16.04.21
22-ц/812/695/21
Провадження № 22-ц/812/695/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року м. Миколаїв
справа № 486/271/14ц
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
із секретарем Колосовою О.М.,
переглянувши в апеляційному порядку заяву
акціонерного товариства «УКРСИББАНК»
про видачу дубліката виконавчого документа
та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання
в цивільній справі за позовом
публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки
за апеляційною скаргою акціонерного товариства «УКРСИББАНК»
на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, постановлену 23 лютого 2021 року суддею Далматовою Г.А. в приміщенні цього ж суду (повну ухвалу складено того ж дня),
У С Т А Н О В И В:
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 9 вересня 2014 року, звернуте стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 25 травня 2007 року кредитної заборгованості в розмірі 156 523 грн. (19 582,51 доларів США) на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з дотримання вимог Закону «Про іпотеку» з початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, але не нижче 307950 грн., а також розподілені судові витрати.
22 жовтня 2014 року стягувач ПАТ «УкрСиббанк» отримав виконавчі листи.
1 лютого 2021 року АТ «УКРСИББАНК» звернувся з заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Заявник зазначав, що виконавчі листи, що видані на підставі вищезазначених судових рішень, у 2015 році були передані на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського МУЮ. Проте, протягом тривалого часу, не зважаючи на неодноразові запити, жодної інформації про хід виконання банк не мав. Лише у січні 2021 року органи виконавчої служби письмово повідомили стягувача про те, що 16 серпня 2016 року виконавчі листи були повернуті стягувачеві відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону «Про виконавче провадження (у чинній на той час редакції). Оригінали виконавчих листів та копію постанови про їх повернення у період 2016-2021 року банк не отримував.
Посилаючись на те, що втрата виконавчих листів органами державного виконання та пропущення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання відбулось за умов, що не залежали від стягувача та не були обумовлені його діями, АТ «УКРСИББАНК» просив поновити строк на пред`явлення листів до виконання, а також видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
У відзиві на заяву начальник Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) (далі Южноукраїснкий ВДВС) поклався на розсуд суду, зазначавши, що матеріали виконавчого провадження, за яким виконавчі листі були повернуті за пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону «Про виконавче провадження» знищені за закінченням строку зберігання.
У відзиві на заяву банку боржниця ОСОБА_1 посилалась на недоведеність факту втрати оригіналів виконавчих листів, відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та ненастання строку для пред`явлення їх до виконання, а також фактичну відсутність заборгованості станом на 30 грудня 2020 року.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 лютого 2021 року в задоволенні заяви АТ «УКРСИББАНК» про видачу дублікату виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ «УКРСИББАНК» просив ухвалу скасувати та задовольнити заяву. Апелянт не погодився з оцінкою суду встановлених обставин, наголошуючи, що закон не покладає на стягувача обов`язок контролювати хід виконання судового рішення органами виконавчої служби, а відсутність доказів отримання банком повернутих виконавчих листів свідчить про їх втрату не з вини стягувача. Ухвалене судом рішення є порушенням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) щодо права на суд, яке передбачає обов`язковість виконання остаточного судового рішення.
Учасники справи правом відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судове засідання апеляційного суду, проведеного в режимі відео-конференції, не з`явились відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (через хворобу). Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто за участю представника заявника ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та її представника адвоката Врадій Л.М.
Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи банку у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач тривалий час (серпень 2016 року червень 2019 року) не цікавився ходом виконання судового рішення виконавчою службою, не вживав заходів щодо отримання дублікатів виконавчих листів, а також не надав належних та допустимих доказів фактичної втрати виконавчих документів.
Проте, не з усіма висновками суду можна погодитись.
Так, порушенні банком питання (видача дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання) регулюються, насамперед, нормами процесуального та виконавчого законодавства.
Строк пред`явленнявиконавчого документадо виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України. За правилами статті 127 ЦПК суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Відповідно до статті 433 ЦПК у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Зміст цієї норми кореспондується з положеннями частини 6 статті 12 Закону «Про виконавче провадження» (далі Закон 2016 року). Метою цього правила є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
З аналізу наведених норм логічним є висновок про те, що поновлено судом може бути лише той строк, який вже пропущений стягувачем.
Для встановлення факту пропуску процесуального строку важливе значення набувають правила обчислення цих строків з урахуванням можливих ускладнень його перебігу.
Так, за загальним правилом статтей 123, 124 ЦПК перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а закінчується цей строк (строк, обчислюваний роками) - у відповідні місяць і число останнього року строку.
Відповідно до статті 12 Закону 2016 року переважна більшість виконавчих документів можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Ці строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили (окрім певних виключень)
Правилами статті 12 Закону 2016 року (стаття 23 Закону в редакції, яка діяла до жовтня 2016 року, далі Закон 1999 року) також передбачені випадки переривання виконавчої давності та особливості подальшого перебігу цього строку.
Так, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно боржника строк пред`явлення такого документу до виконання після переривання встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5 статті 12 Закону 2016 року, частина 3 статті 23 Закону 1999 року).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 9 вересня 2014 року, звернуте стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 25 травня 2007 року кредитної заборгованості в розмірі 156 523 грн., що складало 19 582,51 доларів США (з зазначенням складових заборгованості) на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог закону «Про іпотеку» з початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, але не нижче 307950 грн., а також розподілені судові витрати (а.с.93-95,137-138 том 1, №486/271/14ц).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, залишено без змін (а.с.207-209 том 1).
22 жовтня 2014 року на підставі судових рішень стягувачеві ПАТ «УкрСиббанк» видані виконавчі листи (а.с.148,149, 225,229,234 том 1).
10 грудня 2015 року державним виконавцем Южноукраїнського ВДВС відкрито виконавче провадження (а.с.23 зворот том 1).
16 серпня 2016 року постановою державного виконавця виконавчий лист щодо звернення стягнення на предмет іпотеки повернутий стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону 1999 року.
Відповідно до правил цієї норми виконавчий лист повертається стягувачеві при наявності встановленої законом заборони щодо звернення
стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше
майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.
Така заборона встановлена Законом «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII.
Цей закон втратить чинність з 21 квітня 2021 року.
За правилами частини 5 статті 47 Закону 1999 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених законом строків.
Такий строк, незалежно від часу видачі виконавчого листа, складає три роки (частина 1 статті 12 та пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2016 року).
Отже, враховуючи підстави повернення виконавчого листа стягувачеві (пункт 9 частини 1 статті 47 Закону 1999 року), трирічний строк виконавчої давності після переривання почне перебіг з дня закінчення строку дії відповідної заборони, тобто з 21 квітня 2021 року (частина 5 статті 12 Закону 2016 року, частина 3 статті 23 Закону 1999 року).
На час звернення АТ «УКРСИББАНК» до суду з заявою строк пред`явлення виконавчого листа щодо звернення стягнення на майно відповідачів не може вважатись пропущеним.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для його поновлення.
Дійсною перешкодою для реалізації стягувачем його прав у виконавчому провадженні є відсутність виконавчого листа.
Видача дублікатавиконавчого листа нормами ЦПК (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII року) не передбачена, однак відповідно до пункту 4 частини 17 Перехідних положень ЦПК у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, за змістом вищезазначених норм закону дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред`явлення його до виконання, або у разі його поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року (справа 2-836/11) дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Інших умов для позитивного вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа закон не передбачає.
З матеріалів справи вбачається, що оригінал виконавчого листа щодо звернення стягнення на іпотечне майно, який було видано судом 22 жовтня 2014 року, не перебуває на виконанні органів виконавчої служби, про що свідчать дані Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Докази направлення банку оригіналу виконавчого листа та отримання його стягувачем відсутні.
Матеріали виконавчого провадження, відкритого 15 грудня 2015 року та закінченого 16 серпня 2016 року у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачеві, знищені за строком зберігання (а.с.11, 23 том 2).
Відсутній оригінал виконавчого документу і у стягувача АТ «УКРСИББАНК», про що свідчать їх неодноразові звернення до державного виконавця (а.с.3,5,8 том 2).
Твердження заявника про втрату оригіналу виконавчого листа не спростовані.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини 17 Перехідних положень ЦПК, апеляційний суд не вбачає підстав для відмови у видачі дублікату виконавчого листа щодо звернення стягнення на майно боржника.
При цьому суд враховує, що створення реальної можливості на виконання остаточного судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на захист та поновлення порушених права, тобто обов`язковість виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, що гарантує основний принцип статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України (рішення від 13 грудня 2012 року у справі №18-рп/2012, від 26 червня 2013 року у справі № 5-рп/2013).
Доводи ОСОБА_1 про те, що станом на грудень 2020 року вона сплатила кредитну заборгованість, не можуть бути підставою для відмови у видачі дублікату виконавчого листа.
Видача дублікату надає можливість реалізувати стягувачеві свої права на стадії виконання, а не підтверджує наявність невиконаних зобов`язань боржника.
Визначення дійсного розміру заборгованості, враховуючи валютний характер кредитних зобов`язань, виходить за межі питань, які вирішуються судом за заявою про видачу дублікату виконавчого документу за правилами розділу VІ ЦПК.
Таким чином, заява АТ «УКРСИББАНК» підлягає задоволенню в частині вимоги про видачу дублікату виконавчого листа щодо звернення стягнення кредитної заборгованості на майно за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2014 року.
Виконавчі листи з постановами про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 судового збору повернуті до суду у зв`язку з виконанням (а.с.223-235 том 1).
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги процесуального та виконавчого законодавства, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви банку.
Керуючись статтями 374, 376, 382, ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника АТ «УКРСИББАНК» задовольнити частково.
Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву АТ «УКРСИББАНК» задовольнити частково.
Видати дублікат виконавчого листа за рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2014 року у цивільній справі №486/271/14ц щодо звернення стягнення кредитної заборгованості на предмет іпотеки.
У задоволенні інших вимог заяви АТ «УКРСИББАНК» відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена відповідно до статті 389 ЦПК в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: В.В.Коломієць
Н.О.Тищук
---------------------------------
Повну постанову складено 16 квітня 2021 року
