СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11932/18
пр. № 1-кп/759/100/21
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
номер кримінального провадження 12018100080005252, внесеного 29.06.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , офіційно не працює, з середньою освітою, не одруженого, інваліда 3 групи, раніше судимого: 1) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2006 року за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, 70 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі; 2) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2010 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; 3) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12.03.2015 року за ч. 1ст. 263 КК Українина 3 роки позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 16.09.2017 року по відбуттю строку покарання; 4) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18.06.2018 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,
В С Т А Н О В И В:
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись по бул. Кольцова, буд. 19 в м. Києві, виявив ключі від замка запалення автомобіля «ВАЗ», які залишив при собі. 28 червня 2018 року, близько 03:00 год., ОСОБА_4 , проходячи повз будинку №19 по бул. Кольцова в м. Києві та маючи при собі ключі від замка запалення автомобіля «ВАЗ», помітив припаркований, навпроти даного будинку автомобіль «ВАЗ 11173» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , яким він вирішив повторно незаконно заволодіти. З метою виконання свого злочинного умислу направленого на повторне незаконне заволодіння автомобілем, ОСОБА_4 , підійшов до автомобіля «ВАЗ 11173», переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь взятого з собою вищевказаного ключа від автомобіля, відкрив водійські двері даного автомобіля та проник до його салону. Після цього, ОСОБА_4 , знаходячись в салоні автомобіля «ВАЗ 11173», запустив його двигун та керуючи ним, поїхав з місця скоєння злочину, повторно незаконно заволодівши вищевказаним автомобілем.
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно і його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України..
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав та суду показав, що точної дати події він не пам`ятає, повертаючись з роботи він зайшов до магазину де почув розмову двох незнайомих йому осіб, щодо викраденого автомобіля, який вони неподалік припаркували. Близько 30 хвилин прогулявшись по району він знайшов саме цей автомобіль. Через свого знайомого дізнався, що цей автомобіль знаходиться в розшуку та зателефонував власнику з яким домовився про повернення автомобіля за винагороду останньому. Під час зустрічі з потерпілим, на місці були працівники поліції, які змусили його залишити свої відбитки пальців в автомобілі, пригрозивши йому потрапити за грати до СІЗО, якщо він не визнає свою вину щодо викрадення автомобіля.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , суду показав, що обвинувачений його знайомий. Одного дня, він повертався до дому з роботи та зустрів обвинуваченого, та почув як він розмовляв по телефону, про те, що хоче повернути автомобіль власнику за винагороду, який хтось до цього викрав. Відношення ОСОБА_4 щодо викрадення він не чув, на його думку він просто знав де знаходиться автомобіль.
Від допиту потерпілого ОСОБА_11 прокурор відмовився із тих мотивів, що останній не може з`явитись до зали судового засідання, у зв`язку із похилим віком та поганим самопочуттям.
Окрім показань обвинуваченого, свідка, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення:
- протокол проведення слідчого експерименту від 10.07.2018 року, відповідно до якого, ОСОБА_4 , показав місце незаконного заволодіння транспортним засобом «Лада Каліна ВАЗ 11173» р.н.з. НОМЕР_1 , бежевого кольору, а саме те, що автомобіль було припарковано передньою частиною до стіни електрощитової, після чого він відчинив автомобіль ключами, які було ним знайдено приблизно декілька місяців назад, після чого вставив ключ до замка запалювання та запустив двигун. Автомобіль перегнав за адресою: м. Київ, вул. Тулузи, 15, де припаркував його біля гаражного боксу, а ключі від нього залишив в змиві для води на гаражному боксі. (а.п. 122-124 т.1);
- протокол огляду місця події від 28.06.2018 року разом з фотоматеріалами, відповідно до якого, об`єктом огляду являється відкрита ділянка місцевості, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , навпроти під`їзду №2. Також присутній ОСОБА_11 , який повідомив, що на даній ділянці місцевості знаходився його автомобіль марки «Лада Калина» бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . (а.п. 130-137 т.1);
- протокол огляду місця події від 10.07.2018 року, відповідно до якого, об`єктом огляду місця події являється автомобіль марки «ВАЗ 1173» бежевого кольору, який розташований в подвір`ї будинку АДРЕСА_3 . При оброблені зовнішньої сторони водійських дверей було виявлено 4 сліди папілярних узорів. Біля автомобіля також знаходився ОСОБА_4 , який повідомив, що даний автомобіль він знайшов на цьому місці, після чого вирішив його повернути власнику за грошову винагороду в сумі 6000 грн. (а.п. 142-148 т.1).
Відповідно дост. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 вчинено обвинуваченим. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.п. 18-19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"слідує, що при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч. 1ст. 62 Конституціїпринцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої.
Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини обвинувальним вироком суду.
Згідно зіст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованихКонституцією Україниправ людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Статтею 7 КПК Українизакріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, що узгоджується з практикою ЄСПЛ в справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Так, суд вважає, що 28.06.2018 близько 03:00 год., біля буд. №19 по бул. Кольцова в м. Києві, у спосіб, викладений в обвинувальному акті, було викрадено автомобіль марки «ВАЗ 11173», бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився у власності ОСОБА_11 .
Разом з тим, досліджуючи обставину винуватості ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів, які б її підтверджували.
Так, у обвинувальному акті, зазначено, що ОСОБА_4 знайшов ключі від замка запалення автомобіля «ВАЗ 11173», та 28.06.2018 близько 03 год. 00 хв. викрав вказаний автомобіль.
Вказане твердження ґрунтується на припущенні, яке не було підкріплене в судовому засіданні жодним доказом, а тому, суд не може брати його до уваги та ґрунтувати на ньому обвинувальний вирок.
Крім того, судом встановлено, що в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 категорично заперечував вчинення ним крадіжки автомобіля. У зв`язку з цим, суд не може взяти до уваги визнання ним вини 10.07.2018 о 21 год. 30 хв. на досудовому слідстві, про що він зазначив у протоколі проведення слідчого експерименту (а.п. 122-124 т.1). При цьому, у протоколі огляду місця події (а.п. 142-148 т.1) від 10.07.2018 о 15 год. 00 хв. ОСОБА_4 та в подальшому, до направлення обвинувального акту до суду, а також у всіх судових засіданнях, не визнавав своєї причетності до викрадення автомобіля потерпілого ОСОБА_11 , крім того він чітко вказав той факт, як на досудовому розслідуванні так і під час проведених судових засідань, що він знайшов викрадений автомобіль та хотів повернути його власнику за грошову винагороду.
Зокрема, протокол огляду місця події від 28.06.2018 (а.п. 130-131 т.1), заява потерпілого та розписка ОСОБА_11 (а.п.132-133 т. 1), ілюстративні таблиці до протоколу огляду місця події (а.п. 134-137 т.1),свідчать лише про викрадення автомобіля ОСОБА_11 , однак не містять доказової бази про особу, яка вчинила злочин.
Свідчення свідка ОСОБА_12 теж можуть свідчити лише про те, що обвинувачений хотів повернути автомобіль, який хтось викрав його власнику, а тому не може братися до уваги, як обставина, яка підтверджує винуватість особи у вчиненні злочину.
Вилучені під час огляду викраденого автомобіля відбитки пальців нічого не доводять та не спростовують в даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування експерт в даній галузі не залучався та не проводилась жодна експертиза взагалі.
Крім того, потерпілий ОСОБА_11 , в заяві від 19.09.2018 року (а.п. 30 т.1), зазначив, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 він не має та просив в судові засідання його не викликати.
Відповідно дост. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені ним злочину, передбаченого ч. 2ст. 289 КК України, тобто в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно, базується на неналежних доказах, які ні прямо, ні опосередковано не свідчать про доведеність вини ОСОБА_4 .
Згідно положеньст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3ст. 62 Конституції України: «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь», а тому суд приходить до остаточного висновку, що обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2ст. 289 КК Україниу зв`язку з не доведенням вчинення останнім вказаного злочину.
Питання щодо речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 17, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
У Х В А Л И В:
ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК України, визнати невинуватим та виправдати, згідно п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено,що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Речові докази по справі: - автомобіль марки «ВАЗ 11173», д.н.з НОМЕР_1 та один ключ від замка запалювання даного автомобіля повернути законному володільцю ОСОБА_11 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1
