ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2021 року
Київ
справа №П/811/3371/15
адміністративне провадження №К/9901/25517/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Агропромислового виробничого приватного підприємства «Украгротехнологія» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Дегтярьової С.В. від 15 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Коршуна А.О., Туркіної Л.П. від 29 березня 2016 року у справі за позовом Агропромислового виробничого приватного підприємства «Украгротехнологія» до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Агропромислове виробниче приватне підприємство «Украгротехнологія» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2015 року №0000642200, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 365400 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що операції між Підприємством та компанією-нерезидентом «Нібулон С.А.» (Швейцарська Конфедерація) не можуть вважатися контрольованими, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про необхідність подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2014 рік та, як наслідок, застосування штрафу за несвоєчасне подання такого звіту.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку про наявність підстав для подання Підприємством звіту про контрольовані операції за 2014 рік, оскільки на час укладення зовнішньоекономічних контрактів між позивачем та компанією-нерезидентом «Нібулон С.А.» (Швейцарська Конфедерація), а також здійснення поставок за ними при дотриманні вартісного критерію Швейцарська Конфедерація була включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм статті 39 ПК України, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, послався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування до нього штрафних санкцій, адже позивач у 2014 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку та не сплачував податку на прибуток підприємств, з 2015 року є платником єдиного податку четвертої групи та, відповідно, звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на прибуток підприємств, тому господарські операції, здійснені у 2014 році з нерезидентом, не мають ознак контрольованих, перелік яких наведено у підпункті 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України. Вважає, що такі обставини свідчать про відсутність у позивача обов`язку по звітуванню перед контролюючим органом про ці операції в порядку підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України та виключає негативні наслідки для нього у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питання подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 21 серпня 2015 року №292/2200/13763834, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, а саме несвоєчасне подання до контролюючого органу звіту про контрольовані операції за 2014 рік за експортними операціями з нерезидентом «Нібулон С.А.» (Ньовшатель, Швейцарія) на загальну суму 64729663,41 грн.
За висновком відповідача, оскільки Підприємство у звітному податковому періоді здійснювало експортні операції по поставці кукурудзи із компанією-нерезидентом «Нібулон С.А.» (Швейцарська Конфедерація), яка включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, останнє було зобов`язано подати до 01 травня 2015 року звіт про контрольовані операції за 2014 рік, однак подало такий 11 серпня 2015 року, тобто несвоєчасно.
На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, незгода з яким й стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд вказує на наступне.
Так, 01 вересня 2013 року набув чинності Закон України №408-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення». Метою впровадження механізмів контролю за трансфертним ціноутворенням, зокрема, була можливість оподаткування коштів, що виводились в офшорні юрисдикції або в юрисдикції з низьким податковим навантаженням.
За змістом підпункту 14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України трансфертне ціноутворення - це система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими.
Принципи трансфертного ціноутворення закріплено у пункті 39.1 статті 39 ПК України, у відповідності до підпункту 39.1.2 якого (у редакції, чинній у 2014 році) визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
Положеннями підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України передбачено засади визначення операцій контрольованими.
Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами; господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - резидентами, які: задекларували від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.
Підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України було установлено, що для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.
Платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України).
Пунктом другим розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №72-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням», який набрав чинності з 01 січня 2015 року (далі - Закон №72-VIII), встановлено, що звіт про контрольовані операції за 2014 рік подається до 01 травня 2015 року і формується з урахуванням норм статті 39 ПК України, у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.
На думку Верховного Суду, кращому розумінню нормативного регулювання трансфертного ціноутворення, чинного на час виникнення спірних відносин, сприяє аналіз регулювання таких відносин, запроваджений з 01 січня 2015 року. Так, Законом №72-VIII з метою вдосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням та приведення його у відповідність до Настанов Організації економічного співробітництва та розвитку щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб статтю 39 ПК України викладено в новій редакції.
Зокрема у підпунктах 39.2.1.1, 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (у редакції, чинній з 01 січня 2015 року) встановлено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є: а) господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами; б) господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів. Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Водночас за змістом підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №72-VIII) господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на оподатковуваний дохід платника податків, зокрема, операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо.
Отже, враховуючи мету та принципи трансфертного ціноутворення, можна дійти висновку, що у розумінні положень статті 39 ПК України у редакції, чинній як з 01 січня 2015 року, так і у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, визнання господарських операцій контрольованими здійснюється, зокрема для цілей нарахування податку на прибуток підприємств у разі, якщо вони впливають (можуть впливати) на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків.
Водночас згідно пункту 307.1 статті 307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у 2014 році) платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками податку на прибуток підприємств.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що господарські операції сільськогосподарського товаровиробника, який є платником фіксованого сільськогосподарського податку, із реалізації сільськогосподарської продукції на експорт не впливають на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, так як такий суб`єкт звільнений від обов`язку нарахування та сплати цього податку, й, як наслідок, не визнаються контрольованими для цілей оподаткування податком на прибуток згідно зі статтею 39 ПК України. Відповідно, у такого платника відсутній обов`язок подавати звіт про контрольовані операції за звітний період, в якому останній був платником фіксованого сільськогосподарського податку.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивач у 2014 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку та не сплачував податку на прибуток підприємств, з 2015 року є платником єдиного податку четвертої групи та, відповідно, звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на прибуток підприємств.
До того ж відповідач у ході проведення перевірки не посилався на обставини пов`язаності Підприємства із компанією-нерезидентом «Нібулон С.А.» (Швейцарська Конфедерація) й суди таких обставин не встановили у ході розгляду справи.
Наведене у сукупності свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції, здійснені у 2014 році між позивачем та компанією-нерезидентом «Нібулон С.А.» (Швейцарська Конфедерація), мають ознаки контрольованих, адже такі не ґрунтуються на правильному застосуванні відповідних норм матеріального права.
З огляду на викладене Верховний Суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування до Підприємства штрафних санкцій за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік не є законним та підлягає скасуванню, адже обов`язку по звітуванню перед контролюючим органом про ці операції в порядку підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України у позивача не було.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Агропромислового виробничого приватного підприємства «Украгротехнологія» задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Агропромислового виробничого приватного підприємства «Украгротехнологія» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2015 року №0000642200.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду
