ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. Справа № 911/392/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер

до Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона №55

про визнання недійсним договору та скасування запису про право власності

за участю представників:

від позивача: Квасков О.Д. (керівник), Стецько М.В. (довіреність № 3/08-20 від 18.08.2020)

від відповідача: Лазебний Д.В. (ордер серії АХ №1041234 від 22.02.2021)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер (далі ТОВ НВФ Водполімер/позивач) до Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона №55 (далі ПрАТ Пересувна механізована колона №55/відповідач) про:

- визнання недійсним з моменту укладення договору про сумісну діяльність, укладеного 14.03.1995 між Закритим акціонерним товариством Пересувна механізована колона №55 та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою Водполімер;

- скасування запису про право власності №14939926 від 13.06.2016, вчиненого державним реєстратором прав на нерухоме майно Герман Олександрою Сергіївною приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, щодо реєстрації у державному реєстрі речових прав нерухомого майна під номером 946285632000.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2020 у справі №911/392/20, зокрема:

- прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Водполімер" до розгляду;

- відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.03.2020;

- надано відповідачу строк для подання відзиву на позов та додаткових доказів по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відзиву і вказаних доказів іншій стороні - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі;

- відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання в одне провадження даного позову разом із провадженням у справі №927/775/19;

- повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер заяву про забезпечення позову.

Вказану вище ухвалу судом надіслано, зокрема, відповідачу - ПрАТ Пересувна механізована колона №55, на вказану в позові адресу - 14010, Чернігівська обл., м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Попова, буд. 1, що є офіційною юридичної адресою відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Конверт з відповідно надісланою судом кореспонденцією повернуто до суду органом поштового зв`язку із зазначенням причини такого повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

02.03.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, за змістом якого ТОВ НВФ Водполімер зазначено, що в ухвалі суду про відкриття провадження від 21.02.2020 помилково зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер відповідачем 2, оскільки ТОВ Науково-виробнича фірма Водполімер зверталось з позовом лише до Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона №55, а ТОВ Концерн Водполімер позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі №911/392/20 постановлено:

- виправити допущені в ухвалі Господарського суду Київської області від 21.02.2020 у справі №911/392/20 описки в частині помилкового зазначення Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер відповідачем 2 у даній справі;

- за змістом вступної частини та за текстом ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2020 вважати вірним, що позов у даній справі подано Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою Водполімер до відповідача Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона №55, про визнання недійсним договору та скасування запису про право власності.

16.03.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли:

- клопотання про витребування у відповідача - ПрАТ Пересувна механізована колона №55, для дослідження у судовому засіданні: оригіналу та завіреної копії спірного договору про сумісну діяльність від 14.03.1995; оригіналу та завреної копії затвердженого у встановленому порядку проекту будівництва об`єкта нерухомості «Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення», розташованого у м. Борисполі за адресою вул. Запорізька, 14-в, та трансформаторної електропідстанції на цій ділянці; оригіналу та завіреної копії акта про введення в експлуатацію об`єкта нерухомості «Корпус по виробництву полімерних труб», розташованого за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-в; оригіналу та завіреної копії акта про прийняття в експлуатацію трансформаторної підстанції на цій ділянці; оригіналів документів, які підтверджують наявність у ПрАТ Пересувна механізована колона №55 на момент будівництва спірної будівлі прав на земельну ділянку (оренда чи власність), на якій велося будівництво промислового об`єкту нерухомості, розташованого за поточною; оригналів первинних фінансово-облікових документів по спільній діяльності із позивачем, які підтверджують факт фінансування та будівництва вказного вище об`єкту нерухомості;

- клопотання про витребування у реєстраційної служби Бориспільскої міської ради копій усіх документів реєстраційної справи на об`єкт нерухомості 946285632000 «Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення» площею 377 кв.м. розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-в;

- клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер для дослідження у судовому засіданні наступних документів: оригіналу та завіреної копії спірного договору про сумісну діяльність від 14.03.1995; оригіналу затвердженого у встановленому порядку проекту будівництва об`єкта нерухомості «Корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення», розташованого у м. Борисполі за адресою вул. Запорізька, 14-в, та трансформаторної електропідстанції за вказаною вище адресою; оригіналу акта про введення в експлуатацію об`єкта нерухомості «Корпус по виробництву полімерних труб», розташованого за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-в; оригіналу акта про прийняття в експлуатацію трансформаторної підстанції на цій ділянці.

17.03.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер надійшли письмові пояснення щодо позову.

Вказані пояснення разом з доданими до них документами судом до розгляду не прийнято з огляду на відсутність у такого товариства статусу учасника справи.

У підготовчому засіданні 17.03.2020 представником позивача знято з розгляду клопотання про витребування документів у ТОВ Концерн Водполімер, тоді як решту клопотань про витребування документів представником позивача підтримано.

Вказані вище клопотання позивача про витребування документів у підготовчому засіданні 17.03.2020 судом залишено без задоволення з огляду на пропуск позивачем передбаченого ст. ст. 80, 81 ГПК України строку для подання відповідних клопотань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2020 у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 13.04.2020.

13.04.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що відповідач, зокрема, не отримав ухвалу про порушення провадження у даній справі.

13.04.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер надійшла заява про залучення вказаної особи до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що Закрите акціонерне товариство Пересувна механізована колона №55 придбало на підставі договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 та ряду інших документів набуло право власності на новостворений об`єкт нерухомості «корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення», розташований у м. Борисполі за адресою вул. Запорізька, 14-в, та, надалі, відчужило вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер згідно договору купівлі-продажу від 09.09.2016, дійсність якого оскаржується в межах справи №927/775/19.

З огляду на вказане вище, а також те, що встановлені у даній справі обставини можуть стати підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.2016 в межах справи №927/775/19, Товариство з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер вважає, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки, як власника вказаного вище об`єкта нерухомості, оскільки у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.2016, товариство втратить право власності на такий об`єкт.

13.04.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ПрАТ Пересувна механізована колона №55 заперечило проти заявлених вимог та просило відмовити у задоволенні позову.

13.04.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про призначення у даній справі комплексної судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи.

Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З огляду вказаного вище, оскільки заявлене позивачем клопотання не місить обґрунтування неможливості товариством самостійно надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ НВФ Водполімер про призначення експертизи у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2020 у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 27.04.2020.

24.04.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер і залучення вказаної особи до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Клопотання про відкладення розгляду справи обгрунтовано, зокрема, тим, що відповідач не отримав ухвалу про призначення розгляду справи у підготовчому засіданні, оскільки така ухвала не була надіслана судом відповідачу.

27.04.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення стосовно залучення до участі у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

27.04.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення щодо безпідставності вимог позивача у справі.

У підготовочому засіданні 27.04.2020 за результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Однак викладені Товариством з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер доводи про можливий вплив на його права та обов`язки, як власника нерухомого майна, не є підставами для залучення такої особи до участі у справі за правилами ст. 50 ГПК України, оскільки такі обставини опосердковано пов`язані з результатами розгляду іншої справи та не свідчать про те, що рішення у даній справі безпосередньо вплине на права та обов`язки заявника щодо однієї із сторін.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Водполімер про залучення вказаної особи до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Також з огляду приписів ст. 50 ГПК України суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині залучення третьої особи з огляду на відсутність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2020 у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 18.05.2020.

15.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання про відкладення розгляду справи обгрунтовано, зокрема, тим, що відповідач не отримав ухвалу про призначення розгляду справи у підготовчому засіданні, оскільки така ухвала не була надіслана судом відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі №911/392/20, з урахуванням ухвали суду від 25.05.2020, відкладено підготовче засідання на 09.06.2020.

15.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання про відкладення розгляду справи обгрунтовано, зокрема, тим, що відповідач не отримав ухвалу про призначення розгляду справи у підготовчому засіданні, оскільки така ухвала не була надіслана судом відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 23.06.2020.

09.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів, а саме: копій листів Національної поліції України Головного управління Національної поліції в Київській області №9651 від 20.05.2020, №9654 від 01.05.2020, №4951/125/47/2020 від 01.04.2020, ухвали Бориспільського міськорайонного суду Київської області від 31.03.2020 у справі №359/2044/20, витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказане клопотання разом з даданими документами судом прийнято.

22.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2020 у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 14.07.2020.

14.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли:

- письмові пояснення щодо безпідставності позовних вимог, разом із якими подано заяву свідка, копію протоколу допиту свідка в кримінальному провадженні, оригінал висновку експерта від 23.06.2020 за №23/06-1. Вказані пояснення разом з даданими документами судом прийнято.

- клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2020 у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 11.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 11.08.2020, у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 01.09.2020.

31.08.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, разом з якою надано копії документів на підтвердження відповідно викладених у відповіді доводів. Вказану відповідь з доданими до неї документами судом прийнято.

Водночас відповідно до змісту вказаної вище відповіді на відзив позивач заявив клопотання про допит згідно ст. 213 ГПК України у судовому засіданні свідка ОСОБА_1 щодо відомих їй обставин спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 89, ст. 86 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас згідно ст. 213 ГПК України учасник справи (його представник) може бути допитаний як свідок згідно із статтями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладені ним у заяві свідка, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності.

Враховуючи відсутність передбачених ч. 1 ст. 89 ГПК України підстав для виклику свідка ОСОБА_1 для допиту, а також неможливість застосування до вказаного вище клопотання позивача приписів ст. 213 ГПК України, позаяк зазначений свідок у даній справі не є ані стороною, ані її представником, суд дійшов висновку про необґрунтованість відповідного клопотання позивача, як наслідок відмову у його задоволенні.

У підготовочому засіданні 01.09.2020 судом наголошено на необхідності надання для огляду у судовому засіданні оригіналу договору про сумісну діяльність від 14.03.1995.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 01.09.2020, у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 22.09.2020.

22.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення щодо об`єктивної неможливості подання витребуваних судом оригіналів документів. До вказних пояснень відповідачем додано відповідні документи на підтвердження викладених у поясненнях доводів. Вказані пояснення разом з документами судом прийнято.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 22.09.2020 та 13.10.2020, занесеними до протоколу судового засідання від 22.09.2020 та 13.10.2020, у справі №911/392/20 відкладено підготовче засідання на 13.10.2020 та 23.11.2020 відповідно.

23.11.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №55" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.11.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії справи №927/445/18 про банкрутство ПрАТ "Пересувна механізована колона №55". Вказані документи судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2020 у справі №911/392/20 закрито підготовче провадження в справі №911/392/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2020.

15.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 15.12.2020, у справі №911/392/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.01.2021.

21.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 11.01.2021, у справі №911/392/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.01.2021.

26.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли:

- заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності;

- письмові пояснення щодо наслідків нереєстрації договору про сумісну діяльність в податковій службі.

Згідно ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Однак відповідачем не наведено та не обґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання вказаних вище пояснень щодо наслідків нереєстрації договору про сумісну діяльність, а також об`єктивну неможливість подати такі пояснення до суду заздалегідь, в підготовчому провадженні.

З огляду на вказане вище та приписи процесуального законодавства, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданих відповідачем пояснень щодо наслідків нереєстрації договору про сумісну діяльність в податковій службі.

В розрізі вказаного вище, а також викладених у заявах про відкладення розгляду справи доводів відповідача про ненадіслання судом кореспонденції, суд вважає за необхідне вказати, що усі постановлені у даній справі ухвали судом надсилались на вказану в матеріалах справи, у тому числі і відповідачем, адресу - 14010, Чернігівська обл., м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Попова, буд 1, що є офіційною юридичною адресою відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також на адресу - 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 8.

Конверти з відповідно надісланою судом кореспонденцією з обох адрес повернуто до суду органом поштового зв`язку із зазначенням причини такого повернення «за незапитом», «інші причини», тоді як відповідачем не надано суду пояснень про причини неможливості отримання надісланої судом кореспонденції за вказаними вище адресами.

Ухвалу Господарського суду Київської області про відкладення підготовчого засідання у даній справі від 09.09.2020 відповідач отримав за адресою - 14010, Чернігівська обл., м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Попова, буд 1, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №0103273377771.

Крім того, ухвала про відкриття провадження та всі постановлені у даній справі ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, вказані рішення знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статтей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, відповідачу надано як право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення шляхом доступу до Реєстру, так і можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у відповідно встановлені строки.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 26.01.2021, 23.02.2021, занесеними до протоколів судового засідання від 26.01.2021 та 23.02.2021, у справі №911/392/20 оголошувалась перерва у судовому засіданні до 23.02.2021 та 30.03.2021.

24.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява б/н від 24.03.2021 (вх. № 6897/21), згідно якої представник відповідача просить суд забезпечити участь представника відповідача адвоката Лазебного Д.В. у судовому засіданні, призначеному на 30.03.2021, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом використання сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2021 у справі №911/392/20 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона № 55 про участь представника відповідача у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановлено судове засідання, призначене у справі на 30.03.2021 о 16:00, провести у режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

У судовому засіданні 30.03.2021 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до викладених у позові доводів 13.06.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Герман Олександрою Сергіївною у державному реєстрі речових прав нерухомого майна під номером 946285632000 зареєстровано за відповідачем право власності на корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, розташоване за адресою м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-в, як на новостворене нерухоме майно (далі нерухоме майно), за наслідками чого державним реєстратором внесено до реєстру запис запису про право власності №14939926 від 13.06.2016.

Вказана вище реєстрація, за доводами позивача, була проведена на підставі підроблених документів, зокрема договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 (далі договір про сумісну діяльність/спірний договір), який за відповідно заявленим позовом ТОВ НВФ Водполімер просить визнати недійсним.

В розрізі обставин недійсності договору про сумісну діяльність позивач вказав, що такого договору не існувало ніколи, оскільки позивач ніколи такого договору не укладав із Закритим акціонерним товариством Пересувна механізована колона №55, а докази виконання такого договору, у тому числі спільної діяльності, як і докази будь-яких розрахунків щодо спільної діяльності відсутні.

Також, за доводами позивача, відсутні будь-які протоколи чи акти розподілу між сторонами результатів спільної діяльності, а предмет такого договору не визначений жодними істотними параметрами площею майбутнього об`єкту нерухомості, строку будівництва об`єкту, визначення його проектних даних та кошторису, коефіцієнтів чи приниципів розподілу спільного майна між сторонами.

На переконання позивача текст спірного договору створений шляхом підробки ймовірно на початку 2016 року, тоді як обидва вказані у договорів підписанти померли в період 2013-2015 років.

Так позивач зазначив, що зареєстроване за відповідачем на підставі спірного договору нерухоме майно позивач розпочав будувати в 2005 році на орендованій згідно договору оренди №2090 від 04.07.2005 земельній ділянці площею 0,5 га кадастровий номер 3210500000:06:002:0001 за адресою: вул. Запорізька, 14-а, з метою розширення виробництва, яке здійснювалось у господарських приміщеннях та спорудах на належній позивачу земельній ділянці, що знаходиться поряд із відповідно орендованою земельною ділянкою.

Як зауважив позивач, ним інвестовано у спорудження нового виробничого корпусу з мережею електроживлення власні прибутки у сумі понад 700 000,00 грн, а розмір капіталовкладень підтверджується офіційною фінансовою звітністю підприємства.

Також позивач вказав, що на момент вчинення державної реєстрації за відповідачем нерухомого майна позивач був єдиним орендарем земельної ділянки, на якій відповідно розташоване нерухоме майно - новозбудований корпус.

В підтвердження вказаних вище обставин позивач надав, зокрема, копії: архівної довідки Бориспільського міського архіву від 21.01.2014, державного акта на право постійного користування землею серії КВ, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.10.2004, договору оренди землі від 04.07.2005 та додаткового договору до нього, а також копії фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (баланс) на: 31.12.2010, 31.12.2014, 31.03.2015, на 31.12.2016, копію спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (баланс) на 31.12.2017.

Також позивачем до позовної заяви додано копію технічного паспорту на виробничий будинок корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення від 26.06.2015.

Надалі, за доводами позивача, у 2015 році внаслідок незаконного отримання контролю над діяльністю ТОВ НВФ Водполімер бенефіціарами ПрАТ Пересувна механізована колона №55 і ТОВ Концерн Водполімер вчинено ряд фіктивних правочинів та відчужено із власності підпримства все нерухоме та рухоме майно, грошові кошти та усі обігові активи.

В розрізі вказаних вище обставин позивач зауважив, що слідчим поліції у м. Бориспіль ведеться розслідування у чотирьох кримінальних провадженнях щодо притягнення до відповідальності організованої групи осіб за рейдерство щодо майна ТОВ НВФ Водполімер та знищення його первинної бухгалтерської документації, у тому числі спірного договору, що також підтверджується, на переконання позивача, діями ПрАТ Пересувна механізована колона №55 по відчуженню нерухомого майна на користь ТОВ Концерн Водполімер згідно договору купівлі-продажу від 09.09.2016 та, надалі, вчинення дій з припинення діяльності (ліквідації) ПрАТ Пересувна механізована колона №55 і зміни його місцезнаходження, а також зміною третьою особою - ТОВ Концерн Водполімер поштової адреси нерухомого майна з вул. Запорізька, 14-а на вул. Запорізька, 14-в, що підтверджується доданою до позову копією рішення Бориспільської міської ради Київської області «Про надання поштової адреси нерухомому майну (корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення) товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Водполімер» по вул. Запорізька у місті Борисполі» від 13.12.2016 №1327-19-VII.

Також в підтвердження вказаних вище обставин позивач надав, зокрема, копії витягів з кримінальних проваджень, витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколів допиту свідків, протоколів позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ Пересувна механізована колона №55.

До того ж позивач зауважив, що колишній керівник товариства ОСОБА_2 , діючи умисно на шкоду інтересам позивача, передав відповідачу для проведення спірної реєстрації усю технічну документацію на новозбудоване нерухоме майно.

З огляду вказаного вище позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним з моменту укладення договір про сумісну діяльність, укладений 14.03.1995 між Закритим акціонерним товариством Пересувна механізована колона №55 та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою Водполімер, а правовими підставами для визнання такого правочину недійсним позивач визначив ст. ст. 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що з тексту спірного договору слідує, що при його укладенні сторони керувалися Главою 38 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, як наслідок, посилаючись на ст. ст. 430-433 ЦК Української РСР та ст.ст. 1130 1131 ЦК України, відповідач вказав, що договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 містить як предмет, так і умови щодо об`єкта будівництва, його місцезнаходження, а також розподіл результатів спільної діляьності, зокрема отримання відповідачем у власність збудованих об`єктів №№1, 2.

В розрізі вказаного вище відповідач зазначив, що з долучених позивачем до матеріалів справи документів слідує, що відповідач повністю виконав умови договору про сумісну діяльність від 14.03.1995, внаслідок чого за відповідачем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарських приміщень (об`єкт №1).

За доводами відповідача існування спірного договору підтверджується:

- показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали, зокрема, про виявлення такого договору в архіві підприєства, а також про отримані від інших осіб шляхом переговорів відості про ведення спільної діяльності по будівництву нерухомого майна;

- листуванням між сторонами, зокрема листом відповідача від 25.01.2016 стосовно виконання умов спірного договору та наданою позивачем відповіддю від 10.02.2016 щодо підтвердження обставин виконання відповідачем умов спірного договору.

В підтвердження вказаних вище обставин відповідач надав заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також копії листа ПрАТ Пересувна механізована колона №55 б/н від 25.01.2016, листа ТОВ НВФ Водполімер б/н від 10.02.2016.

З огляду на вказане вище відповідач зауважив на тому, що договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 не суперечить ані приписам Цивільного кодексу України, ані приписами Цивільного кодексу Української РСР, а доводи позивача про підробку такого договору, на переконання відповідача, не підтверджуються належними та допустими доказами.

Також відповідач вказав, що наявні в матеріалах справи документи не підтверджують наявність наміру у сторін щодо настання негативних наслідків, пов`язаних з протиправним позбавленням позивача права власності на нерухоме майно, як наслідок підстави для визнання спірного договору недійсним у розумінні ст. 228 ЦК України відсутні.

Стосовно ж доводів позивача про рейдерське захоплення товариства та отримання контролю над його діяльністю, відповідач вказав, що ініційовані позивачем кримінальні провадження закрито, а інформаця про наявність зловмисної домовленості між вказаними позивачем особами не підтвердилася.

В підтвердження зазначеного вище відповідач надав копії: постанови про закриття кримінального провадження від 28.02.2020, листа Бориспільського відділу поліції ГУ національної поліції в Київській області №4652 від 10.03.2020, витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Решта ж доводів позивача, на переконання відповідача, зокрема щодо законності/незаконності припинення діяльності відповідача не має відношення до предмету позову, а тому з огляду зазначеного вище відповідач просить суд відовити у задоволенні позову.

Крім того, аргументуючи безпідставність заявлених позивачем вимог зокрема в розрізі обставин здійснення позивачем будівництва об`єкта нерухомого майна, відповідач зазначив, що викладені позивачем у позовній заяві відповідні обставини є взаємносуперчливими, оскільки не можливо розпочинати будівництво у 2005 році, а почати інвестувати в нього лише в 2006 році.

Також в розрізі вказаного вище відповідач зазначив, що за допомогою інтернет-програми Google Earth pro він відшукав спутникові фотографії місцязнаходження виробничого коропусу, відповідно до яких станом на 2002 рік такий корпус вже було збудовано, а у 2008 році електропідстанцію. В підтвердження вказаного відповідачем надано копії знімків з інтернет-програми Google Earth pro.

Водночас, за доводами відповідача:

- з долученого позивачем до матеріалів справи акта Державної технічної комісії по готовності закніченого будівництва до експлуатації від 12.06.1998 слідує, що корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарських приміщень станом на 1996 рік вже був збудований та готовий до введення в експлуатацію;

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин здійснення саме ним будівництва об`єкта нерухомості, тоді як додані позивачем до позову копії фінансової звітності не є відповідними доказами, оскільки вказані у них показники є незмінними протягом звітних років та не ідентифікують на будівництво якого саме об`єкту здійснено відповідні вкладення.

Окремо відповідачем вказано, що:

- оскаржувана позивачем державна реєстрація права власності на нерухоме майно була проведена відповідно до вимог закону та на підставі усіх необхідних документів;

- надана позивачем копія протколу свідка ОСОБА_6 є неналженим та недопустимим доказом, оскільки згідно долученої відповідачем до матеріалів даної справи заяви свідка ОСОБА_6 , остання вказала, що такий протокол допиту вона не підписувала та наголосила про те, що їй відомі обставини існування договору про сумісну діяльність від 14.03.1995.

Крім того, посилаючись на долучений до матеріалів справи висновок експерта від 23.06.2020 за №23/06-1, відповідач додатково наголосив на тому, що станом на 2002 рік виробничий корпус вже було збудовано, а у 2008 році електропідстанцію, що спростовує доводи позивача про будівництво саме ним відповідного об`єкта нерухомості.

Своєю чергою позивач вказав, що відзив на позов у даній справі від імені ПрАТ Пересувна механізована колона №55 підписано невідомою особою, оскільки вказаний у якості підписанта відзиву ОСОБА_7 перебуває у розшуку органами поліції, а його місцезнаходження на території України не відоме, як наслідок відповідний відзив на позов не може вважатися документом законного процесуального походження.

В розрізі вказаного вище позивач зазначив, що надані відповідачем документи мають фіктивне походження, а їхній зміст спростовується документами щодо припинення ПрАТ Пересувна механізована колона №55, в підтвердження чого позивачем надано копії справи №927/445/18 про банкрутство ПрАТ "Пересувна механізована колона №55".

Не зваджаючи на вказане вище, позивач заперечив проти доводів відповідача про закриття кримінальних проваджень, як таких, що не відповідають дійсності, в підтвердження чого надав копії листів Головного управління Національної поліції в Київській області №9651 від 20.05.2020, №9654 від 01.05.2020, №4951/125/47/2020 від 01.04.2020, ухвали Бориспільського міськорайонного суду Київської області від 31.03.2020 у справі №359/2044/20, витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До того ж, за доводами позивача, не відповідають дійсності викладені у заяві свідка ОСОБА_1 відомості щодо протоколу допиту свідка, в підтвердження чого позивачем надано копію протоколу допиту свідка від 25.10.2018, засвідчену підписом слідчої поліції Гутник Л.М.

Стосовно ж доводів відповідача про ведення будівництва об`єкта нерухомості позивач зауважив, що:

- наданий відповідачем висновок експерта не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки особа, яка підписала такий висновок, не внесена до Державного реєстру судових експертів;

- такі аргументи є лише запереченнями відповідача без надання жодних доказів на підтвердження здійснення будівництва саме відповідачем.

Також, посилаючись на ст.ст. 431, 432 ЦК УРСР, позивач зазначив, що докази прийняття рішень щодо спільної діяльності за спірним договором відсутні, як відсутні докази здійснення спільних внесків грошима на виконання такого договору, а також отримання будь-якої вигоди позивачем від виконання спірного договору.

На переконання позивача, згідно пункту 7.7.7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» спірний договір мав бути поставлений на податковий облік, а в рамках спільної діяльності мали сплачуватися відповідні податки.

Зазначене вище, за доводами позивача, свідчить про фіктивність спірного договору.

Стосовно наявності оригіналу спірного договору відповідач вказав, що він не має змоги надати відповідний документ з об`єктивних причин, що пов`язані з випадковим знищенням такого договору разом з іншою первинною документацією вивезенням разом із сміттям в процесі процедури припнення діяльності підпримства, за наслідками чого підприємством було складено акти №№1, 2 від 06.02.2018, а керівник звернувся до ГУ ДФС у Чернігівській області з листом від 08.02.2018 про надання часу для відновлення первинної документації.

Водночас відповідач зауважив про наявну у нього можливість надати суду належним чином засвідчену копію договору про сумісну діяльність від 14.03.1995.

В підтвердження вказаного вище відповідачем надано копії листа ПрАТ Пересувна механізована колона №55 від 07.02.2018 та актів про знищення документів, внесених до Національного архівного фонду №№1, 2 від 06.02.2018, а також незасвідчену фотокопію договору про сумісну діяльність від 14.03.1995.

Крім того відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, відповідно до змісту якої відповідач, посилаючись на ст.ст. 92, 97, 207, 256, 257, 261, 509, 510 ЦК України, вказав, що позивач довідався про порушення свого права спірним договором з моменту його укладення, тобто з 14.03.1995, а тому позивач пропустив трирічний строк на звернення до суду із відповідним позовом, як за нормами ЦК України, так і за нормами ЦК Української РСР.

В розрізі обізнаності позивача з обставинами укладення спірного договору відповідач вказав, що вказане також підтверджується листуванням між сторонами, зокрема наявними в матеріалах справи листом ПрАТ Пересувна механізована колона №55 б/н від 25.01.2016, листом ТОВ НВФ Водполімер б/н від 10.02.2016, та відповідною обізнаністю всіх директорів позивача, що керували товариством з 1995 року.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача за первісним позовом, суд дійшов таких висновків стосовно вимоги ТОВ НВФ Водполімер про визнання недійсним договору.

Приписами ч.1 ст. 430, ч. ч. 1, 2 ст. 432 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв в редакції від 18.07.1963 на момент укладення спірного договору (далі ЦК Української РСР), унормовано, що за договором про сумісну діяльність сторони зобов`язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 41, ч. 1 ст. 43, ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 45, ст. 46, ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 4 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; 3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Неодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угод на показання свідків а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

З системного аналізу вказаних вище приписів слідує, що порядок укладення договору про сумісну дільність передбачав дотримання пиьмової форми такого договору, а наслідоком його невідповідності вказаним вимогам закону, зокрема щодо письмової форми, визначено недійсність вказаного правочину.

Поряд з тим позов, який у процесуальному сенсі є зверненням особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №924/1121/16.

Оцінка ж предмету заявленого позову, відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

Так, підставами недійсності спірного договору позивач визначив, зокрема, відстуність такого договору з огляду на те, що відповідний правочин позивач не укладав з відповідачем.

Згідно приписів статтей 73, 74, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17.

Під час розгляду вказаної справи судом витребувано у відповідача оригінал спірного договору про сумісну діяльність від 14.03.1995.

Однак оригіналу договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 суду не надано, тоді як наявні в матеріалах справи копії, у тому числі надана відповідачем незасвідчена фотокопія договору про сумісну діяльність від 14.03.1995, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 91 ГПК України не свідчать про наявність оригіналу такого договору та не беруться судом до уваги.

Посилання ж відповідача на обставини знищення оригіналу такого договору, як і відповідно надані відповідачем копії листа ПрАТ Пересувна механізована колона №55 від 07.02.2018 та актів про знищення документів, внесених до Національного архівного фонду №№1, 2 від 06.02.2018, оцінюються судом критично та не визнаються належними доказами наявності оригіналу спірного договору, позаяк вказані лист та акти, що містять відомості про вивезення разом зі сміттям ідентифікованих лише по певному виду документів, не відповідають встановленим ст. ст. 76, 77 ГПК України правилам доказування.

Також в розрізі вказаного вище не відповідають встановленим ст. ст. 76, 77 ГПК України правилам доказування надані відповідачем листи, а саме: лист відповідача від 25.01.2016 стосовно виконання умов спірного договору та лист позивача від 10.02.2016 щодо підтвердження обставин виконання відповідачем умов спірного договору.

Викладені ж у заявах свідків доводи свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є належними та допустимими доказами наявності оригіналу договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 з огляду на положення ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Враховуючи викладені обставини відсутності оригіналу договору про сумісну діяльність від 14.03.1995, суд дійшов висновку, що всупереч приписам ст. 44 Цивільного кодексу Української РСР вказаний договір укладено без дотримання письмової форми.

Решта ж доводів та аргументів, покладених сторонами в основу обгрунтування та заперечень, зокрема щодо здійснення будівництва об`єкта нерухомості та встановлення обставин в межах кримінальних проваджень, а також відповідно надані документи, судом не приймаються, як такі, що не входять до предмета доказування у даній справі, що, попри те, не спростовує встановлених судом вище обставин порушення приписів Цивільного кодексу Української РСР щодо укладення спірного договору без дотримання відповідно встановленої законом форми.

За таких обставин, оскільки договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 укладено з порушенням приписів Цивільного кодексу Української РСР щодо встановленої форми такого правочину, суд дійшов висновку про недійсність такого договору та, як наслідок, обґрунтованість вимоги позивача про визнання з моменту укладення договору про сумісну діяльність, укладеного 14.03.1995 між Закритим акціонерним товариствомПересувна механізована колона №55 та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою Водполімер.

На вказані вище висновки суду не впливають викладені в позові посилання позивача на ст. ст. 203, 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Що ж до клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності слід зазначити таке.

Приписами ст. ст. 71, 75, 76 Цивільного кодексу Української РСР унормовано, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупиненн і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Так, за змістом вказаних вище норм початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, а для юридичної особи, як сторони правочину (договору), днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

У спірних правовідносинах днем початку перебігу строку позовної давності для пред`явлення вимоги про визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 слід вважати день вчинення такого правочину, тобто 14.03.1995, як наслідок останнім днем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання відповідного договору недійсним є 14.03.1998.

Як слідує з відмітки на позовній заяві, з вимогою, зокрема, про визнання недійсним довору ТОВ Науково-виробнича фірма Водполімер звернулось до суду 14.02.2020, тобто після спливу відповідного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Отже, у разі спливу позовної давності, яка не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена), позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, переліку яких закон не визначає.

Виходячи із загальних засад законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала права відповідної вимоги, й об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом упродовж позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вправі надати особі (визнати право) на судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали йому звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, вказавши та надавши також суду докази, що підтверджують існування цих обставин;

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і тим самим дійде висновку про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

Так, згідно викладених у позові обставин щодо строків позовної давності ТОВ Науково-виробнича фірма Водполімер вказало, що право на позов у нього виникло саме з моменту обізнаності позивача з фактом фізичного існування такого правочину лише у 2020 році під час розгляду справи №927/775/19, оскільки оригіналу такого договору ніколи не існувало, як наслідок позивач просив суд поновити термін давності.

Також у судовому засіданні 30.03.2021 представником позивача зауважено, зокрема, на таких обставинах:

- до 01.01.2020 у ТОВ НВФ «Водполімер» ніколи не було даних, які б свідчили про існування в природі будь-якого правочину про сумісну діяльність між позивачем та відповідачем, що міг би отримати статус правоустановлюючого документу для ПрАТ «ПМК №55» на належне позивачу нерухоме майно у м. Борисполі;

- текст спірного договору, як документ, вперше з`явився 04.06.2016 у провадженні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герман О.С. під час звернення керівника ПрАТ «Пересувна механізована колона №55» до нотаріуса для проведення реєстраційної, обставини щодо якої від позивача відповідачем було приховано;

- в межах іншого господарського спору ухвалою від 09.12.2019 у справі №927/775/19 судом витребувано від Реєстраційної служби Бориспільської міської ради копії усіх документів з реєстраційної справи на об`єкт нерухомості - Корпус по виробництву поліетиленових труб та його електропідстанцію у місті Борисполі по вул. Запорізькій, 14-а (первинна адреса об`єкту);

- 28.12.2019 матеріали реєстраційної справи надійшли із м. Борисполя до суду та знайомлячись у січні 2020 року із копіями отриманих судом правовстановлюючих документів на нерухомість представник ТОВ НВФ «Водполімер» з`ясував, що у червні 2016 року на підставі підроблених правовстановлюючих документів у приватного нотаріуса Герман О.С. замовлено послугу з проведення незаконної первинної державної реєстрації за відповідачем належеного позивачу новозбудованого виробничого корпусу;

- відсутні жодні докази як на підтвердження ведення між сторонами спільної діяльності за спірним договором, так і рішення вищих органів управління ТОВ НВФ «Водполімер» чи ЗАТ «ПМК №55» з питання створення об`єктів спільної власності на території України, тоді як колишній головний бухгалтер ТОВ НВФ «Водполімер» ОСОБА_6 під час допиту у якості свідка в кримінальному провадженні дала свідчення під присягою, що за час її роботи на цій посаді у 1996-2008 роки ТОВ НВФ «Водполімер» ніколи не мало фінансових чи господарських взаємовідносин із ПрАТ «Пересувна механізована колона №55»;

- відсутні жодні докази відкриття та використання сторонами спору, як учасниками спільної діяльності, спеціальних рахунків для обслуговування такої спільної діяльності, як того вимагав абзац сьомий пункту 2.2.11. Інструкції №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої Постановою НБУ №121 від 27.05.1996р.;

З огляду на вказане вище позивач, зокрема, просив суд визнати, що строк позовної давності для звернення позивача із відповідним позовом розпочався 28.12.2019, а також поновити позивачу строк позовної давності.

Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує та сторонами спору у даній справі не заперечено, що підставою для проведення 13.06.2016 державної реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно - корпус по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення, розташоване за адресою м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14-в, вказано договір про сумісну діяльність від 14.03.1995.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас судом вище встановлено відсутність оригіналу договору про сумісну діяльність від 14.03.1995, а тому з огляду на вказані обставини, у тому числі заперечення позивача щодо підписання/укладення такого правочину, суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений можливості дізнатися про порушення відповідним правочином своїх прав та охоронюваних законом інтересів як з моменту його вчинення, так і в момент офіційного визнання такого правочину як підстави для проведення державної реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно, оскільки вказана реєстрація проведена за заявою відповідача, що лежить поза межами контролю позивача в розрізі його обізнаності з відповідними юридичними фактами.

Отже, суд дійшов висновку про поважність причини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення із вимогою про визнання спірного договору недійсним та, відповідно, наявність підстав для захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу в судовому порядку.

Судом визнаються неспроможними посилання відповідача на обізнаність позивача з обставинами укладення договору про сумісну діяльність від 14.03.1995 з огляду на наявність листа ПрАТ Пересувна механізована колона №55 б/н від 25.01.2016 та листа ТОВ НВФ Водполімер б/н від 10.02.2016, позаяк посилання у зазначених листах керівниками обох товариств, діяльність яких, як виконавчого органу, носить лише тимчасовий опосередкований характер, на договір про сумісну діяльність від 14.03.1995 не свідчить про наявність такого договору та, як наслідок, про можливість позивача бути обізнаним з його існуванням, відтак, порушенням таким договором прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду вказаного вище судом також визнаються неспроможними доказово не підтверджені посилання відповідача на обізнаність всіх директорів позивача, що керували товариством з 1995 року, із обставинами укладення спірного договору.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини недотримання форми під час укладення спірного правочину та наявність підстав для захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер про недійсним з моменту укладення договору про сумісну діяльність, укладеного 14.03.1995 між Закритим акціонерним товариствомПересувна механізована колона №55 та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою Водполімер.

Що ж до вимоги позивача про скасування вчиненого державним реєстратором запису про право власності №14939926 від 13.06.2016 щодо реєстрації за відповідачем нерухомого майна слід зазначити таке.

Заявляючи вказану вище вимогу, як похідну від вимоги про визнання недійсним договору, позивач зазначив, що спірний договір став освновною правовою підставою для вчинення 13.06.2016 реєстратором дій з первинної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно та внесення відповідного реєстраційного запису, як наслідок визнання недійсним договору нерозривно пов`язане з аналюванням правових наслідків його застосування як правовстановлюючого документа.

Так, у частині 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час проведення державної реєстрації) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування та за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Водночас згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1-3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, яка є діючою як на час звернення позивача з позовом, так і на час ухвалення судом вказаного рішення, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, як наслідок цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, а тому вимога позивача про скасування запису про право власності №14939926 від 13.06.2016, вчиненого державним реєстратором прав на нерухоме майно Герман Олександрою Сергіївною приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, щодо реєстрації у державному реєстрі речових прав нерухомого майна під номером 946285632000 не підлягає задоволенню як така, що не відповідає способу захисту.

Суд звертає увагу позивача на викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а правову позицію, згідно якої скасування законних підстав набуття права власності на споруду як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер до Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона №55 про скасування запису про право власності №14939926 від 13.06.2016, вчиненого державним реєстратором прав на нерухоме майно Герман Олександрою Сергіївною приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, щодо реєстрації у державному реєстрі речових прав нерухомого майна під номером 946285632000.

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору за вимогу про визнання договору недійсним покладаються судом на відповідача, тоді як сплачений за вимогу про скасування запису про право власності судовий збір покладається судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні відповідної вимоги.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір про сумісну діяльність, укладений 14.03.1995 між Закритим акціонерним товариством Пересувна механізована колона №55 та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою Водполімер.

3. У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер до Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона №55 про скасування запису про право власності №14939926 від 13.06.2016, вчиненого державним реєстратором прав на нерухоме майно Герман Олександрою Сергіївною приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, щодо реєстрації у державному реєстрі речових прав нерухомого майна під номером 946285632000, відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона №55 (14010, Чернігівська обл., м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Попова, буд 1ідентифікаційний код 01037175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми Водполімер (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд 1, ідентифікаційний код 24222805) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.04.2021.

Суддя В.А. Ярема