ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2021 р. Справа№ 910/13397/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Щиголь М.В.
від відповідача: Матохнюк Н.В.
від третьої особи: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2021 (повний текст складено 26.01.2021)
у справі № 910/13397/20 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про стягнення заборгованості у розмірі 3 188 811, 50 грн.
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі по тексту - ДП "МА "Бориспіль", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі по тексту - ПрАТ "МАУ", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 188 811,50 грн., з яких: 3 061 482, 12 грн основного боргу; 101 477, 51 грн. пені; 22 342, 99 грн. 3 % річних; 3 508, 88 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1708 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2015 в частині своєчасної сплати орендної плати за період лютий-липень 2020 року.
Матеріально-правовою підставою позову визначені норми статей 11, 509, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), статей 20, 175, 193, 216, 231 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».
У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на наявність обставин, що унеможливлювали використання орендованого майна, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України є підставою для звільнення від плати за користування, а також наявність обставин, що наділяють відповідача, як орендаря, правом на зменшення орендних платежів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2020 відкрито провадження у справі та залучено до участі у ній Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13397/20 позов задоволено повністю та стягнуто з ПрАТ "МАУ" на користь ДП "МА "Бориспіль" 3 061 482,12 грн основної заборгованості 101 477,51 грн пені, 22 342,99 грн 3 % річних, 3 508, 88 грн інфляційних втрат та 47832,17 грн судового збору.
Підставою для ухвалення такого рішення став висновок суду про порушення відповідачем зобов`язань за договором № 1708 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2015 в частині своєчасної сплати орендної плати за період лютий-липень 2020 року.
Судове рішення суд першої інстанції обґрунтував нормами ст.ст. 253, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 759, 762, п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, п.п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину»,ст.ст. 283, 286 ГК України, ст.ст. 2, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Короткий зміст апеляційних скарг та їх доводів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ПрАТ "МАУ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю, як незаконне та необґрунтоване, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у неналежному дослідженні зібраних у справі доказів, а також у ненаданні їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на карантині обмеження, запроваджені Урядом України, та наявність обставин, що унеможливили використання орендованого майна, що є підставою для звільнення його, як орендаря, від орендних платежів під час дії карантину.
Водночас відповідач зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» має право на зниження орендної плати до 50 % від суми нарахованої орендної плати, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. Судом також залишені поза увагою обставини оплати комунальних послуг та звернення орендаря до орендодавця та балансоутримувача орендованого майна з проханням здійснити перерахунок орендної плати.
Позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021 справу №910/13397/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13397/20; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "МАУ" на рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/13397/20 до надходження даної справи з суду першої інстанції.
17.03.2021 матеріали справи № 910/13397/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 за клопотаннями скаржника поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13397/20, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.05.2021; зупинено дію оскарженого судового рішення.
07.05.2021 судом апеляційної інстанції в порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України повідомлено учасників справи за допомогою засобів телефонного зв`язку, про що свідчать долучені до матеріалів справи телефонограми, про те, що судове засідання призначене на 12.05.2021 не відбудеться у зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М. у відпустці, наступне судове засідання призначено на 19.05.2021. Дану інформацію було розміщено для учасників справи на сайті Судова влада України (https://court.gov.ua).
Явка представників учасників справи
У судове засідання 19.05.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, уточнив її вимоги та просив зменшити розмір орендної плати.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився.
Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, матеріали справи містять достатній обсяг відомостей, необхідний для розгляду апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що такий розгляд може бути здійснений й за відсутності представника третьої особи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
24.06.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем, та ПрАТ "МАУ", як орендарем, був укладений договір оренди № 1708 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі по тексту - договір; договір № 1708 від 24.06.2015).
Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1072.
За умовами цього договору:
- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7 421,4 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 260812132208, літера А-1, яке розташоване за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт (Майно), та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач) (п. 1.1. договору);
- майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійної підтримки льотної придатності повітряних суден (п. 1.2. договору);
- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна; обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця (п.п. 2.1., 2.4. договору);
- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2014 року - 526 027, 50 грн без урахуванням ПДВ, згідно розрахунку орендної плати, який додається (п. 3.1. договору);;
- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору);
- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору);
- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70 % - до державного бюджету, 30 % - балансоутримувачу (п. 3.6. договору);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7. договору);
- орендар зобов`язується до 15-го числа місяця, що слідує за звітним, орендар зобов`язаний самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок; підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання; якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (п. 5.16 договору);
- орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 5.3. договору);
- договір укладено строком на 10 років, що діє з 24.06.2015 до 23.06.2025 включно (п. 10.1. договору).
На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за актом № 1 приймання-передачі державного майна від 09.07.2015 (додаток № 2 договору оренди № 1708 від 24.06.2015), який підписаний уповноваженими представниками орендаря, орендодавця, балансоутримувача і скріплений їх печатками.
09.07.2015 між позивачем, як балансоутримувачем, та відповідачем, як орендарем, був укладений договір № 02.5.-14/1-53 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.
З матеріалів справи вбачається, що для сплати орендної плати за період з лютого по липень 2020 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 7 347 557, 07 грн, а саме:
- рахунок-фактура № 76/304 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 1 208 608, 97 грн, згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020;
- рахунок-фактура № 76/505 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 1 218 277, 84 грн, згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020;
- рахунок-фактура № 76/704 від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 1 228 024, 06 грн, згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020;
- рахунок-фактура № 76/926 від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 1 231 708, 13 грн, згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020;
- рахунок-фактура № 76/1103 від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 1 234 171, 55 грн, згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020;
- рахунок-фактура № 76/1314 від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 1 226 766 ,52 грн, згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020;
Зазначені рахунки-фактури були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів та не заперечується відповідачем.
Відповідно до умов п. 3.6 договору оренди, згідно з пропорціями розподілу, установленими Кабінетом Міністрів України, відповідач, як орендар, мав сплатити на користь позивача, як балансоутримувача, 3 061 482, 12 грн за оренду майна:
- 503 587, 07 грн за рахунком-фактурою № 76/304 від 29.02.2020 згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020 у строк до 15.03.2020;
- 507 615, 77 грн за рахунком-фактурою № 76/505 від 31.03.2020 згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 у строк до 15.04.2020;
- 511 676, 69 грн за рахунком-фактурою № 76/704 від 30.04.2020 згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 у строк до 15.05.2020;
- 513 211, 72 грн за рахунком-фактурою № 76/926 від 31.05.2020 згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 у строк до 15.06.2020;
- 514 238, 15 грн за рахунком-фактурою № 76/1103 від 30.06.2020 згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 у строк до 15.07.2020;
- 511 152, 72 грн за рахунком-фактурою № 76/1314 від 31.07.2020 згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 у строк до 15.08.2020.
19.10.2020 відповідач звертався до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з листом № 01.3.1-10/120 від 13.10.2020, в якому просив звільнити його від сплати орендної плати за договором оренди від 24.06.2020 № 1708 на період дії карантину в Україні.
Орендну плату за користування майном у період лютий-липень 2020 року позивачу, як балансоутримувачу, відповідно до п. 3.6 договору, відповідач не сплатив, що останнім не заперечується.
У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 3 188 811, 50 грн, з яких: 3 061 482, 12 грн основного боргу; 101 477, 51 грн пені; 22 342, 99 грн 3 % річних; 3 508,88 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач послався на неможливість використання за цільовим призначенням орендованого приміщення із незалежних від нього причин та відсутність у позивача підстав для нарахування орендних платежів за спірний період з огляду на норми ч. 6 ст. 762 ЦК України. Відповідач зазначив, що не міг використовувати орендоване майно (ангар) для забезпечення безперервної підтримки льотної придатності повітряних суден, у зв`язку із забороною рейсів. Частина суден була «законсервована» та відправлена на зберігання до інших аеропортів, а у іншої частини суден відсутній наліт годин, при досягненні яких здійснюються форми технічного обслуговування. В силу положень п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України відповідач, як орендар, має право на зменшення плати до розміру обсягу витрат, необхідних для утримання орендованого майна. Також відповідач, як підприємство галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу, відповідно до ч. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" має право на зниження орендної плати на 50 % від суми нарахованої орендної плати.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Аналіз умов укладеного між сторонами договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).
Приписами частини 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Оскільки орендоване майно є державною власністю, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Подібні за змістом положення містяться і у пункті 5.3. договору оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).
Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
У силу статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи положення статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 6 статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Приписи частини 6 статті 762 ЦК України визначають як підставу звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Отже, для застосування норм ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це такі обставини, за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм ч. 6 ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, від 17.11.2020 у справі № 925/1289/19.
При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.
При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/10657/19 та від 05.06.2018 у справі №905/1601/17.
В даному випадку, 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: « 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».
Законом України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-IX від 13.04.2020, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: 14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №228 «Питання перевезень авіаційним транспортом» заборонено з 12 год. 00 хв. 24.03.2020 до 22.05.2020 прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою та прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» як резервне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020 установлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне. У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.
Даною постановою також установлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.
Як вбачається з умов пунктів 1.1 та 1.2 договору, предметом оренди є державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7 421,4 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 260812132208, літера А-1, яке розташоване за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт (Майно), та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач); майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійної підтримки льотної придатності повітряних суден.
Доказів на підтвердження заборони на використання орендованого приміщення відповідачем до матеріалів справи не надано.
Посилання відповідача на те, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень і закриття кордонів призвело до вимушеного простою ПрАТ "МАУ", яке здійснює господарську діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів, не є безумовною підставою для звільнення від сплати орендної плати за договором, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обмеження регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованих приміщень та їх використання, а відтак, доводи відповідача щодо неможливості користування орендованим майном, з посиланням на обмеження міжнародного регулярного пасажирського сполучення з 17.03.2020 є необґрунтованими.
Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення і користування ним, що могло б бути підставою для звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Отже відповідач не довів належними засобами доказування існування об`єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які він, як орендар, не відповідає.
Поряд з цим, як вже зазначалось вище, пунктом 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування при вирішенні даного спору вищенаведених положень п. 14 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, оскільки відповідачем не наведено розрахунку розміру, до якого підлягає зменшенню плата за користування спірним майном з урахуванням положень абзацу другого цього пункту, та не надано доказів, які б підтверджували такий розрахунок (щодо обсягу витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг).
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова № 611) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.
Так, відповідно до п. 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Відповідно до п. 2 Постанови № 611 зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі Постанови № 611 від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у додатку № 1 до цієї Постанови.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що до переліку орендарів, визначених додатком № 1 до Постанови № 611, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, включено орендарів, які, з-поміж іншого, орендують приміщення з метою побутового обслуговування населення.
З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що відповідно до Постанови № 611 він має право на звільнення від орендної плати повністю, оскільки згідно з Галузевим класифікатором "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування", затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.02.2002 № 51 (далі - ГК 201-01-2001) та Правилами побутового обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 № 313, послуги перевезення, які, власне, надає ПрАТ "МАУ", відносяться до побутового обслуговування населення.
Однак, відповідач є підприємством галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу, про що вказав сам відповідач у відзиві на позовну заяву.
ГК 201-01-2001 визначено вичерпний перелік послуг і продукції у сфері побутового обслуговування. Проте, послугу зі здійснення діяльності з авіаційних перевезень не віднесено до послуг у сфері побутового обслуговування, а тому така послуга відсутня у ГК 201-01-2001.
За таких обставин, враховуючи, що діяльність відповідача не відноситься до сфери надання послуг у сфері побутового обслуговування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача не виникло право на звільнення від орендної плати, передбачене п. 1 Постанови № 611.
Водночас, відповідно до п. 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
З урахуванням викладеного, відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 Постанови № 611, мав право на зниження орендної плати на 50 відсотків.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що для реалізації свого права на зниження орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися із відповідною заявою до орендодавця - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, оскільки положеннями Постанови № 611 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати не ставиться у залежність від звернення орендаря до орендодавця із такою заявою.
Так само Постанова № 611 не містить положень про необхідність внесення змін до договору оренди для такого нарахування.
А тому висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату за спірний період у розмірі, встановленому договором, який ґрунтується на відсутності у матеріалах справи доказів укладення між сторонами додаткового договору до договору про зміну розміру орендної оплати, також визнається судом апеляційної інстанції помилковим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що згідно з Постановою № 611, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором підлягає здійсненню у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30 %, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень пп. 2 п. 1 Постанови № 611 та додатку № 2 у період з 12.03.2020 по 31.07.2020.
Таким чином, за перерахунком суду апеляційної інстанції, за лютий 2020 року орендна плата на користь балансоутримувача підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем - 503 587, 07 грн, за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 орендна плата на користь балансоутримувача без наявності підстав для зменшення, підлягає стягненню у розмірі 180 121, 72 грн; за період з 12.03.2020 по 31.07.2020, враховуючи зменшення орендної плати на 50 % в силу норм чинного законодавства, належною до сплати є орендна плата у розмірі: 163 747, 02 грн за березень 2020 року (з 12.03.2020 по 31.03.2020), 255 838, 35 грн за квітень 2020 року, 256 605, 86 грн за травень 2020 року, 257 119, 08 грн за червень 2020 року, 255 576, 36 грн за липень 2020 року, всього 1 872 595, 46 грн.
Оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за вказаний період у розмірі 1 872 595, 46 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми матеріали справи не містять, а факт відсутності розрахунків між сторонами у спірний період відповідач не заперечує, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати частково, у сумі 1 872 595, 46 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7. договору).
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, останній просить суд стягнути з відповідача:
- 34 398, 02 грн пені, нарахованої з 16.03.2020 по 28.08.2020 за прострочення сплати орендної плати за рахунком-фактурою № 76/304 від 29.02.2020 на суму 503 587, 07 грн згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020;
- 26 074, 25 грн пені, нарахованої з 16.04.2020 по 28.08.2020 за прострочення сплати орендної плати за рахунком-фактурою № 76/505 від 31.03.2020 на суму 507 615, 77 грн згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020;
- 19 124, 96 грн пені, нарахованої з 16.05.2020 по 28.08.2020 за прострочення сплати орендної плати за рахунком-фактурою № 76/704 від 30.04.2020 на суму 511 676, 69 грн згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020;
- 12 451, 69 грн пені, нарахованої з 16.06.2020 по 28.08.2020 за прострочення сплати орендної плати за рахунком-фактурою № 76/926 від 31.05.2020 на суму 513 211, 72 грн згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020;
- 7 249, 91 грн пені, нарахованої з 16.07.2020 по 28.08.2020 за прострочення сплати орендної плати за рахунком-фактурою № 76/1103 від 30.06.2020 на суму 514 238, 15 грн згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020;
- 2 178, 68 грн пені, нарахованої з 16.08.2020 по 28.08.2020 за прострочення сплати орендної плати за рахунком-фактурою № 76/1314 від 31.07.2020 на суму 511 152, 72 грн згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визначені позивачем періоди для нарахування пені є правомірними.
Разом з тим, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення орендної плати, то пеня підлягає нарахуванню на суми боргу з урахуванням цього зменшення.
З урахуванням викладеного, за перерахунком суду апеляційної інстанції, належною до стягнення є сума пені у розмірі 72 648, 15 грн.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Судом апеляційної інстанції визнаються вірними періоди нарахування трьох процентів річних, визначені позивачем. Водночас, з огляду на встановлення судом наявності підстав для зменшення орендної плати, три проценти річних підлягають нарахуванню на суми боргу з урахуванням цього зменшення.
З урахуванням викладеного, за перерахунком суду апеляційної інстанції, належною до стягнення є сума трьох процентів річних у розмірі 15 615, 19 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 508, 88 грн інфляційних втрат, слід зазначити таке.
Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати у розмірі 3 508, 88 грн нараховані ним з 16.03.2020 по 28.08.2020 за прострочення сплати орендної плати за рахунком-фактурою № 76/304 від 29.02.2020 на суму 503 587, 07 грн згідно з актом приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020, тобто за період користування орендованим майном до початку дії карантину. Таким чином, сума заборгованості, на яку нараховані інфляційні втрати, визначена позивачем вірно.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого періоду, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню - у розмірі 2 494, 69 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з висновків суду про наявність обов`язку у відповідача зі сплати орендної плати у розмірі 50% відсотків від суми нарахованої орендної плати у період з 12.03.2020 по липень 2020 року включно, що в свою чергу вплинуло на розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо решти аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладені обставини, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а саме в частині сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Так, у наведеній частині позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основний борг у розмірі 1 872 595, 46 грн, пеня у розмірі 72 648, 15 грн, три проценти річних у розмірі 15 615, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 494, 69 грн.
Судові витрати
Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції здійснює перерахунок судових витрат згідно зі ст. 129 ГПК України.
Так, витрати позивача з оплати позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача пропорційно до суми задоволених вимог, а саме, у розмірі 29 450, 30 грн.
Витрати відповідача за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України частково покладаються на позивача, а саме, у розмірі 27 572, 81 грн.
Складання повного рішення (постанови)
У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 233 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/13397/20 змінити.
Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/13397/20 викласти в такій редакції:
« 1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення заборгованості у розмірі 3 188 811, 50 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (01030, місто Київ, вул. Лисенка, буд. 4; ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 1 872 595, 46 грн (один мільйон вісімсот сімдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять гривень сорок шість копійок) основного боргу, 72 648, 15 грн (сімдесят дві тисячі шістсот сорок вісім гривень п`ятнадцять копійок) пені, 15 615, 19 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятнадцять гривень дев`ятнадцять копійок) 3 % річних, 2 494, 69 грн (дві тисячі чотириста дев`яносто чотири гривні шістдесят дев`ять копійок) інфляційних втрат та 29 450, 30 грн (двадцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят гривень тридцять копійок) судового збору. В іншій частині в позові відмовити».
У решті рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/13397/20 залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) на користь Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (01030, місто Київ, вул. Лисенка, буд. 4; ідентифікаційний код 14348681) 27 572, 81 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні вісімдесят одна копійка) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі № 910/13397/20 в частині, яка не була змінена.
Матеріали справи № 910/13397/20 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 31.05.2021 (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ходаківської І.П. у відпустці з 24.05.2021 по 28.05.2021).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова
