Номер провадження 2-о/754/212/21

Справа №754/3679/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді: Сенюти В.О.

присяжних: Середницького Є.В., Лісецької С.М.

при секретарі: Василенко О.Г.

за участю:

прокурора Деснянської

окружної прокуратури м. Києва Безолюка С.І.

заявника: ОСОБА_1

особи, відносно якої вирішується питання про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку: ОСОБА_2 ,

представника особи, відносно якої вирішується питання про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку: ОСОБА_3

представника особи, відносно якої вирішується питання про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку:

заінтересованих осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою лікаря психіатра ОСОБА_1 про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку відносно ОСОБА_2 .

Подану заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є підопічним Київського пансіонату ветеранів праці з 30.07.2014 року. ОСОБА_2 систематично порушує правила внутрішнього розпорядку, агресивно відноситься до мешканців пансіонату, вчиняє побиття та погрожує фізичною розправою працівникам установи, на зауваження адміністрації адекватно не реагує. Адміністрація пансіонату звернулася до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради з проханням щодо переведення ОСОБА_2 до Київського центру соціальної адаптації престарілих, інвалідів та інших осіб, що не мають постійного проживання. Станом на 03.03.2021 року поведінка підопічного ОСОБА_2 в пансіонаті не змінилася та супроводжується вираженими проявами соціопатії. За час проживання ОСОБА_2 неодноразово оглядався лікарем - психіатром пансіонату. Протягом періоду з 2014-2020 років у ОСОБА_2 прослідковується прогресування наявних ознак соціопатичних та психопатичних розладів особистості, до яких додалися експлозивні та паранояльні розлади з вербальною та фізичною агресією. ОСОБА_2 відмовився від комісійного огляду ЛКК лікарів - психіатрів, та від психіатричного огляду лікарів - психіатрів. На підставі викладеного, заявник просить надати згоду на проведення психіатричного огляду в примусовому порядку громадянина ОСОБА_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.03.2021 року відкрито провадження за правилами окремого провадження.

В судовому засіданні заявник лікар-психіатр Чубко О.Б. та заінтересовані особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подану заяву підтримали, просили заяву задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат Зайцев І.Ю. проти задоволення заяви заперечували, вказавши на її безпідставність та необґрунтованість.

Прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва Безолюк С.І. проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на її необґрунтованість та недоведеність.

Вислухавши вступне слово сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

?вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

?неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

?завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає у Київському пансіонаті ветеранів праці з 30.07.2014 року, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Є інвалідом ІІ групи.

Заявник звертаючись із заявою про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку посилається на те, що ОСОБА_2 відмовляється від медичного лікування, призначеного лікарями Київського пансіонату ветеранів праці, порушує правила внутрішнього розпорядку, агресивно відноситься до інших мешканців пансіонату.

Щодо доводів заявника про відмову ОСОБА_2 від виконання медичних призначень лікаря, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Основ законодавства України про охорону здоров`я, кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 42 Основ законодавства України про охорону здоров`я, згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об`єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників . Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов`язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 284 ЦК України повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

У рішенні у справі «Арская проти України», ЄСПЛ зазначив: свобода погоджуватись або відмовлятись від призначеного лікування є надзвичайно важливим принципом самовизначення та особистої незалежності. У сфері медичної допомоги відмова від певного лікування може неминуче призвести до летального результату, але нав`язування лікування без згоди психічно здорової дорослої людини є нехтуванням фізичною недоторканністю людини таким чином, що це може порушити права, закріплені в п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У ст. 8 Конвенції гарантовано, зокрема право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя. У справі «Шторк проти Німеччини» (2005) зазначалося: навіть несуттєве фізичне втручання щодо людини вважається втручанням, яке порушує право на повагу приватного життя в межах ст. 8 Конвенції, у разі, якщо це втручання проходить без згоди самої людини (у даній справі установлено, що проти волі пацієнта йому в організм ввели певні ліки).

Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що повнолітня дієздатна особа, що усвідомлює значення своїх дій і може ними керувати вправі відмовитися від призначеного лікування.

Відповідно до копій доповідних лікаря терапевта ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 в грубій формі із використанням нецензурної лайки відмовляється від призначеного лікарем невропатологом лікування, а також від призначеного виду харчування через наявність цукрового діабету (а.с.73,74).

Згідно копій доповідних ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_2 відмовляється від прийому ліків за призначенням лікаря, а також при вимірюванні артеріального тиску відмовився від надання першої медичної допомоги.

З відповіді директора Київського пансіонату ветеранів праці ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_2 не вживає ліки, які рекомендовані йому лікарем кардіологом для корекції артеріального тиску (а.с.169).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до наданої копії історії хвороби ОСОБА_2 , огляд останнього проводився наступними лікарями - терапевтом, кардіологом, хірургом, невропатологом, психіатром.

Відповідно до історії хвороби ОСОБА_2 записи лікаря кардіолога мали місце у грудні 2014 року, 15.04.2015 року, 29.04.2017 року, записів лікаря кардіолога після квітня 2017 року надана копія історії хвороби не містить.

З записів лікаря психіатра вбачається, що ОСОБА_2 скарг на стан свого здоров`я не висловлює, лікарем рекомендовано спостереження та повторні огляди. Докази того, що ОСОБА_2 є недієздатною особою письмові матеріали справи не містять.

Крім того, письмові матеріали справи містять звернення ОСОБА_2 до Директора Київського пансіонату ветеранів праці ОСОБА_9 з проханням запропонувати кандидатуру лікаря для належного узгодження та оформлення відповідних документів для надання медичних послуг (а.с.139), заявником вказане звернення спростовано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України заявником не було надано доказів, письмові матеріали справи також не містять доказів того, що ОСОБА_2 було призначене лікування лікарем-психіатром, від якого він відмовився або своїми діями він може завдати значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання йому психіатричної допомоги.

Доказів в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України того, що ОСОБА_2 неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, письмові матеріали справи не містять.

Письмові матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих.

Доводи ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 вчинив сварку та пошкодив її робоче місце, суд сприймає критично, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 суд до уваги не приймає, оскільки - не знайшли свого підтвердження іншими доказами, що містяться в справі.

З долученого заявником до заяви колективне звернення мешканців Київського пансіонату ветеранів праці, вбачається, що мешканці виступають на захист керівництва пансіонату, після виступу ОСОБА_2 , як голови громадської ради при пансіонаті, що вівся на каналі YouTube.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви, оскільки письмові матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів наявності підстав в розумінні ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу».

На підставі викладеного, керуючись 76-81, 339-342 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви лікаря психіатра ОСОБА_1 про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: В.О. Сенюта

Присяжні: Є.В. Середницький,

С.М. Лісецька