Головуючийсуду 1інстанції - Шкиря В.М.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 417/9460/19

Провадження № 22-ц/810/344/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря: Вовчанської С.В.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року, ухвалене судом у складі судді Шкирі В.М., за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про захист права на повагу до приватного і сімейного життя, компенсацію моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про захист права на повагу до приватного і сімейного життя, компенсацію моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивач отримав від відповідача листа від 02.10.2019 року із відповіддю на повідомлення заявника про те, що лікар- психіатр ОСОБА_2 на його думку 27.09.2019 року здійснила примусовий психіатричний огляд позивача та примусила під загрозою звернення до суду про призначення амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вколоти позивачу ін`єкцію клопиксолу- депо.

Позивач зазначив, що у вказаному листі була надана неповна перекручена інформація, у листі відсутня інформація про медичні дані перебігання психічного розладу після виписки позивача із стаціонару, відсутня інформація про стан його психічного здоров`я на дату 29.09.2019 року.

17.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою надіслати документи, що повідомляють про результати після проведеного лікування позивача в Сватівській обласній психіатричній лікарні в 2019 році та надіслати медичний документ, що повідомляє про стан його здоров`я з лютого по жовтень 2019 року, як пацієнта лікаря -психіатра Марківського РТМО.

Позивач відвідав лікаря - психіатра 22.10.2019 року і прохав в цей день провести психіатричний огляд та в письмовому вигляді надати повну і достовірну інформацію про стан здоров`я позивача. Психіатричний огляд було проведено за участю ОСОБА_3 . Лікар ОСОБА_2 в присутності позивача та ОСОБА_3 після проведення огляду подзвонила на мобільний телефон ОСОБА_4 та повідомила, що остання звернулася до служби в справах дітей Марківської РДА із повідомленням, що їх внук проживає із психічно хворим ОСОБА_1 . Позивач вважає, що такими діями лікар ОСОБА_2 перевищила свої повноваження.

25.10.2019 року позивач відвідав лікаря- психіатра відповідача та отримав копію медичної карти стаціонарного хворого №2630 Сватівської обласної психіатричної лікарні.

Копії аркушів амбулаторної карти позивача періоду лютого-жовтня 2019 року психіатр ОСОБА_2 надати відмовилася, висновок комісії лікарів психіатрів про стан його психічного здоров`я із медичними даними на дату 22.10.2019 року не надала.

Позивач зазначив, що на дату звернення за захистом до суду 30.10.2019 року медичні документи та інформації про стан його здоров`я позивачу не надано.

Позивач скаржиться на незаконне та свавільне поводження відповідача з 02.10.2019 року по 30.10.2019 року щодо видачі документів із повною інформацією про динаміку стану його здоров`я в період між лютим 2019 року та жовтнем 2019 року, скаржиться на незаконне та свавільне поводження відповідача з 22.10.2019 року по 30.10.2019 року при спілкування з позивачем щодо видачі документу із повною інформацією про стан його здоров`я щодо звернення до лікаря яка мало місце 22.10.2019 року, скаржиться на свавільне поводження з його сім`єю в 2019 році. Відповідач чинить перешкоди в отриманні позивачем медичних даних про стан його здоров`я. Вважає, що такими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду.

Просив суд постановити, що мало місце порушення з 02.10.2019 року по 30.10.2019 року відповідачем ОСОБА_1 права на повагу до приватного і сімейного життя, право на справедливий суд, просив суд стягнути з Марківського районного територіального об`єднання в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачу 17000, 00 грн, провести розподіл судових витрат.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 02 лютого 2021 року замінено первісного відповідача Марківське районне територіальне об`єднання на Комунальне некомерційне підприємство «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради».

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про захист права на повагу до приватного і сімейного життя, компенсацію моральної шкоди, відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій позивач посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не вірно дослідив заяву ОСОБА_4 . Підлягає встановленню факт, що ОСОБА_1 не звертався до лікаря ОСОБА_2 із письмовою чи усною заявою про проведення психіатричного огляду. Його огляд 27 вересня 2019 року було проведено в порушення Закону України «Про психіатричну допомогу».

Відповідач в порушення вимог закону не надав позивачу інформації про результати огляду від 22.10.2019 року. Суд не звернув уваги на те, що відповідач не надав інформації стосовно стану його здоров`я у період з лютого по жовтень 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне некомерційне підприємство «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» зазначило, що пояснювальна записка головного лікаря Марківського РТМО Третяк А.М. від 02.10.2019 року за № 889 була відповіддю на заяву ОСОБА_1 від 27 вересня 2019 року про повідомлення правових підстав психіатричної допомоги та роз`яснення медичного законодавства та відповідно до ст. 12 ЗУ «Про психіатричну допомогу» надана інформація про види психіатричного лікування та нагляду згідно чинного законодавства України. Заява ОСОБА_4 відповідає вимогам чинного законодавства та містила відомості, що обґрунтовують необхідність проведення психіатричного огляду, в діях лікаря-психіатра ОСОБА_2 порушень посадових обов`язків не має.

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 17.10.2019 року та 22.10.2019 року позивач був оглянутий лікарями -психіатрами комісійно. 22.10.2019 року в усній розмові був повідомлений про результати огляду, що зафіксовано в медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_1

24.10.2019 року ОСОБА_1 особисто отримав копію медичної карти стаціонарного хворого №2630 Сватівської обласної психіатричної лікарні та отримав усні пояснення щодо стану його здоров`я. Згідно ст.26 Закона України «Про психіатричну допомогу» у випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров`я особи може завдати шкоди її здоров`ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар- психіатр або комісія лікарів психіатрів можуть таку інформації обмежити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку, в апеляційній скарзі просив суд розглянути справ без участі скаржника.

Представник відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» в судове засідання не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розгляд справи провести без участі учасників справи, які повідомлені про дату, місце та час судового засідання належним чином.

Відповідно до вимог ст.367ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що

між позивачем та відповідачем виник спір з приводу відшкодування шкоди завданої працівниками під час виконання ним трудових (службових ) обов`язків, що регулюється Главою 82 Книги П`ятої Цивільного кодексу України. Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди з Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» за дії лікаря-психіатра Марківського РТМО ОСОБА_2 27.09.2019 року, за ненадання йому відомостей лікарем психіатром та головним лікарем про стан його здоров`я у жовтні 2019 року. Суд дійшов висновку, що доказів які б свідчили про неправомірність дій та як наслідок завдання шкоди лікарем-психіатром ОСОБА_2 під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків з надання психіатричної допомоги ОСОБА_1 27.09.2019 суду не надано

Щодо ненадання інформації позивачу про стан його здоров`я, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів його звернення за такою інформацією 17 жовтня 2019 року та 22 жовтня 2019 року.

Колегія суддів судової палати вважає, що такі висновки суду не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 28 Конституції України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню або покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим або іншим дослідам.

У статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я є складовою частиною права на охорону здоров`я (пункт «ї» статті 6 Закону України від 19 листопада 1992 року «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Мета проведення психіатричного огляду, суть добровільного звернення за психіатричною допомогою, а також випадки, коли психіатричний огляд може бути проведено без усвідомленої згоди особи або її законного представника, визначено Законом України «Про психіатричну допомогу».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психічного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (частина третя статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання особи або за її усвідомленою письмовою згодою.

Вказані норми статей 4, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» конкретизують положення цього закону про презумпцію психічного здоров`я (стаття 3) і про те, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями (стаття 4), а також статей 3, 8 Конституції України, які визначають принцип верховенства права і обов`язок держави з утвердження і забезпечення прав і свобод людини, та частини другої статті 9 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» про те, що обмеження прав громадян у вигляді примусового медичного огляду допускається тільки на підставах і в порядку, передбачених законами України.

Статтею 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.

Основами захисту осіб, які страждають на психічні розлади, та покращення психіатричної допомоги, прийнятими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, закріплено принцип добровільності медичного огляду з метою визначення того, чи страждає особа на психічне захворювання: жодна особа не може бути примушена до проходження медичного огляду з метою визначення того, чи страждає вона на психічне захворювання, крім як у відповідності до процедури, передбаченої внутрішнім законодавством держави (Принцип 5).

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра (частина п`ята статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Сватівській обласній психіатричній лікарні з 06.11.2018 року до 10.01.2019 року. Згідно медичної картки стаціонарного хворого №2630 встановлено діагноз :шизофренія епізодична параноїдна зі стабільним дефектом, неповна ремісія F 20.02Х4.

На етапі підтримуючої терапії рекомендовано: диспансерний облік у психіатра в групі хворих, що можуть скоїти «Суспільно небезпечні дії», лікування медичними препаратами.

25.09.2019 року дружина ОСОБА_5 звернулася до лікаря-психіатра Філоненко О.І. із заявою, в якій просила відвідати її чоловіка у зв`язку з тим, що в його поведінці спостерігається неадекватне відношення до неї та до онука, на її неодноразові умовляння приймати підтримуюче лікування категорично відмовляється. Як , жінка вона переживає за те, щоб його стан не загострився і не було проявів агресивної поведінки по відношенню до неї та внука.

27.09.2019 року лікар психіатр ОСОБА_2 за домашньою адресою відвідала ОСОБА_1 на підставі заяви дружини позивача.

В заяві на ім`я головного лікаря Марківського РТМО від 27.09.2019 року скаржник зазначив, що йому здійснили укол за його згодою, тобто позивач погодився на ін`єкцію.

Посилання скаржника, на те, що йому під тиском чи погрозою було здійснено ін`єкцію медичного препарату клопиксол- депо, який рекомендовано для підтримуючого лікування, не підтверджено належними та допустимими доказами.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що дії лікаря психіатра ОСОБА_2 27.09.2019 року відповідали вимогам Закону України «Про психіатричну допомогу» і в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання позивача на те, що лікарем-психіатром ОСОБА_2 після його огляду 22.10.2019 року було допущено перевищення службових обов`язків та погане поводження з її сторони до позивача, що на думку позивача є втручанням в його приватне та сімейне життя.

Що стосується позовних вимог позивача щодо порушення його прав на отримання інформації колегія суддів виходить з наступного.

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Ст. 1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заявою є звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організації, незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Частиною першою статті 284 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

За правилами частин першої, третьої статті 285 ЦК України повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров`я. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров`я або погіршити стан здоров`я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров`я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

За змістом статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» лікар-психіатр зобов`язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров`я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права та передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 14 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.

Статтею 39 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» визначено, що медичний працівник зобов`язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я. Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров`я або погіршити стан здоров`я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров`я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

Вказані положення кореспондуються із приписами частини третьої статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» відповідно до якої, особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги. У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров`я особи може завдати шкоди її здоров`ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказві звернення до позивача із заявами про надання інформації 17.10.2019 року та 22.10.2019 року, однак такі висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 17.10.2019 року звертався до відповідача із письмовою заявою про надання йому документів про результати проведення позивача в Сватівській психіатричній лікарні та про надання йому документів, про стан його здоров`я із лютого по жовтень 2019 року.

22.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення психіатричного огляду та надати йому в письмовому виді повну інформацію про стан його здоров`я.

22.10.2019 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарями психіатрами комісійно.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

24.10.2019 року позивач отримав копію медичної картки стаціонарного хворого №2630.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих, достатніх доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про стан його здоров`я за його заявою від 17.10.2019 року та його заявою від 22.10.2019 року у письмовому вигляді (згідно його заяв).

Як зазначалося вище, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги. У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров`я особи може завдати шкоди її здоров`ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити.

Відповідачем не надано належних доказів того, що лікарем- психіатром або комісією лікарів-психіатрів було прийнято рішення про обмеження інформації стосовно стану здоров`я ОСОБА_1 за результатами його медичного огляду 22.10.2019 року та обмежено право на інформацію стосовно його стану здоров`я за період з лютого-жовтень 2019 року.

Не надано належних доказів, що позивача було повідомлено у письмовому вигляді про стан його здоровя згідно його заяв за період з лютого по жовтень 2019 року у обмеженому доступі, зрозумілому для позивача.

Колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу інформації стосовно його стану здоров`я порушує право ОСОБА_1 на отримання у письмовому вигляді інформації стосовно стану його здоров`я, що передбачено ст.285 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про психіатричну допомогу», чим завдано позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ст.23ЦК України моральна шкода полягає:) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з ч. 1ст.1167Цивільного кодексуУкраїни моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4). Зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б)неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що бездіяльністю відповідача порушено його право на отримання інформації стосовно його стану здоров`я, чим спричинено позивачу моральну шкоду.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує обсяг моральних страждань позивача, та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає, що на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 10000, 00 грн.

Що стосується вимог скаржника про стягнення на його користь з відповідача судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 2161, 00 грн, то вони не підлягають задоволення, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження понесених витрат.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що під час апеляційного розгляду його апеляційної скарги належить встановити, що у медичній картці стаціонарного хворого №2630 не якісно викладені медичні рекомендації стосовно тривалості підтримуючого лікування, оскільки такі вимоги не були предметом судового розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, то з Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1130, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про захист права на повагу до приватного і сімейного життя, компенсацію моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради», місце знаходження: смт. Марківка, вул. Центральна, 6, код ЄРДПОУ 01983677 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000, 00 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради», місце знаходження: смт. Марківка, вул. Центральна, 6, код ЄРДПОУ 01983677 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1130, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 20 травня 2021 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Кооновалова

О.Ю. Карташов