Справа № 329/984/20

Провадження № 2/329/25/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Богослова А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Сивак В.Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - Комунальної установи "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради в особі представника Панченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради, про визнання звільнення незаконним, таким, що проведене з порушенням встановленого порядку, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Комунальної установи "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради (далі - відповідач) про визнання звільнення незаконним, таким, що проведене з порушенням встановленого порядку, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона працювала в Комунальній установі "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради (далі - КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР) на посаді сестри медичної. Наказом № 60-к від 31.03.2020 її було звільнено з роботи з 31.03.2020 у зв`язку зі скороченням штату згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Звільнення з роботи ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки її не було ознайомлено з наказом про скорочення штату, роботодавець не попередив її про звільнення та не запропонував вакантні робочі місця в установі. Також, позивача не було запрошено на засідання профспілкового комітету щодо розгляду подання керівника КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР про розірвання з нею трудового договору, та не ознайомлено з наказом про її звільнення з роботи з 31.03.2020. Посилаючись на зазначені порушення трудових прав, ОСОБА_1 просила визнати її звільнення незаконним, таким, що проведене з порушенням встановленого порядку, поновити її на роботі в КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 60099,70 грн.

25.02.2021 ОСОБА_1 надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила визнати її звільнення незаконним, таким, що проведене з порушенням встановленого порядку, поновити її на роботі в КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 72119,64 грн., стягнути з відповідача на її користь компенсацію за моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Ухвалою, постановленою в судовому засіданні 30.03.2021 без виходу до нарадчої кімнати, заяву про збільшенні позовних вимог залишено без розгляду.

Представник відповідача до суду надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначив, що на його думку ОСОБА_1 навмисно створювала працівникам інтернату перешкоди для виконання посадових обов`язків. Відповідно до змісту відзиву, ОСОБА_1 попереджалася про наступне вивільнення телекомукаційними засобами, також їй пропонувалося з`явитися для отримання письмового попередження про звільнення, однак у зв`язку з її неявкою до установи для отримання попередження про звільнення, було складено відповідний акт, а зазначене попередження надсилалося ОСОБА_1 рекомендованими листами, від отримання яких ОСОБА_1 відмовилася двічі, що підтверджується наданими до суду поштовими повідомленнями. Також, ОСОБА_1 не з`явилася до установи для отримання наказу про її звільнення та трудової книжки, про що також було складено акт від 31.03.2020, а рекомендованими листами надсилалася пропозиція про можливе працевлаштування в Комунальній установі "Преславський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради (далі - КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР), наказ про звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штату та запрошення на отримання трудової книжки, які були отримані ОСОБА_1 04.04.2020 та 08.04.2020 відповідно. ОСОБА_1 надала згоду на її працевлаштування на посаді сестри медичної в КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР, однак для укладення трудового договору до установи не з`явилася. ОСОБА_1 з 05.11.2019 відповідно до її заяви вийшла з членів профспілки, однак профспілковим комітетом надавала згода на її звільнення з КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР у зв`язку зі скороченням штату.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив, в якій підтвердила викладені в позові обставини та зазначила, що вважає, що відповідачем був порушений встановлений законом порядок її звільнення, зокрема, роботодавцем не виконано обов`язок щодо подальшого працевлаштування працівника, не запропоновано іншої вакантної посади на підприємстві, не надано підтвердження неможливості переведення позивача на іншу роботу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити його з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 15.03.2021 та 30.03.2021 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про відкладення розгляду справи. Враховуючи другу неявку представника відповідача суд вважав за можливе розглянути справу без його участі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснила, що в листопаді 2019 року вона підписала наказ про простій працівників в КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР. В березні-квітні 2020 року на її картку перестали надходити виплати по заробітній платі на період простою. Вона надсилала роботодавцеві листи з проханням надіслати їй розрахункові листи по заробітній платі, однак відповіді не отримала. В липні 2020 року вона надіслала скаргу до Держпраці з метою проведення перевірки в установі. В жовтні 2020 року засобами поштового зв`язку вона отримала наказ про її звільнення з роботи з 31.03.2020 та розрахункові листи по виплаті заробітної плати. Пояснила, що при звільненні її не було попереджено про звільнення, не ознайомлено з наказом про скорочення штату та зі скороченням саме її посади, не ознайомлено з наказом про вихід з простою.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши позивача в якості свідка, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить наступного висновку.

Як встановлено, ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 13.05.1998 в КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат" ЗОР. Рішенням Запорізької обласної ради № 36 від 15.12.2016 КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат" ЗОР перейменовано на КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР.

Наказом КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР № 166 від 11.11.2019 "Про простій працівників", встановлено початок простою у КУ "Чернігівський ПНІ" ЗОР з 12.11.2019, працівникам дозволено не виходити на роботу до закінчення простою.

Відповідно до рішення Запорізької обласної ради № 84 від 12.12.2019 "Про припинення діяльності КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат " ЗОР шляхом приєднання до КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР", вирішено припинити діяльність КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР шляхом приєднання до КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР. Визначено КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР правонаступником майна та усіх прав і обов`язків КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР.

Згідно з розпорядженням Запорізької обласної ради "Про забезпечення виконання рішення обласної ради від 12.12.2019 "Про припинення діяльності КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР шляхом приєднання до КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР № 96-св від 26.12.2019, створено комісію з припинення КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР та затверджено її склад.

Відповідно до наказу комісії з припинення КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР шляхом приєднання до КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР № 1 від 11.01.2020 "Про планове скорочення штату", покладено обов`язки із організації і проведення планового скорочення штату КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР на ОСОБА_2 , зобов`язано ОСОБА_2 вчинити всі необхідні заходи, пов`язані із скороченням чисельності штату: письмове попередження працівників установи в день видання наказу про можливе звільнення, повідомлення профспілкового комітету КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР про можливе звільнення працівників, повідомлення служби зайнятості про можливе звільнення працівників.

Згідно з наказом Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації "Про здійснення заходів щодо припинення КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР шляхом приєднання до КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР № 67 від 24.03.2020, визнано таким, що втратив чинність з 01.04.2020 штатний розпис КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР на 2020 рік, затверджений 16.01.2020. Збільшено з 01.04.2020 штатну чисельність працівників КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР на 20 одиниць.

З наведеного вбачається, що в КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОРдійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату працівників.

Як встановлено судом, наказом КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР №60-к від 31.03.2020 "Про звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штату" ОСОБА_1 , сестру медичну, звільнено з 31.03.2020 у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України на підставі згоди профспілкового комітету протокол № 1 від 13.01.2020.

За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.1,2,3, ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як вбачається з акту КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР, який скріплений підписами членів комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 13.01.2020 комісія в складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розносили попередження працівникам КУ "Чернігівський ПНІ" ЗОР під підпис. При доставці попередження сестрі медичній ОСОБА_1 її вдома не було і на телефонні дзвінки вона не відповідала, комісія вирішила попередити з повідомленням через Укрпошту.

Представником відповідача у відзиві також зазначалося про те, що письмове попередження про звільнення ОСОБА_1 надсилалося позивачу засобами поштового зв`язку.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази, що попередження про звільнення позивача, дійсно надсилалося ОСОБА_1 та було отримано нею, або про те, що ОСОБА_1 відмовилася від його отримання.

Конверти зі штемпелем від 25.01.2020 та від 04.03.2020 з відмітками "відмова від отримання", які надані представником відповідача, не підтверджують зазначену обставину, оскільки, з їх змісту випливає, що відправником була «ОСОБА_1…АДРЕСА_1», а отримувачем «…ЗОР…137А…с.Преслав Приморський район Запорізька область,72145», а також відправником була «ОСОБА_1…АДРЕСА_1..», а отримувачем «…ЗОР..137А…с.Преслав..Приморський район Запорізька область 71145» відповідно. Тобто зі змісти цих конвертів випливає, що саме позивач надсилав поштову кореспонденцію відповідачу, а не навпаки.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення.

Тобто, на момент звільнення позивача, вона не була попереджена згідно вимог законодавства за 2 місяці до її звільнення - про звільнення ОСОБА_1 з посади, яку вона обіймає.

Також, матеріали справи не містять доказів, що позивача було попереджено про скорочення штату та скорочення саме її посади.

Розглядаючи питання про те, чи була запропонована позивачу інша посада в установі, суд виходить із наступного

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.10.2020 по справі № 638/1138/18, при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як вбачається зі змісту пропозиції від 31.03.2020 КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР, ОСОБА_1 в разі звільнення у зв`язку із скороченням штату було запропоновано вакантні посади, які будуть станом на 01.04.2020 в штатному розписі КУ "Преславський ПНІ" ЗОР. ОСОБА_1 погодилася зайняти посаду медичної сестри вищої категорії, про що свідчить її підпис, однак дану пропозицію прийнято позивачем 02 квітня 2020 року, тобто вже після її звільнення.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 , що їй не пропонувалися роботодавцем вакантні посади на підприємстві впродовж двох місяців до дня розірвання трудового договору 31.03.2020.

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що позивачу при звільненні його на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавцем не було в установленому законом порядку запропоновано вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, голова комісії з припинення діяльності КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР ОСОБА_5 звертався до профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення працівників КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР. Згідно повідомлення голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації КУ "Чернігівський ПНІ" ЗОР про надання згоди на звільнення працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат " ЗОР від 13.01.2020, профспілковий комітет КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР надав згоду на звільнення працівників КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР, в тому числі, які не перебувають у складі членів профспілки, зокрема і ОСОБА_1 .

Також, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 05.11.2019, згідно якої вона просить вивести її з членів профспілки КУ "Чернігівський ПНІ" ЗОР.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що вона є членом профспілкового КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР.

Наданий позивачем протокол № 12 засідання зборів трудового колективу КУ "Чернігівський ПНІ" ЗОР від 14.11.2017, на яких позивач обрана секретарем зборів не підтверджує, що позивач є членом профспілкового комітету, оскільки наданий протокол є протоколом зборів турового колективу, а не засідання профспілкового комітету.

В свою чергу, відповідно до вимог законодавства згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору з працівником, який не є членом профспілкового комітету не потрібна.

Тому, суд не вбачає порушень ч.2,3 ст.43 КЗпП України відповідачем при звільненні позивача.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Як вбачається з акту комісії з припинення діяльності КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР від 31.03.2020, у зв`язку з тим, що сестра медична ОСОБА_1 не з`явилася для отримання наказу № 60-к від 31.03.2020 (про звільнення з роботи з зв`язку зі скороченням штату працівників) та трудової книжки, комісією складено відповідний акт та вирішено надіслати ОСОБА_1 пропозицію на можливе працевлаштування в КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР та наказ про звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штату листом з повідомленням, а також лист на отримання трудової книжки.

Рекомендовані повідомлення, з відмітками про вручення поштових відправлень ОСОБА_1 від 04.04.2020 та від 08.04.2020 не підтверджують факт отримання наказу про звільнення позивачем, оскільки з їх змісту неможливо встановити, що саме надсилалося такими листами.

Натомість під час проведення інспекційної перевірки з 13.10.2020 по 15.10.2020 Головним управлінням Держпраці встановлено, у день звільнення 31.03.2020 сестрі медичній ОСОБА_1 не видано копію наказу про звільнення з роботи, факт присутності на робочому місці сестри медичної ОСОБА_1 в день звільнення установою не надано, від працівника не надходило вимоги видати наказ про звільнення, а також засобами поштового зв`язку наказ про звільнення № 60-к від 31.03.2020 сестрі медичній ОСОБА_1 не направлено. Зазначене підтверджується актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП14765/АВ Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 15.10.2020, приписом про усунення виявлених порушень №_ЗП14765/5/АП/П_ Головного управління держпраці в Запорізькій області від 21.10.2020.

Таким чином, посилання представника відповідача у відзиві, на те, що наказ про звільнення ОСОБА_1 був отриманий нею, спростовується актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗП14765/5/АВ Головного управління держпраці у Запорізькій області від 15.10.2020 та приписом про усунення виявлених порушень № _ЗП 14765/5/АП/П_ Головного управління держпраці в Запорізькій області від 21.10.2020.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач був звільнений з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, так на підприємстві дійсно мало місце скорочення штату, натомість роботодавець під час скорочення штату не попередив про звільнення позивача, не повідомив працівника про скорочення його посади, не запропонував позивачу інші посади, які були вільними на час скорочення штату, не ознайомив працівника із наказом про звільнення в установленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Скасування штатного розпису КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР не може бути підставою для відмови звільненому працівнику у поновленні на роботі.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним поновити позивача ОСОБА_1 на посаді сестри медичної КУ "Чернігівський психоневрологічний інтернат" ЗОР.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзаців 3-5 пункту 4 Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому

договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Відповідно до розрахункового листа за березень 2020 року, який надано позивачу КУ "Преславський психоневрологічний інтернат" ЗОР, ОСОБА_1 нараховано вихідну допомогу в сумі 6009,97 грн., тобто в розмірі не менше середньомісячного заробітку.

Суд також зазначає, що представником відповідача заперечень щодо розміру середнього заробітку в сумі 60099,97 грн., який підлягає стягненню, не надходило.

З огляду на викладене, суд погоджується з розміром середнього заробітку та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60099,97 грн.

Згідно з п.4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49-2 Кодексу законів про працю України, статтями 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради, про визнання звільнення незаконним, таким, що проведене з порушенням встановленого порядку, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, - задовольнити повністю.

Визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальній установі "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради.

Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.04.2020 по 01.01.2021 в сумі 60099 (шістдесят тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 70 коп

Стягнути з Комунальної установи "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 03 квітня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальна установа "Чернігівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради, місцезнаходження: вул. Степова, 1, с. Калинівка, Чернігівський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 03188599.

Суддя А.В.Богослов