Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3801/20 пров. № А/857/4973/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
представника позивача Суботи М.І.,
представника відповідача Заяць Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року (прийняте у м. Ужгороді суддею Микуляк П.П.; складене у повному обсязі 25 січня 2021 року) в адміністративній справі № 260/3801/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 281 504,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18 лютого 2019 року Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 260/19/19, яким зобов`язав відповідача виплатити їй пенсію за період з 01 листопада 2017 р. по 31 жовтня 2018 р. На виконання цього рішення суду в квітні 2019 р. проведено нарахування та виплату частини боргу, яка утворилася за період з 01.11.2017 по 31.10.2018, в сумі 17 615,53 грн, а залишок в сумі 281 504,55 грн включено до Реєстру погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. У липні 2020 року вказана постанова Кабінету Міністрів України була скасована, однак нарахована сума невиплаченої пенсії так і не була виплачена, відтак є підстави для стягнення нарахованої пенсії в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних витрат у розмірі 281 504,55 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Закарпатській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене без урахування всіх наявних обставин справи та письмових доказів, а також містить хибні й безпідставні мотиви в сукупності з некоректно застосованими законодавчими нормами. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно й необґрунтовано не взяв до уваги той факт, що ГУ ПФУ в Закарпатській області під час виконання рішення, яке набрало законної сили (зокрема, в частині включення суми боргу в розмірі 281 504,55 грн до чинного на час здійснення перерахунку реєстру) діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з урахуванням чинного на той час Порядку № 649. А суд мав перевірити, чи повинен був пенсійний орган під час виконання судового рішення керуватися вказаним Порядком, позаяк заборгованість позивачки виникла до ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 22 липня 2020 року у справі № 640/5248/19, якою визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 цього Порядку. ГУ ПФУ в Закарпатській області не заперечує свого обов`язку виплатити позивачці належну суму боргу, а вказана виплата буде здійснена відповідно до нормативно встановленої процедури.
Звертає увагу на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції фактично дублює існуюче на цей час зобов`язання пенсійного органу виплатити позивачці певну суму грошових коштів та, відповідно, зумовлює виникнення подвійного стягнення останніх з ГУ ПФУ в Закарпатській області. З наведеного випливає, що позивачка звернулася до суду з приводу неповного виконання судового рішення, що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; тобто, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Обраний позивачкою в цій справі спосіб захисту - стягнення заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла через неналежне, на її думку, виконання судового рішення - не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Позивач через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказала, що залишок невиплачених за судовим рішенням пенсійних виплат в сумі 281 504,55 грн було включено до Реєстру погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду у відповідності до Постанови КМУ від 22.08.2018 № 649, яка на цей час скасована; відтак, відсутні правові підстави для невиконання судового рішення.
Право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а невиконання рішення державного суду не може бути виправдане відсутністю бюджетних видатків. Доводи апелянта вказують на його ухилення від виконання судового рішення, яке є обов`язковим, а заборгованість із виплати пенсії виникла саме через його неправомірні дії; вказані кошти були передбачені в бюджеті, але неправомірно не виплачені їй.
А доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення дублює існуюче на цей час зобов`язання Пенсійного фонду виплатити їй грошові кошти, спростовуються ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, яка набрала законної сили і якою було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про залишення без розгляду із вказаних підстав.
Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є суддею у відставці, пенсіонером, отримує пенсію за віком та з 24 вересня 2014 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області як отримувач пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 25 жовтня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії з 01 листопада 2017 р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 63 від 17 жовтня 2017 року.
20 вересня 2018 р. ОСОБА_1 була взята на облік внутрішньо переміщеної особи, яка перемістилася з м. Перевальськ Луганської області до м. Ужгорода Закарпатської області.
Згідно заяви та рішення засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, позивачу було поновлено та виплачується пенсія з 01 листопада 2018 року.
За період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року суму боргу обліковано.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року в справі №260/19/19, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.
Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.
На виконання цього рішення відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці, та провів нарахування й виплату частини суми боргу в розмірі 17 615,53 грн, а заборгованість за період з 01.11.2017 по 31.10.2018 в сумі 281 504,55 грн включив до Реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та виплачуються після виділення коштів Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень на цю мету в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».
Вказаною постановою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 було визнано протиправними і нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 у справі 260/19/19 поданий ГУ ПФУ в Закарпатській області звіт про виконання рішення суду за №0700-0412-7/16288 від 21.05.2020 у справі № 260/19/19 було визнано таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі та накладено штраф у розмірі 43 940,00 грн на начальника ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 вказану ухвалу суду в частині накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в Закарпатській області було скасовано та відмовлено в задоволенні клопотання позивачки про накладення штрафу за невиконання рішення суду; в решті ухвалу суду залишено без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив, що поданий 21.05.2020 до суду звіт ГУ ПФУ в Закарпатській області про виконання рішення суду у справі № 260/19/19 не підтверджує виконання вказаного рішення у повному обсязі, оскільки на час його розгляду судом першої інстанції повної виплати нарахованої суми ОСОБА_1 здійснено не було.
Оскільки відповідач на виконання судового рішення та здійсненого на підставі цього рішення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці, виплатив їй лише частину заборгованих виплат, незважаючи на вжиті заходи досудового врегулювання, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з ГУ ПФУ в Закарпатській області заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 281 504,55 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право пенсіонера на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі, а невиплата пенсії позивачу за період з 01.11.2017 по 31.10.2018 здійснена не у спосіб, передбачений Законом.
У ході судового розгляду цієї справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виплати позивачці заборгованості пенсії за вказаний період, а посилання на відсутність фінансування є неприпустим, відтак задоволення позову є єдиним можливим способом захисту прав позивачки.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, фактично просила суд зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 260/19/19, відповідно до якого було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці, та проведено нарахування і виплату частини суми боргу в розмірі 17 615,53 грн, а заборгованість за період з 01.11.2017 по 31.10.2018 в сумі 281 504,55 грн була включена до Реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, і до цих пір їй не виплачена.
Тобто, предметом спору в цій справі є виконання відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 260/19/19 і намагання позивача в такий спосіб зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області виконати це судове рішення.
За інших умов оскаржуване рішення суду першої інстанції дублювало б існуюче на цей час зобов`язання пенсійного органу, відповідно до рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року в справі № 260/19/19, виплатити позивачці певну суму грошових коштів та, відповідно, зумовило б виникнення подвійного стягнення останніх з ГУ ПФУ в Закарпатській області.
За приписами статті 129-1 Конституції судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також, відповідно до частини частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що кореспондує з приписами частини першої статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Першим азбацом частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За вимогами частини першої статті 11 цього Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу цих норм видно, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому вказани Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Статтею 382 КАС України унормовано судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, відповідно до частин першої, восьмої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Також відповідно до приписів частин першої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Зазначені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 р. у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 р. у справі № 520/11829/17, від 21 серпня 2019 р. у справі № 295/13613/16-а.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року в адміністративній справі № 260/3801/20 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 07 травня 2021 року
