Справа № 711/6180/20
Номер провадження 1-кп/711/181/21
В И Р О К
іменем України
22 березня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , законного представника потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше судимого 04.05.2011 р. Соснівським районним судом м. Черкаси за ст.ст. 186 ч.2, 69, 304 ч.1, 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільненого з місць позбавлення волі 04.06.2016 р. у зв`язку з відбуттям покарання,
у вчиненнікримінального правопорушення,відповідальність заяке передбаченач.2ст.186 ККУкраїни,
встановив:
ОСОБА_7 повторно відкрито викрав чуже майно у малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступних обставин.
Близько 12 години 23 липня 2020 року обвинувачений ОСОБА_7 з метою відкритого викрадення чужого майна неподалік «Палацу одружень», розташованого у м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 3, умисно вирвав із рук малолітнього потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Xiaomi» вартістю 3833 грн.33 коп., яким заволодів і розпорядився на власний розсуд.
Цими своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Обвинувачений ОСОБА_7 винним себе не визнав і пояснив, що протягом 23.07.2020 р. перебув удома разом із дружиною і матір`ю, а також свідком ОСОБА_9 , не вчиняв жодного злочину, у тому числі й відносно потерпілого ОСОБА_5 .
Суду для дослідження надано документи, експертизу і показання потерпілого та свідків.
Потерпілий ОСОБА_5 показав, що він йшов по вулиці та розмовляв по телефону і до нього підбіг раніше невідомий обвинувачений, який вихопив з його рук телефон, з яким утік. Обвинуваченого він упізнав по фотографіях під час досудового розслідування та в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_6 показав, що 23.07.2020 р. син з невідомого номера телефону повідомив, що у нього невідомий юнак відкрито викрав мобільний телефон. Згодом під час досудового розслідування його син в його присутності упізнав зловмисника, яким виявився обвинувачений.
Свідок ОСОБА_10 показав, що його знайомий по імені ОСОБА_11 запропонував йому придбати мобільний телефон, тому він зустрівся із ним. На зустріч ОСОБА_11 прибув разом із раніше йому невідомим обвинуваченим, який не брав участі у їхньому спілкуванні і стояв осторонь на відстані 2-2,5 м. ОСОБА_11 продав йому мобільний телефон синього кольору. Через певний час до нього прибули поліцейські і повідомили про те, що мобільний телефон викрадений, тому він видав їм придбаний мобільний телефон. З ним проводилось впізнання за фотографіями, на одній із яких він упізнав обвинуваченого.
Згідно із заявою ОСОБА_12 він 30.07.2020 видав поліцейським мобільний телефон «Xiaomi» (а.с.123).
Вартість вказаного телефону визначена висновком товарознавчої експертизи (а.с.136).
Протоколи впізнання потерпілим ОСОБА_5 і свідком ОСОБА_10 особи за фотознімками суд визнає недопустимими доказами з наступних підстав.
Суд при оцінці цих доказів з точки зору допустимості враховує вимоги для проведення такої слідчої дії, закріплені у ч.1 ст. 228 КПК України (надалі КПК): перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
У відповідності із ч.1 ст. 358 КПК суд дослідив протокол допиту свідка ОСОБА_10 , проведеного перед пред`явленням особи для впізнання за фотознімками, і переконався у тому, що у свідка не вияснялись прикмети або сукупність ознак, за якими він може упізнати особу, яка була присутня при збуті телефону.
В самих протоколах впізнання перед їх проведенням також не зазначено, за якими ознаками чи сукупністю ознак потерпілий та свідок можуть впізнати особу (а.с.90, 124).
Крім того, суд впевнився у тому, що потерпілий ОСОБА_5 малолітній (а.с.134).
При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності лікаря, що передбачено ч.1 ст. 227 КПК.
Суд встановив, що при проведенні впізнання був присутній батько неповнолітнього потерпілого, але на той час у нього не було статусу законного представника потерпілого.
Крім того, згідно із ч.7 ст. 223 КПК впізнання повинно проводитись у присутності понятих.
Із показань потерпілого ОСОБА_13 встановлено, що поняті не були присутні під час проведення такої слідчої дії. Захисником надано документ про те, що особи, зазначені понятими у протоколі слідчої дії, в день її проведення не відвідували відділ поліції.
Свідок ОСОБА_14 показав, що впізнання особи проводилось у нього вдома і поняті також не були присутні.
Отже, ці докази отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, тому вони не можуть визнаватись допустимими. Недопустимі докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК).
Судом допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які показали, що обвинувачений 23.07.2020 р. перебував із ними, тому не міг вчинити злочин, у якому його обвинувачують.
Свідок ОСОБА_9 також показав, що в липні 2020 перебував вдома у обвинуваченого ОСОБА_17 , де також були дружина і матір обвинуваченого.
Суд бере до уваги те, що свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 є близькими родичами обвинуваченого і зацікавлені в кримінальному провадженні. Вони не могли пояснити, чому точно запам`ятали дату, коли були разом із обвинуваченим вдома разом і свідком ОСОБА_18 , але стверджували, що це було саме 23.07.2020, хоча ні вони, ні сам обвинувачений не пам`ятають дати іншої, більш значимої події затримання обвинуваченого.
З урахуванням зацікавленості вказаних свідків суд вважає, що вони використали подію, яка насправді мала місце (відвідування їх удома свідком ОСОБА_18 ), але з метою полегшення становища обвинуваченого вказали неправдиві відомості про те, що ця подія відбулась 23.07.2020, а не в інший день.
Суд бере до уваги те, що як потерпілий, так і свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні впевнено вказали на обвинуваченого (потерпілий як на особу, яка відкрито викрала телефон, свідок на особу, яка була присутня при продажі викраденого телефону), тому приходить до висновку, що їх показання спростовують показання обвинуваченого, його близьких родичів і свідка ОСОБА_18 .
Суду стороною захисту надано відомості про те, що поліцейські вилучали у ФОП ОСОБА_19 відеозапис, який відсутній в матеріалах кримінального провадження. Проте суду не доведено, що цей запис вилучено саме у цьому кримінальному провадженні, тому що ОСОБА_19 не зберіг письмового запиту поліцейських, на підставі якого він надавав відеозапис. У зв`язку з цим суд вважає, що ця обставина не спростовує висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 .
Проаналізувавши докази, які визнані допустимими, суд вважає доведеним, що саме обвинувачений ОСОБА_7 23.07.2020 відкрито викрав чуже майно у потерпілого ОСОБА_5 . Він раніше судимий за ст. 186 КК України, тому суд вважає доведеним, що обвинувачений вчинив вказане кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України, повторно.
Призначаючи вид і міру покарання, суд враховує те, що обвинувачений не визнав свою винуватість. За місцем колишнього проживання він характеризується посередньо, не працює. Обтяжує його покарання вчинення кримінального правопорушення відносно малолітнього потерпілого, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Суд, спілкуючись із потерпілим, упевнився, що зовнішньо він виглядає на особу свого віку.
Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, тому суд призначає йому покарання у виді позбавлення волі. Запобіжний захід до нього у цьому кримінальному провадженні не застосовано, тому у зв`язку з призначенням покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, суд застосовує до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Долю речового доказу суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України. У зв`язку із ухваленням обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
у х в а л и в :
Визнати ОСОБА_7 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Строк покарання обчислювати з 22 березня 2020 року.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до дати набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 653 грн.80 коп.
Речовий доказ: мобільний телефон «Xiaomi» - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_5 .
Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку протягом 30 днів з дня проголошення вироку, обвинуваченим з дня вручення копії вироку.
Головуючий: ОСОБА_1
