ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року Справа № 280/4597/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі відповідач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення від 03.02.2020 №0001370515, №0001390515, №0001400515, №0001743306, №0001380515, №0001753306.

Ухвалою суду від 15.07.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.08.2020.

12.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 03.09.2020.

03.09.2020 підготовче засідання відкладено на 30.09.2020.

30.09.2020 підготовче засідання відкладено на 27.10.2020.

27.10.2020 підготовче засідання відкладено на 24.11.2020.

24.11.2020 підготовче засідання відкладено на 13.01.2021.

13.01.2021 підготовче засідання відкладено на 09.02.2021.

09.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.02.2020.

24.02.2021 судове засідання відкладено на 23.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акту податкової перевірки є нікчемними, оскільки перевірка позивача проводилась 4-ма інспекторами контролюючого органу, проте, додатки до Акту перевірки, які є його невід`ємною частиною не містять підписів усіх інспекторів, які проводили перевірку. В свою чергу, на думку позивача, відсутність підписів всіх інспекторів, свідчить про недійсність Акту податкової перевірки. Також, представник позивача вказав і на те, що спірні ППР прийняті не уповноваженою на те посадовою особою контролюючого органу, що свідчить про порушення процедури прийняття рішень суб`єкта владних повноважень, а відповідно є підставою для скасування таких рішень.

Представник позивача вказував на те, що висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання за період з 01.04.2017 до 30.06.2019 на суму 14678 грн., в результаті списання у 2018 році посівів озимих культур є необґрунтованим. Позивач вказує на те, що посіви ним вирощувалися з метою отримання доходу, а їх загибель сталася через обставини, які не залежать від позивача, у зв`язку із чим немає підстав для нарахування податкових зобов`язань за п.198.5 ст.198 ПК України, як і не має підстав для реєстрації податкових накладних.

Крім того, позивач посилався на порушення контролюючим органом порядку нарахування земельного податку, оскільки в розрахунку наданому контролюючим органом не зазначено площу щодо якої обраховувався земельний податок. Також, позивач вважає, що контролюючим органом застосовано нормативно-грошову оцінку, які не підлягає застосуванню. Позивач зазначає, що за інформацією про нормативну грошову оцінку земель за даними офіційного веб-сайту Держгеокадастру нормативна грошова оцінка ріллі по Запорізькій області складала 25254,64 грн., що на думку позивача свідчить про те, що контролюючим органом не правильно обраховано суму земельного податку.

З урахуванням викладеного у позовній заяві та наданих поясненнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що контролюючим органом в порядку визначеному чинним законодавством України проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт перевірки. Відповідач зазначає, що в додатку 4 до даного акту перевірки зазначено перелік документів, які використано при проведенні та вказано ПІБ перевіряючих, аналогічно і додатки підписано тими посадовими особами, які перевіряли вказані питання. Також, відповідач посилався на те, що податкові повідомлення рішення прийняті уповноваженою особою в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України, протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та надіслані підприємству засобами поштового зв`язку.

Відповідач зазначає, що під час перевірки до Акту списання надана бухгалтерська довідка про витрати вирощування загиблої культури в 2018 році, згідно з якої загальна сума витрат складає 73389,67 грн., ПДВ 14677,93 грн. Відповідач вважає, що незалежно від того, чи отримана компенсація за знищений (загиблий) врожай, суб`єкт спеціального режиму оподаткування повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. Відповідач вважає, що позивачем на порушення пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України не відновлено суму ПДВ зі списання витрат на виробництво с/г продукції, чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 14678 грн.

Також, відповідач вважає, що ним правильно обраховано позивачу суму земельного податку, яка визначена у спірному податковому повідомленні рішенні, оскільки підставою для нарахування земельного податку, відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України є дані державного земельного кадастру. Відповідач зазначає, що підприємством до перевірки не надано, в розрахунках за перевіряємий період не зазначено, кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються підприємством, у зв`язку з чим при визначенні суми земельного податку за 2018 рік використано нормативну грошову оцінку, відповідно наявної довідки Управління Держземагентства у Мелітопольському районі Запорізькій області від 29.01.2014 №62/235-12, в якій вказана нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки станом на 2014 рік з урахуванням коефіцієнтів індексації (під рілля 24477,25 грн., під багаторічними насадженнями 14928,00 грн.).

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач просить скасувати зокрема ППР №0001380515 відповідно якого донараховано податок на прибуток в частині не внесення до бюджету авансових внесків з податку на прибуток за 4 квартал 2017 та №0001390515, відповідно до якого донараховано податок на додану вартість в частині завищення податкового кредиту на 350000 грн. (не відновлення ПДВ при повернені агрегату сушарки); №0001743306 по податку на доходи фізичних осіб та №0001753306, однак належних пояснень щодо протиправності таких рішень не наводить. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 09.09.2019 по 21.11.2019 співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено планову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.04.2017 по 30.06.2019 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.04.2017 по 30.06.2019 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено Акт перевірки від 28.11.2019 №118/08-01-05-15/00724838.

В Акті перевірки від 28.11.2019 №118/08-01-05-15/00724838 контролюючим органом встановлено порушення платником податків:

- п.198.1 ст.192, п.198.1, 198.2 ст.198, пп.«г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 364678 грн., у т.ч.: жовтень 2017 в сумі 356732 грн.; липень 2018 в сумі 7946 грн.;

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 14678 грн., в т.ч. в жовтні 2017 в сумі 6732 грн., травень 2018 в сумі 6544 грн., червень 2018 року в сумі 1402 грн.;

- п.270.1 ст.270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.274.1 ст.274, п.276.5 ст.276, п.288.4, пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з сплати за землю всього на суму 423637,87 грн.;

- вимог пп.57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 ПК України платник не вніс до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за 4 квартал 2017 року в сумі 53792 грн.;

- пункту 54.2 ст.54, пп.168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, позивачем у перевіряючому періоді проводив виплату доходів (заробітна плата), але не своєчасно перераховував податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 224063,55 грн.

- підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 54.2 статті 54, підпункту 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, позивачем у перевіряємому періоді проведено виплату доходів без сплати збору або не в повному обсязі чи не своєчасно перерахував військовий збір в розмірі 25775,20 грн.;

- абзацу 2 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у перевіряємому періоді проводилась виплата заробітної плати та не в повному обсязі або не своєчасно сплачував під час виплати єдиний внесок у розмірі 26923,85 грн. (по даті виникнення податкового зобов`язання, тобто виплати доходу), в тому числі по періодах: грудень 2018 24887,71 грн., травень 2019 2036,14 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 28.11.2019 №118/08-01-05-15/00724838, контролюючим органом прийнято:

податкове повідомлення рішення №0001400515 від 03.02.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 7339,00 грн.;

податкове повідомлення рішення №0001390515 від 03.02.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 547017,00 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 364678,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 182339,00 грн.;

податкове повідомлення рішення №0001370515 від 03.02.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 525547,34 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 423637,87 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 105909,47 грн.;

податкове повідомлення рішення №0001743306 від 03.02.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 33893,56 грн.;

податкове повідомлення рішення №0001380515 від 03.02.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 80686,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 53791,00 грн. та 26895,50 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення рішення №0001753306 від 03.02.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції з військового збору в розмірі 4194,97 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 03.02.2020 №0001400515, суд зазначає наступне.

Так, з зазначеного податкового повідомлення рішення встановлено, що підставою для його прийняття стало те, що під час перевірки встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 14678,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем до Акту списання посівів надана бухгалтерська довідка про витрати на вирощування загиблої культури в 2018 році, згідно якої загальна сума витрат складає 73389,67 грн., ПДВ 14677,93 грн.

Згідно розрахунку собівартості по загиблим посівам сума податкового кредиту, у складі придбаних товарів/послуг які використані для вирощування посівів озимого ріпаку становила 14677,93 грн., в т.ч. в жовтень 2017 в сумі 6732,27 грн., травень 2018 в сумі 6544,30 грн., червень 2018 в сумі 1401,36 грн.

Відповідач вважає, що позивач в силу положень пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України не відновив суму ПДВ зі списання витрат на виробництво с/г продукції, чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 14678 грн.

Суд зазначає, що відповідно до пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що контролюючий орган фактично вважає такими, що вчиненні в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, витрати позивача на придбання засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, запасних частинам, послуги організацій, насіння сої, які були використанні при посіві озимого ріпаку.

При цьому, судом встановлено, що контролюючий орган фактично не заперечує щодо факту загибелі врожаю озимого ріпаку, проте, вважає, що таких умов витрати на продукцію, яка фактично не отримана є витратами, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ДП «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України здійснює основний вид господарської діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Суд зауважує, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 ПК України).

Згідно з вимогами пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник, юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у т.ч. власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суму витрат по придбаним засобам захисту рослин, паливно-мастильним матеріалам, запасним частинам, послуги організацій, насіння сої, які придбані та були використані при посіві озимого ріпаку, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами.

У подальшому посіви ріпаку загинули внаслідок несприятливих погодних умов, що не заперечується учасниками справи.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до вимог п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Також, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд зауважує, що витрати понесені позивачем на вирощування посівів, які в подальшому загинули, вчинені в межах господарської діяльності. Позивач, понісши витрати на вирощування посівів не знав і не міг знати та передбачити, що останні загинуть. До того ж, такі посіви вирощувались не для власних потреб позивача, а в межах господарської діяльності товариства, що не заперечується контролюючим органом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача був відсутній обов`язок проводити коригування показників податкових зобов`язань з ПДВ, а відповідно висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 14678 грн. є необґрунтованим, а відповідно податкове повідомлення рішення з зазначеного питання підлягає скасуванню.

Стосовно нарахування позивачу грошового зобов`язання з земельного податку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання з земельного податку стало те, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем зобов`язання за період січень-грудень 2018 року на суму 423637,87 грн.

Так, в Акті перевірки (а.с.30) контролюючим органом встановлено, що за 2018 рік позивач використовував земельні ділянки: рілля 4090, нормативно грошова оцінка площі земельної ділянки 34366,03 грн., річна сума земельного податку 421671,20 грн.; багаторічні насадження 28, нормативно грошова оцінка площі земельної ділянки 20958,10 грн., річна сума земельного податку 1760,48 грн.; землі водного фонду 2, нормативно грошова оцінка площі земельної ділянки 34366,03 грн., річна сума земельного податку 206,19 грн.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на те, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення по Запорізькій області становила 25254,64 грн., а відповідно розмір земельного податку на думку позивача повинен становити 312147,35 грн. (4120га х 25254,64 грн. х 0,3%), а тому сума земельного податку визначена контролюючим органом, на думку позивача, повинна бути меншою на 111490,55 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.271.1 ст.271 ПК України, базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до отриманої інформації від територіальних органів місцевого самоврядування та органі Держгеокадастру, нормативно грошова оцінка спірних земельних ділянок проведена не була, а відповідно базою оподаткування є площа земельних ділянок.

Згідно п.277.1 ст.277 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Судом встановлено та не спростовано учасниками справи, що рішенням органу місцевого самоврядування ставка податку для використовуваних позивачем сільськогосподарських угідь установлена на рівні 0,3 відсотки нормативно грошової оцінки.

При цьому, відповідно до відповіді на запит суду, яку отримано від Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м.Мелітополі від 29.01.2021 №103/119-21, станом на 2018 рік нормативно-грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів не була проведена. Зазначено, що інформація щодо нормативної грошової оцінки площі ріллі по Запорізькій області наведена у Додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (пункт 4 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262, визначена станом на 01 січня 2018 року та становить 24984,00 грн.

Разом з тим, контролюючим органом під час визначення грошового зобов`язання для категорії земель рілля, застосовано нормативну грошову оцінку в розмірі 34366,03 грн., що перевищує встановлену нормативну грошову оцінку встановлену на 1 січня 2018 року.

При цьому, в обґрунтування власної позиції відповідач посилається на лист Міністерства фінансів України від 19.01.2017 №31-11150-09-10/1342 «Щодо індексації у 2017 році нормативної грошової оцінки землі для платників єдиного податку 4 групи».

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача на зазначений лист Міністерства фінансів України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно пункту 289.3 статті 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Отже, відповідно до наведених норм права, розмір індексації нормативної грошової оцінки земель уповноважений визначати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а не Міністерство фінансів України.

Також, суд звертає увагу на те, що у зазначеному листі Міністерстві фінансів України мова іде про визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі з метою оподаткування єдиним податком для платників 4 групи, а не для визначення розміру плати за землю.

Відповідно до наданої контролюючим органом таблиці розрахунку зобов`язання встановлено, що контролюючим органом фактично двічі проведено індексацію нормативно грошової оцінки земель, що перебувають у користуванні позивача, що не відповідає вимогам закону.

Також, контролюючим органом до суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували правильність проведення розрахунку земельного податку по категоріям земель багаторічні насадження, водний фонд.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення від 03.02.2020 №0001370515, яким позивачу визначено зобов`язання з земельного податку, прийнято контролюючим органом необґрунтовано, а сума визначеного зобов`язання не підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.

Стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення рішення №0001380515 від 03.02.2020, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає таке.

Так, встановлено, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення -рішення став висновок контролюючого органу про те, що згідно наданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства №9299538016 від 01.03.2018 ДП «ДГ «Віжродження» ДДСДС НААН» задекларовано авансовий внесок при виплаті дивідендів, нарахований за результатами останнього (звітного) податкової періоду в сумі 36342,00 грн., а згідно розрахунку авансові внески повинні складати 90133 грн. (500741х18%), де 500741 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, 18% ставка подку, тобто заниження складає 53791 грн. (90133-36342).

Тобто, на думку контролюючого органу, в порушення п.57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 ПК України, платник не вніс до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за 4 квартал 2017 року в сумі 53792,00 грн.

Відповідно до пп.57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 ПК України, крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті.

Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі Порядок №138).

Пунктом 1 Порядку №138 передбачено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

Відповідно до пункту 2 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно пункту 3 Порядку №138, Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Суд зазначає, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення був висновок контролюючого органу про те, що позивачем недоплачено до бюджету частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 53792,00 грн., у зв`язку з чим контролюючий орган донарахував відповідну суму зобов`язання.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що застосування до позивача положень пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 ПК України не відповідає змісту вищевказаних норм.

Комплексне тлумачення вказаних норм, а також положень підпунктів 14.1.1-1, 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, статті 36 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), дає підстави для висновку, що відповідач має право визначати (у цьому випадку збільшувати) суми грошових зобов`язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

Ураховуючи нормативні визначення понять грошове зобов`язання, податкове зобов`язання (в редакції ПК України на час спірних відносин), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі №826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі №640/18375/18.

Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.

Суд зазначає, що серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами статті 19-1 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) також відсутня функція, яка б визначала обов`язок відповідача здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Лише Законом України №466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» стаття 19-1 доповнена підпунктом 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

Крім того розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 ПК України в редакції Закону №466-IX).

А пунктом 1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України (в редакції Закону №466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.

Відтак законодавець лише у 2020 році усунув неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.

Ураховуючи викладене, відповідач на час виникнення спірних правовідносин не мав повноважень збільшувати суму грошового зобов`язання з платежу частина чистого прибутку та, відповідно, приймати спірне податкове повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 по справі №640/19757/19, яка враховується під час ухвалення рішення в даній справі.

Стосовно податкових повідомлень рішень від 03.02.2020 №0001390515, №0001743306 та №0001753306, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, оскільки ані в позовній заяві, ані в додатково доданих поясненнях не надано належних обґрунтувань та доказів в частині того, що контролюючим органом порушено вимоги чинного законодавства при прийнятті рішення.

Доводи позивача про те, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки та спірні рішення прийняті не повноважною особою, суд відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства України.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул.Горького, буд.34, код ЄДРПОУ 00724838) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.02.2020 №0001370515, №0001380515 та №0001400515.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України судовий збір в розмірі 9263,59 грн. (дев`ять тисяч двісті шістдесят три гривні 59 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова