Постанова
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/32455/19
провадження № 61-16459сво20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Національний авіаційний університет,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва, у складі судді Усатової І. А., від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 07 жовтня 2020 року.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Національного авіаційного університету (далі - НАУ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно з наказом Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету (далі - КІтУ НАУ, коледж) від 29 серпня 2019 року № 76-К вона працювала викладачем у КІтУ НАУ у період з 02 вересня по 31 жовтня 2019 року.
Вказувала, що заяву про звільнення за власним бажанням без дати вона написала в день прийняття на роботу, оскільки це було основною вимогою прийняття на роботу, але навіть цю заяву потім порвала, оскільки такі вимоги керівництва КІтУ НАУ вважала незаконними.
Наказом директора КІтУ НАУ від 30 жовтня 2019 року № 102-К її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, завірена копія наказу була надіслана на її адресу рекомендованим листом від 01 листопада 2019 року та отримана нею 05 листопада 2019 року. Трудову книжку вона одержала у відділі кадрів КІтУ НАУ 07 листопада 2019 року.
Також позивачка стверджувала, що дії роботодавця, які полягають у приниженні її честі і гідності та ділової репутації, порушенні законних прав на працю, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона оцінила в 20 000, 00 грн.
ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила:
визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 30 жовтня 2019 року № 102-К про її звільнення;
поновити її на роботі викладачем КІтУ НАУ;
стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення, але не більше ніж за один рік;
стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КІтУ НАУ від 30 жовтня 2019 року № 102-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача КІтУ НАУ з 01 листопада 2019 року.
Стягнуто з КІтУ НАУ на користь ОСОБА_1 138 042, 08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів) та 10 000, 00 грн моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 18 517, 81 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 від 30 жовтня 2019 року не вказана дата заяви про її звільнення, хоча її наявність є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та роботодавцем, а також причини звільнення, натомість вказана заява зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції. Врахувавши відсутність дати в заяві про звільнення, реєстрацію її в журналі вхідної кореспонденції, знищення заяви, не ознайомлення позивачки з наказом про її звільнення в день звільнення, за наявності такої можливості та прямого зазначення про це в законі, не видачу трудової книжки в день звільнення, вихід на роботу позивачки 01 листопада 2019 року, не спростування зазначеного відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивачки наміру на звільнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Фахового коледжу інженерії та управління в особі представника Національного авіаційного університету задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року змінено в частині стягнення моральної шкоди, зменшено її розмір з 10 000, 00 грн до 3 000, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши ті обставини, що написана ОСОБА_1 заява про звільнення не містить ні дати написання, ні дати, з якої вона бажає звільнитися, врахувавши поведінку позивачки і відповідача, зокрема факт знищення заяви про звільнення та ознайомлення позивачки 01 листопада 2019 року з наказом про звільнення від 31 жовтня 2019 року, за наявності у роботодавця можливості ознайомити працівника з наказом 31 жовтня 2019 року, невидачу трудової книжки в день звільнення, вихід позивачки на роботу 01 листопада 2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на звільнення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми компенсації моральної шкоди, виходячи із вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник Національного авіаційного університету просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року та закрити касаційне провадження.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою, що підтверджується витягом з положення про КІтУ НАУ. На думку заявника, підприємство, установа, організація, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати сторонами у цивільному процесі. Отже, справи, за позовами у яких відповідачем зазначено особу, що не має цивільної процесуальної дієздатності, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивачка пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою і не може виступати стороною у цивільному процесі, суд мав здійснити заміну відповідача. Натомість суд визнав відповідачем сторону, яка відповідно до статті 48 ЦПК України не може бути стороною у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 760/32455/19.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року вищевказану справу прийнято до розгляду, призначено розгляд справи Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що Фаховий коледж інженерії та управління НАУ має всі передбаченні законом ознаки самостійної юридичної особи, як відокремленого підрозділу юридичної особи, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: ідентифікаційний код, печатку, керівника, адресу місцезнаходження, заключає трудові договори, веде господарсько-фінансову діяльність, бухгалтерський та податковий облік з 2007 року. Представник позивача зазначає, що ЦПК України не обмежує цивільні процесуальні права самостійних відокремлених підрозділів юридичних осіб як суб`єктів права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом КІтУ НАУ від 29 серпня 2019 року № 76-к ОСОБА_1 прийнято на роботу до коледжу на посаду викладача з 02 вересня 2019 року до 30 червня 2020 року.
Наказом КІтУ НАУвід 30 жовтня 2019 року № 102-к ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП України з 31 жовтня 2019 року на підставі її заяви. У наказі про звільнення не вказана дата заяви про звільнення. Платіжними дорученнями № 143 та 177 від 30 жовтня 2019 року проведено остаточний розрахунок з працівником.
Заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції 17 жовтня 2019 року за № 187. Зареєстрована у книзі вхідної кореспонденції заява не містить ні дати її написання, ні дати, з якої працівник бажає бути звільненим. 01 листопада 2019 року позивачка заяву про звільнення розірвала під час ознайомлення з наказом від 31 жовтня 2019 року. У роботодавця заява про звільнення позивачки відсутня.
Трудову книжку позивачка отримала 07 листопада 2019 року.
Згідно витягу з положення про КІтУ НАУ, затвердженого головою вченої ради НАУ Ісаєнко В. М. 24 квітня 2019 року, положення розроблене відповідно до чинного законодавства України і є документом, що регламентує діяльність Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету, створеного наказом Міністерства освіти і науки України від 04 липня 2000 року № 281, шляхом реорганізації Київського промислово-економічного коледжу у відокремлений структурний підрозділ Національного авіаційного університету, перейменованого у Коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету наказом Міністерства освіти і науки України від 02 листопада 2017 року № 1441.
Коледж є філією (територіально відокремленим структурним підрозділом) Університету, має фінансову самостійність, може від імені Національного авіаційного університету (в інтересах коледжу) набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки та відповідальність з питань оподаткування.
Інтереси коледжу у суді першої та апеляційної інстанції представляв директор коледжу Пономаренко О. В. , який діяв на підставі довіреностей, виданих НАУ (а. с. 72). Касаційну скаргу також подано представником НАУ.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд у складі колегії суддів, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
Необхідність передання справи, яка переглядається, на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтовував наявністю процесуальних перешкод, які полягають у різному підході вирішення правового питання щодо наслідків пред`явлення позову до осіб, які не наділені цивільною процесуальною дієздатністю, в результаті чого не можуть бути стороною у спорі.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ) правовий статус КІтУ НАУ: без права юридичної особи.
На думку Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у випадку пред`явлення позову до філії чи представництва юридичної особи, які не є юридичною особою, не можуть бути стороною у справі, оскільки не наділені цивільно-процесуальною дієздатністю, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Висновку про необхідність закриття провадження у справі за схожих правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18.
Однак, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 459/258/18, Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 457/683/15, Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 189/763/16-ц Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що наслідком пред`явлення позову до філії, яка не є юридичною особою, є відмова у задоволенні позову з підстав неналежного складу осіб.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 552/3667/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 344/7647/17 Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд не з`ясував, чи є відповідачі юридичними особами, а отже - і належною стороною у справі, та чи можуть вони нести відповідальність перед позивачем.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою та другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільнапроцесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України),
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).
У ЦК України не встановлюється спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Підставою видачі такої довіреності буде виступати акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії або представництва. Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. У частині першій статті 237 ЦК України прямо передбачено, що представник має право або зобов`язаний вчиняти тільки правочини (хоча, наприклад, допускаються винятки відносно, отримання заробітної плати, представництва акціонерів). Всі інші дії не охоплюються цивільним законодавством і регулюються іншими нормами, або взагалі позбавлені такого. До них відносяться й дії щодо процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового положення філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
Суди встановили, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що НАУ (ідентифікаційний код 01132330) зареєстрований як юридична особа 11 вересня 2000 року. У відомостях про відокремлені підрозділи юридичної особи вказано, зокрема, відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету».
Згідно витягу з Положення про КІтУ НАУ, затвердженого головою вченої ради НАУ Ісаєнко В. М. 24 квітня 2019 року, коледж є філією (територіально відокремленим структурним підрозділом) університету, має фінансову самостійність, може від імені Національного авіаційного університету (в інтересах коледжу) набувати майнових і особистих немайнових прав.
У справі, що переглядається:
позивачка з метою вирішення трудового спору пред`явила позов до навчального закладу;
інтереси НАУ у судах представляв директор КІтУ Пономаренко О. В. , який діяв на підставі довіреності, виданої Національним авіаційним університетом06 грудня 2019 року за № 06.03/340-ю. Вказаною довіреністю Національний авіаційний університетуповноважив директора КІтУ НАУ Пономаренка О. В., зокрема, вести від імені НАУ в інтересах коледжу будь-які судові справи в усіх судових інстанціях, у тому числі при розгляді справ у першій, апеляційній і касаційній інстанціях, з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, з правом пред`явлення позову, зміни предмета чи підстав позову, визнання позову, повної чи часткової відмови від позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішень і ухвал суду, та інше;
відзив на позовну заяву було подано директором КІтУ НАУ Пономаренком О. В. на підставі зазначеної довіреності. Подаючи відзив на позов, представник НАУ - директор КІтУ НАУ Пономаренко О. В. не обґрунтовував свої заперечення на подану позовну заяву тими доводами, що позивачка звернулася до суду із позовом до неналежного відповідача, просив у задоволенні позову відмовити по суті спору;
апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та касаційну скаргу на оскаржені судові рішення подано директором Фахового коледжу інженерії та управління НАУ Пономаренком О. В. в інтересах НАУ на підставі довіреності від 05 червня 2020 року № 06.03/1163;
в суді апеляційної інстанції НАУ представляв Білий В. М. (представник НАУ за довіреністю від 30 вересня 2020 року № 06-03/2321).
Вказане свідчить про те, що процесуальні дії у цивільній справі, яка переглядається, здійснювались саме представниками Національного авіаційного університету.
З урахуванням вищезазначеного, взявши до уваги те, що відповідач у касаційній скарзі не наводить доводів щодо правильності вирішення трудового спору по суті, наполягаючи на закритті провадження у справі, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржені судові рішення не суперечать висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц, та з урахування меж касаційного перегляду відсутні підстави для скасування судових рішень у цій справі з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи обставини цієї справи та висновки, які зроблені за результатами їх оцінки, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не знаходить підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які стосуються інших обставин, аніж у справі, яка переглядається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення належить залишити без змін.
Висновки про правильне застосування норм права
Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.
Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.
Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника Національного авіаційного університетузалишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: В. С. Висоцька
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
