Дата документу 16.03.2021 Справа № 320/5094/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Є.У.№ 320/5094/19 Головуючий у 1 інстанції: Фомін В.А.
№ 22-ц/807/106/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Онищенко Е.А.
Полякова О.З.
секретар: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування - Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ
В липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування - Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначав, що 16.01.2009 року він з відповідачем зареєстрували шлюб, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.09.2018 року шлюб між сторонами було розірвано. Їхня спільна донька ОСОБА_3 залишилась проживати із позивачем. Крім того, разом із ним мешкає його старша донька від першого шлюбу - ОСОБА_4 . Відповідач жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Не сплачує кошти на її утримання, не цікавиться за які кошти утримується дитина, не цікавиться станом здоров`я дитини, не піклується про неї, про її фізичний і духовний розвиток, навчання, життя, зокрема - не забезпечує необхідного. З моменту розірвання шлюбу по цей час, мати не виявляє бажання спілкуватись з донькою. Зазначив, що донька - ОСОБА_3 дуже боїться власну матір, так як вона її ображала, залякувала, нецензурно лаялась при дитині. Відповідач регулярно вчиняє насильство в сім`ї, погрожуючи, шантажуючи позивача та дітей, а також кидаючись на дитину з кулаками. З цього приводу він звернувся до прокуратури та відділу поліції, у відповідь на його заяви Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізькій області було порушено кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 126-1 КК України. Всі питання щодо виховання ОСОБА_3 вирішуються тільки позивачем особисто без участі та підтримки з боку відповідача. Враховуючи, що мати мала фактичну можливість виконувати відносно дитини батьківські обов`язки покладені на неї законом, проте не бажала та не бажає цього робити на сьогодні у відношенні дитини присутня лише неправомірна, агресивна, неадекватна поведінка матері, через що дитина перенесла психологічний стрес, а отже відповідач навпаки завдає шкоду психічному стану дочки, що стало підставою для звернення позивачем до суду із вказаним позовом.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд, позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 768,40 грн.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 вересня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2009 року сторони уклали шлюб, який в подальшому був розірваний рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.09.2018 року /а.с.10-11/.
Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження /а.с.12/.
В обґрунтування підстав звернення до суду із вказаним позовом позивач посилався на невиконання відповідачем покладених на неї батьківських обов`язків відносно їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме регулярне вчинення відповідачем насильства в сім`ї шляхом погроз, шантажувань та образ в адресу як дитини так і позивача.
Відповідно до листа Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області № П-096 від 11.03.2019 року, після розгляду звернення ОСОБА_2 із заявою про насильство в сім`ї практичним психологом за місцем навчання дитини з нею було проведено індивідуальну психологічну консультацію, за наслідками якої було рекомендовано забезпечити дитині почуття безпеки зі сторони обох батьків, сприяти створенню позитивного образу матері дівчинки шляхом налагодження спілкування та дотримання психологічної безпеки в житті доньки. Рекомендовано огородити дитину від спостерігання з`ясування стосунків між батьками, не припускатися негативних висловлювань, як на адресу матері дитини, та і на адресу її батька /а.с.177/.
Відповідно до листа Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області № 32 від 04.03.2019 року в ході розгляду звернення ОСОБА_2 із заявою про насильство в сім`ї було встановлено, що мати ОСОБА_1 не мешкає однією родиною із заявником та їх донькою ОСОБА_3 , 2009 року народження. На час розгляду комісією питання ОСОБА_1 перебуває на шостому місяці вагітності від іншого чоловіка, на засідання комісії не з`явилась.
Судом першої інстанції встановлено, що мати ОСОБА_1 з дитиною не проживає, вихованням дитини не займається, тривалий час не відвідує її, не цікавиться її життям і здоров`ям, матеріально в достатньому обсязі не утримує і не допомагає. Не докладає зусиль щодо налагоджування стосунків з донькою.
Натомість за ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох із урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 06.05.2020 р по справі № 753/2025/19 (ЄДРСРУ № 89209715)
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.
У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 цієї статті висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду, від його висновку суд має право мотивовано відступити.
Висновок органу опіки та піклування, який міститься у справі ( а.с 105), взагалі не містить жодних переконливих висновків щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, його мотивувальна частина практично відсутня.
Правову позицію щодо оцінки висновків органу опіки та піклування висловив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №420/1075/17, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
За матеріалами даної справи відсутність участі у вихованні дитини через проживання матері і в іншому місці, наявність у неї малолітньої дитини, не може свідчити про злісне ухилення від участі у вихованні дитини, оскільки це об`єктивно ускладнює спілкування та участь у її вихованні.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У даній справі відповідач зазначає про те, що вона бажає спілкуватись з дитиною, піклуватися про неї, брати участь у вихованні та утриманні у міру можливостей, які нараз обмежені наявністю малолітньої дитини та неприязними відносинами з батьком дитини.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
За таких обставин, судова колегія враховує, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження того, що застосування такого крайнього виключного заходу як позбавлення матері батьківських прав сприятиме якнайкращим інтересам дитини, а відтак оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: органу опіки та піклування - Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про позбавлення батьківських прав. - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено29 березня 2021 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: Е.А. Онищенко
О.З. Поляков
