Справа № 523/7633/20
Провадження №2/523/1931/21
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2021 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Сувертак І. В.,
за участю секретаря - Мельніченко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Одеси, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , зареєстрована з 07 лютого 2000р. в АДРЕСА_3 , про скасування усиновлення, -
В с т а н о в и в:
Позивач звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою про скасування усиновлення та просив: ухвалити рішення яким відповідно до частини 3 статті 238 СК України скасувати усиновлення повнолітньої особи, в подальшому подав уточнену позовну заяву в якій просив ухвалити рішення яким відповідно до частини 3 статті 238 СК України скасувати усиновлення повнолітньої особи, прийняти рішення щодо виключення актового запису про батька та місця народження, а саме ОСОБА_1 та місто Одеса виключити та поновити ОСОБА_3 , місто Вітебськ, відповідно до частини 5 статті 237 СК України ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відновити прізвище, ім`я та по батькові, які дитина мала до усиновлення, а саме - ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що у нього з сином склалися неприязні стосунки, з боку сина є неповага до нього, що син приховував обставини стосунків матері з іншим чоловіком, що відносини між сином та ним не склалися, що він з сином не спілкується та ніякі стосунки взагалі не підтримуються більше трьох років, бачитися та спілкуватися з сином вважає неможливим.
Відповідач подала відзив на позовну заяву позивача, в якому вказала, що позивач обґрунтовуючи свої вимоги помилково посилається на правову підставу передбачену частиною 3 статті 238 Сімейного кодексу України, якою передбачено скасування усиновлення повнолітньої особи, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був усиновлений позивачем на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2002 року № 2-2872 у малолітньому віці, а норма матеріального права на яку посилається позивач розповсюджується на осіб усиновлених у повнолітньому віці.
Крім того згідно частини 2 статті 238 Сімейного кодексу України, скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.
Позивач неодноразово звертався з заявами від 10.12.2020р.,15.01.2021р., 03.02.2021р.,09.03.2021р., 19.03.2021р., 06.04.2021р., щодо розгляду справи та наполягав на повному задоволенні позову, про розгляд справи є повністю обізнаним, але в судове засідання не з,явився, причини не повідомив , за правилами ст.131 ЦПК України , з іншими заявами окрім вказаних не звертався, приймав участь в підготовчому судовому засіданні.
Представник відповідача адвокат Кудрявцев І.А., подав клопотання у якому просив розглянути позовну заяву позивача за його відсутністю, та просив відмовити у задоволенні позову.
У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів.
З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсзяі, виходячи з наступного.
Дослідивши матеріали справи, представлені сторонами докази, аргументи у позовній заяві, у відзиві на позовну заяву л.с.74-75, у відповіді на відзив л.с.79,у поясненнях л.с.81 та заявах позивача, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову виходячи з наступного.
Судом встановлено:
Ріщенням Суворовського районного суду м. Одеси від 2002 року по справі № 2-2872 відповідач усиновив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, позивач усиновив дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у малолітньому віці.
Частиною 2 статті 238 Сімейного кодексу України, передбачено, що скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї.
Тобто, частина друга статті 238 Сімейного кодексу України передбачає можливість скасування усиновлення після досягнення повноліття, лише якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї.
Частиною 3 статті 238 Сімейного кодексу України, на яку посилається позивач у позові передбачено, що усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися, тобто дана норма матеріального права передбачає можливість скасування усиновлення особи яка була усиновлена в повнолітньому віці.
Із розуміння вищевказаних норм матеріального права, оцінивши всі докази наявні у матеріалах справи, аргументи позивача викладені у позовних заявах, відповіді на відзив, поясненнях та аргументи відповідача викладені у відзиві, судом встановлено, враховуючи обставини якими позивач обґрунтовує вимоги про скасування усиновлення, ці вимоги суперечать статті 238 Сімейного кодексу України, а тому вимоги щодо скасування усиновлення задоволенню не підлягають, інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню, так як є похідні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також відповідно до вимог ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Відповідно до правил ст. 3 Цивільного кодексу України : « Загальними засадами цивільного законодавства є:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.»
Норми статті 13 Цивільного кодексу України визначають межі здійснення цивільних прав, а саме :
« 1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
2. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.»
Керуючись ст. ст. 4, 77-13, 18,76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 238 Сімейного кодексу України, суд, -
Вирішив :
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , зареєстрована з 07 лютого 2000р. в АДРЕСА_3 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя :
