Номер провадження: 22-ц/813/6797/21
Номер справи місцевого суду: 522/19765/20
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Заїкін А. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/19765/20
Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6797/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
учасники справи:
- заявник - ОСОБА_1 ,
- заінтересована особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Домусчі Л. В. 14 грудня 2020 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із вищезазначеною заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме - встановити факт, що на все майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Ширяєве Одеської області, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1 , Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою на підставі постанови серії АА051177 від 17.03.2003 року, виданої Державною виконавчою службою ж\д району м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (реєстраційний номер 8405707), арешт не накладався.
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті його матері відкрилась спадщина. Він разом із сестрою звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганни Олександрівни із заявою про прийняття спадщини. Однак, від нотаріуса було отримано відповідь про неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, у зв`язку з тим, що при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було виявлено запис про реєстрацію 28.01.2009 року Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2 , накладеного постановою Державної виконавчої служби ж\д району 17.03.2003 року, АА051177. При цьому, в зазначеному записі немає даних, які можуть ідентифікувати зазначену особу (дати народження власника або номер реєстраційної карти платника податків). Згідно п. 4.17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. Заявник вважає, що ним надано достатньо доказів, які документально підтверджують той факт, що на все майно його померлої матері арешт ніколи не накладався (а. с. 1 - 5).
2.2 Позиція заінтересованої особи в суді першої інстанції
У поясненнях Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звертає увагу суду, що із заяви про встановлення юридичного факту, вбачається, що вона подана на захист цивільних прав заявника і пов`язана з оформленням права власності на спадкове майно. Тобто, вбачається спір про право (а. с. 63 - 65).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року задоволено вищевказану заяву ОСОБА_1 .
Встановлено факт, що на все майно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою Автономної Республіки Крим на підставі постанови серії АА051177 від 17.03.2003 року Державної виконавчої служби ж\д району м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.01.2009 за реєстровим №8405707) арешт не накладався.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав зареєстрованого на праві власності нерухомого майна у Автономній Республіці Крим за матір`ю заявника - ОСОБА_2 не значиться, а також остання зареєстрована з 04.08.1976р. за адресою АДРЕСА_1 та іншого місця реєстрації з того часу не мала. (а. с. 76 - 77 зворотна сторона).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року. Ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) встановлення юридичного факту не є підставою для скасування арештів накладених відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»; 2) даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні (а. с. 79 -84).
2.6 Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує на те, що він звернувся до суду оскільки встановлення цього факту необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину. Будь-яка можливість іншим чином підтвердити те, що ОСОБА_2 , на майно якої в АР Крим накладено арешт, і його матір є різними особами відсутня. Встановлення такого факту не пов`язано з іншим вирішенням спору про право.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.03.2021 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року залишено без руху (а. с. 90).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року (а. с. 97).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.04.2021 року призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду.
08 квітня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про прискорення розгляду справи, в якій він просить призначити розгляд справи на більш ранню дату.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про прискорення розгляду справи задоволено.
16.04.2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
13.05.2021 року від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заявник причини неявки не повідомив, заяв та клопотань не надав.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не підлягає задоволенню частково.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 15).
Заявник звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
25.08.2020 року за вих. №214/02-14 від приватного нотаріуса було отримано відповідь про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. Під час підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину, 29.07.2020 року, при отриманні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №218179912, було виявлено запис про реєстрацію 28.01.2009 року Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2 , накладеного постановою Державної виконавчої служби ж\д району 17.03.2003 року, АА051177. При цьому, в зазначеному записі немає даних, які можуть ідентифікувати зазначену особу (дати народження власника або номер реєстраційної карти платника податків). Згідно п. 4.17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту (а. с. 32).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом виявлено запис про реєстрацію 28.01.2009 року, реєстраційний номер обтяження 8405707 Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2 , накладеного постановою Державної виконавчої служби ж\д району 17.03.2003року, АА051177.
Із метою ідентифікації вказаної фізичної особи до Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим було надіслано запит від 21.09.2020 року, який повернутий УДППЗ «Укрпошта».
Адвокатом заявника було здійснено запит від 21.09.2020р. до Державної виконавчої служби у Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, з проханням надати уточнюючі ідентифікаційні відомості в обтяженні, які внесені до реєстру 28.01.2009 за реєстровим №8405707 Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, стосовно ОСОБА_2 . У разі технічної неможливості внесення ідентифікаційних відомостей у вищевказане обтяження, та з метою ідентифікації вказаної особи, просив повідомити інформацію про всі наявні документи виконавчого провадження за постановою серії АА051177 від 17.03.2003 року про арешт майна ОСОБА_2 , виданої Державною виконавчою службою ж\д району, м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим.
Листом від 26.10.2020р. №27-313 Акціонерне товариство «УКРПОШТА» Одеська філія повідомила про тимчасове припинення прийому та відправки кореспонденції в напрямку до Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, у зв`язку з чим отримати відповідну інформацію від Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим та Державної виконавчої служби у залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим не є можливим (а. с. 37 - 38).
Із відповіді Управління виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.10.2020р. №3352/12.4-25 вбачається, що відповідно до вимог пункту 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5) виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України. Згідно інформації відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) фактично виконавчі провадження, які перебували на території АР Крим та м. Севастополь, в тому числі відносно стягнення з ОСОБА_2 до відділу не передавались та у встановленому законом порядку не відновлювались. Відповідно до даних АСВП (спец розділ) інформацію, щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 не знайдено. Враховуючи викладене, неможливо ідентифікувати згідно даних АСВП, в якому виконавчому провадженні (при виконанні яких виконавчих документів) винесено постанову про арешт майна боржника від 17.03.2003 АА 051177, яку зазначено як підставу обтяження №8405707, без оригіналу відповідної постанови про арешт майна або її копії (а. с. 35).
Як вбачається з відповіді від Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.11.2020 р. №10.04/6957 перевіркою даних АСВП встановлено, що виконавчі документи за якими ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , є боржником, на примусове виконання до відділів державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходило (а. с. 44).
З копії паспорту ОСОБА_2 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 остання зареєстрована з 04.08.1976 року. Іншого місця реєстрації з того часу не мала (а. с. 16 - 17).
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Згідно ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на час вирішення справи та накладення арешту, виконавчі дії провадились державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцем находження його майна.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до пп. 4.15 п. 4 гл. 10 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно та перевірки відсутності заборон або арешту цього майна.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
3.3. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, застосовані норми права
Доводи апелянта про те, що даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства в позовному провадженні, встановлення юридичного факту не є підставою для скасування арештів, накладених відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Відповідно до положень ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік категорій справ, які розглядає суд в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначена ст. 315 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Таким чином, встановлення юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення, в тому числі і майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, передбачено чинним законодавством.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником ОСОБА_1 не заявлялась вимога про зняття арешту або зобов`язання виключити запис про арешт..
Апелянт зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно відповіді управління виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.10.2020 р. №3352/12.4-25, відповідно до вимог пункту 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5), виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України. Згідно інформації відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) фактично виконавчі провадження, які перебували на території АР Крим та м. Севастополь, в тому числі відносно стягнення з ОСОБА_2 до відділу не передавались та у встановленому законом порядку не відновлювались. Відповідно до даних АСВП (спец розділ) інформацію, щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 не знайдено. Враховуючи викладене, неможливо ідентифікувати згідно даних АСВП, в якому виконавчому провадженні (при виконанні яких виконавчих документів) винесено постанову про арешт майна боржника від 17.03.2003 АА 051177, яку зазначено як підставу обтяження №8405707, без оригіналу відповідної постанови про арешт майна або її копії.
Таким чином, за відсутності виконавчого провадження та оригіналу постанови про накладення арешту, відсутні можливості виправлення помилки, допущеної державним виконавцем, а тому оскарження дій державного виконавця, не призведе до захисту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відсутні.
3.5. Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 травня 2021 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
С. О. Погорєлова
