ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/1255/21
провадження № 22-ц/4809/851/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Тупало Максим Петрович,
відповідачі - Приватне підприємство «Арсенал 1С», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тупала Максима Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2021 року у складі судді Іванової Н. Ю.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судового рішення суду першої інстанції.
22.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Арсенал 1С», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив визнати припиненими трудові відносини з 21 листопада 2020, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Арсенал 1С», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання припиненими трудових відносин.
Роз`яснено позивачу право на звернення до Господарського суду Кіровоградської області в порядку господарського судочинства.
Суд першої інстанції вважав, що з урахуванням суб`єктного складу учасників справи, характеру правовідносин, що склались між ними, цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений господарським судом, оскільки спір стосується питання припинення повноважень директора - виконавчого органу приватного підприємтсва, що відноситься до компетенції загальних зборів засновників цього підприємства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Представник позивача адвокат Тупало М. П. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаної ухвали суду, та направлення матеріалів за позовною заявою до Кіровського районного суду м. Кіровограда для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Зазначив, що позивач є директором - виконавчим органом Приватного підприємства «Арсенал 1С». Проте, це не може бути визначальним при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі, оскільки підставою звернення до суду стало порушення права позивача на звільнення за власним бажанням, яке регулюється не ст. 99 ЦК України, а ст. 38 КЗпП України. Позивач не є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, а лише перебуває в трудових відносинах з юридичною особою.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 145/166/18, на яку послався суд першої інстанції, закрито провадження у справі, де вирішувалося питання про здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до ст. 99 ЦК України, як специфічної форми захисту носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, що не може розглядатися в площині трудового права.
Позивач вважає, що у данному випадку така позиція ВП ВС не може бути використана судом в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України, адже підстави для звернення до суду є абсолютно різними.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Тупала М. П., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з таких підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно вимог ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Встановлено, що позивач є директором Приватного підприємства «Арсенал 1С» , згідно Статуту якого директор Підприємства є виконавчим органом, що призначається Засновниками. Питання обрання, звільнення та відкликання членів виконавчого органу належить до виключної компетенції Засновників. (а.с. 9-21).
Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613 цс 18).
Суд першої інстанції правильно визначив предметну юрисдикцію спору, обгрунтовано вважав, що цей позов підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки стосується припинення повноважень виконавчого органу юридичної особи приватного права - Приватного підприємтва «Арсенал 1С».
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду , викладеній у Постанові від 19.02.2020 року, справа № 145/166/18.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Тупала Максима Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дняскладення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О.І. Чельник
В.В. Черненко
