Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5247/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2020 (суддя Максименко Л.Я.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправними дії Прокуратури Запорізької області щодо проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 та оформлення результатів цього службового розслідування у вигляді висновку (пункти 1-2 резолютивної частини висновку);
- зобов`язати Прокуратуру Запорізької області розглянути скаргу ОСОБА_1 від 10.07.2020 року у порядку, встановленому Законом України Про звернення громадян та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України від 06.12.2017 року № 343.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог п. 3 розділу V Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури позивача протягом трьох робочих днів з дня призначення службового розслідування не повідомили про призначення службового розслідування, не роз`яснилийому прав та не повідомили про завершення службового розслідування. Зазначено, що висновок службового розслідування та дисциплінарна скарга є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з неповнотою службового розслідування, невідповідності висновку службового розслідування та дисциплінарної скарги фактичним обставинам, встановленим під час його проведення. Також 10.07.2020 року позивачем було направлено скаргу прокурору Запорізької області з вимогою скасувати складений за результатами службового розслідування висновок, на підставі якого було прийнято рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку № 128/20 від 02.07.2020 року у дисциплінарному провадженні № 07-138дс-32дп-20 (№ 11/2/4-760дс-106дп- 19), однак відповідачем було протиправно відмовлено у задоволені скарги, з посиланням на безпідставні та необґрунтовані обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що призначене відносно позивача службове розслідування було не тільки проведено з грубим порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури а і необ`єктивне по своїй суті, що і стало підставою для звернення останнього із скаргою про скасування складеного за результатами службового розслідування висновку. Відмовляючи у задоволені скарги, відповідач зазначив, що позивач повідомлявся про початок службового розслідування та про його закінчення, проте відповідачем не надано належних доказів з цього приводу. Також судом першої інстанції не враховано той факт, що скаржник в період з 14.05.2019 року по 14.07.2019 року знаходився під домашнім арештом, а тому не міг фізично отримувати будь-яку поштову кореспонденцію. Крім того, відповідач знав про домашній арешт позивача, проте всупереч чинному законодавству провів перевірку за його відсутності. При цьому, суд першої інстанції не надав оцінку наявним в матеріалах справи документам службового розслідування, які стали підставою для призначення такого розслідування, в той час, як на думку позивача, з наявних в матеріалах справах доказів відсутній факт вчинення ним порушення правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об`єктивності, неупередженості та незалежності. Висновок суду першої інстанції про те, що висновок службового розслідування за своєю правовою природою не є документом, що створює правові наслідки для позивача та носить рекомендаційний характер є хибними, оскільки відповідно до вимог статей 9, 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 65 Закону України «Про запобігання корупції», наказу Генерального прокурора України від 06.12.2017 року №343, яким затверджено Інструкцію, що направлена на удосконалювання заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення дисципліни в органах прокуратури, регламентує питання призначення, проведення службових розслідувань та прийняття законних рішень за їх результатами. Тобто, відповідно до наведених приписів чинного законодавства підставою для прийняття законного рішення відповідною особоює належним чином проведене службове розслідування, оформлене відповідним висновком. Також відповідачем фактично не розглянуто скаргу на висновок службового розслідування, оскільки в листі від 21.07.2020 року №11-2523-19 є лише формальне посилання на позивача та його представника ознайомлення з матеріалами службового розслідування, проте не враховано, що заяви про ознайомлення були подані відносно іншого службового розслідування.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
З матеріалів справи слідує, що позивач з 13.09.2006 року проходив службу в органах прокуратури - Якимівський відділ Мелітопольської місцевої прокуратури та з 15.12.2015 року призначений на посаду прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури.
20.05.2019 року наказом Прокуратури Запорізької області №67 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування стосовно прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .
Наказом Прокуратури Запорізької області №74 від 28.05.2019 року внесені зміни до наказу від 20.05.2019 року № 67 в частині складу комісії.
20.06.2019 року складено та затверджено висновок про результати службового розслідування відносно прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_1 , відповідно до якого комісія дійшла висновку, що позивачем грубо порушено вимоги Закону України «Про прокуратуру», правила прокурорської етики, вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури. Вказані порушення є підставою до дисциплінарної відповідальності - звільнення з посади в органах прокуратури.
02.07.2020 року Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг прийнято рішення №128дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 відповідного до якого Комісія вирішила притягнути до дисциплінарної відповідальності позивача та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.
10.07.2020 року позивачем направлено скаргу прокурору Запорізької області про скасування складеного за результатами службового розслідування висновку, на підставі якого було прийнято рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку № 128дп-20 від 02.07.2020 року.
Листом прокурора Запорізької області від 21.07.2020 року за № 11-2526-19 позивачу відмовлено у скасуванні висновків про результати службового розслідування.
Наказом прокурора Запорізької області №1376к від 21.07.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про прокуратуру») з 23.07.2020 року на підставі рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 02.07.2020 року № 128дп-20.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, пов`язані з проходженням служби працівниками органів прокуратури, регулюються Законом України «Про прокуратуру» (далі також - Закон №1697-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі також -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 4 Закону №1697-VII передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 9 Закону №1697-VII, Генеральний прокурор, серед іншого: організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій; призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом; у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора Генеральної прокуратури України, прокурора регіональної чи місцевих прокуратур дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування їх на посаді прокурора; затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури; затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності; виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Так, відповідно до вимог статей 9, 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 65 Закону України «Про запобігання корупції» та з метою удосконалення заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення дисципліни в органах прокуратури, регламентування питань призначення, проведення службових розслідувань та прийняття законних рішень за їх результатами Генеральним прокурором 06 грудня 2017 року видано наказ № 343 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 січня 2018 року за № 8/31460.
У розділі І «Загальні положення» Інструкції № 343 закріплено, що вона визначає підстави та порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури стосовно прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчих (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні.
Службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з`ясування обставин, що стали підставами для його призначення.
Службове розслідування проводиться незалежно від здійснення за тим самим фактом розслідування у кримінальному провадженні чи провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 343, приводами для призначення службового розслідування є, зокрема, звернення (скарги, заяви) і повідомлення громадян, народних депутатів України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян та засобів масової інформації, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.
Так, підставами для проведення службового розслідування відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції № 343 є наявність даних про подію, яка сталася за участі прокурора та викликала негативний суспільний резонанс; використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; вчинення прокурором дій, що містять ознаки корупційних правопорушень, інших кримінальних правопорушень або правопорушень, пов`язаних з корупцією; вчинення прокурором інших дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Пунктами 1- 2, 4 розділу ІІІ Інструкції № 343 визначено, що посадовими особами органів прокуратури, уповноваженими призначати службове розслідування, є Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівник регіональної прокуратури, військовий прокурор регіону або особи, які виконують їх обов`язки.
Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов`язки) службове розслідування може призначатися стосовно всіх категорій прокурорів, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу.
Про призначення службового розслідування видається наказ, яким утворюється комісія з проведення службового розслідування (далі - комісія), визначаються голова та члени комісії, підстава, мета і строки його проведення, прізвище, ім`я, по батькові, посада прокурора, стосовно якого проводиться розслідування, факт, за яким воно проводиться.
З матеріалів справи слідує, що підставою для призначення службового розслідування позивача стало повідомлення на сайті Державного бюро розслідувань відповідного до якого в ході проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 368 КК України, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Департаменту організації І процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, та за оперативним супроводженням Управління захисту економіки в Запорізький області Національної поліції України викрито прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 , який вимагав та отримав неправомірну вигоду.
Вказані обставини є підставою для проведення службового розслідування відповідно до п. п. 1, 3 розділу II Інструкції, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, а тому в даному випадку є правомірним призначення службового розслідування на підставі наказу від 20.05.2019 року № 67.
В апеляційній скарзі та в адміністративному позові позивач, зокрема, зазначає, що перевірка відносно останнього проведена з грубим порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, оскільки його не повідомили про призначення службового розслідування, не роз`яснили йому прав та не повідомили про завершення службового розслідування.
З приводу вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 Розділу V Інструкції № 343 голова комісії протягом трьох робочих днів з дня призначення службового розслідування повідомляє особу про призначення стосовно неї службового розслідування та роз`яснює її права.
Так, в матеріалах справи міститься повідомлення від 21.05.2019 року за вих. № 11-604 вих.-19 на ім`я прокурора Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 про призначення стосовно нього службового розслідування. В додатку значиться пам`ятка про права та обов`язки особи, стосовно якої проводиться службове розслідування.
Вказане повідомлення направлялось за адресою АДРЕСА_1 - адреса місця проживання позивача, що останнім не заперечується, проте повідомлення повернулося у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 7 Розділу VІІ Інструкції № 343 протягом трьох робочих днів з дня затвердження висновку службового розслідування особа, стосовно якої воно проведене, повідомляється про завершення розслідування. Повідомлення про завершення службового розслідування вручається особі, стосовно якої воно проведене, особисто або надсилається за місцем її проживання. Дата повідомлення особи про завершення службового розслідування фіксується головою комісії шляхом проставлення письмової відмітки на звороті останнього аркуша висновку. У разі відсутності відомостей про місце перебування особи, неможливості повідомлення з інших причин письмове повідомлення про завершення службового розслідування надсилається за останнім відомим місцем її проживання.
Так, повідомлення про завершення службового розслідування від 24.06.2019 року №11-919 вих-19направлялося за адресою: АДРЕСА_1 , але повернулось без вручення у зв`язку із закінчення терміну зберігання.
Доводи про те, що на сайті Укрпошта відсутні відомості про направлення вказаних повідомлень колегія суддів не приймає, оскільки сплинув значний час щодо зберігання вказаної інформації на сайті Укрпошта.
Доводи скаржника про те, що останній відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2019 року у справі №757/24253/19-к в період з 14.05.2019 року по 14.07.2019 року знаходився під домашнім арестом, а тому не міг фізично отримувати будь-яку поштову кореспонденцію, не спростовує того факту, що відповідач вчиняв передбачені законом заходи щодо належного повідомлення позивача про початок та закінчення службового розслідування.
Також є безпідставним твердження позивача, що оскільки відповідач знав про домашній арешт, останній в супереч чинному законодавству провів перевірку за відсутності скаржника, оскільки чинним законодавством не встановлено обмеження щодо неможливості проведення службового розслідування відносно особи, яка в період такого розслідування перебувала під домашнім арештом.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що Комісія під час проведення службового розслідування дотримувалась вимог Інструкції №343 щодо своєчасно повідомлення позивача про порушене відносно нього службового розслідування.
За змістом пункту 6 розділу V Інструкції № 343 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: ознайомлюватися з наказом про призначення службового розслідування; отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування, склад відповідної комісії, заявляти обґрунтовані клопотання про відвід голови або членів комісії; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, у встановленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, оскаржувати дії або бездіяльність голови та членів комісії; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; порушувати питання про витребування додаткових документів, одержання додаткових пояснень осіб; отримувати повідомлення про завершення службового розслідування; у семиденний строк з дня одержання повідомлення про завершення службового розслідування ознайомлюватися із затвердженим висновком та матеріалами службового розслідування, у тому числі з використанням власних технічних засобів отримувати копії окремих документів. Матеріали службового розслідування для ознайомлення та копіювання надаються особі, стосовно якої воно було проведено, із вжиттям заходів щодо недопущення витоку інформації з обмеженим доступом; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.
Так, позивач не скористався правами, передбаченими п. 6 розділу V Інструкції № 343, через неотримання поштової кореспонденції, проте таке неотримання відбулося не звини Комісії, а тому підстав вважати що службове розслідування проведе з порушенням положень Інструкції № 343 у суду відсутні.
Оформлення результатів службового розслідування врегульовано розділом VII Інструкції № 343. Зокрема, результати службового розслідування оформлюються висновком, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині висновку зазначаються посада, прізвище, ініціали голови та членів комісії, підстави для проведення службового розслідування. В описовій частині висновку викладаються фактичні обставини, які встановлені за результатами проведення службового розслідування. У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються, серед іншого: дані щодо підтвердження (спростування) відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування; пропозиції щодо направлення копії висновку та/або матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством.
Висновок службового розслідування підписує голова та члени комісії, затверджує посадова особа, яка призначила службове розслідування, або особа, яка виконує її обов`язки.
При цьому, як закріплено у пункті 1 розділу V Інструкції № 343, рішення посадової особи, яка призначила службове розслідування, може відрізнятися від запропонованого комісією.
Пунктом 6 розділу V Інструкції № 343 закріплено право особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законодавством.
Так щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Прокуратури Запорізької області щодо проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 та оформлення результатів цього службового розслідування у вигляді висновку, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.
За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Водночас право на судове оскарження не є абсолютним, наявність лише формальної або процедурної помилки, без врахування рішення, яке має для суб`єкта конкретні юридичні наслідки, не є підставою для звернення до суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Водночас лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту, юридичної природи обставин у справі та реалізації суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.
Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та /або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
Разом з тим, висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення.
Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений. Питання правомірності та обґрунтованості висновку службового розслідування є предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.
З огляду на наведене, висновок службового розслідування як і дії щодо його складання не є діями чи рішенням, що створюють для позивача правові наслідки, а тому у задоволені таких позовних вимог слід відмовити.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2019 року у справі № 817/3305/15 та в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі №640/19574/18.
Стосовно доводів скаржника про те, що відповідачем фактично не розглянуто скаргу на висновок службового розслідування, оскільки в листі від 21.07.2020 року №11-2523-19 є лише формальне посилання на позивача та його представника ознайомлення з матеріалами службового розслідування, проте не враховано, що заяви про ознайомлення були подані відносно іншого службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалося вище, 10.07.2020 року позивачем направлено скаргу прокурору Запорізької області про скасування складеного за результатами службового розслідування висновку та листом прокурора Запорізької області від 21.07.2020 за № 11-2526-19 позивачу відмовлено у скасуванні висновків про результати службового розслідування. У відповіді прокуратурою відхилено доводи позивача про порушення вимог Інструкції №343, з відповідним обґрунтуванням.
Наведене свідчить, що прокурором розглянуто скаргу ОСОБА_1 та не встановлено підстав для скасування висновку службового розслідування.
Поряд із цим варто зазначити, що положеннями Інструкції №343 не передбачено можливість оскарження висновку службового розслідування шляхом подання відповідної скарги до Генерального прокурора або особи, яка призначила службове розслідування, а лише вказано підстави за яких висновок може бути скасований.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII Інструкції висновок службового розслідування може бути скасовано Генеральним прокурором, посадовою особою, яка призначила службове розслідування, або особами, які виконують їх обов`язки, у разі неповноти службового розслідування, невідповідності висновку службового розслідування фактичним обставинам, встановленим під час його проведення, а також у разі допущення інших порушень цієї Інструкції, що суттєво вплинули чи могли вплинути на результати службового розслідування.
У разі скасування висновку службового розслідування з підстав його невідповідності фактичним обставинам, встановленим у ході проведення службового розслідування, та за відсутності потреби у проведенні додаткових перевірочних дій комісією протягом 10 робочих днів складається новий висновок на підставі зібраних раніше матеріалів, що подається на затвердження посадовій особі, яка його скасувала, чи особі, яка виконує її обов`язки.
З аналізу вказаної норми слідує, що Генеральний прокурор або особа, яка призначила службове розслідування, може скасувати висновок службового розслідування, зокрема, у разі його невідповідності фактичним обставинам, встановленим під час проведення службового розслідування. У такому разі, за відсутності потреби у проведенні додаткових перевірочних дій, комісія протягом 10 робочих днів складає новий висновок на підставі зібраних раніше матеріалів та подає його на затвердження посадовій особі, якою він був скасований.
Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у постанові від 30.11.2020 року, яка прийнята за результатами розгляду справи №640/19574/18.
Також колегія судді погоджує висновок суду першої інстанції, що доводи позивача про необхідність розгляду його скарги від 10.07.2020 року із дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» є хибними, оскільки вказаний Закон не регулює порядок оскарження результатів службового розслідування щодо дотримання законодавства працівниками органів прокуратури, а регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Крім того, скарга подана із посиланням на приписи Інструкції № 343, а не як звернення (скарга) на підставі Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
