Постанова
Іменем України
03 травня 2022 року
м. Київ
справа № 243/12643/19
провадження № 61-5933св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Краматорська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року у складі судді Проніна С. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг» (далі - ТОВ «КЗТС Машинінг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Краматорська міська рада, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації.
На обґрунтування позову посилалося на таке. 01 травня 2012 року між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач прийняв у строкове платне користування на строк 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,5724 га, у тому числі ріллі 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.
З відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «КЗТС Машинінг» стало відомо, що 23 березня 2018 року між ОСОБА_1 , який після смерті ОСОБА_3 успадкував її майно, та ОСОБА_2 укладений договір оренди спірної земельної ділянки.
Вважало, що договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року, укладений між позивачем та ОСОБА_3 , припинено не було, оскільки відповідно до норм чинного законодавства до спадкоємця власника земельної ділянки переходять усі права та обов`язки останнього за договором оренди землі.
Крім того, одна й та сама земельна ділянка не може бути одночасно передана в оренду двом різним орендарям за різними договорами оренди.
З урахуванням наведеного ТОВ «КЗТС Машинінг» просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5724 га, у тому числі ріллі - 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, скасувати запис № 25477298 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,5724 га.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року позов задоволено. Договір оренди землі, укладений 23 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є земельна ділянка площею 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована у с. Сергіївка Слов`янського району Донецької області, зареєстрований Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області 26 березня 2018 року за № 25477298 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 40367985 від 29 березня 2018 року, визнано недійсним. Рішення державного реєстратора Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 40367985 від 29 березня 2018 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки площею 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої у с. Сергіївка Слов`янського району Донецької області, скасовано. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року укладений строком на 10 років з дати його підписання та державної реєстрації, а державна реєстрація права користування позивача спірною земельною ділянкою була проведена відповідно до чинного на той час законодавства. Оскільки договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року станом на час укладення договору оренди землі від 23 березня 2018 року був дійсним, то одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту саму земельну ділянку суперечить вимогам чинного законодавства. Оскаржуваний позивачем договір оренди землі перешкоджає йому реалізовувати його правомочності володіння та користування відповідною земельною ділянкою.
Постановою Донецького апеляційного суду від 09 березня 2021 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час укладення договору оренди від 01 травня 2012 року його державна реєстрація була пов`язана з датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів. Тому реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом ставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером. Суд першої інстанцій правильно встановив, що договір оренди землі від 01 травня 2012 року зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Лимані Донецької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2012 року № 142420004003663. Цей договір оренди не розірваний та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку.
Суд апеляційний інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки, укладеного 29 грудня 2012 року померлою ОСОБА_3 з позивачем, оскільки договір оренди земельної ділянки укладений та підписаний за життя ОСОБА_3 01 травня 2012 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року укладений не був, оскільки на момент його державної реєстрації ОСОБА_3 померла, тому зазначений договір є нікчемним. Суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили статтю 18, 20 Закону України «Про оренду землі» та не застосували до спірних правовідносин статті 631, 638, 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 332/1178/17.
У червні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ «КЗТС Машинінг» просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року був укладений та підписаний за життя ОСОБА_3 , виконувався сторонами, а реєстрація цього договору після смерті ОСОБА_3 не свідчить про його нікчемність, оскільки умови договору узгоджуються сторонами при його укладенні, а державна реєстрація це лише офіційне визнання цього договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Суди встановили, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 18 червня 2009 року серії ЯЖ № 440751 ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 червня 2008 року серії ВКК № 560232 належить земельна ділянка площею 5,5274 га, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області (т. 1, а. с. 10).
01 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «КЗТС Машинінг» укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендар ТОВ «КЗТС Машинінг» прийняв, а орендодавець ОСОБА_3 надала у строкове платне користування на строк 10 років належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,5724 га, у тому числі ріллі 4,5724 га, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області. Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель 29 грудня 2012 року вчинено запис за № 142420004003665 (т. 1, а. с. 7-9).
Відповідно до заповіту від 22квітня 2011 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 88).
Згідно з бухгалтерською довідкою щодо нарахування та виплати орендної плати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за укладеним договором оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року ТОВ «КЗТС Машинінг» за період з 2012 року до 2019 року нарахувало дохід у розмірі 34 633,19 грн, виплачено з урахуванням утримання видатків у розмірі 30 893,03 грн (т. 1, а. с. 12).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка, з кадастровим номером 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2014 року (т. 1, а. с. 13).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 квітня 2018 року та Відомостей про право власності/право постійного користування земельну ділянку, кадастровий номер 1424288200:02:000:0400, яка знаходиться на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, спірну земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_2 строком на 7 років, дата державної реєстрації - 26 березня 2018 року (т. 1, а. с. 14, 90).
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що на час підписання оскаржуваного договору та реєстрації права оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був чинним інший договір оренди цієї ж земельної ділянки, підписаний між «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 01 травня 2012 року та зареєстрований 29 грудня 2012 року у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Цивільне право України та цивільне законодавство України передбачає декілька термінів, які за своїм правовим тлумаченням свідчать про виникнення, зміну, припинення прав та обов`язків за правочинами або договорами учасників таких правочинів або/та договорів.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом, такі підстави повинні існувати на момент вчинення правочину.
Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Частиною другої статті 640 ЦК України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, за змістом зазначених норм з моменту, коли сторони договору, як виду правочину, дійшли згоди з усіх істотних умов цього договору, такий договір вважається укладеним, якщо законом не визначено інший момент його укладення, зокрема реєстрацію договору та/або його нотаріальне посвідчення. У цьому випадку договір вважався укладеним з моменту його реєстрації та/ або нотаріального посвідчення. При цьому загальні вимоги до чинності правочину визначені положеннями статті 203 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин щодо укладення договору оренди землі від 01 травня 2012 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Права й обов`язки за договором, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як це визначено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі».
Аналіз змісту цих норм права дає підстави для висновку про те, що укладення правочину та його чинність можуть бути розірвані у часі та пов`язані з необхідністю вчинити додаткові дії для настання можливості використання прав та виконання обов`язків, визначених цим правочином.
Однак визначальне значення має зміст норм матеріального права на момент підписання договору та умови договору щодо набуття чинності та щодо моменту укладання такого договору.
Недійсність правочину пов`язується з порушеннями, які мали місце під час саме укладання цього правочину.
Момент укладання договору законодавством визначається одночасно з його реєстрацією (стаття 640 ЦК України), а отже, порушення, які були допущені під час реєстрації договору, є порушеннями, що мали місце під час його укладення.
Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, що на час укладення договору оренди земельної ділянки між ТОВ КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 було передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі».
Верховний Суд України зазначав, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовним наповненням, а також можуть відрізнятися у часі (див. постанови від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження
№ 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).
З урахуванням положень статті 640 ЦК України щодо укладення договору та статті 18 Законі України «Про оренду землі» щодо набрання чинності договором оренди землі після його реєстрації можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.
Якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.
Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.
До такого ж правового висновку за подібних обставин справи щодо часу укладання договору оренди та його умов щодо набрання чинності після реєстрації дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), на яку посилається заявниця у касаційній скарзі.
Згідно зі статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі», які діяли до 01 січня 2013 року права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації.
Тобто момент укладення договору визначався його реєстрацією.
Починаючи з 01 січня 2013 року, згідно із Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 1878-VI) втратили чинність статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі», і з 01 січня 2013 року в порядку, визначеному Законом № 1878-VI, здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяження (реєстрація речових прав).
Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 травня 2012 року між ТОВ «КЗТС Машинінг» та ОСОБА_3 , має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.
Відповідно до пункту 41 договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Зазначене не дає підстав вважати, що у сторін договору виникли права та обов`язки за цим договором до його реєстрації.
Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Згідно з пунктом 31 договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року орендар зобов`язався приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Отже, на момент реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року, що мала місце 29 грудня 2012 року, були порушені положення цивільного законодавства про особу як суб`єкта цивільних прав та обов`язків, оскільки виникнення прав та обов`язків за договором, стороною якого є померла особа, законодавством не передбачено.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 243/12645/19 (провадження № 61-10758св21).
З урахуванням зазначеного необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року є чинним, оскільки він укладений та підписаний за життя ОСОБА_3 .
Суди попередніх інстанцій не врахували, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій. Водночас намомент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки правоздатність ОСОБА_4 припинилась у зв`язку з її смертю і у померлої не могло виникнути прав та обов`язків за зазначеним договором.
Тому у позивача не виникло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01 травня 2012 року, зважаючи на відсутність реєстрації у встановленому законом порядку права оренди землі згідно з укладеним договором.
З урахуванням наведеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою, другою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу меж, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій внаслідок неправильного застосування норм матеріального права,а саме статей 631, 640 ЦК України, статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній станом на час укладення договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2012 року) дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ухвалами Донецького апеляційного суду від 16 січня 2021 року та Верховного Суду від 26 квітня 2021 року ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору за перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, то з ТОВ «КЗТС Машинінг» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 723,50 грн (2 881,50 грн + 3 842,00 грн) за перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Краматорська міська рада, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗТС Машинінг» у дохід держави судовий збір у розмірі 6 723,50 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко
