Провадження № 2/760/9097/20
Справа № 760/27913/20
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2021 м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю: секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву адвоката Назаренко М.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» /далі - АТ «КБ «ПриватБанк»/ (код ЄДРПОУ: 14360570; адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович /далі - приватний нотаріус Швець Р.О./ (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3, офіс 31), про визнання дій приватного нотаріуса незаконними; визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса; зобов`язання осіб, уповноважених на здійснення державної реєстрації, внести запис до державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності на квартиру; визнання права власності на квартиру,
ВСТАНОВИВ:
Щодо рішення, прийнятого по суті спору
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08.02.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Швець Р.О., про визнання дій приватного нотаріуса незаконними; визнання протиправними та скасування рішення приватного нотаріуса; зобов`язання осіб, уповноважених на здійснення державної реєстрації, внести запис до державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності на квартиру; визнання права власності на квартиру, - задоволено частково.
Визнано дії приватного нотаріуса Швеця Р.О. щодо проведення 09.12.2016 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «КБ «ПриватБанк» незаконними.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Швеця Р.О. згідно з яким 12.12.2016 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 17975669 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання осіб, уповноважених на здійснення державної реєстрації, внести запис до державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ «КБ «ПриватБанк» та визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру, - відмовлено.
Здійснено розподіл судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.
Щодо заяв про розподіл судових витрат
Позовна заява ОСОБА_1 містить наступний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 7):
-підготовка позовної заяви - 5 000,00 грн (8 год);
-клопотання про витребування доказів - 500,00 грн (1 год);
-заява про звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви - 500,00 грн (1 год);
-участь у у судовому засіданні (орієнтовно 3 засідання) - 6 000,00 грн (6 год).
При цьому до позову було додано копію договору від 02.02.2018 про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери».
Під час розгляду справи у судовому засіданні 08.02.2021 до закінчення судових дебатів представник позивача в порядку ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зробив заяву про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення будуть подані докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача.
17.02.2021 до суду надійшла заява представника позивача, датована 15.02.2021 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами у справі до якої долучено відповідні докази, на підтвердження понесених судових витрат.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18.02.2021 для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі було призначено судове засідання на 03.03.2021.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.03.2021 з урахуванням клопотання АТ «КБ «ПриватБанк» розгляду вказаного клопотання було відкладено на 15.03.2021.
Щодо явки учасників провадження в судове засідання
У судове засіданні 15.03.2021 з`явився тільки заявник, який доводи та вимоги заяви про розподіл судових витрат підтримав у повному обсязі та просив стягнути на його користь 12 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Інші учасники судового провадження у судове засідання не з`явились, будь-яких заяв та клопотань від них станом на день розгляду справи не надійшло.
Мотиви суду
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У ст. 246 ЦПК України вказано, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3).
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд враховує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи.
Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:
«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має правоф на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
З наданої відповідачкою довідки-розрахунку вбачається, що адвокат виконав відповідно до пункту 2.3 договору № 05.8 про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року:
- складання та подача до суду промови в судових дебатах 04 листопада 2015 року (пункт 16 довідки-розрахунку);
- складання та подача до суду промови в судових дебатах 31 березня 2016 року (пункт 22 довідки-розрахунку);
- складання адвокатського запиту відносно дати розгляду заяви про перегляд (пункт 35 довідки).
Однак, за твердженням представника позивачки у запереченнях, подання таких документів ЦПК України не передбачено, що фактично свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката за рахунок подачі таких документів.
Велика Палата Верховного Суду вважає заперечення помилковим.
Складання та подання таких документів прямо не передбачено ЦПК України, однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Із матеріалів справи убачається, що такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим.
Доводи позивачки, що справа неодноразово розглядалася у судах різних інстанцій, усі обставини справи були відомі і відповідачці та її представнику, а відтак обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, є суб`єктивною оцінкою позивачки та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідачки надавав правові послуги у кожній судовій інстанції.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».
Заявником на підтвердження розміру витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги надано копії наступних документів:
- договір про надання правничої допомоги б/н від 02.02.2018;
- рахунок на оплату 6 000,00 грн № 805 від 14.12.2020 (а.с. 87), в який включено оплату: заяви про звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви від 14.12.2020 - 500,00 грн, клопотання про витребування доказів від 14.12.2020 - 500,00 грн, позовної заяви від 14.12.2020 - 5 000,00 грн;
- акт надання послуг № 697 від 16.12.2020 на суму 6 000,00 грн /а.с. 222/ (в який включено: заяву про звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви від 14.12.2020 - 500,00 грн, клопотання про витребування доказів від 14.12.2020 - 500,00 грн, позовну заяву від 14.12.2020 - 5 000,00 грн);
- рахунок на оплату № 125 від 05.02.2021 /а.с. 223/ (в який включено: відповідь на відзив від 05.02.2021 - 2 500,00 грн та участь у судовому засіданні Солом`янського районного суду міста Києва 25.01.2021 - 2 000,00 грн);
- квитанцію № 30792165 від 09.02.2021 /а.с. 224/ на суму 4 500,00 грн;
- акт надання послуг № 30 від 10.02.2021 /а.с. 225/, рахунок на оплату № 130 від 05.02.2021 /а.с. 225/ (в який включено: відповідь на відзив від 05.02.2021 - 2 500,00 грн та участь у судовому засіданні Солом`янського районного суду міста Києва 25.01.2021 - 2 000,00 грн);
- рахунок на оплату № 130 від 05.02.2021 /а.с. 226/ (в який включно: участь у судовому засіданні Солом`янського районного суду міста Києва 08.02.2021 - 2 000,00 грн);
- квитанцію № 3079221 від 09.02.2021 на суму 2 000,00 грн;
- акт надання послуг № 31 від 10.02.2021 (в який включено: участь у судовому засіданні Солом`янського районного суду міста Києва 08.02.2021 - 2 000,00).
Отже загальна сума вартості наданих позивачу у даній справі послуг з правничої допомоги склала 12 500, грн.
З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вказаними доказами підтверджується надання позивачу у справі професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а також здійснення позивачем оплати вказаних послуг.
При цьому суд враховує, що АТ «КБ «ПриватБанк» заперечень щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та заяви про зменшення суми судових витрат не подало.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, а також те, що згідно з рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08.02.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд вважає за необхідне клопотання заявника задовольнити пропорційно задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 123, 124, 133, 137, 141, 270, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Заяву адвоката Назаренко М.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі № 760/27913/20 - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 250,00 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. Л. Зуєвич
