КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 754/2818/20 Провадження № 11-кп/824/1590/2021 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2 УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019100120001881 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
за участю прокурорівОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,обвинуваченогоОСОБА_6 ,
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року скасувати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, йому встановлено іспитовий строк на один рік шість місяців та покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вироком також вирішене питання речових доказів та процесуальних витрат.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що не погоджується із вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим.
Апелянт вказує, що стороною обвинувачення не доведено, що при купівлі ножа він точно знав, що цей ніж є мисливським для використання в польових умовах, а відтак, на думку ОСОБА_6 , відсутні докази на підтвердження наявності у нього умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
ОСОБА_6 зазначає, що підзаконні акти про те, які ножі віднесені до холодної зброї, а які ні змінювалися, при цьому апелянт не будучи ні експертом з холодної зброї, ні мисливцем, а будучи студентом п`ятого курсу радіофізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, не підозрював, що між деякими видами туристичних ножів та мисливськими ножами є настільки незначна різниця.
Апелянт зазначає, що купуючи вільно біля станції метро «Мінська» ножа, йому надавались копії висновків про неналежність до холодної зброї, відтак в нього не виникало сумнівів в тому, що куплений ним ніж, не є холодною зброєю.
Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази є недопустимими у зв`язку із його незаконним затриманням біля турнікетів на станції метро «Лісова».
Так, апелянт звертає увагу на те, що 19 грудня 2019 року о 15 год. 00 хв. його зупинили біля турнікетів та підкорюючись наказу посадової особи, яка забрала його документи, під конвоєм двох поліцейських він пройшов до кімнати поліції та лише о 15 год. 15 хв. лейтенант ОСОБА_9 сам відкрив внутрішнє відділення його рюкзака і вийняв звідти ножа у чохлі, оскільки ОСОБА_6 відмовився це робити. Як зазначає ОСОБА_6 саме в цей момент працівник поліції побачив ніж та саме в кімнаті поліції у нього виникла підозра, що цей ніж може відноситись до холодної зброї.
При цьому, ОСОБА_6 вказує, що під час його затримання були відсутні поняті, як зазначає апелянт, свідки та поняті були запрошені лише після приїзду слідчо-оперативної групи.
Також апелянт звертає увагу на те, що до протоколу обшуку та затримання не було внесено усіх присутніх осіб, при цьому внесений до протоколу адвокат ОСОБА_10 присутній не був, зазначає, що адвокат з`явився лише до управління поліції близько 21 год. 30 хв.
Як вказує ОСОБА_6 , законних підстав для його затримання в порядку ст. 208 КПК України ще о 15 год. 00 хв. у поліцейського ОСОБА_9 не було, відтак всі похідні докази після протоколу обшуку та затримання є недопустимими доказами.
Крім того апелянт звертає увагу на те, що на вилучений у нього під час обшуку ніж не було накладено арешт, відтак, на думку ОСОБА_6 , цей ніж знаходився в органу досудового розслідування без належних на те правових підстав.
При цьому, як зазначає ОСОБА_6 , до моменту отримання результатів експертизи, орган досудового розслідування не міг достеменно знати, що вилучений ніж відноситься до холодної зброї та вилучений законом з вільного обігу, відтак ніж, висновок експертизи та усі похідні докази від них є недопустимими доказами.
Судом першої інстанції встановлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням день, час та місці ОСОБА_6 придбав ніж, який належить до холодної клинкової зброї, який став носити при собі без передбаченого законом дозволу, після чого 09 грудня 2019 року приблизно о 15 годині 15 хвилин у вестибюлі станції метро «Лісова» КП «Київським метрополітен» у м. Києві ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції, якими у нього було виявлено та вилучено холодну зброю ніж, який належить до холодної клинкової зброї колючо-ріжучої дії, виготовлений заводським способом за типом мисливських ножів загального призначення, який ОСОБА_6 носив без передбаченого законом дозволу.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, та взаємозв`язку.
На думку колегії суддів, ухвалюючи вирок про винуватість ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 263 КК України, суд першої інстанції в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Вирок суду містить формулювання обвинувачення, яке визнане доведеним на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, аналіз всіх доказів, наданих сторонами кримінального провадження та мотиви і підстави його ухвалення.
Оскаржуючи вирок суду першої інстанції ОСОБА_6 зазначає, що стороною обвинувачення не доведено наявності у нього суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, оскільки, як зазначає апелянт він не знав, що зброя, яку він вільно купив, може бути холодною зброєю.
Однак такі доводи колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Так відповідно до показань ОСОБА_6 наданих в суді першої інстанції, останній повідомляв, що купив наведений ніж восени 2009 року, який мав намір використовувати у господарстві та як туристичний ніж, а також для самооборони. При цьому ОСОБА_6 вказував, що перед купівлею ножа він за допомогою методики по визначенню холодної зброї впевнився, що вказаний ніж не має всіх ознак холодної зброї та лише після цього купив даний ніж та став носити при собі.
Як зазначено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» до холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючоріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначений для ураження живої цілі за допомогою м`язової сили людини або дії механічного пристрою.
Апеляційний суд зазначає, що для володільців холодної зброї є загальновідомими їх три основні ознаки, за якими можна визначити чи відноситься ніж до холодної зброї а саме: 1) довжина клинка ножа більша за 90 мм; 2) товщина клинка більша ніж 2,6 мм; 3) у ножа є виражена гарда або обмежувач.
Так, у вилученого у ОСОБА_6 ножа довжина клинка складає 176 мм, а товщина 3,3 мм, при цьому ніж має обмежувач, тобто,в даному предметі явно виражені ознаки холодної зброї, а властивості цього предмета, зокрема його призначення для ураження людини, очевидні і не потребують аналізу з використанням спеціальних знань.
Таким чином наявність у ножа наведених ознак відрізняє його від предмета господарсько-побутового призначення і безсумнівно вказуєна наявність ознак холодної зброї.
Так відповідальність за ч. 2 ст. 263 КК України серед іншого настає за носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Кримінальна відповідальність за вчинення даного злочину настає лише за умови, що зазначені дії вчиняються без передбаченого законом дозволу.
Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 не заперечував, що передбаченого законом дозволу на носіння холодної зброї він не має, також він зазначав, що однією із цілей носіння даного ножа є самооборона, відтак колегія суддів вважає доведеним наявність у обвинуваченого прямого умислу на носіння холодної зброї без спеціального дозволу.
Також оскаржуючи вирок ОСОБА_6 вважає, що всі отримані під час досудового розслідування докази є недопустимими, оскільки його затримання було незаконним, під час його затримання не було запрошено понятих, а в протоколі обшуку та затримання вписані не всі присутні особи.
Однак такі доводи спростовуються серед іншого протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09 грудня 2019 року.
Із дослідженого апеляційним судом протоколу вбачається, що ОСОБА_6 був фактично затриманий о 15 год. 15 хв. 09 грудня 2019 року на станції метро «Лісова» в порядку ст. 208 КПК України, у зв`язку із вчиненням ним злочину. При цьому вбачається, що обшук ОСОБА_6 був проведений за його згодою без участі захисника та у присутності понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Так свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час їх допиту у суді першої інстанції підтвердили правильність зазначених у протоколі даних та пояснили, що були свідками того, як у їх присутності та присутності двох працівників поліції ОСОБА_6 , виконуючи вказівку працівників поліції дістати з рюкзака всі речі, серед іншого дістав ніж, який потім було вилучено та опечатано.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено жодних порушень, як під час затримання ОСОБА_6 так і під час складання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
В апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що ніж та висновок експерта та всі похідні від нього докази є недопустимими, оскільки на ніж не було накладено арешту.
Апеляційний суд вважає наведені доводи такими, що не ґрунтуються на положеннях Закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом.
Під час судового розгляду не було встановлено передбачених ст. 87 КПК України обставин, які безумовно тягнуть за собою визнання доказу недопустимим.
Апеляційний суд зазначає, що статус, в якому перебував об`єкт дослідження ніж, був він арештованим майном чи ні, не має значення для правильності і обґрунтованості висновку експерта про визнання цього ножа холодною зброєю.
Так, експертиза проводилась на підставі відповідної постанови слідчого, висновок відповідає вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України, сумнівів у компетентності експерта обвинувачений не заявляв та судом таких обставин не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Так, постановою слідчого від 14 січня 2020 року, прилучено до матеріалів кримінального провадження № 12019100120001881 експертний пакет № 4103066 у якому знаходиться предмет ззовні схожий на ніж та цей речовий доказ здано на зберігання в камеру схову речових доказів управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві.
Посилання ОСОБА_6 на те, що ніж не був визнаний речовим доказом, оскільки в резолютивній частині постанови слідчого вказано про кастет, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це є очевидною технічною опискою, так як мотивувальна частина постанови стосується саме вилученого 09 грудня 2019 року у ОСОБА_6 ножа.
Таким чином, відсутні підстави для визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йомузлочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 263КК України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Рішення суду про призначення ОСОБА_6 покарання у виді одного року позбавлення волі із одночасним звільненням від відбування призначеного покарання, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_13
