Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 р. Справа№200/7972/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., при секретарі судового засідання Заїченко Я.В. за участю представника позивача Музиканта В.С. розглянув в у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про стягнення грошових коштів,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Позивач звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, у якому просив:

стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим грошове забезпечення за період з 01 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року в сумі 44922,38 грн, (посадовий оклад 7715,80 грн, оклад за спеціальне звання 738,28 грн, надбавка за вислугу років 3379,45 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 5919,29 грн, премія 27169,56 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 25 січня 2014 року по 15 серпня 2014 року він обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, проте за період з 01 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року грошове забезпечення позивачу не виплачувалося.

На адресу суду відповідачем - 2 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу органі внутрішніх справ виплачується за місцем проходження служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу ОВС, оскільки позивач проходив службу та отримував грошове забезпечення в ГУМВС України в АР Крим, тобто не перебував у безпосередніх трудових (службових) відносинах з Міністерством внутрішніх справ України та грошового забезпечення не отримував, у відповідача 2 немає законних підстав здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення. Крім того вказав, що ГУМВС України в АР Крим перебуває у стані припинення, у зв`язку з чим призначено Ліквідаційну комісію ГУМВС України в АР Крим, при цьому бюджетне фінансування для розрахунку заборгованості ліквідаційним комісіям здійснюється за рахунок та через Національну поліцію, що передбачено Наказом МВС України від 13 січня 2017 року № 10.

Просив у задоволенні позову відмовити.

11 листопада 2019 року Відповідач 3 надав відзив на адміністративний позов, за змістом якого просив відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач зазначив, що згідно частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до ліквідаційної комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, на даний час УМВС України в АРК Крим не ліквідовано, при цьому Національна поліція України не є правонаступником УМВС України в АРК Крим. Відповідач вказав, що правовідносини щодо виділення кошторисних призначень є між Національною поліцією України та УМВС України в АР Крим, проте позивач не є учасником цих правовідносин. Фінансування Національною поліцією України ліквідаційних комісій органів внутрішніх справ може здійснюватися лише у розмірах, передбачених відповідними кошторисами за запитами ліквідаційних комісій органів внутрішніх справ, при цьому ліквідаційна комісія УМВС України в АР Крим не зверталася до Національної поліції України із запитами щодо виділення коштів для виплати грошового забезпечення позивачу. Відповідач звернув увагу на те, що позивачем до позову надана довідка про додаткові види грошового забезпечення за період з 1 травня 2014 року по 14 серпня 2014 року, проте відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №805/2508/17-а така довідка мала бути видана з нульовими показниками, крім того, згідно постанови суду першої інстанції у справі №805/2508/17-а МВС України та Ліквідаційна комісія ГУМВС в АР Крим не мають можливості видати довідки ОСОБА_1 , оскільки уся документація залишилися на окупованій території, таким чином, надана позивачем довідка, яка не містить номеру та дати її видачі та дати звільнення, є сумнівною та не може бути належним доказом у справі. Стосовно позовних вимог щодо стягнення надбавки та премії вказав, що надбавка за виконання особливо важливих завдань передбачає виконання таких завдань та наявність наказу про її встановлення у конкретний період, премія - не є основним і сталим показником грошового забезпечення, накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання, проте такі накази за березень-серпень 2014 року відсутні.

Відповідачем -1 відзив на позов подано не було.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 березня 2014 року по 14 серпня 2014 року в сумі 11028,61 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до яких здійснив розрахунок грошового забезпечення позивача. Суди зазначили, що посадовий оклад, оклад за спеціальне звання та надбавка за вислугу років є постійними видами грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. В наслідок чого було розраховано розмір належної виплати позивачу за місяць, а саме складає 2023 грн. (1310 грн. посадовий оклад + 135 грн. оклад за спеціальне звання + 578 грн. надбавка за вислугу років). Виплата грошового забезпечення позивачуза серпень 2014 рокускладає 913, 61 грн. (2023 грн. / 31 день * 14). Загальний розмір виплати грошового забезпечення позивача за період з 1 березня по 14 серпня 2014 року становить 11 028, 61 грн. (2023 грн. *5 міс. + 913,61 грн. за серпень 2014 року).

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні його вимог та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду касаційної скарги Верховним судом встановлено, що згідно з пунктом 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. З 25 січня 2014 року по 14 серпня 2014 року позивач обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим. На цю посаду він призначений відповідним наказом органу МВС України від 29 січня 2014 року. Відомості про вказаний наказ містяться в особовому послужному списку позивача. Проте копія цього наказу в матеріалах справи відсутня, не витребовувалась судами та його зміст під час розгляду справи не досліджувався. Крім того зазначає, що позивач призначений у січні 2014 року на посаду з однієї області в іншу, то таке призначення повинно було відбуватись на підставі наказу МВС України. З питанням щодо існування такого наказу та його змісту суди першої та апеляційної інстанції до відповідачів у справі не звертались.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року задоволено; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року в цій справі скасовано в частині відмови у задоволенні позову, та справу в цій частині направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року прийнято до розгляду адміністративну справу №200/7972/19-а, яку направлено на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року витребувано від Міністерства внутрішніх справи України (місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ 00032684) та від Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Осіпова, б.23, код ЄДРПОУ 08592230): належним чином засвідчений наказ про призначення ОСОБА_1 з 25 січня 2014 року по 14 серпня 2014 року на посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній республіці Крим; належним чином засвідчений наказ яким у січні 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду з однієї області в іншу; належним чином засвідчену особову справу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ). Витребувано від Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, ЄДРПОУ 39292197), як контролюючого органу податкового розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_1 , як платника податку, поданого ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим відповідно до діючого на той час наказу Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 року за № 228/25005.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 відповідно до відомостей його трудової книжки 14 січня 1985 року прийнятий на службу в Слов?янський МВС (Наказ №2 від 12 січня 1985 року), без визначення дати звільнений з органів внутрішніх справ України. (а.с. 13-14, том 1)

07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції (наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 7 листопада 2015 року №3 о/с).

Наказом Головного управління Національної поліції №108 о/с від 10 травня 2016 року позивач звільнений з Національної поліції.

Послужний список (№С-477/193) позивача свідчить, що, починаючи з 14 січня 1985 року, він проходив службу в органах внутрішніх справ та, зокрема з 25 січня 2014 року обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній республіці Крим, з 15 серпня 2014 року посаду начальника Слов?янського МВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов?янська та Слов?янського району). (а.с. 6-12, том 1)

Також позивачем надано суду довідку видану ГУМВД України в АР Крим м. Сімферополь про встановлені оклади та надбавки на час його звільнення, згідно якої: посадовий оклад - 1407 грн., оклад за спеціальне звання 135 грн., надбавка за вислугу років (40%) 616,80 грн., надбавка за виконання особо важливих завдань на час проходження служби в розмірі 50 % - 11079,40 грн., премія у розмірі 153 % - 4954,45 грн., та довідку від 28.02.2014 № 1924/1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії (за останні календарні місяці служби перед звільненням) згідно якої: січень 2014 року надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 243,74 грн., у лютому 2014 - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 1079,40 грн. премія - 4954 грн. (т.1 а.с. 15,16).

За період служби позивача з 01 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року йому не виплачено грошове забезпечення, що не заперечується сторонами.

Відповідачі зазначають про відсутність інформації щодо виплати грошового забезпечення позивачу за період з 25 січня 2014 року по 15 серпня 2014 року.

Вважаючи невиплату грошового забезпечення у вказаний період протиправною та вказуючи на наявність у нього права на отримання цих коштів у належному розмірі, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію».

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ» затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ( далі Інструкція №499), згідно якою грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.

Підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі мотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення (пункт 1.3.-1.6 Інструкції №499).

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який набрав чинності 27 квітня 2014 року, визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 цього Закону).

Так, тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (статті 3 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Згідно з частиною 1 статті 5 цього Закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

ОЦІНКА ДОВОДІВ СТОРІН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Постановою Верховного Суду по цій справі Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року в цій справі було скасовано в частині відмови у задоволенні позову, а саме в частині включення до розміру його грошового забезпечення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та премії. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

Тому суд розглядає спір в частині нарахування надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Міністерством внутрішніх справи України, було надано алфавітну картку позивача, в якій є посилання на накази про призначення, але будь які відомості з приводу призначення розмірів надбавок відсутні. Тому суд позбавлений можливості надати оцінку наказам щодо призначення позивача з 25 січня 2014 року по 14 серпня 2014 року на посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній республіці Крим. В наданій алфавітній картці, вказано що позивача наказом МВС України від 15.08.2014 №1575, але даний наказ також не було надано суду.

Державна Фіскальна служба України повідомила про відсутність таких відомостей.

З наданого позивачем витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового держаного соціального страхування Форма ОК-5 вбачається, що за період з 01.01.2004 по 28.02.2021 страховий стаж складає 4 роки, 2 місяці. Фактично відомості про виплачені суми починаються з листопада 2016 року.

З метою з`ясування фактичних обставин у судовому засіданні було опитано у якості свідка ОСОБА_2 , який у період 2013-2014 роки працював на посаді начальника ГУ МВС в АР Крим міста Сімферополь. У судовому засіданні 06 березня 2021 року пояснив, що позивач обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Автономній республіці Крим.

На поставленні питання адвоката позивача свідок пояснив , що позивач дійсно обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Автономній республіці Крим дату прийняття позивача на посаду не пам`ятає. Щодо поставленого питання про невиплату позивачу грошового забезпечення за період з 1 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року свідок пояснив, що з відомих для всіх подій виплата грошового забезпечення було призупинено. З приводу довідки про встановлені оклади та надбавки на час звільнення позивача, в якій встановлено позивачу надбавку за виконання особо важливих завдань на час проходження служби в розмірі 50 %, премії свідок пояснив, що так довідка була видана на вимогу позивача, та зазначив, що таких довідок із визначенням окладі та надбавок було видано працівникам ГУ МВС в АР Крим безліч, оскільки у період 2013-2014 року ніхто не розумів, як будуть складатись події у майбутньому. Крім того , пояснив , що розмірі, які встановлені у довідці про встановлені оклади та надбавки позивача були доволі типові, зазначив, що оплата працівників була виведена на гідний рівень для стимуляції роботи управління карного розшуку Головного управління МВС України в Автономній республіці Крим. Щодо поставлено питання про те, що дата у довідці відсутня свідок пояснив, що відповісти не може, проте зазначив, що підпис, який вказаний у довідці, дійсно належить йому.

Як вже зазначалось, за спірний період грошове забезпечення не нараховувалось та не виплачувалось, що визнається сторонами.

Верховний Суд у постанові по цій справі наголосив, що перебування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим грошового атестату позивача та відомостей щодо виплати йому грошового забезпечення жодним чином не може обмежувати його право на отримання заробітної плати.

В спірний період питання призначення та умов виплати зазначеної надбавки та премії було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу". (далі Постанова №1294)

Відповідно до п.5 Постанови №1294 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право установлювати між іншим надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, військовослужбовцям органів (підрозділів) Державної прикордонної служби, Морської охорони, що безпосередньо забезпечують охорону ділянок кордону, здійснюють прикордонний контроль і пропуск через кордон, військовослужбовцям Служби безпеки, які безпосередньо здійснюють заходи, пов`язані з виконанням завдань державної безпеки, військовослужбовцям розвідувальних органів, які безпосередньо виконують функції з добування інформації, забезпечують та беруть участь у спеціальних заходах, спрямованих на підтримку національних інтересів, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов`язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, військовослужбовцям Служби безпеки за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції, військовослужбовцям Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, які безпосередньо забезпечують функціонування та безпеку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, державний контроль за станом криптографічного та технічного захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення; (пп.2 п.5)

Наказом МВС від 31.12.2007 № 499 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. (далі Інструкція №499).

Відповідно до пп. 2.5.1, 2.5.2 п.2.5 Інструкції №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ установлюється надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов`язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугою років.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Відповідно до 2.15. Інструкції №499, преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Індивідуальні розміри премії не обмежуються максимальними розмірами та встановлюються за рішенням керівника підрозділу в межах фонду преміювання.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів.

Зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання.

Виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення.

Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Премія не виплачується особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: які звільняються зі служби за порушення дисципліни, за дискредитацію звання особи начальницького складу, через службову невідповідність або у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили в місяці звільнення; направленим за кордон для виконання обов`язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством України.

Аналіз наведених норм свідчить, що надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та премія відносяться до складових грошового забезпечення, та повинні бути встановлені, а позбавлення та зменшення цих виплат повинні бути обумовленими певними обставинами викладеними в мотивованому рапорті начальника структурного підрозділу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи відсутність у суду можливості достовірно встановити фактично належні суми грошового забезпечення позивача, суд приймає зазначений у довідках розмір надбавки та премії. З довідок наданих позивачем встановлено, що відомості викладені в них складені у лютому 2014 року. Розмір надбавки за виконання особо важливих завдань на час проходження служби встановлено в розмірі 50 %, премія 153%. Відповідачем не надано суду будь яких доказів, що в спірний період розмір призначених виплат зменшувався або ці виплати взагалі були скасовані.

Судом в частині рішення залишеного без змін було встановлено оклад 1310 грн. посадовий оклад + 135 грн. оклад за спеціальне звання + 578 грн. надбавка за вислугу років. Тому суд вважає можливим розрахувати суму надбавки за виконання особо важливих завдань на час проходження служби в розмірі зазначеному у довідці в розмірі 50 % -3034 грн. та премію в розмірі 153% -4642 грн. Таким чином, розмір грошового забезпечення за місяць складає 7677,28 грн. Виплата грошового забезпечення позивачуза серпень 2014 рокускладає 3467,16 грн. (7677,28 грн. / 31 день * 14) Загальний розмір грошового забезпечення за період з 1 березня по 14 серпня 2014 року становить 41853,56 грн. (7677,28 грн. *5 міс. + 3467,16 грн. за серпень 2014 року).

Враховуючи, що розгляд справи здійснювався лише в частині судових рішень по цій справі, та вже було стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь позивача грошове забезпечення за період з 1 березня 2014 року по 14 серпня 2014 року в сумі 11 028,61 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів, тому суд дійшов висновку, що стягненню підлягає грошове забезпечення у сумі 30824,95 грн. ( 41853,56 - 11 028,61).

З огляду на викладене, оскільки, позивач у позові просив стягнути з відповідачів грошове забезпечення у сумі 44922,38 грн., тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про стягнення грошового забезпечення за період з 01 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року в сумі 44922,38 грн, (посадовий оклад 7715,80 грн, оклад за спеціальне звання 738,28 грн, надбавка за вислугу років 3379,45 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 5919,29 грн, премія 27169,56 грн) - задовольнити частково.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Осіпова, б.23, код ЄДРПОУ 08592230) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 1 березня 2014 року по 14 серпня 2014 року в сумі 30824,95 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено у судовому засіданні 06 квітня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Шинкарьова