Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 274/6766/19
провадження № 61-13188св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді Хуторної І. Ю., від 08 квітня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І., від 05 серпня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства (далі - КП) «Бердичівтеплоенерго» про зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 вересня 2019 року, 02 жовтня
2019 року, 10 жовтня 2019 року та 15 жовтня 2019 року він звертався до
КП «Бердичівтеплокомуненерго» із заявами про працевлаштування на посаду оператора котельні. Під час подання заяв пропонував комунальному підприємству ознайомитися із оригіналами документів: паспортом, посвідченням № НОМЕР_1 про закінчення професійно-технічної освіти за посадою оператора котельні з відміткою про повторну перевірку знань від 26 червня 2019 року, свідоцтвом про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, протоколами психофізіологічного обстеження та висновками психофізіологічної експертизи від 11 липня 2018 року, дозволом на виконання роботи оператора котельні, трудовою книжкою, дипломом спеціаліста.
У відповідь на заяви, які подані до 15 жовтня 2019 року, отримував листи відповідача про те, що прийом працівників не здійснюється, а у відповідь на заяву від 15 жовтня 2019 року отримав лист, в якому зазначено, що набір працівників на посаду оператора котельні вже здійснено.
Вважав, що відповідач, провівши набір працівників на посаду оператора котельні та не запропонувавши цієї посади йому, фактично ухиляється від укладення з ним трудового договору. Такі дії, на думку позивача, свідчать про дискримінацію по відношенню до нього, яка є системною, оскільки із подібними позовами до відповідача він звертався і раніше.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати, що стосовно нього відповідач допустив дискримінацію при розгляді заяв про працевлаштування; зобов`язати відповідача укласти з ним трудовий договір з призначенням його на посаду оператора котельні, починаючи із 02 жовтня 2019 року; стягнути з
КП «Бердичівтеплоенерго» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 08 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів факт його дискримінації з боку відповідача, оскільки на посаду оператора котельні в КП «Бердичівтеплоенерго» працівники були прийняті 11 жовтня 2019 року та укладенню трудових договорів з ними передувало проведення співбесіди, надання визначених законом документів. Натомість позивач, звертаючись із заявами про прийняття на роботу, залишав такі заяви у приймальні підприємства, пропонував секретарю, яка не здійснює прийом працівників на роботу, знайомитись із документами, проводив відеозйомку процесу подачі та реєстрації цих заяв, після чого залишав приміщення. Крім того, заявляючи вимогу про прийняття на роботу із
02 жовтня 2019 року, позивач не врахував, що набір працівників на посаду оператора котельні здійснено відповідачем 11 жовтня 2019 року.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, також врахував, що ОСОБА_1 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір, а відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 не пов`язана із дискримінацією.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2020 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 274/6766/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 136/1401/16-ц, від 06 серпня 2020 року у справі № 212/7368/17,
від 23 жовтня 2019 року у справі № 629/4238/15-ц.
Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме: частини першої, другої, шостої статті 81, частини першої статті 82, частини десятої статті 84, частини п`ятої статті 93, частини другої статті 259, частини першої, другої статті 367,
підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України.
Вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Зазначає, що обов`язок доказування дискримінації не покладається на позивача, який має лише навести фактичні дані такої дискримінації. При цьому, такими даними є його заяви про прийняття на роботу, в яких зазначено про намір звернення до суду за захистом його прав, та наявність інших аналогічних спорів.
Крім того, апеляційним судом безпідставно застосовані висновки із постанови Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц, а висновок апеляційного суду про те, що лист відповідача від 10 жовтня 2019 року, в якому зазначено, що підприємство не проводить прийом працівників, направлений 10 жовтня 2019 року, є помилковим, оскільки лист Бердичівського міського центру зайнятості, адресований суду та відповідачу, є неналежним доказом з огляду на те, що суд здобув його з власної ініціативи, а відповідач подав такий доказ, не завіривши його належним чином.
У справі відсутні будь-які документи про дату працевлаштування інших працівників на посаду оператора котельні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
16 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив
КП «Бердичівтеплоенерго», в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, підприємство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Вказує, що робота оператора котельні пов`язана із опалювальним сезоном. Після отримання рішення Бердичівської міської ради про встановлення опалювального періоду 2019-2020 років із 15 жовтня 2019 року відповідачем було здійснено набір працівників на посаду оператора котельні за строковим трудовим договором.
До 15 жовтня 2019 року позивач не додавав будь-яких документів до своїх заяв, а лише пропонував ознайомитись з ними секретарю, яка не здійснює оформлення прийому на роботу, не формує і не веде особові справи працівників. 15 жовтня 2019 року позивач залишив в приймальні заяву про прийняття на роботу із копіями особистих документів, однак на той час на вказану посаду були працевлаштовані працівники, у тому числі за направленням державної служби зайнятості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 вересня 2019 року, 02 жовтня 2019 року, 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звертався до КП «Бердичівтеплоенерго» із заявами, у яких просив прийняти його на роботу оператором котельні. У заявах вказував, що надає для ознайомлення документи: паспорт, посвідчення про закінчення професійно-технічної освіти на посаду оператора котельні з відміткою про повторну перевірку знань, три висновки психофізіологічної експертизи з дозволом на виконання роботи оператора котельні, трудову книжку, свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та диплом спеціаліста. У заявах повідомляв про намір звертатися до суду у разі порушення його прав та про те, що він неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав.
КП «Бердичівтеплоенерго» на вказані заяви листами від 19 вересня 2019 року, 03 жовтня 2019 року та 10 жовтня 2019 року повідомляло ОСОБА_1 про те, що прийом працівників на виконання обов`язків оператора котельні не здійснюється, а крім того будь-яких документів та додатків до заяв
ОСОБА_1 підприємство не отримувало.
15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із заявою про працевлаштування на посаду оператора котельні. До заяви долучив фотокопії документів, які зазначив у заяві як додатки. Повідомив про намір звернення до суду.
На заяву ОСОБА_1 від 15 жовтня 2019 року КП «Бердичівтеплоенерго», листом від 16 жовтня 2019 року, повідомило, що прийом працівників на виконання обов`язків оператора котельні здійснено.
Рішенням Бердичівської міської ради № 277 від 30 вересня 2019 року «Про виконання заходів з підготовки господарства міста до роботи в осінньо-зимовий період та початок опалювального періоду 2019-2020 років» опалювальний період 2019/2020 років встановлено з 15 жовтня 2019 року.
Листом від 16 жовтня 2019 року КП «Бердичівтеплоенерго» повідомило ОСОБА_1 , що працівників на посаду оператора котельні прийнято на роботу за строковим трудовим договором 11 жовтня 2019 року.
За повідомленнями Бердичівського міського центру зайнятості № 1893
від 22 листопада 2019 року та № 193 від 07 лютого 2020 року попит на робочу силу (вакансії) операторів котельні у жовтні 2019 року за формою № 3-ПН
КП «Бердичівтеплоенерго» до центру зайнятості було подано 11 жовтня
2019 року, дата виданих направлень на працевлаштування - 11 жовтня
2019 року, кінцева дата перебування на обліку в центрі зайнятості безробітних, які працевлаштовані у жовтні 2019 на посаду оператора котельні в
КП «Бердичівтеплоенерго», - 11 жовтня 2019 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу чинній на момент виникнення спірних правовідносин), трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно частини другої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-ІV) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Згідно зі статтею 14 Закону № 5207-ІV, особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом, та інших осіб.
За змістом статті 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Згідно статті 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір; відмова відповідача у прийнятті його на роботу не пов`язана із дискримінацією, а викликана як відсутністю виробничої потреби, так і діями самого позивача, дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє посилання заявника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при отриманні інформації від центру зайнятості. При цьому, необхідно врахувати, що кожна із сторін надала суду лист Бердичівського міського центра зайнятості з одних і тих же питань, однак викладена в наданих сторонами листах не узгоджувалась між собою. За таких обставин суд звернувся до вказаної установи для усунення сумнівів у достовірності наданих відомостей та отримав підтвердження інформації, викладеної у листі Бердичівського міського центра зайнятості № 1803
від 22 листопада 2019 року, наданого на запит КП «Бердичівтеплоенерго».
Самі по собі попередні звернення ОСОБА_1 до КП «Бердичівтеплоенерго» із заявами про прийняття на роботу та наявність інших судових процесів між тими ж сторонами у подібних справах, зокрема № 274/6209/14, № 274/5149/15, № 274/5431/16, № 274/4455/17, № 274/6062/18, в яких судами було відмовлено у задоволенні позовів ОСОБА_1 , не свідчать про дискримінацію позивача.
Висновки судів у розглядуваній справі, з урахуванням встановлених в ній обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду у постановах від 18 липня 2019 року у справі № 136/1401/16-ц, від 06 серпня 2020 року у справі
№ 212/7368/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 629/4238/15-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі та незгоду із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня
2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Повноваження суду касаційної інстанції мають використовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки встановивши обставини справи та оцінивши докази, суди передніх інстанцій ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, які б тягнули за собою їх скасування, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення міськрайонного суду та постанови апеляційного суду - без змін.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 08 квітня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 05 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта
