Справа № 522/1884/18
Провадження №2/522/2659/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючогосудді Домусчі Л.В.
за участі секретаря судового засідання Лисенко А.О.,
розглянувши усудовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
02.02.2018 року позивачка звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою, відповідно якої просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 16.10.2013р., видане державиним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріально контори Маслвою М.В. ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , як сину померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_5 ,посвідченого 01.09.2009р. приватним нотаріусом Брандіс А.Б. Одеського міського нотаріального округу, на вказану квартиру, заг. пл.. 66,2 кв.м., житл. пл.. 33,9 кв.м.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 559316, внесений державним реєстратором Масловою М.В., Друга Одеська державна нотаріальна контора, підстава виникнення права власності :договір №1-663 виданий 06.05.2014р., за ОСОБА_3 щодо об`єкта нерухомого майна реєстр. номер 182922551101, за адресою АДРЕСА_2 ; витребувати нерухоме майно, вилучити у ОСОБА_3 вказану квартиру та передати її ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та при народженні мала прізвище ОСОБА_6 , її батьком є ОСОБА_2 , гр.. США, ІНФОРМАЦІЯ_3 вона змінила ім`я на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 16.01.2016р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба, матір батька, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в США, з якою вона мамою спілкувались постійно від дня її народження і до її смерті та мали близькі стосунки.
За життя бабуся мала різні імена: ОСОБА_8 , з 1987р. ОСОБА_9 , з 1994р. ОСОБА_10 оскільки вдруге одружилась в США з ОСОБА_11 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_12 ) ОСОБА_4 .
Про ату зміни прізвища з «Мейлер» на « ОСОБА_13 » їй не відомо, але бабусі було видано ВГІРФО ОМУ ГУ в Одеській області 16.04.2010р. посвідку на постійне проживання, та в 2002р. їй було надано ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . У 1995р вона прибуло з США до України, проживала в Україні та в США. В США бабуся працювала лікарем і також використовувала своє дошлюбне прізвище ОСОБА_10 / ОСОБА_14 для здійснення медичної практики. З квітня по липень 2011р. бабуся в останнє приїздила в Україну та перебувала в Одесі, в грудні 2011р. в останнє прислала посилку, використовуючи прізвище « ОСОБА_5 », (митна декларація). Позивачка з матір`ю ОСОБА_15 регулярно спілкувались з нею по скайпу по кілька разів на тиждень під час її перебування і на лікуванні, до самої її смерті. Про зміну імені з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_10 » шляхом отримання судового рішення позивачці невідомо. Свідоцтво про смерть отримано сестрою бабусі ОСОБА_16 на імя « ОСОБА_14 », яке при перекладі українською мовою було перекладено вже як ОСОБА_4 , а не як ОСОБА_10 .
Саме бабусі ОСОБА_10 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
Після смерті бабусі позивачка згадала, що 01.09.2009р. (було їй 12 років) бабуся зателефонувала їй та матері, та повідомила про складання заповіту на її користь на дану квартиру та сказала, що заповіт буде зберігатись із правовстановлюючими документами в цій квартирі, та який позивачка ні її мати ніколи не бачили. На момент смерті бабусі позивачці було 15 років, тобто неповнолітня. Таким чином на думку позивачки вона прийняла спадщину відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України та набула речове право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини.
28.12.2017р. позивачці стало достовірно відомо, що 01.09.2009р. був посвідчений заповіт на імя позивачки ОСОБА_6 на квартиру, що вбачається з відповіді нотаріуса ОСОБА_17 на запит нотаріуса від 21.12.2017р. та отримано 28.12.2017р.
16.10.2013р. державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В. її батькові ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину по закону на спірну квартиру. Таким чином батько мав право успадкувати за законом лише майно, яке не охоплене заповітом, тому свідоцтво має бути визнано недійсним. На момент подачі позову позивачка здійснювала дії пов`язані з видачею дубліката заповіту. На прохання її знайти заповіт батько повідомив що заповіту не знайшов та відсутні документи про родинні зв`язки. 03.12.2012р. її мати отримала витяг зі спадкового реєстру /заповіти в якому інформація про наявність заповіту ОСОБА_4 відсутня. В серпні 2014р. позивача поїхала в м.Одесу пошукати в квартирі заповіт, але по приїзду з`ясувала доступу до квартири не має. В 2015р. їй стало відомо що за заявою батька заведена спадкова справа.. 25.01.2016р. вона звернулась до Другої Одеської державної нотаріальної контори с заявою про витребування нотаріусом інформації про заповіт та про звернення про видачу дубліката заповіту. 09.02.2016р. вона отримала відповідь що закінчена спадкова справа до мана померлої ОСОБА_18 на все майно видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом, заповіт відсутній, і роз`яснено право на звернення до суду.
31.12.2016р. позивачка звернулась до суду з позовом про зобов`язання нотаріуса звернутися із запитом про видачу дублікату заповіту до нотаріуса та рішенням Приморського районного суду м.Одеси позов задоволено. Вже 16.03.2017р. вона звернулась як спадкоємиця с заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Таким чином в спадковій справі відсутні всі необхідні докази для підтвердження її родинних зв`язків із ОСОБА_5 . З листа приватного нотаріуса Брандіс А.Б. від 21.12.2017р. їй стало відомо що для отримання дублікату заповіту їй необхідно надати підтвердження родинних відносин, які у неї відсутні. Відповідач визнає що померла є його рідною матір`ю. Тобто є розбіжності в написанні імені померлої, які виникли через різну транслітерацію імені при перекладі з англійської на російську та українську мови. Батько був проінформований про наявність заповіту на її користь. І саме він як законний представник неповнолітньої особи мав захищати її права та інтереси, а не отримувати свідоцтво про право власності на квартиру на себе та про що він її не повідомив. Згодом таємно від неї він відчужив спірну квартиру ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 06.05.2014р. таки чином квартира вибула з володіння позивачки поза її волею а тому просить витребувати квартири від ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 14.02.2018 року було частково задоволено клопотання ОСОБА_1 та зменшено суму судового збору за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 8810,00 грн., позовну заяву залишено без руху.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій просила розстрочити сплату судового збору до 01.09.2018 року.
Ухвалою судувід 07.05.2018року булорозстрочено позивачцісуму судовогозбору урозмірі 6914 (шістьтисяч дев`ятсотчотирнадцять) гривень 80 копійок, який вона повинна сплатити рівними платежами 4місяці по1728(однійтисячі сімсотдвадцять вісім)гривень 70копійок, починаючи з 01 травня 2018 року до 01 вересня 2018 року.
Ухвалою суду від 28.12.2020 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з призначення підготовчого засідання на 18.08.2018р.. Копію ухвали надіслано сторонам.
Від відповідача ОСОБА_2 18.06.2018 року надійшов відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.(а.с.103-106 т.1), та зазначивши, що відповідач і досі не знає чи був складений відповідний заповіт, на який посилається позивачка та копію якого не додано до позову. Доводи позивачки про те що він буцім то його приховав, заявлені виключно з метою його дискредитувати, виставити таким негідником, який вкрав спадщину у власної доньки. Також звернув увагу що його мати померла в 2012р, а він отримав спадщину в липні 2015р. при цьому з позову вбачається, що позивачка та її мати, яка є адвокатом, знали про існування заповіту, але не вживали жодних дій, спрямованих на вступ у спадщину. Своє право відповідач реалізував як спадкоємець першої черги законно, оскільки навіть заповіт , на який посилається позивачка, не був внесений до Спадкового реєстру.
18.06.2018 року розгляд справи був відкладений на 27.08.2018 року за клопотанням сторони представника позивача ОСОБА_15 , яка також є і матір`ю позивачки.
До суду 27.08.2018 року надійшло клопотання представника позивача про забезпечення доказів по справі шляхом їх витребування.
Ухвалою суду від 27.08.2018 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано копію спадкової справи та відомості з КП «БТІ».
Розгляд справи відкладено на 22.10.2018 року.
У судове засідання призначене на 22.10.2018 року з`явилася представник позивачки адвокат Смирнова К.І., надала суду клопотання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 22.10.2018р. заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_19 про забезпечення позову суд задовольнив. Забезпечив позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 - до розгляду справи по суті.
Крім того представником позивачки було заявлено що ними вживаються заходи щодо отримання дублікату заповіту про що ними подано позов. Також заявила ще кілька клопотань.
Представник відповідача КриськоЛ.П. адв. ОСОБА_20 заявив клопотання про відкладання засідання у зв`яжу з неотриманнями ними копії позову та зобов`язалась надати суду копію договору купівлі-продажі спірної квартири. У зв`язку з викладеним засідання відкладено на 03.12.2018р.
05.11.2018р. до суду надана відповідь з КП «БТІ» (а.с.169 т.1).
03.12.2018р. відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на позов (а.с.174-176 т.1) та заяву про застосування строків позовної давності (а.с.177-178), який було судом прийнято та у зв`язку з клопотанням про зупинення провадження по справі з боку представника позивача та неявкою представника відповідача ОСОБА_2 засідання відкладено на 28.01.2019р.
28.01.2019р. в судове засідання учасники справи не з`явились, від представника Мейлер надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання у її відсутність, від ОСОБА_21 - про розгляд клопотання у його відсутність.
Ухвалою суду від 30.01.2019р. у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення відмовлено, та витребувано відомості з КП «БТІ», Приморської держнотконтори, ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, ГУ ДФС в Одеській області, ГУ ДМС в Одеській області, у зв`язку з чим засідання відкладено на 18.03.2019р.
18.03.2019р. в засідання з`явились учасники справи, проте у зв`язку з неотриманням не всієї інформації за ухвалою суду про витребування засідання відкладено на 15.04.2019р.
15.04.2019р. з`явились представник позивачки, яка надала копію ухвали суду Святошинського районного суду м.Києва, ОСОБА_3 , не явились ОСОБА_22 та його представник у зв`язку з чим відкладено на 13.05.2019р.
17.04.2019р. до суду надійшла копія спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 (а.с.53-214 т.2).
22.04.2019р. надійшла до суду відповідь з ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.216,219 т.2).
Також до суду надійшла відповідь з КП «БТІ» (а.с.223 т.2) про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_10 .
13.05.2019р. в засідання з`явились представник позивача, ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_20 , представник відповідача ОСОБА_23 , який позов не визнав. Ухвалою суду витребовано копію заповіту від 01.09.2009р. від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_24 та закрито підготовче засідання і призначено до судового розгляду по суті на 10.07.2019р.
В судове засідання зявились представник позивачки, ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_25 , не зявились ОСОБА_2 , та його представник.
Представник позивачки ОСОБА_15 , надала пояснення по справі, якими просила позов задовольнити, та зазначила, що позивачка це її донька та ОСОБА_2 , що в грудні 20212р їй було надано витяг, з якого вбачалось що заповіт на позивачку відсутній, і батько їй сказав що не має на неї заповіту від її бабусі, а в 2015р. вона виявила бажання з`ясувати це питання і до 18 років вони ніяких дій не вчиняли. 09.02.2016р. вони отримали відповідь від нотаріуса що все спадкове майно вже успадковано. Також їм відмовили у наданні інформації з США щодо зміни прізвища бабусею. Також позивачка зверталась до суду з вимогою про видачу дублікату заповіту, оскільки в цьому їй було нотаріусом відмовлено. 28.12.2017р. надійшла відповідь від приватного нотаріуса Брандіс з повною інформацією про заповіт бабусі. Вони цю інформацію показали ОСОБА_2 , проте він відмовився дати позивачці гроші за спадщину. Тому вони звернулись з даним позовом до суду. Таким чином право на спадщину має позивачка за заповітом, а ОСОБА_2 має право спадщину на спадщина за законом, оскільки проживав в квартирі. Зазначила що ОСОБА_12 і ОСОБА_4 є однією і той самою особою. Позивачка має бути власником спірної квартири замість батька. Тоді позивачці було 16 років та відповідач ОСОБА_2 , як її батько та законний представник мав захищати права неповнолітньої дитини. Проте нотаріусом не було встановлено наявність заповіту зза помилки, і відповідач не мав права на спадщину. Повідомила ,що позивачка змінила своє прізвище з ОСОБА_26 на ОСОБА_27 . Вважає, що строк позовної давності ними не пропущено. ОСОБА_2 є громадянином США та донька проживала з нею і спілкувалась з батьком коли той приїздив в м.Київ., вона також приїздила до нього в м.Одесу. Пояснила що бабуся у вересні 2009р. була в мюОдесі в квартирі, та дзвонила їм і запитувала правильне її прізвище і повідомила, що має намір оформити на неї заповіт. Про смерть бабусі 01.08.2012р. їм стало відомо в той же день та вважає, що так як донька була неповнолітньою, то вона вважається такою, що прийняла спадщину. С заявою про прийняття спадщини вони звернулись в 2017р., на що було відмовлено. На питання ОСОБА_21 відповіла, що вона не може сказати коли їм стало відомо про оформлення спадщини на квартиру. Позов було подано 29.01.2018р. через засоби пошти судовий збір позивачка сплатила в повному обсязі. На питання відповіла, що після смерті бабусі позивачка приїздила до батька в м.Одесу, і в 2014р. також,але вони жили в квартирі на АДРЕСА_3 . та не змогла відповісти , чи була позивачка після смерті бабусі у батька в спірній квартирі. 23.11.2017р. вона , донька , батько, та дідусь(батько відповідача) разом зустрічались в офісі дідуся та вона передавала пропозиції на мирне врегулювання спору. Так вони в 2013р. отримали відомості про те, що заповіту не має та вони думали, що ОСОБА_2 не зможе вступити у спадщину, хоча у них були нормальні стосунки.
По справі оголошено перерву для виклику позивачки для дачі особистих пояснень на 23.10.2019р.
23.10.2019р. в судове засідання з`явились позивачка, її представник ОСОБА_15 , представник відповідача ОСОБА_23 , відповідач ОСОБА_3 , представник ОСОБА_25 ..
Позивачка ОСОБА_27 надала свої пояснення , зазначивши, що її бабуся ОСОБА_28 , або ОСОБА_29 , або ОСОБА_30 ще з її дитинства обіцяла залишити їй цю квартиру і після її смерті в цій квартирі в м.Одесі проживав її батько і вона там була 2 рази, і він їй казав, що не має заповіту, в останнє в 2004р. і вже в квартиру не потрапила, бо начебто там проводиться ремонт, вони жили в іншому місці, і потім вона якось прогулювалась по вулиці і у вікно по бачила, що в спірній квартирі знаходяться інші люди і потім вона про це спитала у батька, про те відповіді не отримала і вона поїхала додому в м. Київ. батько приїздив до м.Києва, бо там живе дідусь, і позивачка спілкувалась з батьком коли той бував у м. Києві. у вересні 2017р. вона посварилась з батьком. Їй не зрозуміло чому нотаріус не перевірила реєстри заповітів. Пізніше вони отримали заповіт. Саме батько таке вчинив. Просить позов задовольнити.
На питання адв. ОСОБА_20 , відповіла, що про наявність заповіту вона дізналась 01.09.2009р. бо вона йшла до школи та їй подзвонила бабуся і про це повідомила ще й питала правильне її ПІБ, та про повний зміст заповіту вона дізналась в 2017р., коли його було витребовано. З бабусею вона і мама тісно спілкувались за допомогою відео зв`язку по скапу. Батько їй сказав, що заповіту не було і що у неї все буде добре і як вона набуде повноліття то квартира потім перейде до неї. Її бабуся змінила прізвище на ОСОБА_29 в 1996р., коли вдруге одружилась і вона про це знала. В останнє вона бачилась з бабусею в 2011р, та яка її дуже любила. Тепер у неї з батьком неприємні стосунки. Два роки назад вони всі збирались в Києві і дідусь сказав, що у них в сімї все має передаватись тільки після смерті батьків. Але ж потім вона та мама дізнались про те, що батько продав квартиру.
Представник ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що позов не визнають, який ґрунтується лише на припущеннях. Вони згодні з тим, що позивачка на момент смерті спадкоємиці була неповнолітня, проте їй та її мати було відомо про заповіт і в 2015р. після досягненню нею 18 років вони нічого не зробили і вона не подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщин протягом 6 місяців, ому вважає що вона пропустила строк на прийняття спадщини. Відповідач успадкував спірне майно за законом. Про існування заповіту відповідачу було відомо лише зі слів ОСОБА_15 , але сам він не знав про заповіт. Після смерті матері у відповідача з дочкою та ОСОБА_15 були якісь розмови, та вони відмовились від будь-яких претензій та прав на цю квартиру. Та між ними була розмова ще в 2015р. про те, що він отримав спадщину і вони намагались якось домовитись, не знайшли ніякого порозуміння. Підтвердив,що в січні 2017р. позивачка, її мати. Батько в києві всі збирались у дідуся , була розмова про спадщину і вони знали про заповіт та з боку відповідача була пропозиція якось мирно вирішати виниклі питання.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що в серпні 2017р. до нього підійшла ОСОБА_15 та пояснила що подав позов вона таким чином хоче надавити на відповідача та його батька, тобто дідуся позивачки з метою аби ОСОБА_2 або його тато виплатять їм гроші, та потім погрожувала, вчинила скандал, проте ОСОБА_32 знала про заповіт з самої смерті матері та у них була мирна домовленість, та щось потім пішло не так. Вважає, що позивачка пропустила строк. Вони хочуть отримати квартиру в обхід законних процедур та вона могла подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини або її мати, яка адвокатом, та яка була зобов`язана все повідомити дочці, та саме вона є винною в тому що пропустили строк подачі заяви. При отриманні ОСОБА_22 спадщини за законом нотаріус перевіряла всі реєстри на предмет заповіту, звернув увагу на той факт, що позивачці про заповіт було відомо ще в 2009р та де він зберігається. В 2013р. вона вже зверталась с запитом до нотаріуса щодо заповіту. В серпні 2017. позивачці було відомо про продаж квартири. Вважає себе законним власником квартири. Додав, що якби позивачка вчасно звернулась до нотаріуса с заявою про прийняття спадщини, то можливо він би змін уникнути придбання квартири і не потрапити в судову тяганину. В позові вказано що їм було відомо в 2009р про заповіт та де він зберігався. В серпні 2016р. вона дізналась що квартира продана. Вваж аж що цим позов позивачка намагається відібрати в нього квартиру, на яку він тривалі роки працював та накопичував кошти. Просить відмовити у позові та захистити його права.
Представник ОСОБА_20 також підтримав поясненню свого довірителя та просив відмовити у задоволені позову, та який є на його думку безпідставним чому позивачка чекала 5 років і не здійснювала ніяких дій щоб унеможливити продаж квартири. Зі сів ОСОБА_30 йому відомо про те, що у них з ОСОБА_33 була домовленість про те, що він успадкує спадщину, бо у них не було документів, і що він не залишить дочку без грошей, але чомусь не вийшло. Позов подали в останній день строку. Також вказав що обов`язки батьків неповнолітньої є рівними і саме обидва батьки повинні забезпечувати захист прав дитини.
Суд оголосив перерву до 12.12.2019р.
В судове засідання з`явились представник позивачки, ОСОБА_3 , та у зв`язку з клопотання представника адв. Борисенко судове засідання відкладено на 04.03.2020р.
В судове засідання 04.03.2020р. з`явились представник позивачки, відповідач ОСОБА_2 , його представник ОСОБА_34 , ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_25 ,
В судовому засідання відповідач ОСОБА_2 надав пояснення, за якими позов не визнав, і що він прийняв спадщину пілся смерті свої мами за законом, як спадкоємець першої черги, , та він там проживав. Потім цю квартиру він продав ОСОБА_3 позивачка є його донькою, та про заповіт йому нічого не було відомо до тих пір, поки копія заповіту не було надіслано 1 рік назад його адвокату, але на той час він вже продав квартиру. Його маму звали ОСОБА_35 та вона була одружена за його батьком Мйелер, з яким шлюб було розірвано та у неї був другий шлюб в США, і вона там в останній проживала та померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та на той час він жив в спірній квартирі. Також підтвердив, що він звертався до суду з заявою про встановлення факту, но вже пройшло майже 7 років і він вже не пам`ятає. За проханням ОСОБА_36 він шукав в квартирі заповіт, проте він нічого не знайшов. Вражає що він законно набув спадщину. Після смерті матері він в квартирі проживав десь біля року і до нього приїздила донька. До подачі суду дочка та її мати звернулись до нього та його батька, та хотіли грошову компенсацію, в іншому випадку вони подадуть до суду.
При цьому представник позивачки підтвердила вказані пояснення, що після отримання ними інформації про заповіт вона в січні 2017р. дійсно зверталась до відповідача і пропонували вирішити це питання мирно, потім подали до суду позов. Також не підтвердила щодо домовленості з відповідачем.
На питання ОСОБА_37 , відповідач пояснив, що 16.10.2012р. він отримав свідоцтво на спадщину. Так, була у нього розмова з донькою по телефону щодо цієї квартири до його вступу у спадщину, де він відповів що він дійсно вступає у спадщину, та дочка повідомила що у неї є також підстави для вступу у спадщину, та відповів що це її право і не заперечує, проте пройшов час і вона про це не заявила до нотаріуса . З мамою позивачки у нього була розмова по квартирі в офісі свого батька. До вступу у спадщину у них була домовленість про утримання дочки. Стверджував, що йому не було відомо про наявність заповіту і про йому мати не говорила та яка хворіла, лікувалась в штаті Каліфорнії.
Представник позивачки пояснила, що дійсно їй про смерть бабусі повідомив ОСОБА_2 а питання про отримання спадщини було доручено батьку доньки, і вона від нього дізналась що заповіту не має, про зміну прізвища бабусі їй не було відомо. Так 03.12.2012р. у них був витяг з реєстру, що такого заповіту не має. В 2015р вони зрозуміли що квартира ним продана. В 2013р. вона через реєстр судових рішень дізналась про те, що ОСОБА_2 подав до суду позов. Також підтвердила , що в 2011р. бабуся присилала позивачці посилку де вказано було прізвище як ОСОБА_12 , але офіційних даних про прізвище у неї не було. По справі оголошено перерву до 19.05.2020р.
19.05.2020р. до суду надійшли клопотання від представника ОСОБА_15 та ОСОБА_23 про відкладання судового засідання. У зв`язку з чим судове засідання відкладено на 16.07.2020р.
16.07.2020р. в судове засідання з`явились позивачка, її представник, ОСОБА_3 ,, від представника ОСОБА_31 надійшло клопотання про відкладання засідання у зв`язку з неможливість приїхати з м.Києва до м.Одеси потягом, та не з`явився адв. ОСОБА_25 , у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 11.10.2020р.
11.10.2020р. в судове засідання з`явились представник позивачки, представники ОСОБА_25 , який заявив вимогу про стягнення судових витрат з позивачки і поновлення строку на їх подання оскільки весь цей час відповідач сподівався що позивачка з батьком врегулюють це питання мирним шляхом. Про що нею і заявлялось під час розгляду спору, не з`явились відповідачі, надійшло клопотання про відкладання засідання у зв`язку з захворюванням адв. Борисенко. Суд задовольнив клопотання та прийняв заяву про стягнення судових витрат та оголошено перерву до 26.01.2021р.
26.01.2021р. в судове засідання з`явились представники позивачки, ОСОБА_25 , відповідач ОСОБА_2 , його представник адв. ОСОБА_23 , та судом було розглянуті клопотання представник позивачки про витребування доказів, які залишено без розгляду згідно ч.2 ст.222 ЦПК України. Представник ОСОБА_25 додав, що з позову вбачається що в 2009р. був заповіт на позивачку, потім померла бабуся, потім власником квартири став ОСОБА_2 , яка згодом ним продана . таким чином позивачка ніколи не була власником спірної квартири, а тому не може навіть витребовувати квартиру , вона не вчинила жодних дій для прийняття спадщини. По справі оголошено перерву до 10.03.2021р.
10.03.2021р. в судове засідання з`явились представники позивачки, яка просила позов задовольнити, представник ОСОБА_25 , представник адв. ОСОБА_23 , який надав підтверджуючи документи своєї хвороби, та які наполягали також і на застосування строків позовної давності, та просили відмовити у позові.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали справи №522/18781/13, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 (колишня ОСОБА_19 ) , ІНФОРМАЦІЯ_6 є донькою ОСОБА_38 та ОСОБА_15 , та яка змінила ІНФОРМАЦІЯ_7 своє ім`я на ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження видане 22.08.2014р. повторно (а.с.15) та свідоцтво про зміну імені серія НОМЕР_2 (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла її бабуся по лінії батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 73 роки, про що свідчить копія перекладу свідоцтва про смерть що видано в штату Каліфорнія США Департамент охорони здоров`я округу Лос-Анджелес 24.08.2012р. (а.с.20- 23 т.1), та з кого вбачається що вона була заміжня, проживала в ОСОБА_39 , чоловік ОСОБА_40 , має сестру ОСОБА_41 , померла в лікарні, дата поховання 03.08.2012р.
Згідно реєстраційного посвідчення виданого КП «ОМБТІ» 31.01.1996р. Мейлер Алис (на рос. Мові) належала на праві власності квартира за адресою АДРЕСА_2 (ак.с.32). що також підтверджується і відповіді КП «БТІ» від 05.11.2018р. (а.с.169).
Також з посвідки на постійне проживання видану 16.04.2010р. ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області (а.с.29) вбачається що вона видна на ОСОБА_5 (а.с.65 т.3).
З відповіді ГУ МВС України в м.Києві від 18.08.2014р. ОСОБА_19 вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено що 15.08.2014р. з приводу заволодіння спірної квартири невстановленими особами, що належить ОСОБА_5 , яка відсутня в Україні впродовж 3 років, та склала заповіт на квартиру на користь неї, та ОСОБА_19 залучена в якості потерпілої особи в даному кримінальному провадженні. (а.с.100 т.3).
З відповіді ГУ ДМС України в Одеській області від 25.06.2020р. вбачається, що вперше ОСОБА_42 була документована посвідкою на проживання в СРСР 07.09.1995р. строком до 07.09.1997р.; 04.08.1997р. іноземка звернулась с заявою про продовження посвідки, яку було продовжено до 01.02.1998р. ; 04.02.1998р. знову звернулась та була документовано посвідкою на проживання в СРСР вид 09.02.1998р. яку було продовжено до 30.12.2003р.; 15.04.2010р. знову звернулась с заявою про оформлення посвідки на постійне місце проживання та була документована посвідкою від 16.04.2010р. (а.с.91 т.3).
З позову вбачається, що позивачці було відомо про складання на неї бабусею заповіту 01 вересня 2009р.
Згідно наданої позивачкою копію митної декларації відправитель Alice Meyler на отримання посилки позивачкою .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 16.10.2013р. державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В. вбачається, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 , 1938р.н. яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син , гр. США, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований АДРЕСА_2 , що воно складається з: квартири АДРЕСА_1 , заг. пл.. 66,2 кв.м., та житл. пл..33,9 кв.м. (а.с.3, 223 т.2).
Зі спадкової справи №258/2013р вбачається, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса про фактичне прийняття спадщини с заявою 18.09.2013р. та додав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , апостіль, та згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 18.09.2013р. вбачається що ОСОБА_43 , ОСОБА_44 інформації щодо заповіту відсутня (а.с.59), додано копію актового запису про народження ОСОБА_45 ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасову посвідку на постійне проживання на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстр. повідомлення з КП «ОМБТ», акт прийому-передачі. звіт про оцінку квартири та інші документи щодо іншого спадкового майна, інформаційні довідки з реєстру речових прав.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 звертався з позовом в Приморський районний суд м.Одеси до Одеської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності та ухвалою суду від 28.01.2014р. позов залишено без розгляду (справа №522/18781/13).
18.01.2016р. ОСОБА_19 звернулась до Другої Одеської державної нотаріальної контори с заявою про те що вона як неповнолітня особа прийняла спадщину на момент смерті бабусі ОСОБА_5 та видача свідоцтва про право на спадщину строком не обмежена. При цьому в заяві вказується що 01.09.2009р. бабуся ОСОБА_5 склала на неї заповіт на квартиру АДРЕСА_1 ,(а.с.33).
09.02.2016р. ОСОБА_19 зав. Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В. надана відповідь що спадкова справа №258/2013 закінчена та свідоцтво про право на спадщину на все майно,що належало ОСОБА_4 вже видано та вона має право на звернення до суду. (а.с.39). згідно рішення Приморського районного суду м.одсепи від 11.10.2017р. за позовом ОСОБА_1 до нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Маслової М.В. про зобов`язання вчинити дії позов задоволено та зобов`язано нотаріуса звернутися із запитом про видачу дублікату заповіту, що складений 01.09.2009р. ОСОБА_5 щодо ОСОБА_19 до приватного нотаріуса Брандіс А.Б., який посвідчив заповіт , з видачею дублікату заповіту ОСОБА_1 . (а.с.40).
Таким чином на момент звернення до нотаріуса і суду з таким позовом позивачка чітко знала про заповіт на про його зміст.
10.06.2017р. нотаріус Маслова М.В. повідомила представника ОСОБА_46 ОСОБА_15 що нею надіслано 20.03.2017р. запити до приватного нотаріусу Брандіс А.В.(а.с.179).
16.03.2017р. ОСОБА_1 звернулась з нотаріально посвідченою заявою до Другої Одеської державної нотаріальної контори про прийняття нею спадщини за заповітом та про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.(а.с.41).
29.03.2017р. приватний нотаріус Брандіс А.В. відмовила нотаріусу ОСОБА_47 в наданні відомостей в т.ч. копії заповіту.
20.04.2017р. звернулась з запитом до приватного нотаріусу Брандіс А.В. про надіслання копії заповіту від 01.09.2009р., на яку 25.04.2017р. надано відповідь .
08.12.2017р. нотаріус Другої Одеської державної нотаріальної контори Маслова М.В. звернулась до приватного нотаріуса Брандіс А.В. про надіслання копії заповіту (а.с188). листом від 21.12.2017р. приватний нотаріус Брандіс А.В. повідомила про можливість надати повну інформацію про заповіт вчиненого 01.09.2009р від імені ОСОБА_5 , гр.. США на ім`я ОСОБА_19 на спірну квартиру.
До суду на ухвалу суду надано копію заповіту, який був посвідчений приватним нотаріусом Брандіс А.Б. 01.09.2009р. за реєстр. №3093 від імені ОСОБА_5 , гр.. ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_4 яка тоді проживала АДРЕСА_2 . (а.с.7 т.3) та надано відповідний витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі (а.с.8).
28.12.2017р. позивачка зверталась до департаменту консульської служби МЗС України про витребування США документів щодо підтвердження смерті бабусі( а.с.42). та до Посольства США в Україні.
З відповіді ГУ ДФС в Одеській області від 19.02.2019р. вбачається що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мала РНОКПП НОМЕР_1 .(т.2 а.с.11).
Судом встановлено, 06 травня 2014р. ОСОБА_2 , від імені якого діяла за дорученням ОСОБА_49 , продав ОСОБА_3 за 883758 грн. спірну квартиру (а.с.23-25 т.2) що нотаріально посвідчено та право власності ОСОБА_21 зареєстровано відповідно до чинного законодавства. Згідно технічного паспорту вказана квартира складається з 2-х житлових кімнат.
Також судом встановлено, що під час розгляду справи позивачка у серпні 2018р. звернулась до Святошинського районного суду м.Києва с заявою про встановлення факту родинних відносин, факту належності правовстановлюючого документу, фактів, що мають юридичне значення (справа 759/13083/18), зацікавлена особа ОСОБА_2 , та ухвалою суду від 26.03.2019р. заява залишена без розгляду оскільки на думку суду виник спір про право.(а.с.45-46 т.2). зазначена ухвала суду залишена без змін постановою Київського апеляційного суду (а.с.36-39 т.3).
Таким чином ще в серпні 2014р. позивачка стверджувала про наявність заповіту на її ім`я від померлої бабусі, що підтверджується відповіді ГУ МВС України в м.Києві Оболонського районного управління (а.с.100 т.3). Про заповіт позивачка знала з 01.09.2009р.
Також прізвище померлої ОСОБА_10 було відомо позивачки ще за життя спадкодавця, оскільки воно вказано в митній декларації при отриманні позивачкою посилки від бабусі.
Судом також встановлено, що у передбачений законом строк позивачка та її законний представник мати- ОСОБА_15 , яка також є її представником по справі, не звернулась з відповідною заявою до нотаріуса. також з пояснень позивачки та її представника вбачається, що їм було відомо про те, що бабуся у шлюбі з ОСОБА_40 .
При цьому суд враховує що на момент відкриття спадщини позивачка була неповнолітня, проте з такою заявою не була позбавлена звернутись її матері, яка також знала про заповіт та мала можливість звернутися с заявою про отримання дублікату. При цьому судом встановлено, що після смерті бабусі між батьками, донькою велись перемовини щодо отримання спадщини.
З позовом позивачка звернулась в останній день після 18 річчя, тобто коли їй виповнилось 21 рік. Позивачка пов`язує строк з моменту набуття нею 18 річчя.
Проте суд з цим не погоджується, оскільки :
За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті1269, частини першої статті1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має податинотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву проприйняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно достатті 1272 ЦК Україниякщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково окрім зазначеного перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Статтею 1247 ЦК України встановлено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 ЦПК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Зі змістуч. 3 ст. 1269 ЦК Українивбачається, що особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Таким чином позивачка , знаючи достеменно про наявність на неї заповіту, знаючи про дату смерті бабусі одразу , у встановлений законом строк не звернулась з відповідною заявою, також не зверталась з позовною вимогою про надання їй додаткового строку на прийняття спадщини. Твердження щодо того, що вона не бачила заповіт при цьому не має суттєвого значення, оскільки зазначене могло бути встановлено нотаріусом у випадку подання нею заяви про вступ у спадщину на підставі заповіту .
За ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини перша та третястатті 13 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку що позивачка пропустила встановлений строк звернення до нотаріуса про прийняття спадщини, а також трирічний строк звернення до суду.
У зв`язку вищевикладеним суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).
У зв`язку з цим підлягають задоволенню вимога про стягнення з позивачки на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 71000 грн., так як суду надані договір про правову детальний опис робіт, проте враховуючи заяву про зменшення витрат, зменшую суму на 4000 грн. і не вбачаючи необхідності обов`язково вести пере6мовини з іншим відповідачем ОСОБА_2 переговори.
При цьому посилання представника позивачки на те, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені жодними доказами, а по суті є загальними фразами.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістомстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір- обґрунтованим (п.268).
Також суд враховує, що Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідне положення міститься упостанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. 70, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 10, 11, 15-16, 215, 256-258, 261, 267, 319, 321, 328, 387, 388, 1216, 1218, 1220, 1223, 1233, 1241, 1258, 1268-1270, 1272, 1292, 1296-1298, 1301 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 30, 44, 49, 78, 76-81, 89, 137, 141, 142, 210, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 496 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати за надану правову допомогу у розмірі 71 000 грн. (сімдесят одна тисяча гривень) .
В іншій частині заяви ОСОБА_3 про стягнення судових витрат відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення суду складений 23.03.2021р .
Суддя Домусчі Л.В.
