Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №370/488/21

"09" березня 2021 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: судді Мазки Н.Б.

із секретарем Лещук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю РСГП «Столичний» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовною заявою, яку уточнював, до товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарського Продукції «Столичний» та просив: визнати протиправним та скасувати наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» «По особовому складу»; поновити його, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарськоі? Продукціі? «Столичнии?», ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи: 37145646, шляхом зобов`язання державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань раи?онних у місті Києві державних адміністраціи?, нотаріусів Киі?вського міського нотаріального округу, здіи?снити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраціи?ну дію щодо зміни до відомостеи? про юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний», ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи: 37145646, а саме: відомості про керівника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 , дата призначення - 19.01.2021 року; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний», ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи: 37145646, на користь його, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий? збір у розмірі 2724.00 гривні, посилаючись на те, що його було незаконно звільнено з посади директора ТОВ «Ринок Сільськогоспдарської Продукції «Столичний», без зазначення підстави звільнення встановленої Кодексом законів про працю України, без проведення остаточного розрахунку, без видачі трудової книжки та надання копії наказу у день звільнення.

Відповідно ухвали Макарівського районного суду Київської області від 26.02.2021 року у справі відкрито провадження та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Макарівського районного суду Київської області за адресою: смт Макарів, Макарівський район, Київська область, вулиця Димитрія Ростовського, 35.

02.03.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому ТОВ «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» повністю заперечувало проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, посилаючись на те, що відповідно вимог п.17.1 Статуту ТОВ «РСГП «Столичний», вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства. Згідно п.п. «г» п.17.6 Статуту товариства, до компетенції загальних зборів учасників товариства належить обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії. У свою чергу положеннями п.18.1 Статуту товариства встановлено, що виконавчим (одноособовим) органом управління товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Директор підзвітний загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень. 18.01.2021 року були проведені загальні збори учасників товариства, за результатами яких складений протокол загальних зборів учасників товариства №18/01-21, відповідно якому ОСОБА_1 був призначений на посаду директора товариства. На підставі вказаного протоколу загальних зборів учасників товариства був виданий наказ №19/01-21 від 19.01.2021 року «По особовому складу», згідно якому ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ «РСГП «Столичний» з 19.01.2021 року. в подальшому, керуючись положеннями Статуту товариства, протоколом загальних зборів учасників товариства №28/01-21 від 28.01.2021 року ОСОБА_1 був звільнений з посади директора. В подальшому на підставі зазначеного протоколу загальних зборів учасників товариства виданий наказ №29/01-1-3 від 29.01.2021 року «По особовому складу», відповідно якому ОСОБА_1 був звільнений з посади директора ТОВ «РСГП «Столичний» з 28.01.2021 року. Таким чином, як призначення ОСОБА_1 на посаду директора товариства, так і його звільнення із вказаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто за ініціативою власника (уповноваженого органу), відбулося у повній відповідності до Статуту товариства та чинним законодавством. Причиною звільнення ОСОБА_1 стало те, що ним, як керівником товариства, на якого покладено здійснення управління поточною господарською діяльністю не вчинялося жодних дій, які обумовлені його трудовими обов`язками. ОСОБА_1 проявив себе як непрофесійний керівник, який не володіє комплексом необхідних вмінь та навичок, не має відповідної освіти та неспроможний ефективно виконувати функції керівника. Вказане зумовило систематичне невиконання ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов`язків, що у свою чергу спричинило грубе порушення трудових обов`язків керівника товариства та поставило під загрозу нормальне функціонування товариства та спровокувало можливість завдання збитків підприємству. Положеннями ст.47 КЗпП України, встановлено, що власник або уповноваженим ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України. у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимога працівника. З цього приводу представник відповідача зазначає, що товариство 28.01.2021 року намагалося вручити ОСОБА_1 трудову книжку, копію наказу про звільнення та провести з ним остаточний розрахунок, однак ОСОБА_1 відмовився отримувати вказані документи та навмисно уникав зустрічі. Тобто, невручення зазначених вище документів було зумовлено та спровоковано самим ОСОБА_1 , що за відсутності інших порушень, не може слугувати самостійною та достатньою підставою для визнання звільнення позивача незаконним (а.с.40-46).

03.03.2021 року позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, у якій підтримав вимоги позовної заяви, заперечив проти відзиву відповідача, зазначивши, що не погоджується з висновком відповідача про законне його, позивача звільнення, оскільки вважає, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «РСГП «Столичний» №28/01-21 від 28.01.2021 року він був незаконно звільнений з посади директора товариства на підставі п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України. На підставі зазначеного протоколу загальних зборів учасників товариства виданий наказ №29/01-1-3 від 29.01.2021 року «По особовому складу», відповідного якому він, ОСОБА_1 звільнений з посади директора товариства з 28.01.2021 року. згідно вимог п.п.«г» п.17.6 Статуту товариства, до компетенції загальних зборів учасників товариства належить обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії. На момент прийняття рішення загальних зборів учасників товариства, які оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства №28/01-21 від 28.01.2021 року та прийняття наказу №29/01-1-3 від 29.01.2021 року він, позивач перебував у трудових відносинах з товариством , а тому на ці правовідносини поширюються норми трудового законодавства, зокрема, і щодо припинення трудового договору, звільнення з роботи. З огляду на вказане, саме лише зазначення в Статуті товариства компетенції загальних зборів учасників по обранню та відкликанню членів виконавчого органу не спростовує того факту, що звільнення директора товариства має відбуватися із дотриманням норм КЗпП України, і на такі відносини поширюються норми трудового законодавства.

Щодо посилання відповідача про причину його, позивача звільнення, а саме, що він проявив себе як непрофесійний керівник, який не володіє комплексом необхідних вмінь та навичок, не має відповідної освіти та неспроможний ефективно виконувати функції керівника, то позивач зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.76, ч.1 ст.79, ч.1 ст.80, ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач жодними належними, допустимими доказами не підтвердив факт того, що він, ОСОБА_1 не виконував покладених на нього обов`язків, не володів достатніми вміннями та навичками та поставив під загрозу нормальне функціонування товариства та спровокував завдання збитків підприємству.

Позивач наголошує, що ним не вчинялося порушень трудової дисципліна чи невиконання обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Жодних дисциплінарних стягнень до нього не застосовувалося.

Далі позивач зазначає, що пункт 4 ч.1 ст.36 КЗпП України, за яким він був звільнений за ініціативою власника, має лише загальний зміст, конкретних підстав звільнення за ініціативою власника не містить, тому самостійною підставою його звільнення за ініціативою власника не може бути, оскльик вичерпний перелік підстав звільнення працівника за ініціативою власника визначений ст.40, 41 КЗпП України, однак жодної із цих підстав у протоколі №28/01-21 від 28.01.2021 року та наказі №29/01-1-3 від 20.01.2021 року не зазначено, тому його звільнення з посади директора товариства є незаконним та таким, що підлягає задоволенню.

В порушення вимог ч.1, 2 ст.47 КЗпП України відповідач у день звільнення не провів повного розрахунку, не повернув трудову книжку та не видав копію наказу про звільнення з роботи. Твердження відповідача про те, що він, позивач сам ухилявся від отримання вказаних вище документів є безпідставним та не підтвердженим жодними доказами, а тому не мають враховуватися судом при вирішенні спору (а.с.80-86).

05.03.2021 року представник позивача ОСОБА_1 в запереченнях на відповідь на відзив не погодився із відповіддю на відзив з посиланням на обставини, які викладені в позовній заяві (а.с.90-96).

Судом встановлено, що згідно протоколу №18/01-21 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» (код ЄДРПОУ 37145646) від 18.01.2021 року, ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 ) обраний на посаду директора товариства з 19.01.2021 року, про що виданий наказ №19/01-21 від 19.01.2021 «По особовому складу» про призначення ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 ) на посаду директора товариства на підставі протоколу №18/01-21 загальних зборів учасників ТОВ «РСГП «Столичний» від 18.01.2021 року, (а.с.20-23, 24).

З протоколу №28/01-21 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» (код ЄДРПОУ 37145646) від 28.01.2021 року, вбачається, що на підставі п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 ) відкликаний (звільнений) з посади директора товариства з 28.01.2021 року, про що 29.01.2021 року виданий відповідний наказ №29/01-21-з «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 ) з посади директора ТОВ «РСГП «Столичний» з 28.01.2021 року на підставі п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, (а.с.25-27, 28).

Відповідно до вимог п.17.1 Статуту ТОВ «РСГП «Столичний», вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства.

Згідно п.п.«г» п.17.6 Статуту ТОВ «РСГП «Столичний», до компетенції загальних зборів учасників товариства належить обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії.

Пунктом 18.1 Статуту ТОВ «РСГП «Столичний» регламентовано, що виконавчим (одноособовим) органом управління товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Директор підзвітний загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень (а.с.51-78).

При вирішенні спору суд керується вимогами ч.1, 2 ст.2 КЗпП України, якою передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ст.3 КЗпП України, регулювання трудових відносин здійснюється законодавством про працю незалежно від форми власності, сфери діяльності підприємства, установ організації.

Відповідно п.6 ч.1 ст.51 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Вимогами ч.2 ст.22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Частинами 1, 3 ст.24 КЗпП України, передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними

географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року зазначено, що згідно зі ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Статті 40, 41 КЗпП України містять вичерпний перелік підстав відповідно розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Згідно до ч.2 ст.47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню за таких обставин.

Суд керується вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ч.1 ст.79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно вимог ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що доводи відповідача стосовно того, що причиною звільнення ОСОБА_1 стало те, що ним, як керівником товариства, на якого покладено здійснення управління поточною господарською діяльністю, не вчинялося жодних дій, які обумовлені його трудовими обов`язками, ОСОБА_1 проявив себе як непрофесійний керівник, який не володіє комплексом необхідних вмінь та навичок, не має відповідної освіти та неспроможний ефективного виконувати функції керівника товариства є такими, що не знайшли свого підтвердження належними, допустимими, достатніми доказами.

З огляду на доводи відповідача суд зазначає, що відповідно до вимог п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, встановлено, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором.

Положеннями п.22, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, встановлено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Звільнення працівника за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України є правомірним, якщо воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків, а від переведення на іншу роботу відмовився.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №297/3092/15-ц.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; мають враховуватися тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 766/8638/16-ц.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 666/557/16-ц.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України, в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Приписами ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У свою чергу, згідно до вимог ч.2 ст.97 ЦК України, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з вимогами ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Приписами ч.4 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Тобто Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18, факт припинення повноважень директора як посадової особи пов`язується із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проаналізувавши викладене, відомості щодо ОСОБА_1 , як директора ТОВ «РСГП «Столичний» є відомостями, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, разом з тим, на момент звернення з даною позовною заяву дані відомості в Єдиному державному реєстрі відсутні, а тому, у разі поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «РСГП «Столичний» відомості про нього, як про директора ТОВ «РСГП «Столичний» підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «РСГП «Столичний» має відбуватися шляхом вчинення реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про ТОВ «РСГП «Столичний», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, пов`язані із зміною керівника ТОВ «РСГП «Столичний».

Вказані зміни мають бути здійсненні державним реєстратором добровільно і негайно, з метою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Цей обов`язок державного реєстратора полягає у тому, що він виникає негайно після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Також відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Положення ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» має загальний характер та покладає на державного реєстратора обов`язок внести, зокрема, зміни до відомостей про юридичну особу, необхідність яких обумовлена прийняттям відповідного судового рішення, в тому числі й про поновлення на роботі.

Відповідності до приписів ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Приписами ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, віднесених до юрисдикції загальних судів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Цивільне судочинство полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

З огляду на вказане, належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 є саме поновлення його на посаді директора шляхом зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію щодо зміни до відомостей про ТОВ «РСГП «Столичний», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, пов`язані із зміною керівника ТОВ «РСГП «Столичний».

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що на момент прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «РСГП «Столичний», які оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ «РСГП «Столичний» №28/01-21 від 28.01.2021 року та прийняття наказу №29/01-1-3 від 29.01.2021 року позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з товариством, а тому на ці правовідносини поширюються норми трудового законодавства, зокрема, і щодо припинення трудового договору, звільнення з роботи.

Згідно ст.3 КЗпП України, регулювання трудових відносин здійснюється законодавством про працю незалежно від форми власності, сфери діяльності підприємства, установ організації.

Статтею 22 КЗпП України встановлені гарантії трудових прав працівників, зокрема, і гарантії щодо припинення трудового договору.

Пункт 4 ч.1 ст.36 КЗпП України самостійною підставою припинення трудового договору за ініціативою власника бути не може, оскільки такі конкретні підстави законодавцем встановлені ст.40, 41 КЗпП України.

Судом встановлено, що у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «РСГП «Столичний» №28/01-21 від 28.01.2021 року та наказі №29/01-1-3 від 29.01.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з посади директора товариства за ініціативою власника на підставі п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Однак цей пункт має лише загальний зміст, конкретних підстав звільнення за ініціативою власника не містить, тому самостійною підставою звільнення ОСОБА_1 за ініціативою власника бути не може.

Вичерпний перелік підстав звільнення працівника за ініціативою власника визначений ст.40, 41 КЗпП України, однак жодної із цих підстав у протоколі №28/01-21 від 28.01.2021 року та наказі №29/01-1-3 від 29.01.2021 року не зазначено.

А відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведеного того, що він у день звільнення ОСОБА_1 провів з ним повний розрахунку, повернув йому трудову книжку, видав копію наказу про звільнення з роботи.

Суд критично сприймає твердження відповідача про те, що невручення зазначених вище документів було зумовлено та спровоковано самим ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що матеріали справи також не містять жодних доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни чи невиконання обов`язків передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосування до нього дисциплінарних стягнень.

Відповідачем не спростовано того факту, що припинення трудових відносин між товариством та ОСОБА_1 відбулося із порушенням трудового законодавства, а тому наказ № 29/01-1-3 від 29.01.2021 року про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді директора товариства.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ч.7 ст.235 КЗпП України та п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконного звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись вимогами ст.3, п.6 ч.1 ст.5-1, ч.2 ст.22, ч.1, 3 ст.24, п.4 ч.3 ст.36, ч.1 ст.235 КЗпП України, ст.12, 76, 79, 80, 81, 141, 258, 259, 263-265, 367, п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст.15, 16, ч.1, 2 ст.99 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37145646) №29/01-1-3 від 29.01.2021 року у «По особовому складу».

Поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт НОМЕР_3 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 ) на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарськоі? Продукціі? «Столичнии?» (ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи: 37145646) шляхом зобов`язання державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань раи?онних у місті Києві державних адміністраціи?, нотаріусів Киі?вського міського нотаріального округу, здіи?снити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраціи?ну дію щодо зміни до відомостей? про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» (ідентифікаціи?нии? код юридичної? особи: 37145646), а саме: відомості про керівника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер облікової? картки платника податків: НОМЕР_2 , дата призначення - 19.01.2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37145646) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2724.00 гривні (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду допустити до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 ) на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарські? Продукції? «Столичними?» (ідентифікаціи?нии? код юридичної? особи: 37145646) шляхом зобов`язання державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань раи?онних у місті Києві державних адміністраціи?, нотаріусів Киі?вського міського нотаріального округу, здіи?снити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраціи?ну дію щодо зміни до відомостеи? про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Сільськогосподарської Продукції «Столичний» (ідентифікаціи?нии? код юридичноі? особи: 37145646), а саме: відомості про керівника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав: 7426 від 14.09.2017 року, реєстраціи?нии? номер обліковоі? картки платника податків: НОМЕР_2 , дата призначення - 19.01.2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Рішення складено 09.03.2021 року.

Суддя