12 липня 2021 року
м. Київ
справа № 417/9460/19
провадження № 61-10885 ск 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 17 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про захист права на повагу до приватного і сімейного життя, компенсацію моральної шкоди,
В с т а н о в и в:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Марківського районного суду Луганської області з позовом до комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про захист права на повагу до приватного і сімейного життя, компенсацію моральної шкоди.
Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
25 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, яка не відповідає загальним вимогам щодо форми і змісту касаційної скарги.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
За таких обставин, слід вважати, що використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 неодноразово використовує образливі висловлювання та нецензурну лексику на адресу судової гілки влади, що неприпустимо при оформленні касаційної скарги.
За правилами частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За таких обставин Верховний Суд визнає подання такої скарги виявом неповаги до суду та допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для залишення без розгляду його касаційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
Аналогічної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, в ухвалі від 14 червня 2019 року у справі № 9901/324/19.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи визначені цим Кодексом.
Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 630,60 грн.
Відповідно до частини п`ятої статті 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.
Керуючись статтями 44, 144, 148, 393 ЦПК України,
У х в а л и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 24 лютого 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 17 травня 2021 рокув справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про захист права на повагу до приватного і сімейного життя, компенсацію моральної шкоди, залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) 630,60 грн штрафу (як засобу процесуального примусу).
Реквізити для сплати штрафу: ГУК у Печерському районі м. Києва, розрахунковий рахунок UA288999980313151207000026007, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, код класифікації доходів бюджету - 22030102, код отримувача - 37993783.
Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В. М. Ігнатенко
