1Справа № 335/5529/20 2/335/226/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Жукової В.Е., представника позивача - адвоката Трубнікової К.В., представника відповідача - Маркової Н.В., розглянувши цивільну справу в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконфенції із Києво-Святошинським районним судом Київської області, за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Трубнікової Катерини Валеріївни, до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Запорізькій області, про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Трубнікової К.В., звернулась до суду з позовом до Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, в якому просила зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату сум страхових виплат за період 12.01.2014 по 03.07.2019, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом, а також стягнути судовий збір у сумі 840,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є донькою та спадкоємицею за законом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С.

За життя ОСОБА_2 перебувала на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черновогвадійському районі м. Макіївки Донецької області, де отримувала щомісячні страхові виплати. Оскільки з 2014 року м. Макіївка знаходиться на території, де органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження, ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, з 01.12.2014 по 23.07.2016, отримувала щомісячні страхові виплати у Запорізькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - Запорізьке відділення Фонду).

На адвокатський запит Запорізьке відділення Фонду повідомило, що 27.07.2016 нарахування та виплату сум страхових виплат припинено у зв`язку із закінченням строку дії довідки про взяття на облік ОСОБА_2 , як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Позивач вказує, що 11.12.2014 ОСОБА_2 отримала довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. З 24.07.2015 термін дії вказаної довідки було продовжено до 24.01.2016, а з 25.01.2016 - безстроково. Більш того, 13.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ч. 1 ст. 4 якого встановлено безстроковість дії довідок внутрішньо переміщених осіб, що були видані до набрання законної сили вказаним Законом, якщо станом на день набрання ним законної сили, такі довідки були чинними. Станом на 13.01.2016 довідка ОСОБА_2 була чинною, а строк її дії було продовжено безстроково.

Як зазначає позивач, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на суму страхових виплат, належних спадкодавцю, у зв`язку із неможливістю встановлення складу спадкового майна, а саме - невідома сума страхових виплат. При цьому, позивач вважає, що ОСОБА_2 мала право на отримання страхових виплат з 24.07.2016 та по день смерті, оскільки її довідка була чинною та в установленим законодавством порядку не скасована. Отже, позивач, як спадкоємець ОСОБА_2 , на підставі норм ст.ст. 1216, 1220, 1227 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, має право на отримання не виплачених за життя ОСОБА_2 , сум страхових виплат. З наведених підстав позивач звернулась до суду із цим позовом.

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Цією ж ухвалою витребувано від приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. копію спадкової справи за № 190/2019, заведеної після смерті ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 28).

10.09.2020 до суду надійшла витребувана судом копія спадкової справи (т. 1 а.с. 66-144).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2020 задоволено клопотання представника позивача та замінено неналежного відповідача Запорізьке регіональне відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Запорізькій області на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (т. 1 а.с. 152).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2020 закрито підготовче провадження у даній справі (т. 1 а.с. 153).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки даний спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства (т. 1 а.с. 207).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2021 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання лінії розмежування із зоною АТО внутрішньо переміщеною особою ОСОБА_2 у період з 23.07.2006 до 03.07.2019 (т. 2 а.с. 114).

15.03.2021 до суду надійшла витребувана від Державної прикордонної служби України інформація (т. 2 а.с. 121).

23.07.2020 від Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Запорізькій області в особі в.о. начальника Пожидаєва І.В. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що Управління виконавчої дирекції Фонду не мають права здійснювати страхові виплати, в т.ч. внутрішньо переміщеним особам, за відсутності документів, що підтверджують право особи на страхові виплати. Справи про страхові виплати внутрішньо переміщених осіб з незалежних від Фонду обставин залишилися на тимчасово окупованій території. У випадку відсутності у внутрішньо переміщеної особи оригіналу справи про страхові виплати чинними нормативними актами передбачена можливість отримувати страхові виплати за фактичним місцем проживання (перебування) за статистичними даними відомостей інформаційно-аналітичної системи Фонду. Проте відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду носять виключно інформаційно-статистичний характер. Законодавством України не передбачено формування, ведення або електронної справи про страхові виплати.

Запорізьким відділенням Фонду з 01.03.2016 по 23.07.2016 проводилась виплата страхових виплат ОСОБА_2 , у зв`язку із втратою годувальника. Запорізьким відділенням Фонду було отримано лист від Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, відповідно до якого, довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , була дійсна до 23.07.2016 та не набула статусу безстрокової. На підставі зазначеного листа, Запорізьким відділенням Фонду було винесено постанову від 27.05.2016 № 0809/21153.2/21153.2/10 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати особі, яка має на це право у разі смерті потерпілого, з 01.03.2016 по 23.07.2016 включно.

У подальшому, ОСОБА_2 не отримувала довідку внутрішньо переміщеної особи та не зверталась особисто із заявою про продовження щомісячних страхових виплат до Запорізького відділення Фонду, а від Управління праці та соціального захисту населення не надходили відомості щодо продовження строку дії довідки ОСОБА_2 , що відповідно до законодавства, є необхідною умовою для продовження нарахування та виплати відповідних виплат. Крім того, представник відповідача у відзиві ставить під сумнів наявність родинних зв`язків між позивачем, та померлою ОСОБА_2 , тобто вважає, що право позивача на спадкування за ОСОБА_2 , документально не підтверджено. Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т. 1 а.с. 39-41).

11.08.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому наполягає на тому, що станом на 13.01.2016 довідка ОСОБА_2 залишалася чинною, як в силу вимог Закону так і у зв`язку із продовженням 25.01.2016 строку її дії безстроково. Тому, законні підстави для припинення виплати страхових виплат, були відсутні. Крім того, посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 та від 05.11.2014 № 637, як на підставу для припинення нарахування та виплати сум страхового відшкодування, є безпідставними, оскільки вказані підзаконні акти не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили (т. 1 а.с. 49-52).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові, за період з 24.07.2016 по день смерті ОСОБА_2 .

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, які викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Заслухавши учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Макіївка Донецької області, що підтверджується копією її паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 23.06.2011 Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області (т. 1 а.с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка Донецької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , виданого повторно 08.11.2019 Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 107 (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11-13).

09.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. із заявою про прийняття спадщини за законом, внаслідок чого було заведено спадкову справу № 190/2019 (т. 1 а.с. 67-144).

Наявність родинних зв`язків між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 підтверджується матеріалами спадкової справи, копія якої надійшла до суду на виконання ухвали від 03.07.2020.

З 18.02.2004 ОСОБА_2 перебувала на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черновогвадійському районі м. Макіївки Донецької області.

Зазначені обставини відповідачем у цій справі не оспорюються.

З листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 04.05.2020 № 01-04/15-861, наданого на запит нотаріуса встановлено, що ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, перебувала на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати з 01.12.2014 по 23.07.2016 у Запорізькому відділені Фонду. У грудні 2015 року відділенням виплачено заборгованість за період з 01.06.2014 по 30.11.2014. З 24.07.2016 по день смерті ОСОБА_2 не набула статусу внутрішньо переміщеної особи та не зверталася із заявою для продовження щомісячних страхових виплат до будь-яких відділень управлінь (т. 1 а.с. 87).

Крім того, за змістом листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області від 31.03.2020 № 03-09/1539, наданого на запит нотаріуса, у січні 2015 року Запорізьким відділенням проведено перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 . З 01.03.2014 доплату до перерахунку за 2014 рік виплачено в повному обсязі. У грудні 2015 року на підставі довідки про суми нарахованих страхових виплат, наданої відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Маківки Донецької області, виплачено заборгованість з червня 2014 року по листопад 2014 року. Проведення виплат ОСОБА_2 припинено з 24.07.2016 у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (т. 1 а.с. 89).

Запорізьким відділенням Фонду винесено постанову від 27.05.2016 № 0809/21153.2/21153.2/10 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати особі, яка має на це право у разі смерті потерпілого, з 01.03.2016 по 23.07.2016 включно (т. 1 а.с. 47).

Після 23.07.2016 страхові виплати ОСОБА_2 не нараховувалися.

Також встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 11.12.2014 № 2302003884 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли у тому числі не отримана в зв`язку зі смертю пенсія в сумі 132 872,38 грн., суми вкладу з належними відсотками в розмірі 11 234,07 грн., а також земельна ділянка.

Так, з матеріалів спадкової справи встановлено, що 13.03.2020 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, що складає 132 872,38 грн., та належала ОСОБА_2 , а також свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку. 25.05.2020 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на суми вкладу з належними відсотками в розмірі 11 234,07 грн., що знаходяться на відкритому рахунку у ТБВВ № 10007/0197 філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», які належали померлій ОСОБА_2 .

За змістом вказаних свідоцтв, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , є її донька ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 117, 120, 133).

11.07.2020 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на страхові виплати, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (т. 1 а.с.143).

Правовою підставою для прийняття нотаріусом такої постанови, є неможливість встановлення складу спадкового майна, а саме - суми страхових виплат, а не відсутність документів на підтвердження родинних зв`язків між спадкодавцем та позивачем.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частина перша статті 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Закон України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01.01.2015 діє у редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

У статті 46 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Зазначений перелік є вичерпним.

Згідно з пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

У зазначених правовідносинах Кабінет Міністрів України прийняв такі нормативно-правові акти.

Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою установлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Постанову Кабінету Міністрів України від 10.10.2014 № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595.

Постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України 11.12.2014 прийняло постанову про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції № 20, зареєстрованою Міністерством юстиції України 12.01.2015 за № 6/26451 (далі - Порядок № 20).

Вказаною постановою передбачена можливість отримувати страхові виплати за фактичним місцем проживання (перебування) за даними відомостей інформаційно- аналітичної системи Фонду. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають право проводити виплати, в тому числі нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат за наявності у потерпілих на виробництві (члени їх сімей) довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи чи відмітку в паспорті про місце проживання на території, яка контролюється органами державної влади України.

Починаючи з грудня 2014 року потерпілі на виробництві (члени їх сімей) мали право скористатися Порядком № 20 та отримувати належні їм страхові виплати.

Відповідно до Порядку № 20 нарахування та виплата страхових коштів здійснюється управлінням (відділенням) виконавчої дирекції Фонду після переміщення одержувача на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, на підставі його заяви та усіх необхідних документів.

При цьому, рішення про продовження проведення раніше призначених виплат та виплату раніше нарахованих, але не виплачених страхових сум оформлюється відповідною постановою відділення управління виконавчої дирекції Фонду, до якого звернулася внутрішньо переміщена особа. Лише такі постанови є підставою для нарахування раніше призначених страхових виплат у робочих органах виконавчої дирекції Фонду, що здійснюють свою діяльність на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано в абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VІІ). Так, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас, частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Жодний з вищенаведених нормативних актів не містить такої підстави для припинення соціальних виплат, як закінчення строку дії довідки тимчасово переміщеної особи.

Дійсно, постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595, встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Однак, вказані підзаконні акти не є законами за своєю правою природою, відтак не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18.01.2018 № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VІІІ).

У статті 2 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18).

Отже, сплив строку дії довідки про взяття облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, а так само її відсутність, чи не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про продовження нарахування виплат, не є підставою для припинення нарахування та виплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV (з 01.01.2015 в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

З вказаних підстав, інформація, викладена у відповіді головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, що надійшла до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 27.01.2021, стосовно того, що ОСОБА_2 у період з 15.03.2016 по 31.07.2019 не перетинала лінію розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією, не впливає на результат вирішення даної справи.

Крім того, суд зазначає, що 13.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно із роз`ясненнями, які надані 20.12.2016 Міністерством соціальної політики України стосовно окремих питань соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, довідки, що були видані внутрішньо переміщеним особам з 13.01.2016 (включно) є дійсними та діють безстроково, незважаючи на відсутність відповідної відмітки ДМС, крім довідок, дію яких було скасовано з підстав передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також довідок, в яких адресою місця проживання внутрішньо переміщеної особи вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає.

Довідки, що були видані внутрішньо переміщеним особам до 13.01.2016, і які були дійсними на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», також є чинними та діють безстроково, крім довідок, дію яких було скасовано з підстав передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також довідок, в яких адресою місця проживання внутрішньо переміщеної особи вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає.

Отже, враховуючи зазначені норми Закону, довідка ОСОБА_2 , що була видана їй, як внутрішньо переміщеній особі до 13.01.2016, однак була дійсною на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», і надалі була чинною та діяла безстроково.

Вищевказане додатково свідчить на корить того, що Запорізьке відділення Фонду не мало достатніх правових підстав для припинення виплат ОСОБА_2 після 23.06.2016 по день її смерті.

Отже, аналіз вищевказаних правових норм дає підстави для висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 , мала право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території та надання чи не надання нової довідки внутрішньо переміщеної особи, а тому спадкоємець ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, який викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 642/6946/18 (провадження № 61-12734св19).

Суд, визначаючи період, за який слід здійснити нарахування та виплату страхових виплат, виходить із того, що заборгованість по страхованим внескам станом на 23.07.2016 була виплачена ОСОБА_2 в повному обсязі, що підтверджується копіями постанов Запорізького відділення Фонду, щомісячними списками страхових виплат відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та банківськими виписками (т. 1 а.с. 166-176, т. 2 а.с. 6-81).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату сум страхових виплат саме за період з 24.07.2016 по 03.07.2019, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом.

Підсумовуючи все вищевикладене, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 є немайновим, і нею при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., сплачену суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Трубнікової Катерини Валеріївни, до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Запорізькій області, про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх в порядку спадкування - задовольнити частково.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Запорізькій області (юридична адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова буд. 12, код ЄДРПОУ 41320207) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_4 ) сум страхових виплат за період з 24 липня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Запорізькій області (юридична адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Сєдова буд. 12, код ЄДРПОУ 41320207) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 квітня 2021 року.

Повний текст судового рішення складено 19 квітня 2021 року.

Суддя: К.В. Гашук