ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7688/21 Справа № 180/880/21 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Марганецький ГЗК") про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК» та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював, згідно довідки МСЕК від 15 серпня 2015 року йому первинно була встановлена третя група інвалідності та 65% втрати професійної працездатності, що було підтверджено і повторним оглядом 19 липня 2018 року. Внаслідок втрати професійної працездатності йому завдано моральну шкоду, оскільки у зв`язку з захворюваннями було порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку із загальною слабкістю, втомою та болями, що негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані, а тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 390 000 грн, без утримання податків, зборів та інших платежів.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 65 000 грн, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України (а.с.108-110).
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 390 000 грн, визначивши його, без утримання податків, зборів та інших платежів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано визначив моральну шкоду в меншому розмірі, при цьому не врахував практику Верховного Суду з розгляду аналогічних справ. Вказував, що він зазнав невідновного ушкодження здоров`я став інвалідом, постійно відчуває біль у кінцівках, тупі ниючі болі в шийному та поперековому відділах хребтах, обмеження рухів. Крім того, на тлі пандемії COVID-19 відчуває велику тривогу,оскільки через його професійній захворювання є ризик перенесення вірусного захворювання у тяжкій формі (а.с.113-177).
14 вересня 2021 року відповідач АТ «Марганецький ГЗК» надало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертали увагу на те, що позивачу встановлено 65% втрати працездатності, а тому розмір моральної шкоди визначений судом правомірно (а.с. 130-131).
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 390 000 грн та не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів на посаді ГРОВ 5 - розряду (а.с.37-53).
Відповідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 15 серпня 2015 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням: 30% вібраційна хвороба; 20% радикулопатія; 10% хронічне обструктивне захворювання легень; 5% нейросенсорна приглухуватість та встановлено третю групу інвалідності (а.с.10-11).
Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням: 30% вібраційна хвороба; 20% радикулопатія; 10% хронічне обструктивне захворювання легень; 5% нейросенсорна приглухуватість, та встановлено третю групу інвалідності, з 01 жовтня 2018 року, безстроково (а.с.14-15).
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22 липня 2015 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: температура повітря робочої зони, вологість, рівень пилу робочої зони, рівень окислів марганцю (а.с.19-20).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України саме на власника або уповноважений ним орган покладено обов`язок відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею. Враховуючи тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розмір втрати працездатності, страждань, з того приводу, хронічні захворювання, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважав необхідним визначити розмір компенсації в сумі 65 000 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Колегія суддів не повністю погоджується з розміром визначеної судом моральної шкоди.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
У відповідності до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійних захворювань, суд апеляційної інстанції враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 65 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці 15 років та 9 місяців, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, колегія вважає за необхідне збільшити моральну шкоду з 65 000 грн до 130 000 грн.
В той же час доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що моральна шкода мала бути стягнута без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі, якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни оскаржуваного рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди та залишенню без змін рішення місцевого суду в іншій частині.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 , збільшивши її з 65 000 грн до 130 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров
