Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2021 року № 320/4418/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного правадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції України до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Житлово-експлуатаційна контора Баришівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна екологічна інспекція України з позовом до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Житлово-експлуатаційна контора Баришівської селищної ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність, неправомірними дії відповідача та зобов`язати відповідача вжити заходи реагування щодо усунення порушень вимог законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища та вимог законодавства у сфері поводження з відходами, а саме:
1) визначити територію для розміщення відходів відповідно до законодавства;
2) вирішити питання щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами, а саме для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;
3) розробити та затвердити схему санітарного очищення населеного пункту смт. Баришівка;
4) організувати у повному обсязі збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;
5) затвердити місцеві програми поводження з відходами з урахуванням правил благоустрою території населеного пункту та з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту смт. Баришівка та здійснювати контроль за їх виконанням;
6) забезпечити здійснювати контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;
7) визначити виконавців послуг з вивезення побутових відходів на конкурсних засадах у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1173 «Питання надання послуг з вивезення побутових відходів»;
8) здійснювати діяльності з видалення та захоронення побутових відходів після отримання у встановленому законодавством порядку висновку з оцінки впливу на довкілля;
9) забезпечити в повному обсязі ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, а також створення постійної діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1217 «Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів».
- стягнути з відповідача на користь Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 3750853) понесені нею судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною екологічною інспекцією України проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Баришівської селищної ради Київської області з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами, а також забезпечення виконання делегованих повноважень, в ході якого було встановлено вчинення відповідачем ряду порушень екологічного законодавства, які створюють загрозу екологічній безпеці території та епідемічному благополуччю населення смт. Баришівка. Вказане, на думку позивача, стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Житлово-експлуатаційну контору Баришівської селищної ради (07500, Київська область, смт. Баришівка, провул. Банний, буд. 3, код ЄДРПОУ 23570929).
В порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано докази у справі:
від позивача:
копію Положення про Державну екологічну інспекцію України;
від відповідача:
- копію Програми охорони навколишнього середовища Баришівської селищної ради на 2020-2021 роки, затвердженої рішеннями ради від 20.03.2020 № 1050-24-07 та від 20.07.2020 № 1301-28-07 та копії документів на підтвердження процесу її виконання;
- письмові пояснення щодо наявності дозвільних документів з видалення, захоронення відходів;
- копії документів щодо проведення конкурсних процедур із визначення виконавця послуг вивезення побутових відходів;
- копії документів щодо наявності схеми санітарного очищення населеного пункту смт. Баришівка Київської області;
від третьої особи:
копію Статуту.
Разом з тим, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Від Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до суду надійшов відзив на позовну заяву від 05.05.2021 № 969-03-14, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачем в порушення пункту 11 Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 року № 339, порушено термін проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами, а також забезпечення виконання делегованих повноважень, оскільки термін проведення перевірки становить 10 робочих (14 календарних) днів, тоді як термін проведення державного нагляду (контролю) не повинен перевищувати п`яти робочих днів.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що заходи державного нагляду (контролю) не застосовуються до Баришівської селищної ради Київської області, оскільки остання здійснює функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, та не є суб`єктом господарювання, а тому покладення на неї обов`язків, вказаних у предметі позову, є таким, що суперечить чинному законодавству.
Відповідач також зазначає, що Державна екологічна інспекція України при підготовці до державного нагляду (контролю) не вказала відповідно до якого порядку буде проводитися даний захід, не визначила перелік питань, що підлягають розгляду комісією при проведенні перевірки, не затвердила чітко визначені документи чи акти органу місцевого самоврядування, що підлягають перевірці.
Що стосується предмету позову в цілому, у тому числі й щодо зазначених в ньому порушень, відповідач в своєму відзиві зазначає, що ним було розроблено паспорт місця видалення відходів від 10.01.2018, у відповідності до якого визначено місце розміщення сміттєзвалища Баришівської селищної ради Київської області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 площею 5,8000 га.
Крім того, рішенням Баришівської селищної ради Київської області від 20.07.2020 № 1301-28-07 затверджено Програму охорони навколишнього природного середовища Баришівської селищної ради на 2020-2021 роки, одним із пунктів якої є фінансування витрат на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ. На виконання цієї програми з метою ліквідації стихійних сміттєзвалищ було профінансовано 50 000,00 гривень.
Що стосується тверджень позивача про порушення Баришівською селищною радою Київської області вимог частини третьої статті 35-1 Закону України «Про відходи» (визначено виконавця послуг з вивезення побутових відходів без проведення конкурсної процедури), відповідач в своєму відзиві зазначає, що рішенням виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області від 28.01.2021 № 10 було призначено конкурс з визначення виконавця послуг із поводженням з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради. З огляду на це, 06.02.2021 на сторінці газети «Баришівський вісник №5 (522)» було розміщено відповідне оголошення про проведення конкурсу з визначення виконавця послуг із поводженням з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради. Проведення конкурсу відбулося 10.03.2021, а 30.03.2021 Баришівською селищною радою Київської області було укладено договір про надання послуг з поводження з побутовим відходами з ЖЕК Баришівської селищної ради.
З огляду на це, відповідач просить повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Відповіді на відзив до Київського окружного адміністративного суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції України (далі по тесту Держекоінспекція) від 19.01.2021 № 17 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» та звернення громадянина ОСОБА_1 від 18.01.2021, було утворено комісію з проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства полігоном твердих побутових відходів, який розташований на земельній ділянці згідно з кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 та на землях підпорядкованої території Баришівської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04360623, Київська область, смт. Баришівка, вул. Цетральна, 27).
Згідно із Додатком до наказу Держекоінспекції від 19.01.2021 № 17 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» до складу комісії з проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Баришівської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04360623, Київська область, смт. Баришівка, вул. Цетральна, 27) увійшли: начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Управління державного екологічного нагляду (контролю) промислового забруднення старший державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України - Акберов Арзу Ергалогли (Голова комісії), головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України Соловйов Денис Олександрович, головний спеціаліст - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів, надр, водних ресурсів, атмосферного повітря та за поводженням із відходами Державної екологічної інспекції Столичного округу Михайленко Олексій Васильович.
Комісії у період з 20.01.2021 по 02.02.2021 наказано здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) Баришівської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04360623, Київська область, смт. Баришівка, вул. Цетральна, 27) на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами, а також забезпечення виконання делегованих повноважень, зокрема дотримання вимог природоохоронного законодавства полігоном твердих побутових відходів, який розташований на земельній ділянці згідно з кадастровим номером 3220255100:01:139:1000.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 01.02.2021 № 4.2-19/2, у якому зафіксовано порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме:
- підпункту 7 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту «е» частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» (не забезпечено в повному обсязі виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме: не визначено територію для розміщення відходів відповідно до законодавства та не вирішено питання щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами (місць чи об`єктів для сортування, оброблення, перероблення, утилізації та знешкодження відходів);
- пункту «б» частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» (послуги з поводження з побутовими відходами, а саме: послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів Баришівською селищною радою Київської області здійснені з порушенням правил благоустрою території населеного пункту та без урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту смт. Баришівка. При цьому, не розроблено та не затверджено схему санітарного очищення населених пунктів);
- пункту «в» частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» (не організовано створення полігонів для їх захоронення відповідно до ДБН В2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування» з відповідним проектом, що включає санітарно-технічний паспорт, а також не організовано роздільне збирання корисних компонентів цих відходів»);
- пункту «г» частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» (не виконано програму охорони навколишнього середовища Баришівської селищної ради на 2020-2021 роки з питань упорядкування діючих сміттєзвалищ на території селищної ради та здійснення заходів для впровадження роздільного збирання твердих побутових відходів, затвердженого рішеннями Баришівської селищної ради № 1301-28-07 від 20.07.2020 та № 1050-24-07 від 20.03.2020);
- пункту «з» частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» (не здійснюється контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території);
- частини третьої статті 35-1 Закону України «Про відходи» (визначено виконавця послуг з вивезення побутових відходів без проведення конкурсної процедури);
- здійснення відповідачем діяльності з видалення, захоронення побутових відходів без документів дозвільного характеру, а саме: без висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи.
Враховуючи факт порушення відповідачем вимог законодавства у сфері поводження з відходами, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі по тексту - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
В силу пункту 7 вказаного Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за №350/34633, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.
Таким чином, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи є уповноваженим органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Частина сьома статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Згідно із частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Нормами частини першої статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154540, Баришівською селищною радою Київської області визначено територію під розміщення сміттєзвалища площею 5,8000 га за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000.
За результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами, а також забезпечення виконання делегованих повноважень, зокрема дотримання вимог природоохоронного законодавства полігоном твердих побутових відходів, який розташований на земельній ділянці згідно з кадастровим номером 3220255100:01:139:1000, посадовими особами позивача було складено Акт від 01.02.2021 № 4.2-19/2, у якому зафіксовано порушення відповідачем вимог: підпункту 7 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», пунктів «б», «в», «г», «з», «е», частини першої статті 21, частини третьої статті 35-1 Закону України «Про відходи». В ході перевірки було також виявлено здійснення відповідачем діяльності з видалення, захоронення побутових відходів без документів дозвільного характеру, а саме: без висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України, визначає Закон України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР "Про відходи" (далі - Закон № 187/98-ВР).
Частиною четвертою статті 33 Закону № 187/98-ВР передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Вимоги щодо зберігання та видалення відходів, зокрема на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних та екологічних норм.
Відповідно до підпункту 6 та підпункту 15 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України від 21 травня 1997 № 280/97- ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів.
Згідно з підпунктом 2 пункту "а" частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля.
Пунктом 7 частини 1 статті 33 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 21 Закону №187/98-ВР, органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції тощо. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.
Статтями 21, 27, 28, 31, 32, 33 Закону №187/98-ВР на сільські ради покладені обов`язки щодо організації збирання і видалення побутових відходів, створення полігонів для їх захоронення, організацію роздільного збирання корисних компонентів, затвердження місцевих та регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням, вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами.
Згідно зі статтею 33 Закону №187/98-ВР, зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Так в матеріалах справи міститься копія паспорту місця видалення відходів від 10.01.2018 (реєстраційний номер 90-1-18), складеного Баришівським виробничо-комерційним комбінатом комунальних послуг, у відповідності до якого визначено місце розміщення сміттєзвалища Баришівської селищної ради Київської області на відстані 3,050 км на південний схід від смт. Баришівка, між автодорогою Бориспіль-Баришівка та залізничною колією на місці виробленого пісчаного кар`єру, 50.354961, 31.272276 (в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 площею 5,8000 га.).
За даними Паспорту проектний обсяг видалення відходів становить 81305,0 т.; розрахунковий термін експлуатації 50 років. Пунктом 2 Розділу VII Паспорту встановлено, що забруднення навколишнього природного середовища в районі місця видалення відходів не зафіксовані.
Отже вказане, на думку суду, спростовує твердження позивача про порушення відповідачем вимог підпункту 7 пункту «б» частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР та пункту «е» частини першої статті 21 Закону № 187/98-ВР.
Що стосується доводів позивача про порушення Баришівською селищною радою Київської області вимог пункту «г» частини першої статті 21 Закону 187/98-ВР, суд зважає на наступне.
Так, рішенням Баришівської селищної ради Київської області від 20.03.2020 № 1050-24-07 затверджено Програму благоустрою, озеленення та санітарної очистки території Баришівської селищної ради на 2020 рік, а рішенням Баришівської селищної ради Київської області від 20.05.2020 № 1140-25-07 до рішення від 20.03.2020 № 1050-24-07 були внесені зміни, внаслідок чого ресурсне забезпечення Програми благоустрою, озеленення та санітарної очистки території Баришівської селищної ради на 2020 рік було збільшено на 400 000,00 грн. З метою виконання заходів Програми благоустрою, озеленення та санітарної очистки території Баришівської селищної ради на 2020 рік було використано: 340 000,00 грн. на заробітну плату сезонних працівників зі здійсненням робіт по благоустрою населених пунктів; 114 430,00 закупівля матеріалів, обладнання, паливно-мастильних матеріалів; 50 374,00 грн. послуги бульдозера під час проведення робіт з благоустрою. Розробником Програми за даними Паспорту є виконавчий комітет Баришівської селищної ради Київської області, а відповідальними виконавцями Програми є: виконавчий комітет Баришівської селищної ради Київської області, Баришівський районний сектор ГУ ДСНС України в Київській області, інші установи, організації, підприємства.
Водночас, рішенням Баришівської селищної ради Київської області від 20.07.2020 № 1301-28-07 було затверджено Програму охорони навколишнього природного середовища Баришівської селищної ради на 2020-2021 роки, одним із пунктів якої є фінансування витрат на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ. На виконання цієї програми з метою ліквідації стихійних сміттєзвалищ було профінансовано 50 тис. гривень. Розробником Програми за даними Паспорту є виконавчий комітет Баришівської селищної ради Київської області. Очікуваними результатами виконання Програми є, зокрема, зменшення шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище і здоров`я людини та очищення території населених пунктів сільської ради від відходів.
Розділом 4 «Розвиток сфери поводження з твердими побутовими відходами» Додатку 1 до Програми охорони навколишнього природного середовища Баришівської селищної ради на 2020-2021 роки передбачається: 1) ліквідація стихійних сміттєзвалищ; 2) упорядкування діючих сміттєзвалищ на території селищної ради; 3) здійснення заходів для впровадження роздільного збирання твердих побутових відходів.
Так, в матеріалах справи містяться копії аналогічних за змістом договорів про закупівлю послуг № 25 від 24 лютого 2020 року та № 196 від 23 листопада 2020 року, укладених між Баришівською селищною радою (Замовник) та Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради (Учасник), за умовами яких Учасник зобов`язується у 2020 році надати послуги Замовникові, а саме: ДК 021:215 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям (Вивезення та захоронення твердих побутових відходів з місць загального користування на території Баришівської селищної ради в адміністративних межах об`єднаної територіальної громади.
На підтвердження виконання умов договору про закупівлю послуг № 196 від 23 листопада 2020 року свідчить наявна в справі копія акту виконаних робіт № 8 від 11 грудня 2020 року по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів з місць загального користування на території селищної ради з місць загального користування за грудень 2020 року.
Отже вказане, на думку суду, спростовує твердження позивача про порушення відповідачем вимог пункту «г» частини першої статті 21 Закону 187/98-ВР.
Що стосується доводів позивача про порушення Баришівською селищною радою Київської області вимог частини третьої статті 35-1 Закону України «Про відходи», суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області від 28.01.2021 № 10 вирішено: 1) затвердити Положення про порядок проведення конкурсу щодо визначення виконавця послуг з поводження з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради згідно з Додатком 1; 2) утворити конкурсну комісію по проведенню конкурсу щодо визначення виконавця послуг з поводження з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради та затверджено її склад згідно з Додатком 2; 3) затвердити конкурсну документацію по проведенню конкурсу щодо визначення виконавця послуг з поводження з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради згідно з Додатком 3; 4) опублікувати оголошення по проведенню конкурсу щодо визначення виконавця послуг з поводження з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради в газеті «Баришівський вісник» та розмістити його на офіційному сайті Баришівської селищної ради. З огляду на це, 06.02.2021 на сторінці газети «Баришівський вісник №5 (522)» було розміщено відповідне оголошення про проведення конкурсу з визначення виконавця послуг із поводженням з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради. Проведення конкурсу відбулося 10.03.2021.
Як вбачається з протоколу засідання конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з поводження (вивезення і захоронення) з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради від 10.03.2021, за результатами голосування ухвалили визнати переможцями конкурсу по вивезенню твердих побутових відходів: 1) Житлово-експлуатаційну контору Баришівської селищної ради по об`єктах конкурсу №1, №2, №5; 2) Комунальне підприємство «Коржівське» по об`єкту конкурсу №3; 3) Житлово-експлуатаційну контору Баришівської селищної ради на захоронення твердих побутових відходів.
Рішенням виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області від 22.03.2021 № 67 затверджено результати проведення конкурсу з визначення виконавця послуг із поводженням з побутовими відходами на території Баришівської селищної ради та оголошено переможцями конкурсу: 1) Житлово-експлуатаційну контору Баришівської селищної ради по об`єктах конкурсу №1, №2, №5; 2) Комунальне підприємство «Коржівське» по об`єкту конкурсу №3; 3) Житлово-експлуатаційну контору Баришівської селищної ради на захоронення твердих побутових відходів.
30.03.2021 між Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради та виконавчим комітетом Баришівської селищної ради було укладено договір про надання послуг з поводження з побутовим відходами.
З огляду не це, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо порушення відповідачем вимог частини третьої статті 35-1 Закону № 187/98-ВР.
Розглядаючи питання обґрунтованості доводів позивача в частині порушення відповідачем вимог пункту «б» частини першої статті 21 Закону № 187/98-ВР, суд зважає на наступне.
Згідно з підпунктами 6, 15 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів.
Відповідно до статті 21 Закону № 187/98-ВР органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують:
а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів розроблення та затвердження Схеми санітарного очищення населених пунктів смт. Баришівка, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог пункту «б» частини першої статті 21 Закону № 187/98-ВР.
Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем вимог пункту «в» частини першої статті 21 Закону № 187/98-ВР, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 1.1 ДБН В.2.4-2-2005. «ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ. Основні положення проектування» (далі - ДБН В.2.4-2-2005) полігони твердих побутових відходів (далі - ТПВ) є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів.
Згідно із пунктом 1.2 ДБН В.2.4-2-2005 полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.
Відповідно до пункту 1.11 ДБН В.2.4-2-2005 при проектуванні полігонів ТПВ повинні бути передбачені:
- рішення, що забезпечують експлуатаційну надійність, економічність, мінімальне відчуження земельних та інших природних ресурсів і обов`язкове повернення тимчасово відчужуваних земель для подальшого господарського використання;
- розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з ДБН А.2.2-1;
- інженерні заходи, що забезпечують стійкість полігона як споруди, його довговічність і безпеку навколишнього середовища;
- вимоги щодо безпеки життя і здоров`я людини.
Оскільки проект полігону ТПВ не розроблений та не затверджений відповідачем, то відповідно не враховані і вимоги щодо безпеки життя і здоров`я людей, не розроблена оцінка впливу на навколишнє природнє середовище.
Крім того, за приписами пункту 2.2 ДБН В.2.4-2-2005 полігони ТПВ розміщують:
1) на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими засадженнями (особливо лісами 1 -ї групи);
2) на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;
3) на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;
4) на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;
5) за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;
6) з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення за межами санітарно-захисної зони;
7) за межами міст;
8) на відстані, не менше:
- 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);
- 0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.
Так, розпорядженням Баришівської районної державної адміністрації від 05.09.2011 № 884 Баришівській селищній раді було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянко серії ЯЯ № 154540 під розміщення сміттєзвалища площею 5800,0 га за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 21 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема: організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.
У відповідності до Директив ЄС - 1999/31/ЕС та 2008/98/ЕС, які врегульовують поводження із сміттям у країнах Європи та визначають, що саме необхідно робити з відходами, класифікують сміття і описують стратегію скорочення кількості вивезених на сміттєзвалища відходів або полігони, Україна починаючи з 01.01.2018 зобов`язалася сортувати все сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на придатне для повторного використання.
Відповідно до європейських норм, придатні для повторного використання відходи повинні відправлятися на відповідні підприємства, безпечні захоронювати на полігони ТПВ, а з небезпечними проводитимуться необхідні для знешкодження операції. При цьому на полігони та сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом, а саме (продукти харчування, папір, текстиль тощо), що складаються з органічних речовин, які піддаються процесам біологічного розпаду (гниття) (норма Директиви ЄС 1999/31/ЕС).
Так, наказом Міністерства охорони здоров`я від 17.03.2011 №145 затверджено Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць (далі - Правила №145).
Пунктом 2.28 Правил № 145 визначено, що на полігони та сміттєзвалища не мають потрапляти складові побутових відходів, що підлягають утилізації, а саме ті відходи, що підлягають використанню як вторинний матеріал чи енергетичний ресурс.
Згідно із пунктом 2.27 Правил № 145 видалення побутових відходів обов`язково повинно включати їх оброблення (перероблення) шляхом промислового сортування з подальшим перевезенням вторинної сировини, небезпечних відходів, органічної складової та складової побутових відходів, що не підлягає утилізації (після її глибокого пресування до щільності природних ґрунтів (більше 1 т/куб.м) і подальшого брикетування), до місць чи об`єктів утилізації, знешкодження або захоронення відповідно до вимог законодавства про відходи та санітарного законодавства. Залежно від вмісту органічних речовин окремі складові побутових відходів підлягають утилізації шляхом їх оброблення (перероблення) на спеціалізованих підприємствах з отриманням кінцевого продукту - біогумусу або біопродукції на його основі.
Пунктом 2.28 Правил № 145, визначено, що складова побутових відходів, що не підлягає утилізації, повинна знешкоджуватись на спеціалізованих підприємствах (сміттєспалювальні заводи, піролізні установки тощо) або захоронюватись на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах.
Відповідно до п. 1.3 Правил № 145 дія цих санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами.
Отже, з аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що у питаннях визначення режиму використання відходів, відповідальності за додержання умов поводження з ними, ліквідації несанкціонованих та неконтрольованих звалищ відходів, здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, орган місцевого самоврядування виступає як уповноважений законом орган.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт господарювання, який здійснює діяльність, пов`язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів, зобов`язаний дотримуватися вищезазначених Правил.
Проте, як свідчать матеріали даної справи, відповідачем в порушення вимог пункту «в» частини першої статті 21 Закону № 187/98-ВР не організовано створення полігонів для захоронення твердих побутових відходів та не розроблено відповідний проект, що включає санітарно-технічний паспорт та не організовано роздільне збирання компонентів цих відходів.
Що стосується тверджень позивача про те, що здійснення відповідачем діяльності з видалення, захоронення побутових відходів було проведено без документів дозвільного характеру, а саме: без висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи, суд зважає на наступне.
Згідно із статтею 7-1 Закону №280/97-ВР надання дозволів, передбачених цим Законом, на види діяльності та об`єкти, що підлягають оцінці впливу на довкілля, здійснюється з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля такої діяльності згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до абзацу 7 пункту 11 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: інші види діяльності зокрема - утилізацію, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів.
Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.
Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено, що висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.
Згідно із статтею 15 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є: провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 20-2 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, у тому числі, обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Як вбачається з висновків акту перевірки від 01.02.2021 № 4.2-19/2, на земельній ділянці з кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 площею 5,8000 га, що перебуває у користуванні відповідача, згідно паспорту місця видалення відходів (МВВ) №90-1-18 від 01.11.2018 здійснюється планова діяльність з видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів на території Баришівської селищної ради - на відстані 3,050 км на південний схід від смт. Баришівка, між автодорогою Бориспіль-Баришівка та залізничною колією на місці виробленого пісчаного кар`єру, 50.354961, 31.272276, без відповідних документів дозвільного характеру, а саме: висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи.
Судом встановлено, що при фактичному обстеженні території сміттєзвалища, що проведено в ході здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства полігоном твердих побутових відходів, який розташований на земельній ділянці згідно кадастрового номеру 3220255100:01:139:1000 та на землях підпорядкованої території Баришівської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04360623, Київська область, смт. Баришівка, вул. Цетральна, 27), посадовими особами позивача було встановлено, що площа сміттєзвалища в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 становить 4,4813 га; площа сміттєзвалища на невідведених у власність або користування землях становить 0,7813 га; площа сміттєзвалища на інших землях становить 5,7626 га. Таким чином, загальна площа сміттєзвалища де здійснюється видалення та захоронення побутових, будівельних та небезпечних відходів (автомобільні шини) становить 11,0252 га. Дана інформація міститься також в листі ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 26.01.2021 № 51/12-634.
При цьому, як убачається з акту перевірки від 01.02.2021 № 4.2-19/2, під час огляду сміттєзвалища було виявлено, що сміттєвоз марки «МАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив видалення та захоронення побутових відходів в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 без проведення будь-яких операцій з оброблення (перероблення) відходів.
Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що діяльність з утилізації, видалення та захоронення побутових відходів на території Баришівської селищної ради, здійснювалася відповідачем без висновку з оцінки впливу на довкілля або відповідного висновку державної екологічної експертизи.
У зв`язку з цим, зважаючи на обставини даної справи та оцінюючи зібрані у ній докази, суд дійшов висновку, що оскільки господарська діяльність здійснюється відповідачем без дотримання норм екологічної безпеки, а саме за відсутністю відповідних документів дозвільного характеру та без здійснення оцінки впливу такої діяльності на довкілля, то, як наслідок, така діяльність через її не контрольованість уповноваженими державними органами та відсутність належної перевірки дотримання вимог екологічної безпеки при її здійсненні створює загрозу життю та здоров`ю людей.
З огляду на це, суд вважає за необхідне застосувати до відповідача заходи реагування щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та вимог законодавства у сфері поводження з відходами, а саме:
1) визначити територію для розміщення відходів відповідно до законодавства;
2) вирішити питання щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами, а саме для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;
3) розробити та затвердити схему санітарного очищення населеного пункту смт. Баришівка;
4) організувати у повному обсязі збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;
На думку суду, зазначені заходи реагування є співмірними та такими, що відповідають меті забезпечення дотримання норм діючого законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів даної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог даного позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням про сплату №64 від 05.03.2021.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, щодо більшості з яких суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов`язати Баришівську селищну раду Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04360623, Київська область, смт. Баришівка, вул. Цетральна, 27) вжити заходи реагування щодо усунення порушень вимог законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища та вимог законодавства у сфері поводження з відходами, шляхом:
1) вирішення питання щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами, а саме: для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;
2) розроблення та затвердження схеми санітарного очищення населеного пункту смт. Баришівка;
3) організування у повному обсязі збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організації роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Файчак В.О.
