Єдиний унікальний номер 243/12643/19

Номер провадження 22-ц/804/315/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судного засідання Гладуха О.О.,

представника позивача адвоката Бажана В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Проніна С.Г. в місті Слов`янську Донецької області, повне судове рішення складено 04 листопада 2020 року, у справі номер 243/12643/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Краматорська міська рада, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернулось ТОВ «КЗТС Машинінг» з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Краматорська міська рада, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 01 травня 2012 року між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне користування на строк 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,5724 га, у тому числі ріллі 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

З відомостей, що містяться у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «КЗТС Машинінг» стало відомо, що 23 березня 2018 року з приводу вищенаведеної земельної ділянки між відповідачем ОСОБА_2 , який після смерті ОСОБА_3 успадкував її майно, та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким орендарем орендованої позивачем земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Вважає, що договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , припинений не був, оскільки до приписів діючого законодавства до спадкоємця власника земельної ділянки переходять усі права та обов`язки останнього за договором оренди землі.

Крім того, одна й та сама земельна ділянка не може бути одночасно передана в оренду двом різним орендарям за різними договорами оренди.

Тому, ТОВ «КЗТС Машинінг» просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5724 га, у тому числі ріллі 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400; скасувати запис №25477298 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5724 га.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Краматорська міська рада, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 23 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка площею 4,5724 га з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована у с. Сергіївка Слов`янського району Донецької області, зареєстрована Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області 26 березня 2018 року за №25477298 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 40367985 від 29 березня 2018 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 40367985 від 29 березня 2018 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки площею 4,5724 га з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої у с. Сергіївка Слов`янського району Донецької області.

Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що перехід права власності на орендовану позивачем земельну ділянку в порядку спадкування від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 не є підставою для його припинення.

На момент реєстрації укладення договору, а саме 29.12.2012 року, правоздатність ОСОБА_3 припинилась і у померлої не могли виникнути права та обов`язки щодо договору, як і не могли виникнути права оренди земельної ділянки у позивача, а тому договір є нікчемним та не може створювати юридичні наслідки, як для померлої, так і для ОСОБА_2 , який успадкував спірну земельну ділянку за заповітом.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір оренди земельної ділянки 01 травня 2012 року зареєстрований в установленому законом порядку.

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року не була проведена в установленому законом порядку, у зв`язку з чим, право користування у позивача на спірну земельну ділянку не виникло, а тому діями відповідачів з укладання щодо неї правочину прав позивача не порушено.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КЗТС Машинінг» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року без змін.

Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, висновки викладені в апеляційній скарзі передвчасними.

Позивачем було вчинено всі необхідні та достатні дії для проведення державної реєстрації договору оренди землі, у відповідності до чинного на час укладення договору законодавства.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди земельної ділянки укладений 01 травня 2012 року зареєстрований у передбаченому діючому на час його реєстрації законодавством, у зв`язку з чим у ТОВ «КЗТС Машинінг» виникло право оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що перехід права власності на орендовану позивачем земельну ділянку в порядку спадкування від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 не є

підставою для його припинення.

Представник ТОВ «КЗТС Машинінг» адвокат Бажан В.П. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання нею 2 березня 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 121).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 2 березея 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 122).

Представник третьої особи Краматорської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 19 лютого 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 116).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 440751 від 18 червня 2009 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВКК №560232 від 12.06.2008 року належить земельна ділянка площею 5,5274 га, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області (а.с. 10, том 1).

01 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС Машинінг» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар ТОВ «КЗТС Машинінг» прийняв, а орендодавець ОСОБА_3 надала у строкове платне користування, на строк 10 років, належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,5724 га, у тому числі ріллі 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області. Вказаний договір зареєстрований в відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель 29 грудня 2012 року вчинено запис за №142420004003665 (а.с. 7-9, том 1).

З бухгалтерської довідки щодо нарахування та виплати орендної плати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за укладеним договором оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року вбачається, що ТОВ «КЗТС Машинінг» за період з 2012 року до 2019 року нараховане доходу в розмірі 34633,19 грн,

виплачено з урахуванням утримання видатків в розмірі 30893,03 грн (а.с. 12, том 1).

Відповідно до заповіту від 22 квітня 2011 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а.с. 88, том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка кадастровий номер 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.09.2014 року (а.с. 13, том 1).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.04.2018 року та Відомостей про право власності/право постійного користування земельну ділянку, кадастровий номер 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, передано в оренду ОСОБА_1 строком на 7 років, дата державної реєстрації 26.03.2018 року (а.с. 90, 14, том 1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ «КЗТС Машинінг», суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Згідно з статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон).

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 440751 від 18 червня 2009 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВКК №560232 від 12.06.2008 року належала земельна ділянка площею 5,5274 га, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

01 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС Машинінг» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендар ТОВ «КЗТС Машинінг» прийняв, а орендодавець ОСОБА_3 надала у строкове платне користування, на строк 10 років, належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,5724 га, у тому числі ріллі 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області. Вказаний договір був зареєстрований в відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель 29 грудня 2012 року вчинено запис за №142420004003665.

Відповідно до заповіту від 22.04.2011 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 належить земельна ділянка кадастровий номер 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.09.2014 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.04.2018 року та Відомостей про право власності/право постійного користування земельну ділянку, кадастровий номер 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, власником земельної ділянки є ОСОБА_2 , орендар ОСОБА_1 , строк оренди 7 років, дата державної реєстрації 26.03.2018 року.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до статей 18, 20 Закону в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 05.08.2011 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на

орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Абзацом четвертим частини другої статті 24 Закону передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до статті 202 ЗК України в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 05.08.2011 року, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 01 травня 2012 року регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким був, зокрема договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку).

Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Отже, на час укладення договору оренди від 01 травня 2012 року, його державна реєстрація була пов`язана з датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

Виконання Порядку на час укладення договору оренди від 01 травня 2012 року забезпечувалося функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла в період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався в тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220. В тексті зазначалася, зокрема інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Таким чином, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом ставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Суд першої інстанцій правильно встановив, що договір оренди землі від 01 травня 2012 року зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Лимані Донецької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 року №142420004003663. Цей договір оренди не розірваний та не визнаний недійсним в передбаченому законом порядку.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Довід апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки, укладеного 29 грудня 2012 року померлою ОСОБА_3 з позивачем є помилковим, оскільки договір оренди земельної ділянки укладений та підписаний за життя ОСОБА_3 01 травня 2012 року.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог чинного законодавства України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на

забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 10 березня 2021 року.

Суддя: