Справа № 523/19027/20

Провадження №2/523/1419/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Єпутатова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про визнання неправомірим та скасування нарахування вартості об`єму природного газу,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача просить суд визнати неправомірним та скасувати нарахування вартості об`ємі природного газу абоненту ОСОБА_1 , на об`єкті споживання за адресою: АДРЕСА_1 , о/р 17002014, які були здійснені актом розрахунку комісії Березівського УЕГГ АТ «ОДЕСАГАЗ» №814 від 28.08.2020 року, з приводу несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у розмірі 87445,71 грн., за період з 23.09.2015 року по 22.09.2016 року.

Позов мотивується тим, що сторони уклали договір №6516 від 07.10.2015 року про надання послуг з газопостачання та встановлено лічильник газу типу Самгаз G-4.

17.07.2020 року посадовими особами відповідача складено акт про порушення №000814 через несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

31.07.2020 року, відповідно до Акту №104 експертизи ЗВТ та пломб, проведеної спеціалістами АТ «ОДЕСАГАЗ», зроблені висновки: в лічильнику типу Самгаз G-4, заводський номер 5217226 виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, порушена цілісність заводського тавра на ЗВТ, наявні механічні пошкодження у вигляді подряпин та відколів навколо пломб.

Листом АТ «ОДЕСАГАЗ» №589 від 02.10.2020 року позивача повідомлено про донарахування за втручання в роботу ЗВТ в сумі 87445,71 грн., згідно акту розрахунку №814 від 28.08.2020 року, за період з 23.09.2015 року по 22.09.2016 року.

Позивач не згоден з Актом №104 експертизи ЗВТ та пломб, проведеної спеціалістами АТ «ОДЕСАГАЗ», та звернувся до ОНДІСЕ для проведення трасологічної експертизи лічильника газу типу Самгаз G-4.

Висновком експерта ОНДІСЕ №20-6355 від 20.11.2020 року встановлено, що цілісність полімерної пломби з маркувальними позначеннями «S*UA» лічильника газу Самгаз G-4 №4217226 не порушено, пломба не знімалась і повторно не встановлювалась, полімерна пломба з маркувальними позначеннями «S(1W5УРТ)A» лічильника газу Самгаз G-4 №4217226 порушена, мала місце спроба її зняття (розкриття), але пломба не знімалась і повторно не встановлювалась, характерних трасо логічних слідів розбирання лічильника , заміни вузлів та деталей не виявлено, будь яких характерних трасологічних слідів несанкціонованого втручання в роботу лічильного механізму лічильника газу Самгаз G-4 №4217226 немає, сторонніх предметів на корпусі лічильника не виявлено.

Нараховуючи вартість об`єму природного газу на підставі порушення цілісності заводського тавра на ЗВТ, відповідач повинен був довести, що це порушення призвело до викривлення даних обліку природного газу.

Крім того, відповідач з дати установки лічильника 23.09.2015 року по дату складання акту про порушення жодного разу не провів контрольний огляд вузла обліку, відсутнє рішення комісії з розгляду актів про порушення.

Позивач вважає, що вимога про визнання протиправним та скасування нарахування з приводу несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, є належним способом захисту порушеного права відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 року по справі №910/17955/17.

Представник відповідача надав відзив у якому проти позову заперечує, зазначив, що несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ є втручання в роботу та втручання в конструкцію чи складові ЗВТ. Кодекс ГРМ не вказує на необхідність встановлення зв`язку між втручанням в ЗВТ та викривленням даних обліку природного газу.

Експертиза ЗВТ здійснюється не з метою встановлення наслідків виявленого втручання в ЗВТ, а встановлення самого факту несанкціонованого втручання в ЗВТ на підставі якого у відповідача виникає повноваження для нарахування недолікованих об`ємів природного газу.

Крім того, питання поставлені позивачем перед експертом ОНДІСЕ не стосуються суті спору, оскільки висновок експерта не забезпечує мету проведення експертизи засобу вимірювальної техніки, яка визначена Кодексом Газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.

Судом встановлено:

07.10.2015 року сторони уклали договір №6516 про надання послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено лічильник газу типу Самгаз G-4 заводський номер 4217226 (а.с.11-15).

17.07.2020 року посадовими особами відповідача складено акт про порушення №000814 через несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (а.с.16).

31.07.2020 року, відповідно до Акту №104 експертизи ЗВТ та пломб, проведеної спеціалістами АТ «ОДЕСАГАЗ», зроблені висновки: в лічильнику типу Самгаз G-4, заводський номер 5217226 виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, порушена цілісність заводського тавра на ЗВТ, наявні механічні пошкодження у вигляді подряпин та відколів навколо пломб (а.с.17).

Супровідним листом АТ «ОДЕСАГАЗ» №589 від 02.10.2020 року позивачу надіслано акт розрахунок №814 від 28.08.2020 року про донарахування за втручання в роботу ЗВТ в сумі 87445,71 грн., за період з 23.09.2015 року по 22.09.2016 року(а.с.18,19).

Позивач звернувся до ОНДІСЕ для проведення трасологічної експертизи лічильника газу типу Самгаз G-4 (а.с.20).

Висновком експерта ОНДІСЕ №20-6355 від 20.11.2020 року встановлено, що цілісність полімерної пломби з маркувальними позначеннями «S*UA» лічильника газу Самгаз G-4 №4217226 не порушено, пломба не знімалась і повторно не встановлювалась, полімерна пломба з маркувальними позначеннями «S(1W5УРТ)A» лічильника газу Самгаз G-4 №4217226 порушена, мала місце спроба її зняття (розкриття), але пломба не знімалась і повторно не встановлювалась, характерних трасологічних слідів розбирання лічильника , заміни вузлів та деталей не виявлено, будь яких характерних трасологічних слідів несанкціонованого втручання в роботу лічильного механізму лічильника газу Самгаз G-4 №4217226 немає, сторонніх предметів на корпусі лічильника не виявлено (а.с.25).

Представник позивача визнав обставину, що постачання природним газом споживача не припинено.

Суд встановив, що спірні правовідносини виникли через вимогу відповідача, викладену в супровідному листі від 02.10.2020 року, щодо сплати вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Правовідносини між споживачем (позивачем) та постачальником газу (відповідачем) врегульовані Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕ від 30 вересня 2015 року № 2494, положеннями Цивільного Кодексу України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень частини першої, четвертої статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕ від 30 вересня 2015 року № 2494, в розділі ХІ, частиною 10 пункт 2 визначено порядок направлення ЗВТ на експертизу:

Під час складання протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу сторона, яка ініціювала експертизу, визначає, ким буде здійснюватися така експертиза (комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом Оператора ГРМ, або суб`єктом судово-експертної діяльності, діяльність якого регулюється Законом України «Про судову експертизу»).

Згідно п.1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, провадження № 14-503цс18 вказано, що як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками ПАТ «ОДЕСАГАЗ» акт-розрахунок є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки, тому оскарження лише факту складення такого акту, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акту. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у Постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 285/1893/17, оскарження протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення, що є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством. Визнання вимоги про оплату збитків незаконною не передбачено чинним законодавством, оскільки сама вимога носить рекомендаційний характер і сторони у разі необхідності можуть вжити заходів для досудового врегулювання спору. Акт та протокол у разі звернення постачальника електричної енергії із позовом до суду про відшкодування вказаних збитків можуть бути надані як докази, які повинні оцінюватись судом у сукупності з іншими належними доказами, а їх самостійне оскарження не передбачено чинним законодавством. Оскарження порядку визначення розміру і відшкодування збитків, повинно відбуватися виключно під час звернення постачальника з позовом до суду про відшкодування збитків.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 12 вересня 2011 року № 6-25цс11.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, суд врахував, що оспорюваний акт-розрахунок є внутрішнім документом АТ «Одесагаз» і не належить до актів у розумінні ст. 16 ЦК України. Він не є обов`язковим до виконання ненормативним актом, а лише фіксацією виявленого порушення. Отже певних обов`язків на позивача він безпосередньо не покладає, а відтак не порушує його права та інтереси, тим більше, що постачання природнього газу позивачу не припинилось з цих підстав.

Таким чином, оскарження дій лише щодо факту проведення розрахунку заборгованості, як і самого акту-розрахунку, які не встановлюють для позивача будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав, а тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Суд відхиляє посилання позивача на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 року по справі №910/17955/17, так як вони стосуються інших правовідносин.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2статті 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про визнання неправомірим та скасування нарахування вартості об`єму природного газу.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.04.2021 року.

Суддя