ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа№ 5011-71/10036-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Когутенко М.В.;

від відповідача: Перепелиця А.В.;

від третьої особи 1: Ербелідзе А.О.;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від прокуратури: Лиховид О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року (повний текст складено 17.02.2021 року)

у справі № 5011-71/10036-2012 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест"

за участю Прокуратури міста Києва

про зобов`язання укласти договір, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про визнання укладеним з 1 січня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та НАК "Нафтогаз України" договору поставки протягом 2012 року товарного природного газу власного видобутку для потреб населення у редакції, поданій Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2012 році на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (ст.10, ст.22) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", у ПАТ "Укрнафта" був наявний обов`язок реалізувати НАК "Нафтогаз України" для потреб населення природний газ, видобутий ПАТ "Укрнафта", за ціною відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 29.12.2011 № 259.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у даній справі позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року скасовані попередні рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі № 5011-71/10036-2012, справу №5011-71/10036-2012 направлено на новий розгляд.

Вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 07.10.2015

Відправляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зазначив, що в своїх рішеннях суди попередніх інстанцій посилались на частину третю ст. 631 ЦК України, відповідно до якої сторони можуть встановити, що умови договору розповсюджуються на відносини між ними, які виникли до його укладення. Однак, таке посилання в даному випадку є недостатньо обґрунтованим, оскільки вказаною нормою встановлено право сторін розповсюджувати умови договору на минулий період і це право виникає за наявності вже укладеного договору. В даному випадку такий договір в матеріалах справи відсутній.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов спірного договору у редакції, запропонованій позивачем, зокрема щодо ціни, кількості та строків.

Також суд зазначив, що у разі задоволення позову спірний договір поставки природного газу фактично буде укладений після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов`язку щодо поставки товару, що позбавить його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки для постачальника у вигляді застосування до нього господарських санкцій, а отже - порушить його права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року у справі №5011-71/10036-2012 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт не погоджується з висновками суду, що ціна у договорі поставки знаходиться в залежності від постанови НКРЕ № 259 від 29.12.2011, оскільки ціна відповідно до умов запропонованого договору може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. За твердженням апелянта, укладення між позивачем та відповідачем договору, предметом якого є поставка природного газу, було обов`язковим в силу закону, а визначений позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору укладеним з 01.01.2012) означає, що позивач хоче належним чином оформити правовідносини між ним та відповідачем, які виникли та фактично існували впродовж 2012.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року у справі №5011-71/10036-2012 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що укладення між позивачем та відповідачем договору, предметом якого є поставка природного газу, було обов`язковим в силу закону. За твердженням апелянта, реалізація визначеного чинним законом способу порушеного права (визнання договору укладеним з 01.01.2012) призведе до оформлення правовідносин між сторонами, які виникли та фактично існували впродовж 2012 року, а отже спосіб захисту сприятиме усуненню невизначеності у взаємовідносинах сторін. Стосовно ціни газу апелянт зазначив, що станом на дату підготовки договору та визначення ціни реалізації природного газу постанова НКРЕ віл 29.12.2011 № 259 була чинною, а тому підлягала застосуванню сторонами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягами з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №5011-71/10036-2012 разом з апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2020 року у справі №5011-71/10036-2012 та призначено до розгляду на 21.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2020 року у справі №5011-71/10036-2012 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та призначено до розгляду на 21.04.2021.

Позиції представників сторін

15.04.2021 через відділ документального забезпечення суду від відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги третьої особи та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Явка представників сторін

Представники третіх осіб 2 та 3 у судове засідання 21.04.2021 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Крім того, 12.04.2021 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 20.04.2021 за відсутності представників третіх осіб 2 та 3.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.12.2000 між НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта» (підприємство), ТОВ «Укрнафтогазтрейдінг» та ТОВ «Надра-Інвест" (інвестори) укладено договір № 5/56 СД (№ 1215/00-СД) про спільну діяльність з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтогазопромисловому районі без створення юридичної особи (далі - договір про спільну діяльність), предметом якого є інвестування з метою створення необхідних виробничих потужностей для розробки та експлуатації об`єктів робіт (буріння і ремонт окремих свердловин групи родовищ Полтавського нафтогазопромислового району), впровадження передової техніки і технологій, в технологічному циклі від розробки родовища та ремонту свердловин до реалізації товарної продукції, а також ведення спільної виробничо-господарської діяльності з видобутку і реалізації газу і конденсату в процесі освоєння і розробки об`єктів робіт для отримання прибутків.

Відповідно до п. 3.1 договору про спільну діяльність ліцензія на експлуатацію родовища, де ведеться спільна діяльність, належить підприємству і використовується учасниками виключно в інтересах спільної діяльності.

Договір діє протягом 30 років та може бути змінений і доповнений по взаємній згоді учасників договору (п. 19.1, п. 20.1 договору про спільну діяльність).

Листом № 6-3292/1-12 від 05.06.2012 позивач надіслав на адресу відповідача проект договору поставки природного газу на 2012 рік між оператором за Договором про спільну інвестиційну діяльність від 21.12.2000 р. № 5/56 НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" та позивачем.

Проте, відповідачем зазначений договір підписаний не був, оскільки відповідач не погоджувався із Постановами НКРЕ щодо встановлення ціни природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Укрнафта" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання протиправними та скасування з дати прийняття постанов НКРЕ від 29.12.2011 № 258 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 20.07.2004р. №35/809-СД, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та Приватною компанією "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" та від 29.12.2011р. №259 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 21.12.2000р. №5/56, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест".

Справа розглядалась адміністративними судами неодноразово.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 у справі № 2а-409/12/2670, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014, зокрема, визнано протиправними та скасовано з дати прийняття постанови НКРЕ № 258 від 29.12.2011 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 20 липня 2004 року № 35/809-СД" та № 259 від 29.12.2011 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21 грудня 2000 року № 5/56".

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладення з ним вказаного договору. На думку позивача, враховуючи приписи статей 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом", укладання договору є обов`язковим для сторін по справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Згідно зі статтею 10 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату прийняття судом першої інстанцій у цій справі оскаржуваного рішення, спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Отже, в розумінні наведених норм закону спір, який виник між сторонами у справі щодо укладення договору, укладення якого є обов`язковим на підставі закону, є переддоговірним спором, оскільки відповідач ухиляється від укладення спірного договору, укладення якого є обов`язковим в силу вимог закону, та спір підлягає розгляду господарським судом.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на газодобувні підприємства покладений обов`язок укладати угоди з реалізації природного газу за закупівельними цінами у випадках, визначених статтею 10 цього Закону.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб`єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб`єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб`єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону газодобувне підприємство - суб`єкт господарювання, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами видобуває природний газ на території України і в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" як учасник договору про спільну діяльність № 5/56 СД (№ 1215/00-СД) є оператором і газодобувним підприємством, тобто суб`єктом правовідносин, що виникали на ринку природного газу і регулювались, зокрема, Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Отже, зазначеними положеннями Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на учасників договорів про спільну діяльність покладався обов`язок щомісяця здійснювати продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, - безпосередньо суб`єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" була визначена Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - позивач.

Окрім того, у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 було вказано, що потреба населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами НАК «Нафтогаз України» всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів НАК «Нафтогаз України».

Підприємства, зазначені в абзаці першому цього підпункту, а також учасники договорів про спільну діяльність, відповідно до яких розмір внеску підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств перевищує 50 відсотків загального розміру внесків учасників договорів про спільну діяльність, реалізують видобутий природний газ (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України) виключно НАК «Нафтогаз України» за ціною, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики для кожного суб`єкта господарювання, визначеного в цьому абзаці.

Отже, укладення між ПАТ «Укрнафта» та уповноваженим суб`єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для потреб населення, - НАК «Нафтогаз України» договору, предметом якого є поставка природного газу, видобутого оператором, було обов`язковим в силу положень закону.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Однак, типова форма договору поставки природного газу, умови якого були б обов`язковими для його сторін в силу статті 184 Господарського кодексу України, була відсутня, у зв`язку з чим суд першої інстанції під час вирішення спору у цій справі та дослідження умов спірного правочину обґрунтовано виходив та враховував загальні правила цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГПК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1). Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (п. 3).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу ( ч. 6 ст. 526 ГК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відтак, перелік істотних та обов`язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права), ціна товару та строки його передачі.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а також згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729, які були чинними на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин (у 2012 році), поставка природного газу, видобутого оператором за договором про спільну інвестиційну діяльність, здійснюється газодобувним підприємство НАК «Нафтогаз України» за закупівельними цінами, які для кожного суб`єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються НКРЕ згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб`єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що правовідносини в частині визначення ціни природного газу між сторонами спірного правочину зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом затвердження її розміру постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України. Тобто постанова НКРЕ є правовою підставою для застосування ціни газу.

Так, до позовної заяви, НАК "Нафтогаз України" було додано проект договору поставки природного газу на умовах, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI та в редакції, наведеній позивачем.

В пункті 4.1. запропонованого позивачем проекту спірного договору зазначено, що ціна газу за 1000 куб. м визначена відповідно до постанови НКРЕ України № 259 від 29.12.2011, яка становить 1 113,60 грн з ПДВ.

Тобто, умовами спірного проекту договору передбачено, що ціна продажу природного газу визначається постановою НКРЕ від 29.12.2011 № 259 "Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56", пунктом 1 якої установлено ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" (Україна) і ТОВ "Надра-Інвест" (Україна), у розмірі 928 грн за 1000 куб. м (без урахування ПДВ).

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 у справі № 2а-409/12/2670, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014, зокрема, визнано протиправними та скасовано з дати прийняття постанову НКРЕ № 259 від 29.12.2011.

Інших постанов, якими б встановлювалась ціна на газ, видобутий у 2012 році, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики, не приймала.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правова підстава для застосування визначеного позивачем у проекті договору розміру ціни газу відсутня, а ціна як істотна умова спірного правочину є неузгодженою, оскільки постанову НКРЕ № 259 від 29.12.2011 було визнано в судовому порядку незаконною та скасовано саме з дати її прийняття.

Колегія суддів відхиляє аргументи апелянтів про те, що станом на 2012 рік, коли між сторонами виникли спірні правовідносини щодо укладення договору поставки природного газу, постанова НКРЕ № 259 від 29.12.2011 була чинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки судами під час розгляду адміністративної справи № 2а-409/12/2670 було встановлено, що розрахунок та затвердження цін на природний газ за постановою НКРЕ № 259 від 29.12.2011 було здійснено на підставі правового акту, який не набрав чинності.

При цьому колегією суддів враховано, що Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що відповідна угода з реалізації природного газу укладається за закупівельними цінами, які мали встановлюватись НКРЕ.

Так, на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/19226/15 за адміністративним позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання протиправною бездіяльності комісії стосовно встановлення ціни товарного природного газу, видобутого ПАТ "Укрнафта" та товарного природного газу, видобутого відповідно до договорів про спільну діяльність, учасником яких є ПАТ "Укрнафта", за період з 01 січня 2007 року по 2015 рік включно, та зобов`язання Комісії встановити ціну на товарний природний газ після 01 січня 2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року у справі № 826/19226/15, у задоволенні позову було відмовлено.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року зроблено висновок, що за відсутності у НКРЕКП повноважень, станом на день постановлення судом першої інстанції судового рішення у цій справі, встановлювати ціни на товарний природний газ, видобутий ПАТ "Укрнафта" та товарний природний газ, видобутий відповідно до договорів про спільну діяльність, учасником яких є ПАТ "Укрнафта", зобов`язання відповідача вчинити вказані дії, а саме встановити ціну на газ, є неможливим, відтак позов у зазначеній частині позовних вимог задоволенню не підлягає. Тим паче, неможливо встановити таку ціну за періоди, що минули, оскільки закони про Державний бюджет України на відповідні роки, які містили такий обов`язок відповідача (органів, правонаступником яких є відповідач) вичерпали свою дію.

А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що у проекті договору поставки природного газу, який НАК «Нафтогаз України» просить визнати укладеним, ціна визначена не у порядку, який передбачався Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Доводи скаржників про те, що ціна на газ була визначена на момент підписання спірного проекту договору і може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів (наведено позивачем у запропонованому ним проекті договору поставки газу - п. 4.2.) є необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, згідно з пп. 7 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, Комісія відповідно до покладених на неї завдань установлює, зокрема, ціни на товарний природний газ власного видобутку для суб`єктів, визначених законом.

Разом з тим, жодним чинним законодавчим актом України наразі не передбачено повноваження Комісії встановлювати ціни продажу природного газу ПАТ "Укрнафта" на користь НАК "Нафтогаз України".

Більше того, відповідно до преамбули Закону України "Про ринок природного газу", вказаний Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відтак, принцип державного регулювання цін на газ, що використовувався до набрання чинності Законом України "Про ринок природного газу", припинив дію з вказаної події.

Також, у пункті 1.1. проекту спірного договору передбачено, що його предметом є передача газу протягом 2012 року, а відповідно до пункту 10.1. проекту договору строк дії договору в частині поставки газу становить період з 01.01.2012 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного завершення покупцем.

Водночас, розділом 6 спірного проекту договору встановлена відповідальність сторін.

Так, у випадку порушення термінів поставки/непоставки місячного обсягу газу постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого протягом місяця обсягу газу, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 6.2. проекту договору).

Тобто, умовами спірного проекту договору на постачальника (ПАТ "Укрнафта") покладений обов`язок здійснити поставку природного газу протягом визначеного строку, а саме - протягом 2012 року. При цьому, за порушення строку виконання вказаного обов`язку встановлена відповідальність постачальника у вигляді сплати неустойки, а відтак, у разі задоволення позову спірний договір поставки природного газу фактично буде укладений після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов`язку щодо поставки товару, що позбавить його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки для постачальника у вигляді застосування до нього господарських санкцій, а отже - порушить його права.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 ст. 187 ГК України).

Як вже зазначено вище, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить суд визнати договір поставки природного газу укладеним з 01.01.2012.

Приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України сторонам договору надано право встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Разом з тим, суд зазначає, що за змістом вказаної норми застосування умов договору на період до його укладення можливе лише у випадку, коли між сторонами вже існували правовідносини до моменту укладення договору.

Матеріали справи свідчать, що сторони даного спору не надали суду доказів на підтвердження поставки природного газу та його оплати, тобто не довели виникнення між ними відповідних правовідносин.

А отже, виключається застосування умов спірного договору на період до його укладення.

Згідно із ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що така істотна умова проекту договору як ціна є невизначеною та такою, що базується на скасованій постанові НКРЕ №259 від 29.12.2011, а такі істотні умови як предмет договору та строк дії договору є такими, що унеможливлюють прийняття рішення про укладення договору поставки газу на час прийняття рішення Господарським суду міста Києва від 02.02.2021, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов спірного договору в редакції, запропонованій позивачем, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року у справі № 5011-71/10036-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року у справі № 5011-71/10036-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року у справі № 5011-71/10036-2012 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 5011-71/10036-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.04.2021

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко