
2.7.Саме такі податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, на переконання позивача, могли бути для нього єдиною підставою для внесення сум ПДВ, зазначених в них в розмірі 4832197,26 грн, до податкового кредиту.
2.8.При цьому відповідач вказує, що після набрання законної сили вищезазначеним рішенням, він зменшив обсяг використаного (спожитого) ПрАТ "АПК-Інвест" природного газу в травні 2018 року на 817,472 тис.м куб. (987,414 тис.м куб (за даними оператора ГРМ та оператор ГТС) - 169,942 тис.м куб (за рішенням суду)) загальною вартістю 7152912, 67 грн з ПДВ та склав в ЄРПН два розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №1006009 від 10.06.2019 до податкової накладної №498 від 31.05.2018 та №1006010 від 10.06.2019 до податкової накладної №127 від 14.05.2018 на загальну суму 7152912,67 грн з ПДВ (вказані розрахунки коригування зареєстровані позивачем в ЄРПН 26.06.2019); результат перерахунку податкових зобов`язань постачальник (відповідач) відобразив у складі податкової декларації за червень 2019, та направив на адресу позивача акт приймання-передачі природного газу, датований 10.06.2019, коригуючий обсяги газу, вказані в акті приймання-передачі природного газу від 31.05.2018.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 13.05.2021 у справі №910/20686/20 позов ПрАТ "АПК-Інвест" до ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" про стягнення 4832197,26 грн збитків задовольнив повністю; стягнув з ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" 4832197,26 грн збитків та 72482,97 грн судового збору.
3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що відповідач за результатами здійсненого перерахунку повинен був скласти податкові накладні, в яких дати складання мають відповідати датам першої події за операціями з постачання газу в періодах (місяцях), наступних після травня 2018 року, а саме датами перерахування позивачем авансових платежів за газ, який підлягав поставці (поставлявся) у таких місяцях.
3.3.За висновками місцевого господарського суду, протиправний характер поведінки (бездіяльності) відповідача полягає у порушенні ним податкового законодавства в частині невиконання обов`язку після 11.06.2019 здійснити перерахунок податкових зобов`язань та скласти податкові накладні, в яких дати складання мають відповідати датам першої події за операціями з постачання газу в періодах (місяцях), наступних після травня 2018 року, а саме датами перерахування позивачем авансових платежів за газ, який підлягав поставці (поставлявся) у таких місяцях. Збитками є сума податкового кредиту в розмірі ПДВ, сплаченого позивачем при одержанні послуг з постачання газу відповідно до договору та не отриманого позивачем внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача в сумі 4832197,26 грн. Неотримання податкового кредиту підтверджується витягами з податкових декларацій за період з травня 2018 по дату подання позову.
3.4.Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/20686/20 скасував та ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив.
3.5.Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що складені та зареєстровані в ЄРПН відповідачем податкові накладні не зумовили обмеження прав позивача на відображення у відповідних податкових періодах у складі податкового кредиту сум ПДВ, відображених у цих податкових накладних, а невідображення їх у податковому кредиті позивачем у спірні податкові періоди не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у зв`язку із невидачею та нереєстрацією податкових накладних у ЄРПН, відповідно не свідчить про виникнення у позивача реальних збитків або/та упущеної вигоди.
3.6.Апеляційний суд вважав, що при наявності виданих відповідачем податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, позивачем не доведено завдання відповідачем реальних збитків у вигляді надлишково сплаченого ПДВ до Державного бюджету України у спірні податкові періоди, якими в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або упущеної вигоди у вигляді невідшкодованого ПДВ з Державного бюджету України у спірні податкові періоди, якими в розумінні статті 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
3.7.Також апеляційний суд зазначив, що після набрання законної сили рішенням від 20.05.2019 у справі №905/1268/18 відповідач здійснив коригування кількісних та вартісних показників, склав розрахунки коригування кількісних та вартісних показників 10.06.2019 за №1006009 до податкової накладної від 31.05.2018 №498 та №1006010 до податкової накладної від 14.05.2018 №127, що свідчить про відсутність у відповідача вини при визначенні податкового зобов`язання з ПДВ за травень 2018. При цьому зазначив, що приписи статті 192 ПК України не встановлюють обов`язку постачальника щодо складення нових податкових накладних з іншою датою першої події.
3.8.Крім цього, апеляційний суд відхилив посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2019 у справі №917/877/17, зазначивши, що підставою позову у вказаній справі була бездіяльність відповідача, яка полягала у невиконанні останнім обов`язку зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, та, як наслідок, неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, що відповідно зменшило податкове зобов`язання на зазначену суму, та фактично є збитками цієї особи. Тоді як у справі №910/20686/20 відповідач видав та здійснив реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у спірні податкові періоди, отже, справа №917/877/17 не є релевантною для спірних правовідносин.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ПрАТ "АПК-Інвест" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №910/20686/20 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/20686/20.
4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на те, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанцій не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17 стосовно застосування пункту 201.10 статті 201 ПК України.
4.3.За твердженнями скаржника, постачальник за результатами здійсненого перерахунку повинен був скласти податкові накладні, у яких дати складання мають відповідати датам першої події за операціями з постачання газу у періодах (місяцях), наступних після травня 2018, а саме датам перерахування споживачем авансових платежів за газ, який підлягав поставці (поставлявся) у таких місяцях. Саме такі податкові накладні, зареєстровані у ЄРПН, для споживача могли бути єдиною законною підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених в них (4832197,26 грн), до податкового кредиту.
4.4.Проте за спірними правовідносинами відповідачем було зареєстровано 16 податкових накладних із невірними реквізитами, що складені не за правилами першої події, тобто помилкових податкових накладних, у зв`язку з чим позивач не мав правових підстав на віднесення до свого податкового кредиту суми у розмірі 4832197,26 грн за відповідними податковими накладними, що безпідставно не було враховано апеляційним судом.
4.5.На переконання скаржника, якщо платником податку при здійсненні операції з постачання товарів/послуг було складено податкову накладну іншою датою, ніж дата виникнення першої події за такою операцією, тобто помилкову податкову накладну, то з метою виправлення допущеної помилки на дату її виявлення такий платник податку може скласти розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до такої помилкової податкової накладної. Одночасно з цим платник податку складає нову податкову накладну за такою операцією із зазначенням у такій податковій накладній дати складання, що відповідає даті настання першої події за такою операцією.
4.6.ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у даній справі - без змін.
4.7.Відповідач стверджує, що у відповідності до положень ПК України він склав та зареєстрував податкові накладні у ЄРПН за правилом першої поді - передачі товару, а саме постачання природного газу ПрАТ "АПК-Інвест" у травні 2018 року в обсязі 987,414тис. куб.м, що зумовлено тим, що постачання природного газу постачальником та обсяг спожитого газу споживачем по договору був встановлений відповідно до даних оператора газорозподільних мереж (ГРМ) та оператора газотранспортної системи (ГТС), що відповідає вимогам Розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823, та Розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827. Саме тому оформлення податкових накладних на поставки газу цього періоду відбувалось датою складання актів приймання-передачі газу, якими оформлювався факт поставки, оскільки саме факт поставки був тією подією, що відбулась раніше, з якою закон пов`язує виникнення податкового зобов`язання з податку на додану вартість (пункт 187.1 статті 187 ПК України).
4.8.При цьому відповідач вказує, що здійснені позивачем у спірний період оплати, які позивач обліковував як попередню оплату, зараховувались відповідачем в погашення заборгованості за газ, поставлений у попередні періоди, у зв`язку з чим податкові накладні на дати таких платежів не оформлювались. Відповідачем відповідні податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за період з травня 2018 року по червень 2019 року виписані своєчасно та зареєстровані повноважним податковим органом належним чином.
4.9.За твердженнями відповідача, законні/правові підстави відобразити коригування обсягів постачання природного газу споживачу за травень 2018 виникли у нього лише після набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1269/18, на виконання якого та у відповідності до вимог пункту 192.1 статті 192 ПК України відповідач (постачальник) склав у ЄРПН два розрахунки коригування кількісних і вартісних показників. При цьому зазначає, що норми пункту 192.1 статті 192 ПК України не встановлюють обов`язку постачальника щодо складання нових податкових накладних з іншою датою першої події.
4.10.Також відповідач вказує, що очевидною є ключова відмінність між обставинами справи №910/20686/20 та обставинами справи №917/877/17, адже на відміну від фактичних обставин останньої, у даній справі відповідачем складено необхідні податкові накладні, які зареєстровані у встановленому порядку в ЄРПН, а акти приймання-передачі природного газу підписані і погоджені між сторонами у відповідності до положень договору. Ця істотна відмінність виключає можливість посилатись на висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
5.2.Відповідно до частин 1,2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
5.3.Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
5.4.Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
5.5.Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
5.6.Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.
5.7.Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
5.8.Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
5.9.Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
5.10.Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
5.11.Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
5.12.Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
5.13.Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
5.14.При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.
5.15.Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
5.16.Як зазначалось, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема пункту 187.1 статті 187, пункту 201.4 статті 201 ПК України, а саме невірним визначенням постачальником дати першої події та незабезпечення ним здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з чим позивач, на його переконання, фактично втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 4832197,26 грн, через що поніс прямі фінансові збитки на вказану суму. Таким чином позивач доводив факт вчинення позивачем податкового порушення у вигляді неправомірного коригування до податкових накладних, яке позбавило його права на податковий кредит.
5.17.Колегія суддів вважає, що позивач мав право звернутись до суду господарської юрисдикції за стягненням збитків зі свого контрагента (відповідача), який неналежно виконав господарське зобов`язання, після чого, здійснивши неналежне коригування до податкових накладних, допустив податкове правопорушення, втім за умови доведення факту такого порушення норм податкового законодавства, вчиненого у формі протиправних дій, належними та допустимими доказами. При цьому колегія суддів враховує, що порушення прав позивача у господарських зобов`язальних правовідносинах відновлене чинним рішенням Господарського суду Донецької області від 20.05.2019 у справі №905/1269/18. суду
5.18.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).
5.19.Проте, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправних дій відповідача, розміру збитків та наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.
5.20.Згідно зі статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
5.21.З урахуванням наведеного, позивачем не доведено наявність в діях відповідача такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, а саме не доведено допустимими доказами факту вчинення відповідачем податкового правопорушення в частині складання та реєстрації податкових накладних за травень 2018 року, визначення дати першої події, внесення коригування кількісних і вартісних показників до таких податкових декларацій, який у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства. Відповідно, подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання, яке, за його власною юридичною оцінкою, потягло за собою завдання позивачу відповідачем збитків.
5.22.Позивачем також не доведено, що складені та зареєстровані в ЄРПН відповідачем податкові накладні за травень 2018 року з визначеними постачальником датами першої події зумовили обмеження прав позивача на відображення у відповідних податкових періодах у складі податкового кредиту сум ПДВ, відображених у цих податкових накладних, як не доведено й того, що невідображення їх у податковому кредиті позивачем у спірні податкові періоди свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у зв`язку із невидачею та нереєстрацією податкових накладних у ЄРПН.
5.23.Посилання позивача (скаржника) на неврахування судом апеляційної інстанції індивідуальної податкової консультації ДФС України від 20.03.2020 №1185/6-99-00-07-03-02-06/іПК як на підставу підтвердження факту вчинення відповідачем податкового правопорушення, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію, в даному випадку позивачем, та жодним чином не породжує обов`язків для третіх осіб, в тому числі для відповідача. Отже доказ, який підтверджує факт надання податкової консультації, не є доказом вчинення відповідачем податкового правопорушення.
5.24.Відтак, при наявності виданих відповідачем податкових накладних за травень 2018, зареєстрованих у ЄРПН, позивачем не доведено завдання відповідачем реальних збитків у вигляді надлишково сплаченого ПДВ до Державного бюджету України у спірні податкові періоди, якими у розумінні статті 22 ЦК України є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або упущеної вигоди у вигляді невідшкодованого ПДВ з Державного бюджету України у спірні податкові періоди, якими у розумінні статті 22 ЦК є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
5.25.Також позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між діями позивача щодо оформлення та реєстрації податкових за травень 2018, визначення в них дати першої події та внесення коригування до таких накладних із заподіяними позивачу збитками в заявленому ним до стягнення розмірі.
5.26.За таких обставин, враховуючи недоведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 4832197,26 грн.
5.27.Враховуючи вищевикладене у цій постанові Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, правовий висновок щодо застосування норм права в якому, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, встановив, що оскаржуване судове рішення у цій справі не суперечить висновку, викладеному у справі, на який посилається скаржник, позаяк зазначено у пункті 5.17 колегія суддів не заперечує, що позивач мав право звернутись до суду господарської юрисдикції за стягненням збитків зі свого контрагента (відповідача), який допустив податкове правопорушення.
5.28.При цьому, колегія суддів зазначає про помилковість дослідження апеляційним судом змісту вчинених відповідачем дій в сфері оподатковування, зокрема щодо визначення дати першої події, внесення коригування до податкових накладних на предмет їх відповідності приписам податкового законодавства, оскільки дослідження обставин, які засвідчують факти наявності/відсутності податкових правопорушень, не відноситься до господарської юрисдикції. Проте оскільки вказане не призвело до прийняття неправильного по суті рішення про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю складу цивільного правопорушення, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне постанову апеляційного суду залишити в силі з мотивів, викладених у цій постанові.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2.Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.
7. Розподіл судових витрат
7.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Апк-Інвест" залишити без задоволення.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №910/20686/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді Н.М. Губенко
О.А. Кролевець
