Справа № 462/4112/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді: Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Шукост О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

у с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошові кошти у національній валюті в сумі 58770 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на її користь 3% річних за користування коштами у національній валюті в сумі 5255,24 грн, а також сплачений нею судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 22.06.2015 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір поставки, відповідно до умов якого останній зобов`язувався поставити та передати їй у власність тришарові залізобетонні плити. Сторони усно домовились про те, що товар буде поставлений після внесення покупцем першого авансу.

Позивач стверджує, що 22.06.2015 року нею було передано ОСОБА_4 в якості авансу 2250 доларів США, про що була складена відповідна розписка, долучена до договору. Після спливу визначеного договором терміну поставки товару, що становив шістдесят днів, ОСОБА_4 повідомив, що у нього виникли труднощі з обладнанням. Він був змушений докуповувати нове обладнання, що слугувало виникненню затримки, тому попросив зачекати з поставкою.

Однак позивач, станом на день звернення до суду, так і не отримав визначений договором товар, хоча виконав усі, взяті за договором та усними домовленостями на себе зобов`язання. Досудове врегулювання спору не вдається можливим, оскільки відповідач на претензії не реагує, кошти повернути не бажає. Відтак, позивач змушений звернутись до суду.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 позовні вимоги заперечує, покликаючись на те, що 22.06.2015 року дійсно було оформлено 2 договори на поставку конструкцій для будівництва спільної будівлі у с.Великі Грибовичі Жовківського району Львівської області. Договори оформляв від свого імені та від імені позивача гр. ОСОБА_5 . Під час зустрічі ОСОБА_1 взагалі не була присутня. По кожному із зазначених договорів відповідач отримав по 2250 доларів США.

Відповідач у відзиві на позовну заяву покликається на те, що ним було поставлено товар для двох частин будови 12.10.2015 року, 17.10.2016 року та 24.05.2017 року. Проте, оскільки він влаштувався на нову роботу та не мав можливості особисто поставляти товар і робив це через найманих водіїв, не мав можливості оформляти належним чином факти прийому-передачі матеріальних цінностей. Окрім того, стверджує, що з його боку не було жодних затримок у поставці товару, затримка виникла лише з тих обставин, що ОСОБА_1 змінила проект, а тому і змінилося замовлення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, покликаючись на обставини викладені у позовній заяві. Позивач ОСОБА_1 також була допитана в якості свідка та надала показання про те, що між нею та відповідачем було укладено договір поставки 22.06.2015 року. За усною домовленістю між нею та відповідачем передала останньому попередню оплату у розмірі 2250 доларів США, відповідач мав протягом 60 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати доставити товар, проте своїх зобов`язань не виконав, товару не поставив та не повернув сплачені нею кошти.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 58770 грн, а також 3% річних у розмірі 5255,34 грн.

Представник відповідача Сірий А.В. в судовому засіданні позов заперечив, покликаючись на обставини аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , який є чоловіком ОСОБА_1 пояснив, що він із ОСОБА_5 домовилися будувати будинок, матеріали повинен був постачати ОСОБА_4 У 2015 році підписали Договір поставки із ОСОБА_4 , сплатили йому 2250 доларів США. Проте, товару так і не отримали. Сплачений аванс ОСОБА_4 також не повертає.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідка, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 22 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір поставки, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов`язувався поставити та передати у власність ОСОБА_1 тришарові залізобетонні плити.

22 червня 2015 року ОСОБА_1 було передано ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2250 доларів США, у якості авансу, що стверджується відповідною розпискою.

Після спливу стоку поставки визначеному у п.3.1 договору від 22 червня 2015 року, а саме шістдесяти календарних днів ОСОБА_4 не виконав своїх зобов`язань щодо поставки плит ОСОБА_1

06 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_4 із претензією-вимогою про необхідність повернення грошових коштів в сумі 2250 доларів США, на яку ОСОБА_4 не відреагував.

Отже, у визначений сторонами строк відповідач ОСОБА_4 своїх зобов`язань за договором не виконав, тришарових залізобетонних плит позивачу ОСОБА_1 не поставив, отримані грошові кошти в сумі 2250 доларів США не повертає.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконано в гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інших порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд не бере до уваги покликань ОСОБА_4 про те, що він товар поставив, оскільки дане твердження ніяким чином не підтверджено.

Згідно з ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати за поставку тришарових плит в розмірі 2250 доларів США, що еквівалентно на день підписання позову становило 58770 грн. (2250 х 26,12 де 26,12 грн за 1 долар США).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідачем ОСОБА_4 на момент ухвалення рішення зобов`язання так і не виконане, на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню 3% річних за період з 23.08.2015 року по 14.06.2018 року у розмірі 5255,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України ,-

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 58770 грн (п`ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5255,34 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень тридцять чотири копійки) трьох відсотків річних.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 20.05.2021 року.

Суддя О. І. Баєва