Справа № 462/4112/18 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Провадження № 22-ц/811/2368/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
суддів: Приколота Т.І.,Савуляк Р.В.
розглянувши у м.Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників цивільну справу № 462/4112/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти у національній валюті в сумі 58770 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на її користь 3% річних за користування коштами у національній валюті в сумі 5255,24 грн, а також сплачений нею судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 22.06.2015 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір поставки, відповідно до умов якого останній зобов`язувався поставити та передати їй у власність тришарові залізобетонні плити. Сторони усно домовились про те, що товар буде поставлений після внесення покупцем першого авансу.
Позивач стверджує, що 22.06.2015 року нею було передано ОСОБА_1 в якості авансу 2250 доларів США, про що була складена відповідна розписка, долучена до договору. Після спливу визначеного договором терміну поставки товару, що становив шістдесят днів, ОСОБА_1 повідомив, що у нього виникли труднощі з обладнанням. Він був змушений докуповувати нове обладнання, що слугувало виникненню затримки, тому попросив зачекати з поставкою.
Однак позивач, станом на день звернення до суду, так і не отримала визначений договором товар, хоча виконала усі, взяті за договором та усними домовленостями на себе зобов`язання. Досудове врегулювання спору не вдається можливим, оскільки відповідач на претензії не реагує, кошти повернути не бажає.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18 травня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 58770 грн. (п`ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят гривень).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5255,34 грн. (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень тридцять чотири копійки) трьох відсотків річних.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом не повністю досліджені всі обставини, що мають значення для справи. Звертає увагу, що на даний час каркас будинку в с. Великі Грибовичі Жовківського р-ну Львівської обл. будівництвом завершений. Ця обставина також доводиться долученою до матеріалів судової справи фото - таблицею із фіксацією стану будинку. Під час допиту ОСОБА_2 не змогла пригадати, коли саме було завершено зведення каркасу його будинку. З долученої до матеріалів справи відповіді ФОП ОСОБА_3 від 21.11.2019 вбачається, що згідно проекту житлового будинку в с. Великі Грибовичі Жовківського р-ну Львівської обл. було передбачено використання 173 пінополістеронових плит з арматурним каркасом. З огляду на завершення будівництва каркасу цього будинку є очевидним, що усі 173 плити були використані, отже попередньо поставлені для позивача, оскільки жодних доказів виробництва таких плит власними силами і засобами чи придбання таких у іншого постачальника позивачка суду не представила.
Відповідно до положень п. 3.1. договору від 22.06.2015(на який позивач посилається, як на підставу виникнення спірних правовідносин) поставка продукції повинна відбутися на протязі 60-ти календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати згідно умов даного Договору. Пунктом 5.2. вищевказаного договору сторони визначили, що аванс за поставлену продукцію становить 6 тис. дол. США. Позивачем до матеріалів справи додано докази про передачу грошових коштів в загальній сумі - 2250 дол. США., що є на 3750 дол. CШA менше, ніж обумовлено у договорі від 22.06.2015 сума авансового платежу.
Таким чином, з огляду на невиконання позивачем умов договору поставки в частині оплати авансу, у відповідача взагалі не виникло зобов`язання щодо здійснення виготовлення та поставки продукції на підставі договору поставки від 22.06.2015року - через недотримання покупцем взятих на себе зобов`язань по оплаті за продукцію. Апелянт також вказує на те, що судом безпідставно було стягнуто 3 %річних за період з 23.08.2015 р. по 14.06.2018 р.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову за безпідставністю.
На виконання вимог ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а рішення суду залишити без змін.
Матеріалами справи та судом встановлено , що 22 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поставки, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язувався поставити та передати у власність ОСОБА_2 тришарові залізобетонні плити (а.с.7-8).
22 червня 2015 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 2250 доларів США, у якості авансу, що стверджується відповідною розпискою (а.с.8).
Після спливу стоку поставки визначеному у п.3.1 договору від 22 червня 2015 року, а саме шістдесяти календарних днів ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань щодо поставки плит ОСОБА_2.
06 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 із претензією-вимогою про необхідність повернення грошових коштів в сумі 2250 доларів США (а.с.15-16), на яку ОСОБА_1 не відреагував.
Отже, у визначений сторонами строк відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, тришарових залізобетонних плит позивачу ОСОБА_2 не поставив, отримані грошові кошти в сумі 2250 доларів США не повертає.
Згідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції підставно виходив із вимог ч.2 ст.693 ЦК України, відповідно до якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доводи апеляційної скарги про те, що житловий будинок будівництвом завершений і на його будівництво використано 173 пінополістеронових плит з арматурним каркасом, які апелянт вважає були поставлені ним, не підтверджено жодними доказами. Відповідач ОСОБА_1 визнає, що оплачений ОСОБА_2 аванс не відповідав сумі визначеній у договорі. Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно користувався грошовими коштами в сумі 2250 дол. США, відтак судом правильно застосовано до даних правовідносин ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст..625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами.
Стягуючи три проценти річних від простроченої суми неповернених коштів, суд першої інстанції виходив із умов договору та встановив, що такий не виконано, а тому вірно застосував вимоги ч.2 ст.625 ЦК.
Згідно ч.1,ч.5,ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для її задоволення суд не знаходить.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.(ч.5 ст.268 ЦПК України)
Керуючись ст. 374 ч.1 п.1, 375,383,384,389-391 ЦПК України апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк
