Номер провадження: 22-ц/813/9093/21
Номер справи місцевого суду: 523/7633/20
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Цюра Т. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування усиновлення
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому після уточнення (а.с. 33-34) просив суд ухвалити рішення яким відповідно до частини 3 статті 238 СК України скасувати усиновлення повнолітньої особи, в зв`язку із тим, що відносини між ним та усиновленим сином не склалися; прийняти рішення щодо виключення актового запису про батька та місця народження, а саме ОСОБА_1 та місто Одеса виключити та поновити ОСОБА_3 , місто Вітебськ; відповідно до частини 5 статті 237 СК України ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відновити прізвище, ім`я та по батькові, які дитина мала до усиновлення, а саме - ОСОБА_3 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , зареєстрована з 07 лютого 2000р. в АДРЕСА_3 - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 23.12.2021 року, з`явилися: апелянт ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .
Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.09.2002 року по справі № 2-2872 відповідач усиновив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, позивач усиновив дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у малолітньому віці.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд враховуючи обставини якими позивач обґрунтовує вимоги про скасування усиновлення, дійшов висновку, що такі вимоги суперечать статті 238 Сімейного кодексу України, а тому вимоги щодо скасування усиновлення задоволенню не підлягають, інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню, так як є похідні.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, частиною 2 статті 238 Сімейного кодексу України, передбачено, що скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї.
Тобто, частина друга статті 238 Сімейного кодексу України передбачає можливість скасування усиновлення після досягнення повноліття, лише якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї.
Судовим розглядом справи встановлено, що частиною 3 статті 238 Сімейного кодексу України, на яку посилається позивач у позові передбачено, що усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися, тобто дана норма матеріального права передбачає можливість скасування усиновлення особи яка була усиновлена в повнолітньому віці.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що вимоги щодо скасування усиновлення задоволенню не підлягають, оскільки суперечать статті 238 Сімейного кодексу України.
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що суду першої інстанції протягом року було заявлено, повідомлено та викладено всі обставини даної справи, а саме про те, що відносини з усиновленою особою не склалися та станом на сьогодні, з усиновленою особою ніякого спілкування не відбувається.
Разом з тим, на вказані доводи апелянта слід зазначити наступне.
Так, як було вже зазначено, відповідно до статті 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:
1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.
Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.
Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї.
Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.
Таким чином, виключною підставою для скасування усиновлення після досягнення дитиною повноліття може бути лише протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача, яка загрожує життю чи здоров`ю усиновленого, усиновлювача чи іншого члена сім`ї.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01 серпня 2019 року у справі №758/3123/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №445/1559/18.
Як установлено судом, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був усиновлений позивачем на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 09.09.2002 року у малолітньому віці та на даний час досяг повноліття.
Зважаючи на викладені обставини справи та норми закону, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки усиновлення ОСОБА_5 відбулось до досягнення ним повноліття, судом не встановлено існування протиправної поведінки усиновленого, усиновлювача, що загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї, відсутні підстави для скасування усиновлення у розумінні частини третьої статті 238, оскільки усиновлення після досягнення дитиною повноліття за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 238 СК України, не допускається.
Таким чином, позивач не навів підстав та не надав доказів в обґрунтування позовних вимог про скасування усиновлення.
Тобто посилання апелянта на частину третю статті 238 СК України є необґрунтованими, оскільки таке скасування усиновлення може мати місце лише у випадку, якщо було усиновлено вже повнолітню особу, як це передбачено частиною другою статті 208 СК України, і якщо сімейні відносини між усиновленим та усиновлювачем не склалися. Проте, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 усиновлено у малолітньому віці.
Окрім того, апеляційний суд наголошує, що згідно частин першої, другої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), ратифікованої Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, в цілому зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування усиновлення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28.12.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
О.С. Комлева
