ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/253/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 (суддя Смородінова О.Г., м. Миколаїв, повний текст складено 25.01.2021)

у справі № 915/253/20

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

в особі: Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

03.03.2020 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (надалі - ТОВ СП «Нібулон») про стягнення 49623,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 526, 599 Цивільного кодексу України, статтями 3, 115 Кодексу торговельного мореплавства, статті 22 Закону України «Про морські порти», положеннями наказів Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори», від 08.05.2013 № 291 «Про затвердження Порядку надання послуг з регулювання руху суден», від 03.12.2013 № 966 «Про затвердження Порядку надання послуг з регулювання руху суден», наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.05.2001 № 340 «Про затвердження Типового положення про службу регулювання руху суден», з посиланням на те, що протягом вересня - грудня 2019 року судна, що належать відповідачу, проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським та Херсонським морським каналами під час здійснення вантажних комерційних рейсів, у зв`язку з чим філією «Дельта-лоцман» було нараховано позивачу канальний збір та збір за послуги з регулювання руху суден як таким, що належать до групи «А», на загальну суму 79680,45 грн., яку позивачем сплачено частково. Неоплаченою залишилась сума у розмірі 49623,74грн, про стягнення якої позивач звернувся з даним позовом.

17.04.2020 до суду від позивача надійшла заява № 954 від 15.04.2020 про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої заявник просив суд стягнути з відповідача 271261,06грн., яку ухвалою Господарського суду Миколаївської області повернуто без розгляду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14791,01грн. провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору. Стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 34832,73грн., а також 2102,00грн. судового збору.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що судна відповідача, здійснюючи рух по Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналам та користуючись послугами служби регулювання руху суден, які надавалися позивачем, за умовами законодавства мають оплачувати відповідні збори за встановленими ставками. В частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14791,01 грн. провадження у справі закрито на підставі пункту другого частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки в період розгляду даної справи - 18.06.2020 та 19.06.2020 позивачем сплачено на рахунок філії «Дельта-лоцман» ДП«АМПУ» грошові кошти у вказаній сумі по спірним відносинам.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ СП «Нібулон» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 34832,73грн. скасувати та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржником зазначено про те, що:

- відповідно до сталого підходу в портовій галузі щодо ціноутворення до групи «Е» відносяться кранові судна при здійсненні операцій з довантаження суден на рейді - портофлот. Міністерство інфраструктури України як розробник портових зборів та наказів №316 від 27.05.2013, №1059 від 26.12.2013, №966 від 03.12.2013, №965 від 03.12.2013, а також як суб`єкт, який є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, в листі №7865/27/10-17 від 11.08.2017 роз`яснило, що в розроблених ним нормативних актах з ціноутворення «плавучі крани, які задіяні в операціях - участь у вантажних операціях порту; забезпечення перевантажувальних робіт на рейдах і біля причалів з другого борту» є судном групи «Е» «портофлот» (у тому числі судна, що не належать або не орендуються ДП «АМПУ» та які надають різноманітні платні послуги в акваторії порту);

- згідно із пунктом 3.5. наказу №316 судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4 метри, здійснюють каботажне плавання та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору. Відповідно до Закону України «Про внутрішній водний транспорт» від 03.12.2020 всі судна з осадкою до 4,5 метри при здійсненні каботажного рейсу, місцем відправлення або місцем призначення якого є річковий порт (термінал), інше місце відправлення (призначення), розташоване на внутрішніх водних шляхах України, звільнені від сплати портових зборів. Таким чином, на законодавчому рівні держава звільнила судна з осадкою до 4,5м від сплати портових зборів незалежно від прапора судна та операції, що здійснює судно (вантажна/невантажна, комерційна/некомерційна);

- суд першої інстанції змінив текст наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори», переставивши розділові знаки, внаслідок чого штучно змінив текст і зміст нормативно-правового акту. Так, у рішенні суду вказано: «У той же час, до групи Е віднесено інші судна (наведено їх перелік), що заходять без виконання вантажних операцій». Але з фактичного тексту групи «Е» додатка 1 наказу №316 вбачається, що побудова переліку групи зовсім інша, і уточнення відноситься до «риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій»;

- судом помилково ототожнено самостійні терміни «вантажна операція» та «вантажне судно»; до групи «А» відносяться вантажні судна - судна, призначені для перевезення вантажу, а не всі судна, які заходять для здійснення вантажної операції; «судно, призначене для перевезення вантажу» і «судно, призначене для вантажних операцій» - не є ідентичними, це різні за конструкцією судна; заявлені в позові «кранові судна» не є вантажними (окрім судна «Нібулон Макс»), оскільки не призначені для перевезення вантажів; сама лише участь «у вантажних операціях» не відносить автоматично судна до групи «А»;

- рішення суду не відповідає критерію «обґрунтованість», оскільки місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, відповідно до якого заявлені в позові судна відносяться одразу до обох груп, тоді як «вантажні судна» та «плавучі споруди» - це два різні види суден. Відповідач долучав до матеріалів справи довідки проектантів про те, що кранове судно «Святий Миколай», плавучий кран «Нібулонівець», «Нібулонівець-2» (несамохідний перевантажувач) не призначені для перевезення вантажу, у зв`язку з чим не є вантажними суднами. Крім того, до групи «А» відносяться не будь-які судна, що заходять для здійснення вантажних операцій, а тільки «вантажні судна», тобто судна, призначені для перевезення вантажів. Відмінність в даному випадку групи «Е» від групи «А» становить ознака «тип судна»: «вантажне судно» чи «портофлот/кранове судно»;

- Правила класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України не мають застосовуватись при обчисленні портових зборів і ціноутворенні;

- класифікаційні свідоцтва заявлених у позові суден не містять таких ознак типу судна як «вантажне судно»;

- висновок суду про те, що несамохідне судно, рухаючись в каравані (з буксиром і баржею), здійснюють один процес, всі вони знаходяться у зв`язку та всі вони виконують в даному випадку «вантажну операцію», є помилковим, оскільки рух судна не є виконанням вантажної операції, та, крім того, судна «Святий Миколай», «Нібулон Макс» не здійснюють рух караваном, вони здійснюють самостійний рух;

- рішення суду не відповідає критерію «законність», оскільки судом не застосовано Закон України «Про морські порти», в тому числі щодо визначення «порт», «господарська діяльність в порту», оскільки «порт» - це не суб`єкт, що здійснює виробничу і господарську діяльність, це межі, в яких надають послуги суб`єкти всіх форм власності;

- за змістом приміток 2 до Порядку №316 та Тарифів №966 у разі виконання судном, що навіть відноситься до групи «Е», комерційних вантажних рейсів, таке судно в цьому випадку належить до групи «А». Для застосування приміток рейс судна повинен мати дві ознаки: комерційний та вантажний. ТОВ СП «Нібулон» вказувало в своїх поясненнях, що при переході від місця базування до місця виконання робіт судна «Святий Миколай», «Нібулонівець», «Нібулонівець-2» не мали на борту вантажу, тому їх рейси не класифікуються як «вантажний рейс». Вантажний рейс здійснював лише «Нібулон Макс», у зв`язку з чим відносно нього потрібно доводити, чи був це «некомерційний» або «комерційний» рейс. У зв`язку з цим та враховуючи, що Порядком №316 не передбачено пропорційне поділення ставки портового збору за примітками до додатку 1, рахунки, що містили «змішані операції» (комерційні щодо частини зерна інших суб`єктів і некомерційні щодо операцій з зерном ТОВ СП «Нібулон»), а саме: МР-06090, МР-06091, МР-06079, МР-06030, МР-06645, МР-07309, МР-07349, МР-07790, МР-06646, МР-07353, були оплачені відповідачем, щоб не ускладнювати судовий процес. Відтак є помилковим висновок суду про те, що всі вантажні операції були комерційними, адже відбувалися на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів;

- судом порушено норми процесуального права, оскільки адвокат Павленко І.В. не мала повноважень на представництво інтересів ДП «АМПУ»; судом залишено без реагування клопотання відповідача про призначення справи до колегіального розгляду; всупереч частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що судна відповідача здійснювали перехід по Херсонському морському каналу; всупереч статті 238 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказав лише розмір стягнутої суми - 34832,73грн., тобто без виокремлення сум щодо кожної із заявлених позовних вимог: щодо канального збору та щодо стягнення плати за послуги регулювання руху суден; незважаючи на часткове задоволення позову, судом всупереч статті 130 Господарського процесуального кодексу України стягнуто з відповідача судовий збір у повному обсязі - 2102,00грн.; в рішенні суду містяться хибні математичні розрахунки.

Водночас скаржник заявив клопотання про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції з повідомленням учасників справи, посилаючись на складність справи внаслідок значної кількості термінології з морської транспортної галузі.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи № 915/253/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 15.02.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 у справі № 915/253/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/253/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, які надійшли 26.02.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ СП «Нібулон» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 у справі № 915/253/20; у задоволенні клопотання ТОВ СП «Нібулон» про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції з повідомленням учасників справи - відмовлено.

11.03.2021 ДП «АМПУ» направлено відзив на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду апеляційної інстанції 15.03.2021. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, позивач вказав про те, що:

- протягом вересня - грудня 2019 року судна відповідача проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським та Херсонським морським каналами. Інформація щодо проходження суднами позивача Херсонським морським каналом міститься як в квитанціях СРРС, так і в рахунках, а тому акцентування апелянтом уваги на тому, що суд в цьому питанні допустив помилку, є безпідставним;

- ДП «АМПУ» було надано суднам ТОВ СП «Нібулон» послуги з регулювання руху суден, що підтверджується квитанціями СРРС, за що, відповідно до вимог чинного законодавства, філією «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» було нараховано збір за послуги з регулювання руху суден. За проходження судном каналу був нарахований канальний збір лише судну «Святий Миколай». Відповідно до п.3.5. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4 метри, здійснюють каботажне плавання та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору. Кранове судно «Святий Миколай», відповідно до наданого відповідачем класифікаційного свідоцтва, має режим плавання: «Внутрішні водні шляхи з морським режимом судноплавства», тому воно не звільняється від сплати канального збору. Інші судна відповідача звільнені від сплати канального збору і їм нараховано лише збір за послуги з регулювання руху суден;

- посилання апелянта на Закон України «Про внутрішній водний транспорт» в обгрунтування того, що судна звільнені від сплати канального збору, є безпідставним, оскільки датою набрання чинності цим Законом є 01.01.2022;

- відповідно до положень Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року (СОЛАС-74), п.7 статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №336/2006 від 15.02.2006 про імплементацію Міжнародного кодексу з управління безпекою в межах Співтовариства та про скасування Регламенту Ради (ЄС) №3051/95, п.2.3. Інструкції про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Укрморрічфлоту від 11.06.2004 №159, п.1.2.1.1. розділу 1.2. Визначення та пояснення Правил класифікації та побудови суден, виданих Регістром судноплавства України, вантажне судно - судно, що не є пасажирським. Отже, очевидно, що судно ТОВ СП «Нібулон», щодо якого виник спір, це вантажне судно. Регістром судноплавства України, який являється класифікаційним товариством, обраним судновласником - ТОВ СП «Нібулон», було видано класифікаційне свідоцтво, обмірне свідоцтво на всі судна позивача. При цьому позивачем зазначено, що ДП «АМПУ» не застосовує Правила Регістра при обчисленні зборів і ціноутворенні, а використовує ці Правила в даному судовому процесі для того, щоб віднести до вірної групи судна апелянта. Класифікаційне свідоцтво на судно «Святий Миколай» містить інформацію про те, що судно виконує вантажні операції. Судно «Нібулон Макс», при цьому, крім наявності кранів на судні, які надають змогу використовувати його як перевантажувач, обладнане трюмами, має дедвейт 8653т та перевозить вантажі. Отже, судна відповідача віднесено до вантажних суден, а оскільки вони здійснюють суднозахід до морського порту з метою виконання вантажних операцій, то відносяться до групи «А». При цьому відповідно до п.2.1. розділу ІІ Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 №348, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.08.2013 за №1401/23933, вантажні операції - навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу. Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок простроченої заборгованості, де в графі «Судно (караван)» зазначаються усі елементи каравану, до складу яких входять і спірні судна. У п.1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху суден законодавець чітко визначив, що при нарахуванні зборів баржо-буксирним складам розмір збору має визначатись з умовного об`єму всього баржо-буксирного складу, а не їх окремих елементів. Тобто, без аналізу типу кожного судна окремо, тому що рухаючись в каравані всі вони здійснюють один процес, всі вони знаходяться у зв`язку та всі вони виконують у даному випадку вантажну операцію;

- стосовно тверджень скаржника, що начебто ДП «АМПУ» вказало, що заявлені в позові судна є плавучими спорудами, і саме тому ДП «АМПУ» їх відносить до групи «А», позивачем зазначено, що ним вказані в позові судна обґрунтовано віднесено до групи «А» як «вантажні судна, що заходять до виконання вантажних операцій, та плавучі споруди» , оскільки будь-яке судно є плавучою спорудою, про що також зазначено у статті 15 Кодексу торговельного мореплавства України;

- всі судна ТОВ СП «Нібулон», щодо яких заявлено позов, були задіяні у вантажних операціях з перевантаження зернових вантажів, виконали комерційний вантажний рейс та належать до групи «А».

- відповідно до розділу 2 Наказу Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Правил безпеки для працівників суден портового і службово-допоміжного флоту рибного господарства» від 24.01.2007 № 13 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 лютого 2007 р. за №101/13368) портовий і службово-допоміжний флот рибного господарства - судна флоту, що використовуються для забезпечення виробничої та господарської діяльності порту: нафтоналивні судна; плавучі нафтові станції; портові буксири-кантувачі й морські буксири; портові бункерувальники рідким паливом і водою; судна, призначені для запобігання забрудненню моря; лоцманські судна й катери; катери для завезення швартовних кінців; пасажирські службові катери; самохідні та несамохідні малотоннажні вантажні судна, пожежні судна; судна для забезпечення перевантажувальних робіт тощо. Судна «Святий Миколай» (кранове судно), «Нібулонівець», «Нібулонівець-2» (плавкран) та «Нібулон Макс» (навалювальне-перевантажувач) здійснювали на рейді порту вантажні операції (довантаження/перевантаження судна як виконання свого обов`язку за зовнішньоекономічним контрактом). Тому у визначенні, яке наведено вище і яке визнав відповідач, звертати увагу необхідно на першу частину речення: «Портовий і службово-допоміжний флот рибного господарства - судна флоту, що використовуються для забезпечення виробничої та господарської діяльності порту. Тобто, одне й те саме судно, одного й того ж типу, класу, за певних умов дійсно може бути віднесено до суден портофлоту, однак у даній справі судна відповідача здійснювали вантажні операції, а не забезпечували виробничу та господарську діяльність порту;

- посилання апелянта на неправильне розподілення судового збору є безпідставними, оскільки відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Натомість спір вирішено на користь позивача, кошти відповідачем сплачені після відкриття провадження у справі, тобто права позивача було порушено неправомірними діями відповідача;

- Павленко І.В. мала повноваження на підписання позовної заяви в силу частини третьої статті 56, частини першої статті 58, частин першої та четвертої статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

30.03.2021 на електронну пошту суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли пояснення, в яких останній надав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, вважаючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, такими, що суперечать діючому законодавству України та фактичним обставинам справи. Окрім того, до вказаних пояснень залучені документи, які судовою колегією не приймаються з огляду на те, що відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що судді - члени колегії Л.О. Будішевська та С.В. Таран знаходились у відпустці з 05.05.2021 по 07.05.2021 на підставі наказу голови суду від 29.04.2021 № 108-в, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розгляд апеляційної скарги здійснюється у розумний строк 12.05.2021.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з вересня по грудень 2019 року судна, що належать ТОВ СП «Нібулон» («Святий Миколай», «Нібулонівець», «Нібулонівець-2» та «Нібулон Макс») проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом та Херсонським морським каналом під час здійснення вантажних комерційних рейсів, за що відповідно до вимог чинного законодавства позивачем був нарахований канальний збір, також під час проходження каналом цим суднам надавались послуги служби регулювання руху суден, за що нарахований збір за послуги з регулювання руху суден.

Факт проходження суднами відповідача каналом позивач підтверджує наявними в матеріалах справи квитанціями служби регулювання руху суден про виконані послуги філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ»: № 14361 за 08.09.2019, № 14418 за 09.09.2019, № 14563 за 11.09.2019-12.09.2019, № 14672 за 13.09.2019, № 141116 за 04.09.2019-05.09.2019, № 14140 за 05.09.2019, № 14750 за 15.09.2019, № 14794 за 16.09.2019, № 14851 за 17.09.2019, № 14918 за 18.09.2019, № 14989 за 19.09.2019, № 14522 за 11.09.2019, № 15006 за 19.09.2019-20.09.2019, № 15082 за 20.09.2019-21.09.2019, № 15000 за 19.09.2019, № 14986 за 19.09.2019, № 14994 за 19.09.2019, № 15118 за 21.09.2019-22.09.2019, № 14857 за 16.09.2019-17.09.2019, № 15142 за 21.09.2019-22.09.2019, № 15195 за 23.09.2019, № 15174 за 22.09.2019, № 15188 за 23.09.2019, № 15286 за 24.09.2019, № 15374 за 25.09.2019-26.09.2019, № 15430 за 26.09.2019, № 15367 за 25.09.2019, № 15432 за 26.09.2019, № 15391 за 26.09.2019, № 15457 за 26.09.2019-27.09.2019, № 15339 за 25.09.2019, № 15448 за 26.09.2019-2.09.2019, № 15767 за 01.10.2019, № 15764 за 01.10.2019, № 15689 за 30.09.2019, № 15702 за 30.09.2019, № 16763 за 01.10.2019, № 16208 за 09.10.2019, № 16218 за 09.10.2019, № 16338 за 11.10.2019, № 16286 за 11.10.2019, № 16397 за 12.10.2019, № 16415 за 12.10.2019, № 16477 за 14.10.2019, № 16501 за 14.10.2019, № 16918 за 18.10.2019-19.10.2019, № 16932 за 19.10.2019, № 16952 за 19.10.2019, № 16931 за 19.10.2019, № 16947 за 19.10.2019, № 17533 за 27.10.2019, № 17780 за 30.10.2019-31.10.2019, № 17745 за 30.10.2019, № 17785 за 30.10.2019, № 17824 за 31.10.2019-01.11.2019, № 17946 за 02.11.2019, № 18229 за 08.11.2019, № 17956 за 02.11.2019, № 18326 за 09.11.2019-10.11.2019, № 19728 за 02.12.2019, № 19790 за 03.12.2019, № 20032 за 06.12.2019, № 20105 за 07.12.2019, № 20026 за 06.12.2019, № 20127 за 07.12.2019-08.12.2019, № 20217 за 09.12.2019, № 20290 за 11.12.2019, № 20257 за 09.12.2019-10.12.2019, № 20433 за 12.12.2019-13.12.2019, № 20628 за 16.12.2019, № 20741 за 19.12.2019, № 20883 за 21.12.2019-22.12.2019, № 20846 за 21.12.2019, № 20969 за 24.12.2019, № 20683 за 17.12.2019-19.12.2019, № 20964 за 20.12.2019-24.12.2019, № 20614 за 16.12.2019, № 20685 за 16.12.2019-19.12.2019, № 21167 за 27.11.2019, № 21185 за 27.12.2019-28.12.2019.

На оплату нарахованих зборів позивач виставив відповідачу рахунки:

- № МР-05394 від 09.09.2019 на суму 1237,85 грн;

- № МР-05397 від 13.09.2019 на суму 2817,35 грн;

- № МР-05386 від 15.09.2019 на суму 1239,58 грн;

- № МР-05418 від 17.09.2019 на суму 1222,32 грн;

- № МР-05676 від 19.09.2019 на суму 1479,60 грн;

- № МР-05423 від 20.09.2019 на суму 2635,66 грн;

- № МР-05419 від 21.09.2019 на суму 4138,11 грн;

- № МР-05409 від 22.09.2019 на суму 1459,92 грн;

- № МР-05690 від 23.09.2019 на суму 1643,04 грн;

- № МР-05584 від 24.09.2019 на суму 1056,77 грн;

- № МР-05686 від 26.09.2019 на суму 850,96 грн;

- № МР-05684 від 26.09.2019 на суму 1352,57 грн;

- № МР-05682 від 27.09.2019 на суму 1193,49 грн;

- № МР-05678 від 27.09.2019 на суму 925,87 грн;

- № МР-06074 від 01.10.2019 на суму 237,82 грн;

- № МР-06084 від 01.10.2019 на суму 1162,35 грн;

- № МР-06090 від 01.10.2019 на суму 1194,00 грн;

- № МР-06077 від 09.10.2019 на суму 203,98 грн;

- № МР-06091 від 11.10.2019 на суму 1210,43 грн;

- № МР-06079 від 11.10.2019 на суму 240,49 грн;

- № МР-06030 від 12.10.2019 на суму 240,49 грн;

- № МР-06092 від 14.10.2019 на суму 1210,43 грн;

- № МР-06071 від 14.10.2019 на суму 1116,83 грн;

- № МР-06207 від 19.10.2019 на суму 2562,63 грн;

- № МР-06205 від 19.10.2019 на суму 1224,62 грн;

- № МР-06418 від 27.10.2019 на суму 1008,98 грн;

- № МР-06422 від 31.10.2019 на суму 2357,57 грн;

- № МР-06613 від 01.11.2019 на суму 1559,14 грн;

- № МР-06645 від 08.11.2019 на суму 7136,46 грн;

- № МР-06646 від 10.11.2019 на суму 4121,02 грн;

- № МР-07353 від 03.12.2019 на суму 1182,16 грн;

- № МР-07309 від 07.12.2019 на суму 4790,69 грн;

- № МР-07351 від 08.12.2019 на суму 1178,19 грн;

- № МР-07349 від 11.12.2019 на суму 1168,92 грн;

- № МР-07485 від 13.12.2019 на суму 6859,18 грн;

- № МР-07793 від 22.12.2019 на суму 2164,21 грн;

- № МР-07790 від 24.12.2019 на суму 1148,52 грн;

- № МР-07769 від 24.12.2019 на суму 6775,49 грн;

- № МР-07796 від 28.12.2019 на суму 4417,28 грн.

Загальна сума виставлених рахунків склала 79680,45 грн.

Вищезазначені рахунки рекомендованими листами були направлені на адресу відповідача. Їх отримання підтверджується зворотними повідомленнями про отримання поштової кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Проте, вказані рахунки були оплачені відповідачем частково у сумі 30056,71 грн, що вбачається з наданих суду банківських виписок.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 2783 від 04.12.2019 щодо погашення простроченої заборгованості станом на 02.12.2019, яка була залишена товариством без відповіді та задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативно-правові акти з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов`язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

У відповідності до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

За приписами частин першої та другої статті 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів визначені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (надалі - Порядок № 316).

Відповідно до п.1.2 Порядку № 316 згідно з частинами третьою - п`ятою статті 22 Закону України «Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: канальний збір справляється на користь власника каналу.

За умовами п. 1.3 Порядку № 316 портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Додатком 1 до вказаного Порядку передбачено наступне:

Групи суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами та з яких справляються портові збори

Вид судна/плавучої спорудиГрупиВантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі спорудиГрупа АПасажирські судна; пороми; криголами, що не належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність у межах морського порту, та не орендовані нимиГрупа БЛіхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу «ріка - море», що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпакиГрупа ВНесамохідні судна (крім барж)Група ГСудна, що заходять вимушено, для зміни екіпажу, для постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт/ремонту на/з судноремонтні/судноремонтних підприємства/підприємств (бази/баз) України службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів)Група ДІнші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій)Група ЕПримітки:

1. Під терміном «вимушено» треба розуміти заходження судна у морський порт у зв`язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров`ю членів команди та пасажирів.

2. Судна груп В (буксири та баржі, за винятком тих, що заходять в українські порти, розташовані в усті та на р. Дунай), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

3. Судна груп Д та Е, що виконують комерційні вантажопасажирські рейси, належать до групи Б.

Згідно з п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 Порядку № 316 канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі - ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб`єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку.

Нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку.

Судно, яке здійснює перехід між морськими портами (морськими терміналами), що розташовані на БДЛК, канальний збір за прохід по БДЛК сплачує на користь суб`єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку, за ставкою, що дорівнює різниці між розмірами ставок, установленими для відповідних ділянок БДЛК (додаток 3).

За проходження БДЛК і ХМК без заходження в зазначені морські порти (морські термінали) канальний збір справляється на користь суб`єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку, за ставками, які встановлені згідно з додатком 3 до цього Порядку, за прохід БДЛК 1-12 колін та морського порту Херсон (прохід БДЛК і ХМК) відповідно.

Для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім морського порту Білгород-Дністровський та каналу Прорва.

Судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4 метри, здійснюють каботажне плавання та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору.

За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.3013 №163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - Наказ №163) реорганізовані державні підприємства морського транспорту за переліком згідно з додатком 1 шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до Додатку 1 до Наказу №163 реорганізації підлягало також і Державне підприємство «Дельта-лоцман».

Згідно з пунктом 3 Наказу №163 Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів.

Відповідно до акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013, затвердженого Міністерством інфраструктури України, Бузько-Дніпровсько-лиманський канал та Херсонський морський канал передано на баланс Державному підприємству «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до Акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.20 № 14 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» передало Бузько-Дніпровсько-лиманський канал та Херсонський морський канал до Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про морські порти України» державні стратегічні об`єкти портової інфраструктури та інше державне майно, закріплене за адміністрацією морських портів України, належать їй на праві господарського відання. Адміністрація морських портів України володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею державним майном з урахуванням його цільового призначення, а також обмежень правомочностей щодо розпорядження таким майном, визначених цим Законом, іншими законодавчими актами, її статутом.

Згідно із частинами першої та четвертої статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Таким чином, Бузько-Дніпровсько-лиманський канал та Херсонський морський канал належать позивачу на праві господарського відання.

Відповідно до частини першої статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.05.2001 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.06.2001 за № 545/5736, затверджено Типове положення про службу регулювання руху суден (далі - Типове положення).

Відповідно до п. 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден СРРС (служби регулювання руху суден) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Відповідно до п. 2.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 №291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2013 за №807/23339, у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням Міністерства інфраструктури України створюються ЦРРС/ПРРС, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден. До радіолокаційного обслуговування належать такі послуги СРРС: радіолокаційний контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення (навігаційна допомога), інформаційні послуги - інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

За приписами п. 2.3 Порядку № 291 послуги з регулювання руху суден надаються суднам шляхом: планування безпечного руху суден у зоні дії ЦРРС/ПРРС на підставі отриманих від морських агентів або капітанів суден заявок на рух; установлення режиму руху суден; надання суднам вказівок, що стосуються почерговості руху, часу початку руху, маршруту, швидкості та інтервалів руху, місця якірної стоянки; надання попереджень суднам щодо порушення ними правил плавання у відповідній зоні; надання попереджень суднам у разі виникнення (розвитку) ситуації небезпечного зближення з іншими суднами та надання рекомендацій щодо уникнення небезпеки зіткнення; надання попереджень суднам у разі їхнього відхилення від безпечного маршруту плавання та надання рекомендацій щодо повернення до зазначеного маршруту.

Згідно з п. 3.2 Порядку № 291 для суден каботажного плавання та суден місцевого базування заявка на послуги з регулювання руху суден надається капітаном судна у зоні дії ЦРРС/ПРРС через засоби радіозв`язку. Вихід капітана судна на радіозв`язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на надання послуг з регулювання руху суден.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 291 із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 за № 2139/24671, затверджено Тарифи па послуги з регулювання руху суден.

Відповідно до п. 1.1 Тарифів на послуги з регулювання руху суден, тарифи на послуги з регулювання руху суден (збір за послуги служби регулювання руху суден) справляються в морських портах / морських терміналах із суден, групи яких зазначені у додатку 1 до цих Тарифів.

У додатку 1 Тарифів на послуги з регулювання руху суден зазначено наступне:

Групи суден, з яких справляється збір за послуги з регулювання руху суден

Вид суднаГрупиВантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі спорудиГрупа АПасажирські судна; пороми; криголами, що не належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність у межах морського порту, та не орендовані нимиГрупа БЛіхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу «ріка - море», що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпакиГрупа ВНесамохідні судна (крім барж)Група ГСудна, що заходять вимушено, для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів)Група Д Інші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій)Група ЕПримітки:

1. Під терміном «вимушено» треба розуміти заходження судна у морський порт / морський термінал у зв`язку із загрозою безпеці продовження плавання, життю або здоров`ю членів команди та пасажирів.

2. Судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

3. Судна груп Д та Е, що виконують комерційні вантажопасажирські рейси, належать до групи Б.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, питання щодо віднесення суден до певної групи регулюється:

- наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 р. за № 930/23462 яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів;

- наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 за № 2139/24671, яким затверджено Тарифи на послуги з регулювання руху суден (далі - Тарифи).

Приміткою 2 додатку № 1 до Порядку № 316 судна груп В (буксири та баржі, за винятком тих, що заходять в українські порти, розташовані в усті та на р. Дунай), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Згідно із приміткою 2 до додатка 1 до Тарифів №966 Судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

За змістом цих норм, у разі виконання судном, що навіть відноситься до групи «Е», комерційних вантажних рейсів, таке судно належить до групи «А».

Відповідно до частини першої статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від форм власності судна і його власника, та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.

Судновласником - ТОВ СП «Нібулон» класифікаційним товариством вибрано Регістр судноплавства України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №814, Регістр судноплавства України (далі - Регістр) є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торгівельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України і статей 26 і 29 Закону України «Про транспорт».

Згідно з пунктом 6 Положення про Регістр судноплавства України, одним з головних завдань Регістру судноплавства України є класифікація морських і річкових суден, розроблення та затвердження правил і технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя і здоров`я пасажирів, суднових екіпажів, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден тощо.

Класифікація суден - це врегульовані нормативними актами заходи щодо присвоєння судну відповідного класу згідно його технічних характеристик та/або особливостей конструювання й будівництва. Класифікація суден здійснюється Регістром та характеризується наступними ознаками: (а) обов`язковий характер, оскільки будь-яке судно відповідно до статті 35 Кодексу торговельного мореплавства України повинне мати класифікаційне свідоцтво; (б) правовий характер, оскільки умови та порядок класифікації мають визначатися у правилах, що затверджує Регістр; (в) процесуальний характер, оскільки процедура присвоєння класу судну носить послідовний, поетапний характер; (г) документарний результат - за результатами Регістр видає спеціальний документ - класифікаційне свідоцтво. Видача класифікаційного свідоцтва є свідченням того, що судно відповідає вимогам морехідності.

Отже, Регістр судноплавства України наділений Кабінетом Міністрів України певними повноваженнями, в тому числі видавати класифікаційне свідоцтво, умови та порядок класифікації при цьому міститься у Правилах класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України.

У класифікаційних свідоцтвах суден зазначено:

НазваТипСимвол класу суднаСвятий Миколайкранове судноKM + Ice1 R3 AUT1 Crane vessel (кранове судно)Нібулонівецькран плавучий н/сKE + Ice1 B-R4-RSN2,0 плавкранНібулонівець-2несамохідний перевантажувачKE + Ice1 R3-RS плавкранНібулон Макснавалювальне, перевантажувачKM + Ice B-R4-RS 3,0 AUT1 EPP ESP навалювальне-перевантажувачВідповідно до п.2.2.37 Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України серед інших визначень наведено «Crane vessel - кранове». Згідно із п.1.2.1. Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України кранове судно - теж саме, що і плавучий кран, але на плавучій основі з судновими або близькими до суднових обводами; плавучий кран (плавкран) - кранова споруда на плавучій основі понтонного або близького до нього за формою типу, призначена для виконання вантажопідіймальних і технологічних (монтажних, підводних, гідротехнічних, аварійно-рятувальних, укладання трубопроводів і т.п.) операцій, яка може бути використана також і для транспортування вантажів на палубі і/або в трюмі; судно спеціального призначення - самохідне судно з механічним двигуном, на борту якого в зв`язку з його призначенням знаходяться більше 12 осіб спеціального персоналу, включаючи пасажирів (пасажирів не повинно бути більше 12; при наявності на борту судна більше 12 пасажирів, таке судно розглядається як пасажирське, а не як судно спеціального призначення), - до таких суден, зокрема, відносяться плавучі крани та кранові судна); навалювальне судно - судно, яке призначене переважно для перевезення сухих вантажів навалом, включаючи такі типи суден, як рудовози та комбіновані судна; вантажне судно - будь-яке судно, що не є пасажирським (суховантажне, наливне, транспортний рефрижератор, криголам, буксир, штовхач, рятувальне, технічного флоту, кабельне, промислово - транспортне, спеціального призначення та інше непасажирське судно).

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Укрморрічфлоту від 11.06.2004 №159, вантажне судно - судно, що не є пасажирським.

Класифікаційне свідоцтво на судно «Святий Миколай» містить інформацію про те, що судно виконує вантажні операції.

Отже, судно позивача «Святий Миколай» відноситься до вантажних суден і виконує вантажні операції.

Судно «НІБУЛОН МАКС» при цьому, крім наявності кранів на судні, які надають змогу використовувати його як перевантажувач, обладнане трюмами, має дедвейт 8653 т та перевозить вантажі.

Отже судна відповідача віднесено до вантажних суден, а оскільки вони здійснюють суднозахід до морського порту з метою виконання вантажних операцій відносяться до групи А.

Також відповідно до п. 2.1 Розділу II Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 № 348, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.08.2013 за № 1401/23933, вантажні операції - навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу.

Крім того, відповідно до п. 1.5 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, умовний об`єм баржебуксирних складів, караванів та інших складених плавучих споруд для нарахування всіх видів зборів, крім санітарного, дорівнює сумі об`ємів окремих елементів.

Відповідно до п. 1.2 Тарифів на послуги з регулювання руху, умовний об`єм баржо-буксирних складів, караванів та інших складених плавучих споруд для нарахування збору за послуги з регулювання руху суден дорівнює сумі об`ємів окремих елементів.

В матеріалах справи є розрахунок простроченої заборгованості де в графі «Судно (караван)» позивач зазначив усі елементи каравану до складу яких входять і спірні судна. Тобто дана норма застосовується саме до спірного випадку.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, законодавець чітко визначив, що при нарахуванні зборів баржо-буксирним складам, караванам та іншим складеним плавучим спорудам нараховується збір за всі складові і при цьому умовний об`єм дорівнює сумі об`ємів окремих елементів, без аналізу типу кожного судна окремо, без виведення зі складу каравану плавкранів та інше. Тому що рухаючись в каравані всі вони здійснюють один процес, всі вони знаходяться у зв`язку та всі вони виконують в даному випадку вантажну операцію.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що кранові судна при здійсненні операцій з довантаження суден на рейді відносяться до групи «Е» - портофлот.

Відповідно до розділу 2 Наказу Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Правил безпеки для працівників суден портового і службово-допоміжного флоту рибного господарства» від 24.01.2007 № 13 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 лютого 2007 р. за № 101/13368) портовий і службово-допоміжний флот рибного господарства - судна флоту, що використовуються для забезпечення виробничої та господарської діяльності порту: нафтоналивні судна; плавучі нафтові станції; портові буксири-кантувачі й морські буксири; портові бункерувальники рідким паливом і водою; судна, призначені для запобігання забрудненню моря; лоцманські судна й катери; катери для завезення швартовних кінців; пасажирські службові катери; самохідні та несамохідні малотоннажні вантажні судна, пожежні судна; судна для забезпечення перевантажувальних робіт тощо.

Тобто, портовий і службово-допоміжний флот рибного господарства - судна флоту, що використовуються для забезпечення виробничої та господарської діяльності порту.

Критерієм для віднесення суден до тієї чи іншої категорії є мета, з якою судно заходить до порту. Отже, одне й те саме судно, одного й того ж типу, класу, за певних умов дійсно може бути віднесено до суден портофлоту, однак суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі судна відповідача здійснювали вантажні операції (довантаження судна), а не забезпечувало виробничу та господарську діяльність.

Доводи відповідача стосовно того, що рейси кранового судна «Святий Миколай», плавучого крану «Нібулонівець», несамохідного перевантажувача «Нібулонівець-2» не кваліфікуються як «вантажний рейс», оскільки коносаменти на них не оформлювались, вантаж на борту суден був відсутній, судна не використовувались для вантажних перевезень, судна здійснювали переходи в баласті та були задіяні на зовнішньому рейді морського порту в операціях з довантаження морського торговельного судна в рамках зовнішньоекономічних контрактів (умови поставки FOB - термінал ТОВ СП «Нібулон», м.Миколаїв та/або морський порт Миколаїв), а також даний рейс не відноситься до «комерційного» за своїм характером, тому що вказані судна є власністю ТОВ СП «Нібулон» і здійснювали перевантаження зерна, що належить ТОВ СП «Нібулон», контракт на роботу крана (надання послуг) не укладався, товариство не отримувало плати за роботу кранового судна від сторонніх осіб, судова колегія відхиляє з тих підстав, що:

- наявність вантажу на самому судні не є визначальним для того, щоб робити висновок, що судно виконує вантажну операцію, оскільки вантажна операція - це навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу (п. 2.1 Розділу ІІ Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 № 348);

- вантажні операції були комерційними, адже відбувались на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів для здійснення операцій з довантаження морських торговельних суден з метою отримання прибутку, а не для власного споживання (тобто споживання у технологічному процесі власного виробництва). Зазначене переміщення не можна вважати некомерційною діяльністю. Це було не перевезення власного товару між власними складами для власних потреб споживання, а виконання контрактів.

Відповідач звертаючись із клопотанням про закриття провадження у справі в частині стягнення 14791,01грн. та сплачуючи заборгованість у вказаній сумі за рахунками МР-06090 (т.1 а.с.65), МР-06091 (т.1 а.с.71), МР-06079 (т.1 а.с.74), МР-06030 (т.1 а.с.77), МР-06645 (т.1 а.с.103), МР-07309 (т.1 а.с.116), МР-07349 (т.1 а.с.123), МР-07790 (т.1 а.с.136), МР-06646 (т.1 а.с.107), МР-07353 (т.1 а.с.11), стверджуючи, при цьому, що виявив комерційні вантажні рейси (завантаження на морські транспортні судна зерна, що належить стороннім організаціям), тому сам же вбачає підстави для віднесення суден «Святий Миколай», «Нібулонівець», «Нібулонівець-2», які є суднами портофлоту, до групи «А» за ознакою пункту 2 примітки до додатку 1 Наказу №316, в той же час послався на службову записку судноплавної компанії ТОВ СП «Нібулон» від 22.06.2020 про те, що коносаменти на судна «Святий Миколай», «Нібулонівець», «Нібулонівець-2» не оформлювались, вантаж на суднах був відсутній, судна здійснювали перехід в баласті. Проте в інших випадках, які не оплачені, судна здійснювали аналогічні дії: на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів все ті ж судна здійснювали перехід на Зовнішній рейд морського порту Миколаїв для здійснення операцій з довантаження морських торговельних суден.

Посилання апелянта на Закон України «Про внутрішній водний транспорт» в обгрунтування того, що судна звільнені від сплати канального збору, є безпідставними, оскільки датою набрання чинності цим Законом є 01.01.2022. Також відповідно до п.3.5. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів судна, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4 метри, здійснюють каботажне плавання та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання, звільняються від сплати канального збору. Кранове судно «Святий Миколай», відповідно до наданого відповідачем класифікаційного свідоцтва, має режим плавання: «Внутрішні водні шляхи з морським режимом судноплавства», тому не звільняється від сплати канального збору.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи, судова колегія вважає, що судна відповідача, здійснюючи рух по Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналам та користуючись послугами СРРС, які надавалися позивачем, здійснюючи операції з довантаження морських торговельних суден - вантажні комерційні операції, відносяться до групи «А», а тому у відповідності до приписів чинного законодавства мають оплачувати відповідні збори за встановленими ставками.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Посилання апелянта про те, що всупереч частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що судна відповідача здійснювали перехід по Херсонському морському каналу, спростовується матеріалами справи, оскільки інформація щодо проходження суднами позивача Херсонським морським каналом міститься як в квитанціях СРРС, так і в рахунках.

Твердження скаржника про те, що адвокат Павленко І.В. не мала повноважень на представництво інтересів ДП «АМПУ, судовою колегією відхиляються, з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно із частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Отже, Павленко І.В. мала повноваження на підписання позовної заяви на підставі наявної в матеріалах справи довіреності.

Доводи апеляційної скарги про те, що всупереч статті 238 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказав лише розмір стягнутої суми - 34832,73грн., тобто без виокремлення сум щодо кожної із заявлених позовних вимог: щодо канального збору та щодо стягнення плати за послуги регулювання руху суден, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем заявлено одну позовну вимогу про стягнення 49623,74грн. заборгованості, яка складається із заборгованості зі сплати канального збору, а також збору за послуги з регулювання руху суден.

Стосовно твердження ТОВ СП «Нібулон» про неправильне розподілення судового збору судова колегія зазначає, що враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги частково з огляду на сплату відповідачем частини заборгованості в розмірі 14791,01грн. під час розгляду даної справи в суді першої інстанції (після відкриття провадження у справі), у зв`язку з чим закрив провадження у справі в цій частині, а спір в іншій частині позову вирішено на користь позивача, тобто права позивача було порушено неправомірними діями відповідача, що спричинило звернення позивача з даним позовом, та враховуючи, що відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, місцевим господарським судом правильно розподілено судовий збір.

Також скаржник посилається на те, що в рішенні суду містяться хибні математичні розрахунки та при цьому цитує рішення суду: «Загальна сума виставлених рахунків склала 79680,45 грн. Проте, вказані рахунки були оплачені відповідачем частково у сумі 30056,71 грн., що вбачається з наданих суду банківських виписок», що, як зазначає апелянт, вказує на відсутність ретельного розгляду матеріалів справи, оскільки якщо суд встановив в рішенні, що оплата була проведена на суму 30056,71грн., то залишиться ще сума переплати, а не борг. Судова колегія вважає, що зазначені твердження апелянта не заслуговують на увагу, оскільки 79680,45 грн. (загальна сума виставлених позивачем рахунків) - 30056,71 грн. (сума, сплачена відповідачем) = 49623,74грн. (неоплачена відповідачем сума, про стягнення якої позивачем заявлено даний позов).

Залишення судом першої інстанції без реагування клопотання відповідача про призначення справи до колегіального розгляду не є підставою для скасування рішення у справі з огляду на відсутність для цього підстав, передбачених частиною третьою статті 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 у справі №915/253/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран