ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2021Справа № 910/16243/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ"
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К"
про визнання недійсним та скасування рішення
Представники:
від позивача: Дядюк Є.М.
від відповідача: Грищенко К.В.
від третьої особи: Бут Д.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Антимонопольний комітет України неповно з`ясував усі обставини справи та дійшов необґрунтованих висновків, унаслідок чого виніс протиправне рішення. За наведених обставин, позивач просить суд визнати недійсними та скасувати рішення Антимонопольного комітету України № 640-р від 15.10.2020 у справі № 143-26.13/67-19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати обґрунтування порушення своїх прав щодо оспорюваного рішення, яке позивач просить визнати недійсним повністю, саме в частині притягнення до відповідальності іншої особи - ТОВ «Альтаір і К»; надати копію оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України від 15.10.2020 у справі № 143-26.13/67-19; надати до суду відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати докази, які підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
06.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.
Оскільки позов обґрунтовано неправомірністю рішення Антимонопольного комітету України, у якому останній дійшов висновку про наявність у діях позивача та ТОВ «Альтаір і К» ознак антиконкурентних узгоджених дій, спір у даній справі може зачіпати права та обов`язки ТОВ «Альтаір і К».
Враховуючи, що будуть досліджуватися обставини, що можуть вплинути на права і обов`язки ТОВ «Альтаір і К», суд дійшов висновку щодо необхідності залучення вказаної особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.12.2020; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К».
17.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
30.11.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
03.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
У підготовче засідання 08.12.2020 прибули представники сторін. Представники третьої особи в підготовче засідання не прибули.
Представник позивача подав письмові пояснення.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.02.2021.
16.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
У підготовче засідання 02.02.2021 прибули представники сторін та третьої особи.
У підготовчому засіданні 02.02.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021.
01.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 02.03.2021 прибули представники сторін та третьої особи.
Представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2021.
19.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
30.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 30.03.2021 представники сторін та третьої особи не прибули.
З огляду на неприбуття учасників справи у судове засідання, ураховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у судовому засіданні оголошено перерву до 20.04.2021.
13.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
20.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 20.04.2021 прибули представники сторін та третьої особи.
Представник позивача подав додаткові пояснення.
Представники позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 20.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
За змістом ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.
У розгляді справ зі спорів, пов`язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб`єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), суд враховує, що відсутність у певного суб`єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб`єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб`єктами господарювання. Наявність або відсутність складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не пов`язується виключно з тим, чи займає певний суб`єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відтак вчинення суб`єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб`єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:
свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання;
спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання.
Судом встановлено, що 15.10.2020 Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 640-р у справі № 143-26.13/67-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким, зокрема, визнано, що:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))]», проведених Державною судовою адміністрацією України відповідно до оголошення № 058324, оприлюдненого в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 40 (29.02.2016) від 29.02.2016 (п. 1 Рішення).
За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР і К» штраф у розмірі 3 903 866 (три мільйони дев`ятсот три тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень (п. 2 Рішення).
За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КИТ» штраф у розмірі 4 261 359,33 (чотири мільйони двісті шістдесят одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) гривень 33 копійки (п. 3 Рішення).
Встановлюючи антиконкурентні узгоджені дії, у рішенні Комітетом встановлено наступне: запропоновані ТОВ «Альтаір і К» і ТОВ «Компанія Кит» предмети закупівлі (програмно-апаратні комплекси) є одним і тим самим продуктом; надані позивачем та третьою особою у складі пропозицій конкурсних торгів договори свідчать про спільну підготовку та створення умов, які дозволяють взяти участь у торгах та не бути відхиленим через дискваліфікацію; позивач та третя особа пов`язані через фізичних осіб, що створювало умови для обміну інформацією; між позивачем та пов`язаним з третьою особою суб`єктом господарювання було укладено договір безвідсоткової позики на поворотній основі, що свідчить про відсутність економічної конкуренції між зазначеними суб`єктами господарювання; наявність у позивача та третьої особи відносин з одними й тими самими особами свідчить про обмін інформацією та відсутність конкуренції; між ТОВ «Компанія Кит», ТОВ «Альтаір і К» та пов`язаними з ними особами (ТОВ «Паперова», ТОВ «Лавенона», ТОВ «Альтіко») існують сталі фінансово-господарські відносини; під час проведення торгів, між керівниками ТОВ «Компанія Кит» та ТОВ «Альтаір і К» відбувався обмін інформацією, про що свідчать здійснені ними телефонні дзвінки; позивачем та третьою особою при поданні пропозицій було значно завищено вартість предмета закупівлі, що є наслідком погодження поведінки.
За наведених обставин Комітет дійшов висновків, що позивач та третя особа під час підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі».
Позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним Рішення зазначає, що Рішення відповідача прийняте з неправильним застосуванням норм Закону України «Про захист економічної конкуренції», що стало підставою для хибних висновків (кваліфікації дій) щодо узгодження спільної поведінки між позивачем та третьою особою.
Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" зазначає, що в основу рішення та подання про попередні висновки, Комітетом покладено лише матеріали надані Національним антикорупційним бюро України, що були зібрані останнім під час досудового розслідування № 42017000000001155 від 13.04.2017, однак, до тепер судове рішення, що набрало законної сили, у зазначеному кримінальному провадженні відсутнє, отже, докази покладені в основу Рішення Комітету є недопустимими; інформація, досліджена Комітетом в Попередніх висновках не відноситься до предмета доказування наявності або відсутності порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону № 2210, поряд з цим жодних доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача та третьої особи саме в період проведення торгів (з 29.02.2016 до 12.04.2016) матеріали справи не містять; Комітетом не доведено належними доказами пов`язаність фізичних осіб ( ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ) постійним проживанням та веденням спільного господарства; висновки Комітету про наявність у ТОВ «Компанія Кит» та ТОВ «Альтаір і К» спільних працівників є безпідставними, оскільки, фізичні особи, про яких зазначає відповідач надавали послуги саме як фізичні особи-підприємці на підставі відповідних договорів; комп`ютерно-технічна експертиза, на яку посилався Комітет при встановлені обставини завищення ціни предмета закупівлі не мала братися до уваги, оскільки, у ній не було зазначене та оцінене все обладнання, яке фактично було передано на виконання укладеного за результатами процедури закупівлі Договору № 37-16 від 02.06.2016, а базові показники обладнання, про яке йде мова у висновку не відповідають показникам, обумовленим умовами договору; у межах розгляду судової справи № 910/114/19 Господарським судом міста Києва було встановлено, що п. 1.1 розділу першого Договору № 37-16 від 02.06.2016 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 є апаратний комплекс для записування та відтворення звуку й зображення, а не комп`ютерна техніка, яка була предметом експертного дослідження № 19711/17-54/19712/17-53/19713/17-35/2613ч2622/18-54/2623ч2631/18-53 від 23.02.2018, проведеного в межах кримінального провадження № 42017000000001155, тому твердження про завищення ціни предмета закупівлі є безпідставним.
Третя особа підтримує позовні вимоги та, зокрема, зазначає, що Комітет не мав дозволу на використання документів кримінального провадження № 42017000000001155, що містять таємницю досудового розслідування; відповідачем в порушення вимог ч. 4 п. 17 Правил, проведено перевірку за заявою Національного антикорупційного бюро України, який в розумінні ч. 3 п. 17 Правил не може бути суб`єктом оскарження; комп`ютерна програма фіксування судового процесу (судового засідання) та інших процесів з фіксацією та відтворенням звуку «Акорд» була отримана позивачем та третьою особою у її автора на підставі договорів (ліцензійного та відчуження майнових прав), при цьому, предметом закупівлі був саме програмно-апаратний комплекс, ідентичність яких в межах досудового розслідування не досліджувалася; схожість програмно-апаратних комплексів позивача та третьої особи зумовлена вимогами тендерної документації, однак, такі комплекси не були ідентичними, оскільки, виробниками складових зазначених комплексів є різні суб`єкти господарювання; факти, які мали місце після проведення торгів не можуть були покладені в основу рішення, яким встановлювалися обставини узгодженості поведінки під час підготовки та участі у торгах.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державною судовою адміністрацією України було оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оголошення про проведення процедури закупівлі № 058324, ВДЗ № 40 (29.02.2016) від 29.02.2016.
Предмет закупівлі: апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))].
Кількість товару або обсяг виконання робіт чи надання послуг: 620 од.
Місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: апеляційні суди, місцеві загальні суди, окружні адміністративні суди, місцеві господарські суди, апеляційні адміністративні суди, апеляційні господарські суди (згідно з Додатком № 5 ДКТ).
Строк подання пропозицій конкурсних торгів (дата й час): 12.04.2016 до 10.00 год.
Дата розкриття пропозицій конкурсних торгів (дата й час): 12.04.2016 о 12.00 год.
Згідно з Протоколом розкриття пропозицій конкурсних торгів 16043FX403848 замовником було отримано 12.04.2016 дві пропозиції конкурсних торгів: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР і К» (ідентифікаційний код юридичної особи 37658125; місцезнаходження: вул. Чернишевська, буд. 95, кв. 29, м. Харків, 61023; поштова адреса: пр. Гагаріна, буд.1, оф. 301, м. Харків, 61001; телефон/телефакс: (057) 728 28 88); Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37316320; місцезнаходження: вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, м. Київ, 01024, телефон/телефакс: (044) 359 03 97).
Ціна кожної пропозиції конкурсних торгів:
- ТОВ «АЛЬТАІР і К»: 30 544 440,00 грн із ПДВ (тридцять мільйонів п`ятсот сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.);
- ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ»: 30 420 000,00 грн із ПДВ (тридцять мільйонів чотириста двадцять тисяч гривень 00 коп.).
Відхилених пропозицій конкурсних торгів не було.
Замовником 11.05.2016 було акцептовано пропозицію ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ», з яким 02.06.2016 укладено договір на загальну суму 30 420 000,00 грн із ПДВ.
Разом з тим, як встановлено судом, за результатами розгляду справи № 143-26.13/67-19, Антимонопольним комітетом України 15.10.2020 було прийнято рішення № 640-р, яким визнано, що ТОВ «Альтаір і К» та ТОВ «Компанія КИТ» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів вищезазначених торгів та накладено на порушників відповідні штрафи.
Так, щодо твердження позивача та третьої особи про порушення Комітетом ч. 4 п. 17 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме щодо початку розгляду Комітетом справи № 143-26.13/67-19 за заявою Національного антикорупційного бюро України, який в розумінні ч. 3 п. 17 Правил не може бути суб`єктом оскарження, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків, зокрема, надається право надсилати державним органам, органам місцевого самоврядування обов`язкові до розгляду пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро, а також отримувати від цих органів протягом 30 днів інформацію про розгляд таких пропозицій та рекомендацій.
Абзацом 1 частини 1 статті 19-2 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що Національне бюро взаємодіє з Національним банком України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Національним агентством з питань запобігання корупції, органами Державної прикордонної служби, органами державної податкової і митної служби, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу), та іншими державними органами.
Відповідно до приписів частини другої статті 19-2 вищевказаного Закону Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, орган державного фінансового контролю в Україні, Національне агентство з питань запобігання корупції, а також інші державні органи, що здійснюють державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України, з метою запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним до підслідності Національного бюро, зобов`язані за зверненням Національного бюро проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами.
Згідно з ч. 3 п. 17 Правил, особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" або частини першої статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", є суб`єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил.
Відповідно до ч. 4 п. 17 Правил, заяви осіб, які не мають права їх подавати згідно з абзацом третім цього пункту, органами Комітету не розглядаються, що не є перешкодою для проведення у разі необхідності за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Так, з поданих сторонами документів вбачається, що розгляд справи № 143-26.13/67-19 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАІР і К» і Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КИТ» порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» було розпочато за Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 21.05.2019 № 01/168-р.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що приймаючи розпорядження про початок розгляду справи № 143-26.13/67-19 Комітет діяв в межах своїх повноважень, на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством, а, отже, твердження позивача та третьої особи про порушення відповідачем ч. 4 п. 17 Правил є необґрунтованим.
Щодо висновків Комітету про спільну підготовку ТОВ «Компанія КИТ» та ТОВ «Альтаір і К» пропозицій конкурсних торгів та пропонування позивачем та третьою особою під час участі в торгах однакового програмно-апаратного комплексу, суд зазначає наступне.
Комітетом у Рішенні було встановлено, що відповідно до документації конкурсних торгів, затвердженої рішенням комітету з конкурсних торгів від 24 лютого 2016 року, протокол № 22, Замовником було заплановано закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))].
Програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання), для залу судових засідань, поставляється до приміщень апеляційних судів, апеляційних адміністративних судів, апеляційних господарських судів, окружних адміністративних судів, місцевих господарських судів, місцевих загальних судів згідно з розподілом.
Оскільки, програмно-апаратний комплекс складався із, зокрема, програмного забезпечення, необхідного для здійснення фіксування судового процесу, позивачем та третьою особою у складі пропозицій конкурсних торгів були надані договори:
а) між ОСОБА_3 і ТОВ «Альтаір і К» ліцензійний договір від 01.07.2014 № 1/14, яким передбачалась передача невиняткових прав на використання комп`ютерної програми фіксування судового процесу за плату. При цьому Ліцензіат не отримував право власності або авторське право на твір;
б) між ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія «Кит» договір про відчуження майнових прав від 03.11.2014 №2/14, відповідно до якого ОСОБА_3 відчужував майнові права на твір.
Комітет у Рішенні зазначає, що згідно з протоколом допиту свідка від 07.06.2018 ОСОБА_4 , який працював у Державній судовій адміністрації України, повідомив, що програмні комплекси, передані ТОВ «АЛЬТАІР і К» і ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» на тестування до Державної судової адміністрації України, були ідентичними за параметрами та програмним забезпеченням.
Так, судом встановлено, що відповідно до положень Документації конкурсних торгів (ДКТ) щодо проведення відкритих торгів на закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))], учасники процедури закупівлі повинні надати в складі пропозицій конкурсних торгів документи, які підтверджують відповідність пропозиції конкурсних торгів учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі, встановленим у Додатку № 2 до ДКТ.
Додатком № 2 до ДКТ передбачено загальні вимоги до програмно-апаратного комплексу (предмета закупівлі) та визначено, що загальна кількість таких програмно-апаратних комплексів становить 620 одиниць двох типів комплектації.
Поряд з цим, з положень вищевказаного документа судом встановлено, що замовник відхиляє пропозицію конкурсних торгів у разі, якщо така пропозиція не відповідає Документації конкурсних торгів.
Судом також встановлено, що відхилених пропозицій конкурсних торгів не було.
Тобто, програмно-апаратний комплекс (предмет закупівлі) поданий у складі конкурсних пропозицій позивача та третьої особи відповідав визначеним Документацією конкурсних торгів параметрам, що об`єктивно зумовлює ідентичність певних технічних характеристик запропонованих комплексів.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі про захист економічної конкуренції можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється АМК України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність).
Відповідно до статті 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема виконання дій, передбачених статтею 44 цього Закону, органи Національної поліції, органи доходів і зборів та інші правоохоронні органи зобов`язані надавати у межах наданих їм прав допомогу АМК України, його територіальним відділенням.
Верховний Суд у постановах від 16 квітня 2019 року у справі №910/416/18 та від 23 квітня 2019 року у справі № 910/21046/17 зазначав, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
Таким чином касаційним судом підтверджено можливість використання матеріалів досудового розслідування у якості доказів у справі.
Однак, при цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. (ст. 85, 86 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України).
Тобто, у випадку відсутності судового рішення, питання щодо того, чи є певні докази (зокрема, показання свідка), отримані в межах кримінального провадження саме фактичними даними, на підставі яких можна встановити наявність або відсутність порушення мають вирішуватися безпосередньо Комітетом у співвідношенні з іншими, отриманими в межах розгляду справи доказами.
При цьому, приписами ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що фактичні дані встановлюються такими засобами, як поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, які фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється АМК України та його територіальними відділеннями, а особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність).
Роблячи висновок про пропонування позивачем та третьою особою під час участі в торгах однакового програмно-апаратного комплексу, Комітетом не було досліджено технічні характеристики таких комплексів, а викладені доводи ґрунтуються виключно на підставі протоколу допиту свідка від 07.06.2018 ОСОБА_4 , що був отриманий в межах досудового розслідування № 42017000000001155.
Однак, навіть з протоколу допиту свідка від 07.06.2018 вбачається, що ідентичними за параметрами та програмним забезпеченням були програмні комплекси, передані ТОВ «АЛЬТАІР і К» і ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» на тестування до Державної судової адміністрації України, тоді-як, предметом закупівлі був не програмний, а програмно-апаратний комплекс (тобто, набір не лише програмних, але й технічних засобів).
З огляду на викладене, суд констатує, що Комітетом під час розгляду справи не доведено обставини пропонування позивачем та третьою особою саме однакового програмно-апаратного комплексу, відтак, зроблений у Рішенні висновок є передчасним.
При цьому, позивачем та третьою особою не заперечується факт наявності у них майнових прав на реалізацію програмного забезпечення «Акорд», придбаного ними ще у 2014 році, що з огляду на відповідність даного програмного забезпечення вимогам тендерної документації зумовило пропонування замовнику як позивачем так і третьою особою саме цього, а не іншого програмного забезпечення.
Доводи Комітету про те, що придбання позивачем та третьою особою майнових прав на зазначене вище програмне забезпечення свідчить про спільну підготовку пропозицій даних конкурсних торгів не відповідають фактичним обставинам, оскільки, договори про таке придбання було укладено у 2014 році, тоді-як оголошення про проведення процедури закупівлі № 058324 оприлюднено 29.02.2016.
Щодо пов`язаності позивача та третьої особи через фізичних осіб, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Так, у Рішенні Комітет зазначив, що згідно з Витягом з ЄДРПОУ від 17.04.2019 № 1005254878, на 16.01.2013, тобто до 17.01.2013, ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» мало назву товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАГРО К» (далі - ТОВ «ІНДАГРО К»), засновником і керівником якого була ОСОБА_7 .
Згідно з актовим записом про шлюб № 2745 від 12.12.2009 ОСОБА_8 є дружиною ОСОБА_3 .
Згідно із внесеними 17.01.2013 змінами до відомостей про юридичну особу ТОВ «ІНДАГРО К» було змінено склад засновників, а саме засновником став ОСОБА_5 із часткою у статутному фонді 100 відсотків, керівником залишилась ОСОБА_7 .
Згідно із внесеними 04.02.2013 змінами до відомостей про юридичну особу ТОВ «ІНДАГРО К» було змінено найменування ТОВ «ІНДАГРО К» на ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ».
Згідно із внесеними 04.02.2013 змінами до відомостей про юридичну особу ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ», керівником (з 01.02.2013) став ОСОБА_9 (він же й учасник із часткою у статутному фонді 100 відсотків).
Згідно із внесеними 18.05.2016 змінами (тобто до укладання договору із замовником) до відомостей про юридичну особу ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ», було змінено керівника юридичної особи (запис № 10701070016041309), а саме 17.05.2016 керівником ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» призначено ОСОБА_3 .
Згідно із внесеними 31.05.2016 (тобто до укладання договору із замовником) змінами до установчих документів юридичної особи ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» було змінено склад засновників, а саме засновниками стали: ОСОБА_10 із часткою у статутному фонді 25 відсотків і ОСОБА_3 із часткою у статутному фонді 75 відсотків.
Згідно з актовим записом про шлюб № 4330 від 18.08.1990, ОСОБА_10 є дружиною ОСОБА_5 .
Згідно із внесеними 16.02.2017 змінами до відомостей про юридичну особу ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» було змінено керівника юридичної особи (запис № 10701070018041309), а саме з 15.02.2017 призначено керівником Перловську Юлію Олексіївну.
За інформацією, наданою Національним антикорупційним бюро України листом від 04.10.2018 вх. № 0412-076/32610 (вх. № 7-01/11970 від 04.10.2018), ОСОБА_11 є рідною сестрою ОСОБА_8 .
Згідно з внесеними 01.06.2018 змінами до установчих документів юридичної особи ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ», було змінено склад засновників (запис № 10701050021041309), а саме засновником стала ОСОБА_2 із часткою 100 відсотків у статутному фонді.
Згідно з актовим записом від 11.08.2010 № 1314, ОСОБА_12 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_13 .
Із листування між ОСОБА_12 і ОСОБА_10 (витяг із додатка 5 до протоколу огляду від 07-20.09.2018 вилучених під час обшуку за місцем знаходження ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» накопичувачів на жорстких магнітних дисках) встановлено, що ОСОБА_10 перебуває у близьких стосунках із ОСОБА_12 і ОСОБА_14 .
На підставі викладеного, Комітетом зроблено висновок, що, протягом, зокрема 2013 - 2017 років, склад засновників та керівників зазначеного суб`єкта господарювання (ТОВ «Компанія КИТ»), змінювався в межах однієї групи осіб, пов`язаних між собою родинними та іншими стосунками.
На час оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі № 058324, ВДЗ № 40 (29.02.2016) від 29.02.2016, учасниками ТОВ «АЛЬТАІР І К», як і на 31.10.2018, були (є) ОСОБА_15 із часткою 50 відсотків у статутному фонді, і ОСОБА_1 із часткою 50 відсотків у статутному фонді. Керівником і підписантом був (є) ОСОБА_1 .
Комітет зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25.07.2018, у ході розслідування Національним антикорупційним бюро України отримані дані, які вказують на пов`язаність ОСОБА_1 з ОСОБА_2 постійним проживанням та веденням спільного господарства.
Тобто, зв`язок між ТОВ «Компанія КИТ» та ТОВ «Альтаір і К» вбачається насамперед у пов`язаності фізичних осіб - ОСОБА_1 з ОСОБА_2 . Така пов`язаність на переконання відповідача підтверджена ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25.07.2018.
Однак, з наявної у матеріалах справи копії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25.07.2018 у справі №760/18950/18 вбачається, що вказаною ухвалою не встановлювався факт пов`язаності ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , оскільки, даний процесуальний документ не приймався судом в межах справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а зазначені обставини, викладені в ухвалі стосувалися обґрунтування клопотання про проведення обшуку у кримінальному провадженні за №42017000000001155.
Більше того, зазначений процесуальний документ датований 25.07.2018, тоді-як торги відбулися у 2016 році.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.
Отже, суд зазначає, що в розумінні чинних норм законодавства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є пов`язаними особами, протилежного Комітетом у Рішенні доведено не було.
При цьому, обставини, що мали місце після проведення торгів, на які посилається у Рішенні Комітет, не можуть вважатися доказами узгодженості поведінки суб`єктів господарювання під час підготовки та участі у торгах, а відтак, судом до уваги не беруться.
Щодо наявності між позивачем, третьою особою та іншими пов`язаними суб`єктами господарювання договірних відносин, зокрема, надання ними фінансової допомоги, та щодо обставини виплати доходів одним і тим самим особам, суд зазначає таке.
У Рішенні Комітетом було встановлено, що ТОВ «АЛЬТІКО» пов`язане відносинами контролю з ТОВ «АЛЬТАІР і К» та знаходиться за тією ж адресою, що й ТОВ «АЛЬТАІР і К»: вул. Чернишевська, 95, кв. 29, м. Харків.
Так, на 29.04.2016 учасниками ТОВ «АЛЬТІКО» були ОСОБА_15 із часткою 35 відсотків у статутному фонді, і ОСОБА_1 із часткою 35 відсотків у статутному фонді. Керівником і підписантом був ОСОБА_15 .
Разом з тим, Комітетом було встановлено, що між ТОВ «Компанія КИТ» (Позикодавець) та ТОВ «АЛЬТІКО» (Позичальник) 29.04.2016 було укладено Договір безвідсоткової позики на поворотній основі.
Відповідно до абзацу восьмого підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або інших видів компенсацій у вигляді користування такими коштами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначальною характеристикою економічної конкуренції є змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваги над іншими суб`єктами господарювання.
При цьому означене змагання не залишає місця таким обставинам, як надання фінансової допомоги, оскільки надання такої допомоги збільшує шанси того суб`єкта господарювання у змаганні, який цю допомогу отримує, по відношенню до того суб`єкта господарювання, який таку допомогу надає.
Крім того, за своєю суттю фінансова допомога може надаватися між суб`єктами господарювання, які поєднані або споріднені між собою спільністю економічних інтересів, оскільки вона надається на безвідсотковій основі.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі неповернення фінансової допомоги прибуток суб`єкта господарювання зменшиться на відповідну величину, а такий суб`єкт господарювання не досягне мети своєї діяльності.
Виходячи з наведеного суб`єкт господарювання, який надає фінансову допомогу, крім всього переліченого, зацікавлений у фінансових результатах того, хто таку допомогу отримує, оскільки розраховує на її повернення.
Як вбачається з матеріалів справи, учасниками спірних торгів були ТОВ «Компанія КИТ» та ТОВ «Альтаір і К», ТОВ «Альтіко» участі у торгах не брало. Поряд з цим, дата розкриття пропозицій конкурсних торгів - 12.04.2016, договір про який йде мова у Рішенні датований 29.04.2016, тобто, надання позивачем фінансової допомоги пов`язаній з ТОВ «Альтаір і К» особі відбулося вже після проведення торгів.
Поряд з цим, за інформацією, наданою АТ «Банк Богуслав» про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Компанія КИТ» за період з 25.06.2014 по 15.02.2019, Комітетом встановлено факт перерахування позивачем грошових коштів у період до квітня 2016 року (тобто до проведення торгів) ТОВ «Альтіко».
Статтею 42 Господарського кодекс України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 Господарського кодекс України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Приписами ст. 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Як встановлено судом, перерахування про які йде мова вище здійснювалися в рахунок оплати відповідного товару, що свідчить про існування між вказаними особами господарських відносин, однак, сам по собі факт наявності договірних відносин між позивачем та пов`язаною з ТОВ «Альтаір і К» особою не може вказувати на усунення між ТОВ «Компанія КИТ» та ТОВ «Альтаір і К» конкуренції, зокрема, під час підготовки та участі у торгах.
При чому, оскільки, Комітетом не доведено пов`язаності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судом не беруться до уваги доводи Комітету щодо наявності договірних відносин між юридичними особами, які так чи інакше пов`язані з учасниками торгів саме через вказаних фізичних осіб.
Поряд з цим, у Рішенні Комітет також зазначає, що трудові відносини, які виникають між працівником та роботодавцем, зобов`язують працівника виконувати певну роботу у визначений строк з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку.
Комітет зауважує, що в умовах справжньої конкуренції суб`єкти господарювання, які позиціонують себе як конкуренти по відношенню один до одного, будуть уникати ситуацій щодо наявності спільних працівників, оскільки такі працівники за матеріальні або інші вигоди можуть вдаватись до збирання інформації, у тому числі комерційної таємниці, розголошення якої завдасть шкоди суб`єкту господарювання або надасть неправомірних переваг у конкуренції суб`єкту господарювання, в інтересах якого ця інформація збиралась.
Наявність відносин цих пов`язаних між собою суб`єктів господарювання з одними й тими самими особами (з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 тощо), на переконання Комітету, свідчить про обмін інформацією в межах цих суб`єктів господарювання та відсутність між ними конкуренції.
Однак, суд зазначає, що аналіз виплат позивачем та третьою особою доходу одним і тим же самозайнятим особам та фізичним особам-підприємцям, які не є працівниками ні ТОВ «Компанія КИТ», ні ТОВ «Альтаір і К» не доводить узгодженості дій суб`єктів господарювання, а може свідчити про здійснення ними діяльності в одному й тому ж ринковому сегменті.
Щодо посилання відповідача на обставину того, що в ТОВ «АЛЬТАІР і К», зокрема протягом 2013 - 2018 років, отримував заробітну плату ОСОБА_19 , дружина якого ОСОБА_20 (актовий запис про шлюб № 548 від 31.07.1993) протягом 2016 - 2017 років отримувала заробітну плату в ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ», суд звертає увагу, що Комітетом не проаналізовано, які саме посади у ТОВ «АЛЬТАІР і К» та ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» обіймали зазначені фізичні особи, та чи передбачають такі посади можливість доступу до інформації щодо діяльності юридичних осіб, відтак, висновки Комітету про спільне здійснення позивачем та третьою особою господарської діяльності, у зв`язку із чим вони не могли бути не обізнані з діяльністю один одного та мали можливість доступу до інформації один одного - є передчасним.
Суд зазначає, що обов`язковою обставиною, яка повинна бути встановлена для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є погодженість (узгодженість) таких дій між суб`єктами господарювання (саме за антиконкурентні узгоджені дії настає відповідальність згідно з п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Така погодженість (домовленість) має бути доведена органом Антимонопольного комітету України (навіть у випадку відсутності формалізованого документа (угоди, рішення тощо) між учасниками змови). При цьому, орган Антимонопольного комітету України зобов`язаний наводити докази узгоджених дій або ж у формі відповідних письмових угод чи рішень, або ж довести наявність погодженої поведінки між суб`єктами господарювання, та з`ясувати, що певні дії суб`єктів господарювання є результатом саме попередньої змови між ними (тобто результатом антиконкурентних узгоджених дій), а не результатом об`єктивних причин чи обставин (специфіки) того чи іншого товарного ринку, а також встановити, що такі дії були б неможливими без попередніх контактів (домовленостей) між конкурентами.
Щодо завищення вартості предмета закупівлі, суд зазначає наступне.
У Рішенні Комітет посилається на висновки експертів за результатами проведення комплексної комісійної судової товарознавчої та компютерно-технічної експертизи від 23.02.2018 № 19711/17-54/19712/17-53/19713/17-35/2613-2622/19-54/2623-2631/18-53 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), Міністерства юстиції України, відповідно до яких ринкова вартість комп`ютерної техніки [за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 (системи керування та контролю за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)], поставленої на адресу Державної судової адміністрації України згідно з договором № 37-16 від 02.06.2016 на дату подання цінових пропозицій, укладання договору та поставки товарів, становила 19 448 186,80 грн з ПДВ.
Разом із тим цінові пропозиції конкурсних Торгів становили:
- ТОВ «АЛЬТАІР і К»: 30 544 440,00 грн із ПДВ;
- ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ»: 30 420 000,00 грн із ПДВ.
Виходячи з наведеного різниця між ціновими пропозиціями та вартістю, зазначеною в експертизі, становить:
- ТОВ «АЛЬТАІР і К» - на 11 096 253,2 грн із ПДВ (або більш як на 57 %);
- ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» - на 10 971 813,2 грн із ПДВ (або більш як на 56 %).
Крім того, відповідно до додатку 2 до договору про відчуження майнових прав від 03.11.2014 № 2/14 винагорода за придбання майнових прав становила п`ятсот тисяч гривень.
Комітет стверджує, що за умови дотримання ТОВ «АЛЬТАІР і К» і ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» під час підготовки та участі в Торгах справжньої конкуренції, ТОВ «АЛЬТАІР і К» і ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» намагалися б подати свої пропозиції якомога дешевшими, оскільки чим менша ціна предмета закупівлі, тим більше вірогідність в учасника отримати перемогу на торгах.
А, відтак, подання ТОВ «АЛЬТАІР і К» і ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» завищених цінових пропозицій є наслідком погодження поведінки (насамперед цінової) під час підготовки та участі в Торгах.
Позивач стверджує, що висновки Комітету про завищення вартості предмета закупівлі є необґрунтованими, оскільки, позивач запропонував ціну у розмірі 30420000,00 грн, тоді-як вартість предмета закупівлі, яку безпосередньо визначав замовник становила 30553200,00 грн.
Більше того, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі № 910/16243/20 за позовом Громадської організації «Комітет захисту прав людини» до Державної судової адміністрації України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору, на яке посилалось ТОВ «Компанія КИТ» під час розгляду Антимонопольним комітетом України справи № 143-26.13/67-19, було встановлено, що ринкова вартість (з урахуванням податку на додану вартість) програмно-апаратного комплексу технічного засобу фіксування судового засідання (судового процесу) запропонованого та поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит», на дату подання цінових пропозицій (12.04.2016р.) та на дату укладання договору закупівлі №37-116 від 02.06.2016р., на дату фактичної дати поставки становила: комплектація типу 1 - 60621,94 грн.; комплектація типу 2 - 55665,27 грн, що підтверджується висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 6056 від 14.05.2019.
При цьому, кількість товару за умовами тендерної документації становила 620 одиниць.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, суд зазначає, що висновок, на який посилається Комітет у Рішенні визначає вартість комп`ютерної техніки, тоді-як, предметом закупівлі була не лише комп`ютерна техніка, а програмно-апаратний комплекс.
Відтак, висновки Комітету щодо завищення позивачем вартості предмета закупівлі не відповідають фактично встановленим обставинам.
Постановою від 22.09.2015 р. у справі №922/445/15 ВГСУ звернув увагу на те, що кожен суб`єкт господарювання має право встановлювати ціни за своїм власним переконанням та визначати їх з метою отримання прибутку з урахуванням власних економічних інтересів.
Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо (постанова ВГСУ від 29.09.2015р. у справі №910/3551/15-г).
Щодо взаємодії керівників позивача та третьої особи, зокрема, щодо здійснення ними дзвінків у день проведення торгів, суд зазначає наступне.
Так, Комітет стверджує, що ОСОБА_1 телефонував 12.04.2016 ОСОБА_5 тричі: о 09 год. 37 хв. і 09 год. 42 хв., а також о 21 год. 11 хв.
Викладена обставина, на переконання Комітету, свідчить про здійснення координації дій ТОВ «АЛЬТАІР і К» і ТОВ «КОМПАНІЯ КИТ» під час участі в Торгах.
Суд з такими висновками Комітету не погоджується та зазначає, що даний висновок ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами, оскільки, координація дій під час участі у торгах повинна мати своє об`єктивне відображення, наприклад, у способі подання позивачем та третьою особою документів для участі в торгах, часі їх подання, схожості оформлення та інше, однак, дані обставини Комітетом у Рішенні не досліджувалися.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України від 15.10.2020 у справі № 143-26.13/67-19 повністю, тобто, як щодо ТОВ «Компанія КИТ», так і щодо ТОВ «Альтаір і К», однак, не обґрунтовує порушення своїх прав саме в частині притягнення до відповідальності іншої особи - ТОВ «Альтаір і К».
Так, за результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, доводів і тверджень сторін у справі, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті Рішення Антимонопольний комітет України неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи; обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, є недоведеними і не підтвердженими належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Наведені порушення є підставою для визнання недійсним Рішення в частині, що стосується позивача.
При цьому, заперечення відповідача не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для визнання Рішення недійсним.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним та скасувати пункт 1 рішення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код: 00032767) від 15.10.2020 № 640-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))», проведених Державною судовою адміністрацією України відповідно до оголошення № 058324, оприлюдненого в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 40 (29.02.2016) від 29.02.2016 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" (ідентифікаційний код: 37316320).
3. Визнати недійсним та скасувати пункт 3 рішення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код: 00032767) від 15.10.2020 № 640-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" (ідентифікаційний код: 37316320) штраф у розмірі 4261359 (чотири мільйони двісті шістдесят одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) грн 33 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45; ідентифікаційний код: 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" (03037, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, будинок 56 Б, 56/21; ідентифікаційний код: 37316320) судовий збір у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одну) грн. 00 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.04.2021
Суддя Ю.В. Картавцева
