Справа № 180/880/21
2/180/462/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 р.
Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Тананайська Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Марганці цивільну справу №180/880/21 за позовною заявою адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -
встановив:
Адвокат Меланчук Ігор Віталійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Первинним оглядом МСЕК 18.08.2015 року ОСОБА_1 встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності. Повторним оглядом МСЕК 19.07.2018 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності, безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 390 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податків, зборів та інших платежів.
21 квітня 2021 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30 квітня 2021 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву. У якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факт завдання моральної шкоди, не довів в чому полягають його моральні страждання. Зазначив, що АТ «Марганецький ГЗК» не є належним відповідачем, оскільки згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Даним Законом визначено механізм відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків. Основу цього механізму становить страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, завданням якого є відшкодування матеріальної шкоди застрахованим та члена їх сімей. Зазначені виплати здійснюються не роботодавцем, а Фондом соціального страхування України. Підприємством своєчасно здійснюється перерахування соціальних внесків. Позивач при приманні на роботу пройшов інструктаж та його було попереджено про наявність джерела підвищеної безпеки та шкідливих умов праці на підприємстві в зв`язку зі специфікою виробництва. Вважають, що для притягнення АТ «Марганецький ГЗК» до відповідальності за нанесені моральні страждання відсутні усі умови правопорушення, а саме: наявність прямої дійсної шкоди, протиправність дії або бездіяльності відповідача, причинний зв`язок між протиправним порушенням свого обов`язку і шкодою, що наступила, вина сторони (винні дії). Розмір моральної шкоди має відповідати засадам розумності, виваженості, справедливості. Наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами. Наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами. 23 травня 2020 року згідно ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», було внесено зміни в п.п. «а» пп.164.2.14 п. 164.2 ст. 164. Відповідно до цього, АТ «Марганецький ГЗК» зобов`язано відповідно до чинного законодавства здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору від суми моральної шкоди (оподаткованого доходу), та перерахувати належну суму утриманого податку до бюджету.
13 травня 2021 року представник позивача - ОСОБА_2 надав суду заяву. В наданій заяві зазначив, що відзив на позовну заяву позивачем отриманий, зазначає на відсутність потреби в надані часу для подання відповіді на відзив. При винесенні рішення просить врахувати висновки Верховного Суду викладенні за наслідками перегляду рішень у справах, що виникають з подібних правовідносин, врахувати положення Податкового кодексу України, яким не конкретизовано вид шкоди (майнова, моральна) життю та здоров`ю, а отже до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку на доходи фізичних осіб не зараховуються суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування як майнової так і моральної шкоди, заподіяної життю та здоров`ю.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів на посаді ГРОВ 5 - розряду (а.с.37-53).
Відповідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 15.08.2015 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням: 30% вібраційна хвороба; 20% радикулопатія; 10% хронічне обструктивне захворювання легень; 5% нейросенсорна приглухуватість та встановлено третю групу інвалідності (а.с.10-11).
Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 19.07.2018 року ОСОБА_1 повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням: 30% вібраційна хвороба; 20% радикулопатія; 10% хронічне обструктивне захворювання легень; 5% нейросенсорна приглухуватість, та встановлено третю групу інвалідності, з 01.10.2018 року, безстроково (а.с.14-15).
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.07.2015 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: температура повітря робочої зони, вологість, рівень пилу робочої зони, рівень окислів марганцю (а.с.19-20).
В частині доводів відповідача про обов`язок відшкодування моральної шкоди, на час встановлення позивачу первинно ступення втрати професійної працездатності - 15.08.2015 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, суд заначає наступне: статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.
Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
За професійними захворюваннями позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 15.08.2015 року, тобто під час дії правового акту, яким було покладено обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Між тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».
Частина восьма статті 36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.
Пункт 1 частини другої статті 10 цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.
Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.
До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 у справі № 579/951/16ц, відповідно до якої ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовується до всіх відповідних позовних вимог, заявлених після 01 січня 2015 року, незалежно від більш ранньої дати встановлення на підставі висновків МСЕК стійкої втрати професійної працездатності позивача.
Таким чином, у разі професійного захворювання, нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Крім того, доводи представника відповідача щодо факту відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль.
Таким чином, встановивши, що професійне захворювання ОСОБА_1 , яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновками МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).
В своєму Рішенні від 27.01.2004 №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який виявляється в хронічних захворювань, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 65%, період роботи у відповідача протягом 15 років 9 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, що також призвело до інвалідності ІІІ групи, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 65 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
В частині позовних вимог позивача, про відшкодування моральної шкоди без утримання податків та обов`язкових платежів, суд зазначає наступне, відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
В зв`язку з вищевикладеним, розмір моральної шкоди необхідно стягнути з утриманням обов`язкових податків і зборів, оскільки цей розмір не перевищує чотирикратного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на рівні 01 січня 2021 року.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 65 000 (шісдесят п`ять тисяч) гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 21 травня 2021 року.
Суддя: Ю. А. Тананайська
