КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/20283/20

провадження № 22-ц/824/7926/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Гайворонському В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання неправомірною відмови видати вклад, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року у складі судді Юзькової О.Л.,

встановив:

08.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті підстави, що 19.07.2016 він уклав з Акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») договір №ДВ-006/159277 банківського вкладу від 19.07.2016 на користь ОСОБА_2 на суму 170 000 грн на строк по 21.07.2017 із щомісячною виплатою процентів з розрахунку 20% річних, що підтверджують його підписи під вказаним документом.

Після спливу строку вкладу 20.07.2017 сума вкладу та сума процентів були зараховані на відповідний поточний рахунок № НОМЕР_1 21.07.17 о 08 год. 51 хв. до початку робочого дня банку 21.07.17 о 9-й год.

21.07.2017 о 10 год. 30 хв. керівник Центрального відділення АТ «Таскомбанк» ОСОБА_3 відмовилась видати йому вклад і проценти за вкладом та надати обґрунтовані пояснення причини відмови.

21.07.2017 о 10 год. 38 хв. по номеру «102» він викликав на місце конфлікту працівників поліції.

Після прибуття о 12 год. у приміщення відділення наряду поліції, керівник відділення ОСОБА_3 відмовилась надати працівникам поліції будь-які пояснення щодо причини відмови видати йому вклад і проценти за вкладом.

Відмовившись видати 21.07.17 о 10 год. 30 хв. вклад та нараховані проценти за вкладом після спливу строку, визначеного у договорі №ДВ-006/159277 банківського вкладу від 19.07.2016, відповідач порушив вимоги закону та завдав йому моральної та майнової шкоди, в зв`язку з чим він змушений звернутись до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати неправомірною відмову АТ «Таскомбанк» видати йому вклад та нараховані проценти за цим вкладом 21.07.2017 після 10 години після спливу строку вкладу 21.07.2017 о 08 год. 51 хв., визначеного у договорі №ДВ-006/159277 банківського вкладу від 19.07.2016.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначив, що судове рішення є завідомо незаконним і необґрунтованим.

Підставами для його скасування є: неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції фактично ухилився від розгляду його позовної заяви в межах заявлених ним вимог і на підставі поданих ним доказів, умисно не з`ясував повно та всебічно обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх вимог, підтверджених відповідними належними доказами.

Обґрунтовуючи своє рішення суд посилається на те, що відповідачем 21.07.2017 належні ОСОБА_2 грошові кошти були перераховані на відповідний рахунок, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача були порушені.

Зазначає, що судом не доведено, що 19.07.2016 між ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір, за умовами якого банк прийняв від позивача ОСОБА_1 грошові кошти; що відповідачем 21.07.2017 на виконання договору на відповідний рахунок були перераховані грошові кошти, належні ОСОБА_2 , як стверджує суд. Не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що позивач вказував, що договір укладався ним в інтересах вкладника ОСОБА_2 , що він зазначав про те, що 21.07.2017 о 08 год. 51 хв. на його картковий рахунок була зарахована сума вкладу та проценти.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, фактично умисно не застосував ст. 614, 615, 631, 1060, 1063 ЦК України, які підлягали застосуванню, та на які він посилався в позовній заяві; суд фактично умисно не з`ясував, що відповідач відмовився в односторонньому порядку від виконання укладеного 19.07.2016 з ним, ОСОБА_1 , договору, що суперечить нормам ст. 525, 526, 629, 1060 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Таскомбанк» - адвокат Долгопола І. С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Свої доводи мотивує тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що 21.07.2017 під час видачі вкладу дії банку, в тому числі в частині перевірки документів позивача з метою його ідентифікації, носили неправомірний характер.

З матеріалів справи вбачається, що договір банківського вкладу для фізичних осіб «Стабільний» від 19.07.2016 №ДВ-006/159277, укладений між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 , в інтересах якої на підставі довіреності до банку звертався позивач, укладений строком до 21.07.2017 включно. При цьому грошові кошти за вкладом виплачені позивачу у визначений договором строк, а саме 21.07.2017. Доказ того, що кошти виплачено 21.07.2017 було надано самим позивачем, а саме копія виписки по рахунку за період 21.07.2017, згідно з якою 21.07.2017 о 8.51 год. відбулась виплата коштів за даним депозитним договором, а 21.07.2017 о 17.50 відбулась виплата коштів з рахунку № НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ) у розмірі 171 509,24 грн.Обов`язку банку видати вклад о певній визначеній годині 21.07.2017 договором не обумовлено.

Повідомляє, що з приводу даного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав існує судове рішення, яке набрало законної сили (справа №761/46977/18).

Під час даної справи банк вже надавав пояснення та повторно повідомляє, що проблеми, які виникли внаслідок ідентифікації клієнта (підозра працівників банку щодо надання підробного документу, оскільки у відповідних базах значилась інформація про втрачений паспорт позивача) спричинили незручності, затримку у часі видачі вкладу, але не спричинили порушення строку видачі вкладу - вклад було повернуто у строк, встановлений договором.

В судове засіданні учасники справи не з`явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмови видати йому вклад, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що АТ "Таскомбанк" грошові кошти, належні ОСОБА_2 , на виконання п.п. 1.7, 1.8 договору №ДВ-006/159277 банківського вкладу для фізичних осіб "Стабільний" від 19.07.2016, 21 липня 2017 року перерахував на відповідний рахунок, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача були порушені.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку ( глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1063 ЦК України фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред`явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблено банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Відповідно до положень ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони яку вона представляє.

Доводи позивача про те, що спірні правовідносини виникли між ним та відповідачем з приводу укладення договору на користь третьої особи та повинні регулюватися положеннями ст. 1063 ЦК України є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2016 року між ПАТ «Таскомбанк» (Банк) та ОСОБА_2 (вкладник) укладено договір № ДВ-006/159277 банківського вкладу для фізичних осіб «Стабільний», за умовами якого сума вкладу складає 170 000 грн, вклад залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього договору, та по 21 липня 2017 року включно. Процентна ставка на суму вкладу становить 20% річних ( п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).