ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2536/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Вечірка І.О., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання: Уперєва Д.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.2020 року (повний текст складено 16.12.2020 року, суддя Сушко Л.М.) у справі №908/2536/20
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про неплатоспроможність,
керуючий реструктуризацією - Хандурін Д.В., м. Суми, -
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
Провадження у справі про банкрутство фізичної особи перебуває на стадії процедури реструктуризації згідно ухвали суду від 20.10.2020 року.
Ухвалою місцевого господарського суду від 16.12.2020 року, зокрема, визнані грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на суми:
- 4 032 280,00 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника;
- 8 996 021,47 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів;
- 2 324 877,07 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів.
Зобов`язано керуючого реструктуризацією включити визнані вимоги кредиторів до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства та включити витрати кредиторів по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ.
Ухвала суду в наведеній частині мотивована тим, що вимоги Банка на суму 386 495,28 дол. США та 3 238 617,98 грн. підтверджуються рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі №335/3327/15-ц, яке набрало законної сили.
Відмовляючи в задоволенні вимог на суму 7 623 959,42 грн., місцевий господарський суд встановив, що сума заборгованості по відсоткам нарахована після звернення Банка до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №28808С108 від 04.06.2008 року. Після отримання позитивного рішення у цивільній справі про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для задоволення вимог Банка щодо стягнення відсотків, нарахованих після звернення до районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 . У зв`язку з відмовою в частині заявлених відсотків, відповідно, не підлягали задоволенню вимоги щодо 3% річних, інфляційних витрат та пені, нарахованих на суму заборгованість.
2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, кредитор - АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати постановлену ухвалу від 16.12.2020 року в частині відмови Банку у визнанні грошових вимог на суму 7 623 959,42 грн.;
- ухвалити нове рішення про визнання грошових вимог скаржника у повному обсязі - 22 981 338,96 грн., з включенням до наступної черги: 4 204,00 грн. (витрати на оплату судового збору); 16 523 184,49 грн. - друга черга задоволення; 2 421 670,47 грн. - третя черга задоволення; 4 032 280,00 грн. - забезпечені вимоги.
В обґрунтування заявлених вимог апеляційної скарги Банк посилається на те, що повне погашення кредиту може бути здійснено позичальником як в межах погодженого сторонами строку кредитування, так і поза межами строку кредитування (умови п.2.5.1 та 6.3. Кредитного договору), що свідчить про наявність
домовленості між сторонами про нарахування процентів поза межами визначеного строку кредитування, що повністю узгоджується з судовою практикою, на яку посилається суд першої інстанції.
Кредитним договором допускається нарахування Банком процентів по день повного погашення заборгованості, тобто нарахування методом факт/факт: нарахування процентів на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12).
На думку скаржника, оскільки сторони при укладенні Кредитного договору, визначили іншу домовленість, яка допускає нарахування Банком процентів по день повного погашення заборгованості, тобто нарахування методом факт/факт, застосування до правовідносин сторін даного спору позиції про безпідставність нарахування процентів у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України є необґрунтованим. Наявність підстав для нарахування процентів за користування кредитом до дати повного погашення заборгованості за кредитом та їх прострочення дають підстави для нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасну сплату таких процентів.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Керуючий реструктуризацією Хандурін Д.В. у відзиві на апеляційну скаргу посилається на сталу судову практику касаційної інстанції з питань дострокового виконання зобов`язань за договором кредитування за ініціативи банка. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи про обґрунтованість судового рішення від 16.12.2020 року.
Інші учасники провадження у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 не скористались своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.2020 року у даній справі, розгляд справи призначений на 10.03.2021 року.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2021 року відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.2020 року у даній справі на 17.03.2021 року, через перебування судді - доповідача Білецької Л.М. у відрядженні.
Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 17.03.2021 року, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Кузнецова В.О. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №908/2536/20, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Вечірка І.О., Верхогляд Т.А.
17.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови у справі.
В судовому засіданні арбітражний керуючий Хандурін Д.В. та представник скаржника надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
04.06.2008 року між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №№28808С108 (з урахуванням змін та доповнень, внесеними Додатковими угодами до Кредитного договору: Додаткова угода № 2 від 10.02.2009 року; Додаткова угода № 3 від 21.12.2012 року; Додаткова угода № 4 від 01.08.2013 року), відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді мультивалютної не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 477 496,24 доларів США та 910 941,29 грн., для придбання земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221483300:05:020:0030, та будівництва на ній індивідуального житлового будинку загальною площею 268,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з кінцевою датою його погашення 04.06.2026 року (а.с.34-45).
Кредит наданий трьома траншами:
04.06.2008 - транш №1 в сумі 231 044,09 доларів США;
18.09.2008 - транш №2 в сумі 246 492,15 доларів США;
10.02.2009 - транш №3 в сумі 910 941,29 гривень.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір №28808Z211 (із змінами, внесеними до нього), посвідчений 18.09.2008 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б. та зареєстрований в реєстрі за №2857, за умовами якого Іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передав в іпотеку АТ "Укрексімбанк" наступне майно: земельна ділянка площею 0,1200 га. кадастровий номер 3221483300:05:020:0030, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 268,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53-57).
У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 386 495,28 доларів США та 3 238 617,98 грн., що утворилась станом на 26.02.2015 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі №335/3327/15-ц, яке набрало законної сили 15.08.2017 року, позов задоволено в повному обсязі (а.с.46-50).
Районний суд визнав підтвердженою заборгованість боржника - ОСОБА_1 перед кредитором - АТ "Укрексімбанк" за зобов`язаннями від 04.06.2008 року у розмірі 386 495,28 доларів США та 3 238 617,98 гри., з них:
347 299,23 доларів США та 696 052,83 грн. - заборгованість за кредитом;
39 196,05 доларів США та 217 688,08 грн. - заборгованість по процентам;
177 392,57 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами;
2 147 484,50 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2020 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , м. Запоріжжя. Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією призначено арбітражного Хандуріна Дмитра Вікторовича. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк для подачі до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду та інш.
З висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Перша Земельна Агенція" від 03.06.2020 року вбачається, що ринкова вартість заставного майна станом на дату складання висновку становить 4 032 280,00 грн. (а.с.71-97).
20.10.2020 року оприлюднено оголошення за №65374 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Банк звернувся до арбітражного керуючого - керуючого реструктуризацією боржника Хандуріна Д.В. з заявою про визнання грошових до боржника, в обґрунтування яких наведені обставини цивільної справи №335/3327/15-ц та додаткові вимоги про стягнення нарахованої суми заборгованості по відсоткам у розмірі 241 943,11 доларів США та 926 939,38 грн., а також 3% річних у розмірі 13 593,71 доларів США та 60 010,37 грн., інфляційних витрат у розмірі 113 620,75 грн. та пені у розмірі 96 793,40 грн.
За результатами розгляду вимог Банка, керуючим реструктуризацією відмовлено у визнанні всієї заявленої суми кредиторських вимог, зокрема, з підстав протиправного нарахування Банком відсотків та неустойки (пені), після звернення до суду з позовом про завчасне виконання боржником зобов`язання за Кредитним договором (а.с.119-127). Банк не погодився з результатами розгляду заявлених грошових вимог, звернувся до суду, що стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали у справі.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За положеннями ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Частиною 5 ст. 45 КУзПБ встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Звертаючись з кредиторськими вимогами Банк посилався правовідносини, що склались між заявником та боржником на підставі укладеного 04.06.2008 року Кредитного договору. Розмір грошових вимог, заявлений до визнання та включення до відповідної черги задоволення, складений з суми, що підтверджена судовим рішенням у цивільній справі, та суми, що донарахована Банком на умовах кредитної угоди.
Так, згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі №335/3327/15-ц, яке набрало законної сили, районним судом встановлено, що станом на 26.02.2015 року, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 386 495,28 доларів США і 3 238 617,98 грн., і складається з:
- 347 299,23 доларів США та 696 052,83 грн. - заборгованість за кредитом;
- 39 196,05 доларів США та 217 688,08 грн. - заборгованість по процентам;
- 177 392,57 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами;
- 2 147 484,50 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за умовами кредитування, позивачем 04.02.2014 року та 14.05.2014 року направлено на адресу відповідача вимоги про дострокове погашення заборгованості. Однак заборгованість відповідачем погашена не була. Суд визнав позовні вимоги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 386 495,28 доларів США (що в перерахунку, згідно офіційного курсу НБУ на дату винесення рішення (2069,8242грн. за 100 доларів США), складає 7 999 772,84 грн.) та 3 238 617,98 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постановах Великої Палати від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2010, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 року у справі №911/4638/15, від 07.06.2018 року у справі №922/2632/17, неодноразово зауважував на необхідності врахування під час розгляду справ того, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що обставини укладення між Банком та боржником Кредитного договору, факт неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитом встановлені наведеним вище судовими рішеннями у цивільній справі та не потребують доказування.
Місцевий господарський суд надав правову оцінку вимогам кредитора, в основу яких покладено судове рішення у справі №335/3327/15-ц, з подальшим включенням сум до відповідних черг їх задоволення, що не оскаржується Банком.
В той же час, при зверненні з заявою від 11.11.2020 року №0000603/20-176 з грошовими вимогами до боржника, Банк просив визнати суму заборгованості по відсоткам, 3% річних, інфляційних витрат та пені, що нараховані на суму заборгованості після отримання позитивного рішення у цивільній справі.
За положеннями ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Проте, як вже було зауважено вище, рішенням у цивільній справі встановлено використання позивачем - Банком права на дострокове погашення заборгованості, шляхом направлення відповідних вимог боржнику.
Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначена правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Отже, враховуючи вище наведене, Банк втратив право нараховувати відсотки, пеню, річні та інфляційні, т.я. зазначені нарахування є умовами кредитного договору поза строком його дії (кінцевий строк погашення 04.06.2026 року), що був змінений кредитором в односторонньому порядку, що не передбачено і законом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду, що вимоги кредитора до боржника на суму 7 623 956,42 грн. є необґрунтованими, а суми нарахованими всупереч положень закону та договору.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Посилання на п. 2.5.1 та п. 2.5.4 Кредитного договору, зміст яких, на думку скаржника, допускає нарахування процентів за користування кредитом поза межами визначеного строку кредитування на відміну від загального правила, встановленого ст. 1048 Цивільного кодексу України щодо щомісячної виплати процентів лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, є помилковим виходячи з наступного.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 року у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
У постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором кредиту, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статті 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
В апеляційній скарзі міститься відсилання на частину правової позиції наведену у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9515/12 про можливість нарахування відсотків за ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у випадку прострочення боржника (після реалізації кредитором права на дострокове повне погашення заборгованості), проте наведене не відповідає заключним висновкам щодо яких суд дійшов при розгляді спірних правовідносин при застосуванні ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку, та які були наведенні вище. Крім того, згідно постанови від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів, зважаючи на конкретні обставин справи та заявлені вимоги Банком в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Місцевий господарський суд надав вірну оцінку складу спірної суми вимог на предмет відповідності закону та відсутності підстав для включення до спірної суми її складових (відсотки, пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних втрат тощо).
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, не отримали підтвердження та не спростовують висновки, на які послався місцевий господарський суд.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
10. Судові витрат.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.2020 року у справі №908/2536/20 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.2020 року у справі №908/2536/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів від дня складення повного тексту постанови.
Повний текст складено 19.03.2021 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді: І.О. Вечірко
Т.А. Верхогляд
