Ухвала
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/32455/19
провадження № 61-16459св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Фахового коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року у складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 30 жовтня 2019 року № 102-К про її звільнення; поновити її на роботі викладачем Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету м. Києва (далі - КІтУ НАУ, коледж); стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення, але не більше ніж за один рік; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що згідно з наказом відповідача від 29 серпня 2019 року № 76-К вона працювала викладачем у КІтУ НАУ у період з 02 вересня до 31 жовтня 2019 року.
Заяву про звільнення за власним бажанням без дати вона написала в день прийняття на роботу, оскільки це було основною вимогою прийняття на роботу, але навіть цю заяву потім порвала, оскільки такі вимоги керівництва КІтУ НАУ є незаконними.
Наказом відповідача від 30 жовтня 2019 року № 102-К її було звільнено з роботи за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України, завірена копія наказу була надіслана на її адресу рекомендованим листом від 01 листопада 2019 року та отримана нею 05 листопада 2019 року. Трудову книжку вона одержала у відділі кадрів КІтУ НАУ 07 листопада 2019 року.
Оскільки її звільнення є незаконним, просила позов задовольнити та відшкодувати, зокрема, моральну шкоду, завдану відповідачем у зв`язку з незаконним звільненням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 30 червня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ КІтУ НАУ від 30 жовтня 2019 року № 102-К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді викладача КІтУ НАУ з 01 листопада 2019 року. Стягнув з КІтУ НАУ на користь ОСОБА_1 138 042,08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів) та 10 000,00 грн моральної шкоди. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 18 517,81 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю наміру позивача звільнятися із займаної посади, що підтверджується відсутністю в заяві про
звільнення дати її написання, реєстрацією заяви в журналі вхідної кореспонденції; не ознайомлення позивача з наказом про звільнення в день її звільнення, за наявності такої можливості та прямого зазначення про це в законі; невидача трудової книжки в день звільнення, вихід на роботу позивача 01 листопада 2019 року, не спростування зазначеного відповідачем та заперечення нею проти звільнення, суд дійшов висновку про відсутність у позивача наміру подавати заяву про звільнення та наміру звільнятися.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 07 жовтня 2020 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року змінив в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши її розмір з 10 000,00 грн до 3 000,00 грн. В іншій частині рішення залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши, що написана ОСОБА_1 заява про звільнення не містить ні дати написання, ні дати, з якої вона бажає звільнитися, та врахувавши поведінку позивача і відповідача, зокрема факт ознайомлення позивача 01 листопада 2019 року з наказом про звільнення від 31 жовтня 2019 року, за наявності можливості ознайомити 31 жовтня 2019 року, невидача трудової книжки в день звільнення, вихід її 01 листопада 2019 року на роботу, факт розірвання нею заяви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на звільнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 06 листопада 2020 року, Фаховий коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року та закрити касаційне провадження.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою, що підтверджується витягом з положення про КІтУ НАУ. Підприємство, установа, організація, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати сторонами у цивільному процесі. Отже, справи за позовами, у яких відповідачем зазначено особу, що не має цивільної процесуальної дієздатності, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивач пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі, суд мав здійснити заміну відповідача. Натомість суд визнав відповідачем сторону, яка відповідно до статті 48 ЦПК України не може бути стороною у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду м. Києва.
10 грудня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 29 серпня 2019 року № 76-к ОСОБА_1 прийнято на роботу до коледжу на посаду викладача з 02 вересня 2019 року до 30 червня 2020 року.
Наказом від 30 жовтня 2019 року № 102-к ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України з 31 жовтня 2019 року на підставі її заяви. У наказі про звільнення не вказана дата заяви про звільнення.
Заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції 17 жовтня 2019 року за № 187. Зареєстрована у книзі вхідної кореспонденції заява не містить ні дати її написання, ні дати, з якої працівник бажає бути звільненим. 01 листопада 2019 року позивач заяву розірвала під час ознайомлення з наказом від 31 жовтня 2019 року, зараз її немає у роботодавця.
Інтереси КІтУ НАУ у судах представляв директор коледжу Пономаренко О. В. , який діє на підставі довіреності виданої НАУ.
2. Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного
оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до частин першої та третьої статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підприємство, установа, організація, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати сторонами у цивільному процесі. Отже, справи за позовами, у яких відповідачем зазначено особу, що не має цивільної процесуальної дієздатності, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку
цивільного судочинства.
Отже, у разі пред`явлення позову до філії чи представництва юридичної особи суд відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України та відповідно до порядку, визначеного статтею 51 ЦПК України, вирішує питання про заміну неналежного відповідача або залучає юридичну особу як співвідповідача. При відмові позивача від такої заміни чи від залучення іншої особи суд на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закриває провадження у справі через відсутність у відповідача (філії чи представництва юридичної особи) цивільної процесуальної дієздатності, тобто у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі.
У цій справі ОСОБА_1 пред`явила позов до КІтУ НАУ.
Згідно з витягом з Положення про КІтУ НАУ коледж є філією (територіально відокремленим структурним підрозділом) університету, має фінансову самостійність, може від імені Національного авіаційного університету (в інтересах коледжу) набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки та відповідальність з питань оподаткування.
Відповідно до відомостей є Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ) правовий статус КІтУ НАУ: без права юридичної особи (а. с. 193, том 193).
На думку колегії суддів, з огляду на пред`явлення позову у цій справі до коледжу, який не є юридичною особою, тому не може бути стороною у справі, оскільки не наділений цивільно процесуальною дієздатністю, після відкриття провадження у справі наслідком є закриття провадження з підстав пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Висновку про необхідність закриття провадження у справі за схожих правовідносин Верховний Суд дійшов у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18/ц.
У постановах Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 459/258/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 457/683/15, від 18 липня 2019 року у справі № 189/763/16-ц Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що наслідком пред`явлення позову до філії, яка не є юридичною особою, є відмова у задоволенні позову з підстав неналежного складу осіб.
У постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 552/3667/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 344/7647/17 Верховний Суд направив справи
на новий розгляд для до суду першої інстанції, оскільки суд не з`ясував, чи є відповідачі юридичними особами, а отже, - і належною стороною у справі, та чи можуть вони нести відповідальність перед позивачем.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення правового питання щодо наслідків пред`явлення позову до осіб, які не наділені цивільно-процесуальною дієздатністю, в результаті чого не можуть бути стороною у спорі (з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах), потребує необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у правовідносинах. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За правилами частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Фахового коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
