ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
24 листопада 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/3697/20
Головуючий у першій інстанції Деркач О. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1047/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії (суддя Деркач О.Г.), ухвалене о 15 год. 57 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 24 березня 2021 року,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії АТ «Облтеплокомуненерго» щодо нарахування йому оплат на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за опалювальні періоди з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно за визначеним АТ «Облтеплокомуненерго» алгоритмом в сумі 7735,86 грн; зобов`язати відповідача скасувати незаконно нараховану позивачу заборгованість по оплаті витрат за опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за опалювальні періоди з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно в сумі 7735,86 грн станом на 01.02.2019 року шляхом проведення відповідного коригування особовому рахунку № НОМЕР_1 в сторону зменшення заборгованості на 7735,86 грн. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником вказаної квартири і споживачем послуг з централізованого опалення та водонагрівання, які надає АТ «Облтеплокомуненерго». Будинок обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії, а квартира позивача окремими засобами обліку теплової енергії (теплообчислювач, термоперетворювач). ОСОБА_1 вказував, що зі змісту квитанцій за надані послуги за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року вбачається, що відповідач, крім показників квартирного лічильника теплової енергії, додатково нараховує оплату: за опалення місць загального користування (далі МЗК), на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення; на донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії для вищевказаної квартири по загальнобудинковому лічильнику. Згідно з відомостями у квитанціях заборгованість позивача за опалення станом на 01 лютого 2019 року включно становить 7735,86 грн. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем в односторонньому порядку змінено алгоритм нарахування за опалення, в тому числі за МЗК, з яким не погоджується позивач. За доводами позивача, відповідач виходить із значень загальної опалювальної площі квартир/приміщень будинку, а не загальної опалювальної площі будинку, що включає в себе площі МЗК; площа квартир, обладнаних індивідуальним опаленням, при проведенні розподілу теплової енергії в розрахунках відповідачем не враховується. При цьому кількість теплової енергії, витраченої на опалення МЗК для кожної з квартир будинку у відповідності до положень п.2.1.4. Методики відповідачем на розраховується. ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо нарахування та донарахування йому витрат на оплату теплової енергії на опалення МЗК, в тому числі і на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії за опалювальні періоди з грудня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно незаконними.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2021 року позов задоволено частково; визнано неправомірними дії АТ «Облтеплокомуненерго» щодо визначеного способу нарахування ОСОБА_1 суми витрат по оплаті за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_1 за опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 7735 грн 86 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп.; стягнуто з АТ «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1250 грн 40 коп. Рішення суду мотивовано тим, що при розрахунку витрат теплової енергії на опалення МЗК будинку відповідачем не було застосовано пункти 2.1. і 2.1.4. Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 31.10.2006 № 359, а отже подальше застосування відповідачем п.2.2.1. і 2.2.2. Методики при розподілі визначених величин теплової енергії між окремими помешканнями будинку (без дотримання п.2.1. і 2.1.4 Методики) не є правомірним, оскільки одна із вихідних даних розрахована не у відповідності із зазначеною у Методиці формулою, на підставі чого дії відповідача щодо нарахування позивачу витрат та оплати теплової енергії на опалення місць загального користування за спірні періоди є неправомірними, а порушене право позивача підлягає захисту.
В апеляційній скарзі АТ «Облтеплокомуненерго» просить вказане рішення суду скасувати в частині визнання неправомірними дій щодо визначеного способу нарахування позивачу суми витрат по оплаті за опалення місць загального користування по квартирі АДРЕСА_1 за опалювальний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 7753 грн 86 коп.; у іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що втрата чинності СніП 2.04.05-91 не скасовує обов`язку позивача, який є споживачем послуг, сплатити витрати теплової енергії на опалення МЗК з урахуванням втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, оскільки такий обов`язок передбачений діючими приписами законодавства. Відповідач вказує, що витрати на опалення МЗК розподіляються між усіма власниками квратир будинку, що не суперечить принципу розрахунку витрат теплової енергії на опалення МЗК, який закріплено в підп. 2.1.4. Методики №359, а коректність проведення нарахувань за вказаним алгоритмом підтверджена Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. За доводами АТ «Облтеплокомуненерго», позивач жодних доказів неправильного обрахунку спірної плати суду першої інстанції не надав. Відповідач посилається, що ОСОБА_1 , як і інші особи, у встановленому законодавством порядку до адміністративного суду з позовом про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №106 від 02.03.2018 року «Про затвердження коефіцієнтів нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних житлових будинках м.Чернігова», не зверталися, отже рішення виконавчого комітету є законним, чинним і прийнятим органом місцевого самоврядування відповідно до наданих йому повноважень.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що вказаний відповідачем спосіб нарахування не відповідає складовим формули, визначеній в п.2.1.4. Методики. З огляду на це, відповідач проводив розрахунки опалення місць загального користування не у спосіб, що визначений законом, за період до березня 2018 року. ОСОБА_1 вважає безпідставними посилання АТ «Облтеплокомуненерго» на правові позиції Верховного Суду та ВССУ по справах №311/3489/18 та №6-50313св13, оскільки правовідносини не є подібними за своєю правовою природою, оскільки предметом спору у даній справі є незаконність нарахування оплат на опалення МЗК по будинку, в якому проживає позивач, а не відмова останнього від оплати. За доводами позивача, при прийнятті рішення 02 березня 2018 року виконавчим комітетом міської ради, яким затверджено коефіцієнти нормативної втрати теплової енергії на опалення МЗК в багатоквартирних будинках м.Чернігова, порушено ст.28 Закону №280/97-ВР, оскільки останнім змінено порядок нарахування за опалення МЗК, який визначений Методикою №359.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині визнання неправомірними дій відповідача, в іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.6).
АТ «Облтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та водонагрівання (а.с.8-10).
16 лютого 2006 року між ОСОБА_1 і АТ «Облтеплокомуненерго» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-12).
Будинок АДРЕСА_2 обладнано будинковим засобом обліку теплової енергії, а квартира позивача - приладом обліку теплової енергії, а саме: теплообчислювач і термоперетворювач (а.с.13). Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 12.09.2016 року підтверджується придатність до застосування теплолічильника, яке чинне до 12.09.2020 року (а.с. 14).
На звернення ОСОБА_1 до АТ «Облтеплокомуненерго» надавалися відповіді щодо порядку розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення (а.с.15, 16, 17).
Згідно з квитанціями за період з жовтня 2017 року по січень 2019 року заборгованість позивача за опалення становить 7735,86 грн (а.с.21-31).
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №106 від 2 березня 2018 року затверджено ПАТ «Облтеплокомуненерго» коефіцієнти нормативної витрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках АДРЕСА_3 , в тому числі витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення на рівні 3%. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії у будівлі, а саме: питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії у будівлі, яка розраховується щомісяця, як співвідношення показань комерційного вузлу обліку (будинкового лічильника) зменшеного на обсяг теплової енергії, витрачений на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, та опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будівлі до суми площ усіх квартир і приміщень, які сплачують за опалення МЗК (а.с.75-79).
03 червня 2020 року адвокат позивача подав АТ «Облтеплокомуненерго» вимогу, в якій просив в позасудовому порядку негайно припинити незаконне (не у відповідності до Методики) нарахування ОСОБА_1 оплати на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 за опалювальні періоди з жовтня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно за визначеним АТ «Облтеплокомуненерго» алгоритмом і скасувати незаконно нараховану ОСОБА_1 заборгованість (а.с.34-36).
Відповідно до ст.ст. 68, 162 Житлового кодексу УРСР, ст.7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживачі зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті послуги.
Статтею 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті. Власник (співвласники) будівлі, в якій окремі приміщення не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, у разі приєднання такої будівлі до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язаний забезпечити оснащення таких приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.
Згідно із ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої цієї статті. Тобто визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та розподіляється між споживачами з урахуванням методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово - комунального господарства, в тому числі, визначає порядок розрахунку.
Пунктом 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Відповідно до п.28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Згідно із п.2.1.4 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359, у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1.
Однак, при визначенні суми оплати за вказаними пунктами, відповідач, з врахуванням того, що СНиП 2.04.05-91 втратили чинність, а діючі ДБН В.2.5-67:2013, що затверджені наказами Мінрегіонбуду від 25.01.2013 №24 та від 28.08.2013 №410, не містять методики розрахунку втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, проводив розрахунок шляхом віднімання від показань будинкового лічильника визначених кількості теплової енергії на опалення квартир без лічильників та сумарних показань квартирних лічильників і сумарної кількості теплової енергії на опалення окремих приміщень місць загального користування.
Проте, вказаний спосіб нарахування не відповідає складовим формули, визначеній в п. 2.1.4 Методики. З огляду на це, висновок суду першої інстанції про те, що розрахунки опалення місць загального користування було проведено не у спосіб, що визначений законом за період до березня 2018 року, відповідає обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Також апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення в березні 2018 року про затвердження коефіцієнтів нормативної втрати теплової енергії на опалення місць загального користування в багатоквартирних будинках м. Чернігова, які одночасно обладнані комерційним вузлом обліку теплової енергії та частково розподільними (квартирними) лічильниками, було змінено порядок нарахування за опалення місць загального користування, який визначений Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.
За даних обставин, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, наданий розрахунок заборгованості не відповідає вимогам п. 2.1.4 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, оскільки позивачем неправомірно нараховано заборгованість саме за зазначеними принципами обрахування, які суперечать правилам нарахування, визначеними Методикою.
Посилання АТ «Облтеплокомуненерго» на судові рішення Верховного Суду та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предметом спору у наведених справах є стягнення заборгованості та фактична відмова відповідачів, в квартирі яких встановлені автономні системи опалення або демонтовані радіатори обігріву сходових клітин, від оплати за опалення МЗК з підстав фактичного не надання, на думку останніх, відповідної послуги. Натомість, предметом спору у вказаній справі є незаконність нарахування відповідачем оплати на опалення МЗК по будинку, в якому проживає позивач, а не відмова останнього від оплати.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що суд першої інстанції визнав неправомірними дії АТ «Облтеплокомуненерго» щодо визначеного способу нарахування ОСОБА_1 суми витрат по оплаті за опалення місць загального користування, а не звільнив позивача від їх оплати в цілому, як це зазначено в доводах апеляційної скарги, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає вказані доводи безпідставними.
У своїй позовній заяві позивач посилався на неправомірність алгоритму проведеного відповідачем розрахунку оплати МЗК. При цьому на підтвердження незаконності та хибності проведених розрахунків вказував на математичний розрахунок №1, який є додатком до позовної заяви. Таким чином, є необгрунтованими посилання апеляційної скарги на те, що позивач не надав жодного розрахунку вартості наданих послуг за спірний період.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить стягнути з АТ «Облтеплокомуненерго» судові витрати.
До суду апеляційної інстанції позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 26 червня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 (замовник) доручає, а Адвокатське бюро «Бюро адвоката Костюка Олега Петровича» в особі адвоката Костюка О.П. зобов`язується надати правову, інформаційно-консультативну допомогу (адвокатську послугу) з юридичних питань, що пов`язані з діяльністю замовника, а саме: здійснює захист та представництво інтересів замовника в суді апеляційної інстанції в справі за позовом замовника до АТ «Облтеплокомуненерго» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення дій (а.с.186-187). Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору вартість надання адвокатських послуг (гонорар) становить 2000 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 08 липня 2021 року виконавцем надані, а замовником отримані адвокатські послуги в об`ємі, визначеному пунктами 1-3 таблиці п.2.1.1. договору на суму 1500 грн (а.с.190).
Оригіналом квитанції на а.с.188 підтверджується оплата ОСОБА_1 . Адвокатському бюро «Бюро адвоката Костюка Олега Петровича» за адвокатські послуги 1500 грн.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім і документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді:
