Справа №751/3697/20

Провадження №2/751/280/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі судового засідання Гармаш-Лящинська М.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Омельяненко О.Ю., Іванова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка подана в інтересах позивача адвокатом Костюком Олегом Петровичем, до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Адвокат Костюк О.П., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до АТ «Облтеплокомуненерго» про визнання неправомірними дії відповідача щодо нарахування позивачу оплати на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за опалювальні періоди з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно за визначеним АТ «Облтеплокомуненерго» алгоритмом в сумі 7735 грн. 86 коп.; зобов`язання відповідача скасувати незаконно нараховану позивачу заборгованість по оплаті витрат за опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за опалювальні періоди з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно в сумі 7735 грн. 86 коп., станом на 01.02.2019 року, шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № НОМЕР_1 в сторону зменшення заборгованості на 7735 грн. 86 коп.; стягнення витрат в сумі 2500 грн. 00 коп. пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката.

Вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . (а.с.6)

Згідно договору про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання від 16.02.2006 року позивач є споживачем послуг, які надає АТ «Облтеплокомуненерго», а саме послуги з централізованого опалення та водонагрівання. Об`єктом надання послуг є вищевказана квартира опалювальною площею72,0 кв.м. (п.1, 2 Договору). (а.с. 11-12)

Вказаний будинок обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії, а вказана квартира обладнана окремими засобами обліку теплової енергії, прийняті відповідно до акту прийняття в експлуатацію (а.с.13), а 12.09.2016 року на вказані засоби видане свідоцтво про їх повірку - чинне до 12.09.2020 року. (а.с.14)

Крім того, позивач зазначає, що при здійсненні нарахувань за опалення МЗК, відповідачем застосовано аналогію закону в частині використання положень п. 12 Правил при визначенні кількості теплоти витраченої на опалення одного кв.м опалювальної площі всіх квартир будинку. Відповідачем для аналогічних квартир у одному і тому ж будинку застосовуються різні методи нарахування за опалення МЗК.

Зі змісту квитанцій за жовтень 2018 року січень 2019 року вбачається, що відповідачем в односторонньому порядку змінено алгоритм нарахування за опалення в тому числі за МЗК по вищевказаній квартирі.

Розподіл розрахованої за визначеним відповідачем алгоритмом теплової енергії на опалення МЗК (Qмзк) проведено виключно між квартирами, які обладнанні засобами обліку теплової енергії, що в тому числі вказує на незаконність проведених розрахунків, оскільки вони проведені у не передбачений Методикою спосіб.

Окреме нарахування оплати за опалення місць загального користування також суперечить умовам укладеного Договору (п.п. 1, 7, 9 п. 22, п.23), що відповідно до положень п.п. 4,8 ч. 1 ст. 26 та з урахуванням положень ст. 19, 29 Закону є істотними і порушують права Позивача як споживача вказаних послуг, які з урахуванням положень ст. 4, 5, 10, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 1, 16 ЦК України підлягають захисту і з цих підстав.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог і просили у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, при цьому зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими і не відповідають Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Методики №359 та Методики №315. Також відповідач звертає увагу, що з березня 2018 року до січня 2019 року обсяг відповідної комунальної послуги (спожитої теплової енергії) визначався за допомогою вузла комерційного обліку та розподілявся між всіма споживачами мешканцями житлового будинку відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №106 від 02.03.2018 року. 25.01.2019 року набула чинності Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315. Тому, починаючи з січня 2019 року обсяг відповідної комунальної послуги (спожитої теплової енергії) визначався за допомогою вузла комерційного обліку та розподілявся між всіма споживачами мешканцями житлового будинку відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та вищевказаної Методики №315 від 22.11.2018 року.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року справу прийнято до свого провадження суддею Деркач О.Г. та призначено судове засідання.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступник підстав.

З розрахунку боргу за послуги з теплопостачання, що надавались АТ «Облтеплокомуненерго» позивачу, вбачається, що за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року по квартирі позивача нараховано борг за опалення місць загального користування в сумі 7735 грн. 86 коп.

З відповідей ПАТ «Облтеплокомуненерго» № 2867-Т від 24.11.2016 року, № 1759-Т від 04.07.2018 року, № 226-Т від 09.02.2018 року, № 421-Т від 09.02.2017 року вбачається, що розрахунок загальних витрат теплової енергії на центральне опалення в будинку АДРЕСА_2 здійснюється з урахуванням положень п. 12, 28 Правил, п. 2.1.4, п. 2.2.1 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої за опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359 та п. 2.4. Рекомендацій щодо застосування Методики, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 28 лютого 2008 року № 47.

Так, правовідносини між виконавцем послуг та споживачем в сфері надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Договором про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 (далі - Методика) та іншими нормативно-правовими актами України, які були чинні в період спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

При нарахуванні плати за опалення місць загального користування у житловому будинку виконавець послуг з централізованого опалення зобов`язаний дотримуватися положень Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359.

Судом встановлено, що квартира позивача обладнана окремим засобом обліку теплової енергії (а.с. 13), проте частина споживачів мають індивідуальні засоби обліку (квартирні лічильники), а окремі - індивідуальні (автономні) системи опалення.

Відповідач, визначаючи позивачу кількість теплової енергії на опалення місць загального користування, та, розраховуючи розмір оплати, керувався пунктами 1.4, 2.2.1, 2.2.2 Методики, розділом 3 Методики, п.12 Правил та умовами договору, на що вказували представники відповідача і зазначено у письмових листах.

Крім того, як зазначає відповідач, відповідно до підпункту 3 п. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» абзацу 7 ст. 13 ЗУ «Про теплопостачання», підпункту 2 пункту «а» ст. 28 та підп. 1 п. «а» ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись Правилами та Методикою на підставі розрахунку кількості теплоти, в березні 2018 року виконавчий комітет міської ради затвердив коефіцієнти нормативної втрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках м. Чернігова, які одночасно обладнані комерційним вузлом обліку теплової енергії та частково розподільними (квартирними) лічильниками.

На підставі Рішення виконавчого комітету міської ради, з березня 2018 року відповідач здійснює нарахування за теплопостачання відповідно до п. 2 ст. 10 Закону, у якому визначено, що загальний обсяг спожитого будинком тепла включає в себе обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем та розподіляються між всіма споживачами.

В будинку АДРЕСА_2 коефіцієнт нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування становить 15,4. В тому числі витрати на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення визначено на рівні 3%. Розподіл цієї частки теплової енергії здійснюється пропорційно опалювальної площі кожної квартири/приміщення. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показниками, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії у будівлі, а саме: питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії у будівлі, яка розраховується щомісяця, як співвідношення показань комерційного вузлу обліку (будинкового лічильника) зменшеного на обсяг теплової енергії, витрачений на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, та опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будівлі до суми площ усіх квартир і приміщень, які сплачують за опалення МЗК. Коефіцієнт допустимого відхилення враховується на рівні 0,5.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.4. Методики кількість теплової енергії на опалення місць загального користування окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб`єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Пункти 2.2.1. і 2.2.2. Методики визначають формули розподілу визначених величин теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, між окремими помешканнями будинку.

Пунктом 2.1.4 Методики визначено, що у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на місцях загального користування витрати теплової енергії на опалення місць загального користування визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1 Методики.

Однак, при визначенні суми оплати за вказаними пунктами, відповідач, з врахуванням того, що СНиП 2.04.05-91 втратили чинність, а діючі ДБН В.2.5-67:2013, що затверджені наказами Мінрегіонбуду від 25.01.2013 №24 та від 28.08.2013 №410 не містять методики розрахунку втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, проводив розрахунок шляхом віднімання від показань будинкового лічильника визначених кількості теплової енергії на опалення квартир без лічильників та сумарних показань квартирних лічильників і сумарної кількості теплової енергії на опалення окремих приміщень місць загального користування.

Проте, вказаний спосіб нарахування не відповідає складовим формули, визначеній в п. 2.1.4 Методики. З огляду на це, відповідач проводив розрахунки опалення місць загального користування не у спосіб, що визначений законом за період до березня 2018 року.

Крім того, згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 року N 280/97-ВР (далі - Закон N 280/97-ВР).

Згідно частини 1 статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону N 280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону N 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Приписами підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону N 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Водночас, основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року N 2633-IV (далі - Закон N 2633-IV).

Відповідно до статті 5 Закону N 2633-IV регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об`єктивними умовами функціонування систем теплопостачання: наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об`єднаної енергетичної системи України; існуванням об`єктів теплопостачання різних форм власності; суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року; особливим статусом суб`єктів природних монополій, який мають деякі суб`єкти господарювання у сфері теплопостачання.

Статтею 9 Закону N 2633-IV передбачено, що завданнями державного управління у сфері теплопостачання є: забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини; створення механізмів функціонування ефективного ринку теплової енергії; зменшення шкідливого впливу на довкілля; створення умов для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання.

Державне управління у сфері теплопостачання здійснюють: на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень; на місцевому рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Згідно частини 3 статті 20 Закону N 2633-IV тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

В той же час, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року N 1875-IV (далі - Закон N 1875-IV, в редакції чинній на час виникнення правовідносин).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону N 1875-IV встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

В свою чергу, статтею 1 Закону N 1875-IV передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, а комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Аналіз наведених приписів чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

По-друге, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

По-третє, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

У взаємозв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення в березні 2018 року (а.с. 75-76) виконавчим комітетом міської ради, яким затверджено коефіцієнти нормативної втрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках м. Чернігова, які одночасно обладнані комерційним вузлом обліку теплової енергії та частково розподільними (квартирними) лічильниками порушено статтю 28 Закону N 280/97-ВР, оскільки останнім змінено порядок нарахування за опалення місць загального користування, який визначений Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнає, що Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджено лише 25.01.2019 року.

Разом з тим, термін приведення КМУ нормативно-правових актів у відповідність до Закону закінчився 02.02.2018 року.

Слід зазначити, що нормативні акти, які регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, на які посилається відповідач, а саме: ст. 8, 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, рішення Чернігівської міської ради № 106 від 02.03.2018 «Про затвердження коефіцієнтів нормативної втрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках м. Чернігова», разом з тим лише п. 1.4, 2.1, 2.2.1 та 2.2.2 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 31.10.2006 № 359 визначено порядок оплати послуг з опалення місць загального користування споживачами, квартири яких обладнані засобами обліку теплової енергії, а інші нормативні акти не визначають порядку розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування у разі обладнання багатоквартирного будинку загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії та часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку за спірний період.

Отже, підміняючи методику розрахунку, визначену нормативним актом, який є чинним, іншими нормативно-правовими актами, відповідач діяв не у передбачений законом спосіб.

Таким чином, при розрахунку витрат теплової енергії на опалення МЗК будинку відповідачем не було застосовано пункти 2.1. і 2.1.4. Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 31.10.2006 № 359, а отже подальше застосування відповідачем п.2.2.1. і 2.2.2. Методики при розподілу визначених величин теплової енергії між окремими помешканнями будинку (без дотримання п.2.1. і 2.1.4 Методики) не є правомірним, оскільки одна із вихідних даних розрахована не у відповідності із зазначеною у Методиці формулою, на підставі чого дії відповідача щодо нарахування позивачу витрат та оплати теплової енергії на опалення місць загального користування за спірні періоди є неправомірними, а порушене право позивача підлягає захисту.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку про необхідність визнання неправомірними дій Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» щодо визначеного способу нарахування ОСОБА_1 суми витрат по оплаті за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_1 за опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 7735 (сім тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 86 коп.

Разом з тим, всі споживачі без виключення повинні брати участь в утриманні та оплаті за опалення місць загального користування, а позивачем не надано суду беззаперечних доказів дійсної суми переплати наданих послуг, у зв`язку з чим, в задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., від сплати якого позивач звільнений відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 26 травня 2020 року (а.с.38-39), квитанцію (а.с.41), акт приймання-передачі наданих послуг від 15.03.2021 року.(а.с. 131)

З урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, частковим задоволенням позову, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1250 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 271-273, 274 279, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка подана в інтересах позивача адвокатом Костюком Олегом Петровичем, до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (місце знаходження: м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б, код підприємства 03357671) щодо визначеного способу нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , суми витрат по оплаті за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_1 за опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 7735 (сім тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 86 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (місце знаходження: м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б, код підприємства 03357671) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (місце знаходження: м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б, код підприємства 03357671) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19.04.2021 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач