УХВАЛА
08 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/6125/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В. Я. - головуючий, Банаська О.О., Білоуса В.В.
за участі секретаря судового засідання Сотник А. С.
учасники справи:
позивач - Громадська організація «Юристи за екологію»,
представник позивача - не з`явився,
відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,
представник відповідача - Савельєва Т.Д., адвокат (Довіреність № 109/12 від 31.08.2020),
відповідача 2 - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,
представник відповідача - Савельєва Т.Д., адвокат (Довіреність № 19/08 від 31.08.2020),
відповідач 3 - Приватне акціонерне товариство «Суха балка»,
представник відповідача - не з`явився,
відповідач 4 - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
представник відповідача - не з`явився,
відповідач 5 - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
представник відповідач - не з`явився,
відповідач 6 - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
представник відповідача - не з`явився,
відповідач 7 - Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
представник відповідача - Савельєва Т.Д., адвокат (Довіреність № 14/5233 від 31.08.2020),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна екологічна інспекція України у Дніпропетровській області (представник не з`явився),
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції «EasyCon») касаційні скарги:
1. Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
2. Приватного акціонерного товариства «Суха балка»,
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021
у складі колегії суддів: Широбокової Л.П. (головуючий), Подобєда І.М., Орєшкіної Є.В.
у справі за позовом
Громадської організації «Юристи за екологію»
до 1. Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
2. Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,
3. Приватного акціонерного товариства «Суха балка»,
4. Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,
5. Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
6. Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
7. Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
про стягнення збитків та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Громадська організація «Юристи за екологію» (далі - ГО «Юристи за екологію», позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», відповідач 1); Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», відповідач 2); Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка», відповідач 3); Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», відповідач 4); Публічного акціонерного товариства «АрселорМіталл Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідач 5); Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», відповідач 6); Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», відповідач 7) про солідарне стягнення на користь фізичних осіб, в інтересах яких діє позивач, 500 000,00 грн. - збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та 500 000,00 грн. - моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі в порушення вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на протязі значного часу здійснюють господарську діяльність з недотриманням екологічних норм, внаслідок якої завдано значної шкоди довкіллю с. Новоселівка Широківського району Дніпропетровської області та спричинено матеріальні збитки та моральну шкоду його мешканцям.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/6125/20 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі статті 175 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що позов подано в інтересах громадян - фізичних осіб, які мали набути статус позивачів у цій справі. Тому, спір за своїм суб`єктним складом не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а повинен розглядатися районним судом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 апеляційну скаргу ГО «Юристи за екологію» задоволено;
ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі № 904/6125/20 скасовано;
справу № 904/6125/20 передано на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оспорюваної ухвали були порушені норми процесуального права, що стало наслідком порушення права позивача на доступ до суду, гарантованого як нормами національного законодавства, так і Конвенцією.
Апеляційним судом встановлено, що громадяни, які є членами позивача, обрали спосіб не самостійно звертатися із позовами до відповідачів, а об`єдналися в громадську організацію для сумісного захисту своїх інтересів.
У цій справі спір виник з приводу спричинення відповідачами в процесі їх господарської діяльності та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитків та моральної шкоди фізичним особам (визначені у додатку №1 до позовної заяви), які є членами Громадської організації «Юристи за екологію» та довірили цій організації в тому числі подавати до судів позови щодо порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
На переконання суду апеляційної інстанції, саме внаслідок господарської діяльності і завдано шкоди здоров`ю членам громадської організації.
За висновками суду цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів та позивач правомірно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області.
Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021, ПрАТ «Суха балка» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі № 904/6125/20.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 4, 20, 45 ГПК України. Також посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо критерії віднесення справ до господарської юрисдикції, викладену у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021, АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі № 904/6125/20.
На переконання скаржника, оскаржена постанова прийнята апеляційним судом без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17, без застосування положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо розгляду господарськими судами справ у спорах, що виникають з господарських правовідносин.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6125/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Суха балка» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021, датою проведення судового засідання визначено 08.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 касаційні скарги ПрАТ «Суха балка» та АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 об`єднано в одне касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 11.05.2021.
30.03.2021 до Верховного Суду від позивача надійшов (електронною поштою) Відзив на касаційну скаргу ПрАТ «Суха Балка» з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 904/6125/20 без змін. Позивач доводить, що як юридична особа має статус природоохоронної організації; предмет цього спору об`єднує в собі як захист статутних цілей організації, так і захист суспільного інтересу; фізичні особи, в інтересах яких виступає позивач, є членами позивача, які вступили до нього на законних підставах та є невід`ємною частиною Громадської організації як юридичної особи.
05.04.2021 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшло клопотання про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021 Клопотання ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» - задоволено, проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/).
08.04.2021 до Верховного Суду від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшло (електронною поштою) Клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. В Клопотання відповідач вказав на те, що вважає вимоги касаційних скарг обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На переконання відповідача, цей спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
У призначеному судовому засіданні (в режимі відеоконференції з використанням системи «EаsyCon») представник ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» підтримала вимоги касаційних скарг за доводами наведеними у них, просила скарги задовольнити, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 скасувати, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/6125/20 залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення повноваженого представника відповідачів1, -2, -7, дослідивши касаційні скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
Згідно з частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах
З цього вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 ГПК України лише за відсутності (негативний аспект) всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у частині 6 статті 302 ГПК України випадків справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (таку позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5755/19).
Позов у цій справі завлено про стягнення на користь фізичних осіб, в інтересах яких діє позивач (ГО «Юристи за екологію»), 500 000,00 грн. - збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та 500 000,00 грн. - моральної шкоди.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 про відмову у відкритті провадження у справі, прийнята в порядку статті 175 ГПК України, без виклику представників сторін (частина 3 вказаної статті).
Ухвала суду мотивована тим, що позов подано в інтересах громадян - фізичних осіб, які мали набути статус позивачів у цій справі. Тому, спір за своїм суб`єктним складом не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а повинен розглядатися районним судом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
ГО «Юристи за екологію», не погодившись з ухвалою суду першої інстанції у цій справі, звергнулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі № 904/6125/20 з вимогою передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач послався на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.11.2020 у справі № 210/6385/20 про відмову у відкритті провадження за позовом ГО «Юристи за екологію» про стягнення в солідарному порядку з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Суха Балка», ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» 500 000,00 грн. - збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та 500 000,00 грн. - моральної шкоди.
Ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу мотивована тим, що Громадська організація є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання» має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів. Поряд з цим, такий позов ГО «Юристи за екологію» заявлено до юридичних осіб, у зв`язку з чим даний позов не може бути віднесений до категорії цивільних справ з урахуванням критеріїв відмежування справ цивільної юрисдикції від інших.
На розгляд апеляційного господарського суду постало питання належності спору за позовом про стягнення збитків та моральної шкоди на користь фізичних осіб, заявленого громадською організацією до юридичних осіб, до господарської юрисдикції.
Відповідачі, зокрема, АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та ПрАТ «Суха балка», під час апеляційного провадження у відзивах та в судових засіданнях неодноразово висловлювали позицію щодо належності даного спору до цивільної юрисдикції, а не господарської, на визначенні якої наполягав позивач.
В касаційних скаргах відповідачі послалися на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та не врахував при цьому висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування юрисдикції та визначення критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції, викладені у постановах 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17.
Крім того, відповідачі вказують на те, що ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.11.2020 у справі № 210/6385/20 про відмову у відкритті провадження за позовом ГО «Юристи за екологію» про стягнення в солідарному порядку з юридичних осіб на користь фізичних осіб збитків та моральної шкоди, з висновком про те, що такий позов не може бути віднесений до категорії цивільних справ з урахуванням критеріїв відмежування справ цивільної юрисдикції від інших та має розглядатися за правилами господарського судочинства (яку посилався в апеляційній скарзі позивач), була оскаржена до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо позивачем - ГО «Юристи за екологію».
Постанову суду апеляційної інстанції у цій справі оскаржують учасники справи (відповідачі), які брали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції (ухвала місцевого господарського суду приймалась без участі сторін, в порядку частини 3 статті 175 ГПК України) з підстав порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, зазначають про те, що цей спір не належить до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, не підтверджується підстава, яка унеможливлює передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і яка передбачена п. 1 ч. 6 ст. 302 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За приписами статті 53 ГК України некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб`єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами.
У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб`єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.
В цьому випадку, позивачем є Громадська організація «Юристи за екологію», як природоохоронна організація.
Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.
Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
Для забезпечення належної реалізації, зокрема, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво).
Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає про те, що, на момент розгляду цієї справи, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (стягнення з юридичних осіб збитків та моральної шкоди на користь фізичних осіб за представництвом юридичної особи, яка є природоохоронною громадською організацією) відсутній. Отже не підтверджується і третя з підстав, які унеможливлюють передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і яка передбачена п. 3 ч. 6 ст. 302 ГПК України.
В той же час колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що спір за участю природоохоронної організації (справа № 754/8602/18 за позовом Громадської організації «Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії», в інтересах фізичних осіб, членів організації, до юридичних осіб про відшкодування моральної шкоди нанесеної в результаті екологічної катастрофи - забруднення довкілля нафтою та продуктами горіння) був предметом розгляду судів загальної (цивільної) юрисдикції та Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, висновок якого вказує на те, що Громадська організація, відповідно до статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання», статей 9, 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також положень Статуту має право представляти інтереси конкретних фізичних осіб - членів організації, без додаткових документів, які підтверджують її повноваження на таке представництво.
Щодо встановлення подібності наведеної справи та справи що розглядається, Верховний Суд звертається до правових позицій Великої Палати Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.
Колегія суддів констатує, що позов щодо стягнення збитків та моральної шкоди ні судом першої ні апеляційної інстанції по суті не розглядався, спір щодо визначення юрисдикції триває з моменту звернення ГО «Юристи за екологію» як до Господарського суду Дніпровської області так і до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, що вказує на невизначеність самого позивача судом якої юрисдикції має розглядатися його позов.
Отже передбачені частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України випадки, що унеможливлюють передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відсутні.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
У пункті 6 частини другої цієї статті передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.
Колегія суддів приймає до уваги те, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово досліджувала критерії розмежування судової юрисдикції.
ВП ВС вказувала на те, що визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).
ВП ВС вказувала на те, що суди не повинні допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Звідси юрисдикційність відповідного спору потрібно визначати так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справ.
Вказане, крім того, свідчить і про відсутність на цій стадії вирішення спору усталеної непослідовності національних судів, що може створити позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист (правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо завершення спору за правилами цивільного судочинства, задля дотримання сутті гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, попри те, що за висновком Великої Палати Верховного Суду спір у справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, викладена у постанові від 20.11.2019 у справі № 961/46959/17) і на наявність підстав здійснення перегляду вказаного судового рішення у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування норм права, що і є одним із повноважень Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає про наявність підстав, передбачених частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи № 904/6125/20 разом із касаційними скаргами відповідачів на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
УХВАЛИВ:
1. Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 904/6125/20 за позовом Громадська організація «Юристи за екологію» до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»; Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»; Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»; Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»; Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»; Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про солідарне стягнення на користь фізичних осіб, в інтересах яких діє позивач, 500 000,00 грн. - збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та 500 000,00 грн. - моральної шкоди.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Я. Погребняк
Судді О.О. Банасько
В.В. Білоус
