Справа №519/335/17

2/519/24/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

25.02.2021 року

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису, за участю третьої особи Головного територіального управління юстиції у місті Києві

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до Южного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування.

В судовому засіданні судом було встановлено, що відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_1 », у зв`язку з укладенням шлюбу 11.03.2003, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.67-67зв), а потім на « ОСОБА_1 », у зв`язку з укладенням шлюбу 17.07.2010, що підтверджується відповідним актовим записом про шлюб та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.49, 66-66зв).

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 01.10.2020 позов представника ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування залишено без розгляду.

ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., в якому просила визнати незаконним рішення державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. від 24.07.2015, індексний номер 23144855, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", та скасувати зазначене рішення та визнати незаконними дії державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. по внесенню Запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за №10550608 від 24.07.2015 щодо об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" та скасувати зазначений запис. Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 22.12.2006 між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту №11100430000, відповідно до якого позивач отримала кредит в розмірі 34 995 швейцарських франків, терміном до 22.12.2012 під 7, 99 % річних. Відповідно до іпотечного договору від 26.12.2006, який був укладений між позивачем як іпотекодавцем та АКІБ "УкрСиббанк" як іпотекодержателем, та посвідчений Южненською міською державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстром №3710, в забезпечення зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11100430000 від 11.12.2006 передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності. Відповідно до договору факторингу №1, укладеному між ПАТ "УкрСиббанк" (правонаступник - АКІБ "УкрСиббанк") та ТОВ "Кей-Колект" до останнього перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11100430000 від 11.12.2006. Відповідно до договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, укладеному між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" до останнього перейшло право вимоги за договором іпотеки від 22.12.2006, який був укладений між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк". Із заяви ТОВ "Кей-Колект" до суду позивач дізналась, що за рішенням державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. від 24.07.2015, індексний номер 23144855, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної власності за Товариством обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ". Рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. від 24.07.2015 вважає незаконним, ухваленим в супереч умовам іпотечного договору та нормам матеріального права, згоди на відчуження квартири вона не надавала.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 13.03.2018 зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», Державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису об`єднано в одне провадження з первісним позовом представника ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування. Закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Приєднано до справи копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії свідоцтв про народження дітей. Витребувано у приватного нотаріуса Суперфін Б.М. завірену копію рішення державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича від 24.07.2015, індексний номер 23144855, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект».

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 26.03.2019 залучено до справи в якості третьої особи за зустрічним позовом Головне територіальне управління юстиції у м. Києві та витребувано у Головного територіального управління юстиції у м. Києві рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 24.07.2015, індексний номер 23144855, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», код 37825968, та усі документи, які стали підставою для прийняття зазначеного рішення.

Відповідно до відповіді Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14.06.2019 приватна нотаріальна діяльність Суперфіна Б.М. по Київському міському нотаріальному округу припинена на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 10 квітня 2017 року №258/6 у зв`язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №4300, виданого Міністерством юстиції 15.04.2002 на ім`я ОСОБА_5 (наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2017 №774/5) за неодноразові порушення вимог чинного законодавства при вчинені нотаріальних дій. А також зазначили, шо документи реєстраційної справи у паперовій формі здійснюються виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна, відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 17.10.2020 витребувано від Центру надання адміністративних послуг Южненської міської ради Одеської області завірені копії наступних документів: рішення державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича від 24.07.2015, індексний номер 23144855, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", код СДРПОУ 37825968; усі документи, які стали підставою для прийняття зазначеного рішення.

На виконання вказаної ухвали суду від відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області 02.11.2020 до суду надійшли копії рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень №23144855 від 24.07.2015 та іпотечний договір б/н від 26.12.2006.

Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" та державний реєстратор прав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Представник позивача подав до суду заяву, в який позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, справу розглянути за відсутності позивача та її представника.

Відповідачі та третя особа або їх представники до суду не з`явились, про місце та час слухання справи належним чином повідомлені.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зустрічний позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 22.12.2006 між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту №11100430000, відповідно до якого позивач отримала кредит в розмірі 34 995 швейцарських франків, терміном до 22.12.2012 під 7,99 % річних, що підтверджено копією договору (а.с.86-90).

Відповідно до іпотечного договору від 26.12.2006, який був укладений між позивачем як іпотекодавцем та АКІБ "УкрСиббанк" як іпотекодержателем, та посвідчений Южненською міською державною нотаріальною конторою Одеської області за реєстром №3710, в забезпечення зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11100430000 від 11.12.2006 передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується копією іпотечного договору (а.с.14-19).

Відповідно до договору факторингу №1, укладеному між ПАТ "УкрСиббанк" (правонаступник - АКІБ "УкрСиббанк") та ТОВ "Кей-Колект" і виписки з Додатку № 1 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011 до ТОВ "Кей-Колект" перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11100430000 від 11.12.2006 (а.с.4-9).

Відповідно до договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, укладеному між ПАТ "УкрСиббанк" (правонаступник - АКІБ "УкрСиббанк") та ТОВ "Кей-Колект", посвідченому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстром №5207-5208 і виписки до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 до ТОВ "Кей-Колект" перейшло право вимоги за договором іпотеки від 22.12.2006, який був укладений між позивачем та АКІБ "УкрСиббанк", тобто відбулась заміна сторони Іпотекодержателя в іпотечному договорі (а.с.10-13).

На підставі рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича від 24.07.2015, індексний номер 23144855, про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за Товариством обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", код ЄДРПОУ 37825968 право приватної власності, що підтверджується копією рішення державного реєстратора прав та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2017.

Про зазначене рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича від 24.07.2015 позивач дізналась з матеріалів позовної заяви ТОВ "Кей-Колект" до Южного міського суду Одеської області від 21.04.2017 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснені права користування майно та визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, яка залишена без розгляду за ухвалою Южного міського суду Одеської області від 01.10.2020 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону «Про іпотеку»).

Відповідно до положень статті 9 іпотечного договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі ст.37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору; продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі ст.38 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього Договору. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених цим Договором. За рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець цим Договором підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмету іпотеки. При цьому різниця між вартістю Предмету іпотеки (визначеною на підставі експертної оцінки предмету іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмету іпотеки сторонами) та фактичною сумою заборгованості Іпотекодавця перед Іпотекодержателем на дату прийнята Іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмету іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю. Підписанням цього Договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя (придбання Предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього Договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього Договору та письмового рішення Іпотекодержателя про придбання Предмету іпотеки у власність, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки не вимагається. Цей договір та письмове рішення Іпотекодержателя про придбання Предмету іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на Предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання Предмету іпотеки у власність. Письмові повідомлення Іпотекодержателя Іпотекодавцю друкуються та підписуються уповноваженими особами Іпотекодержателя і надсилаються Іпотекодавцю телефаксом, кур`єром, або поштою.

За приписами ч.1 ст.35 Закону №ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 24.07.2015 державний реєстратор приватний нотаріус Суперфін Б.М. на підставі договору іпотеки здійснив державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-21).

Таким чином, відповідачем було здійснено дії щодо набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

За статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (п.2 ч.1 статті 263 ЦК України).

Встановлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Так як Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

А тому визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За пунктом 4 Закону №1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до ч.3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.2 статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

З підписанням іпотечного застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Проте, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки не залежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без згоди іпотекодавця на його відчуження.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2017 з параметрами запиту за прізвищем, ім`ям та по-батькові позивача, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно маються відомості щодо права приватної власності ОСОБА_1 (прізвище після реєстрації шлюбу змінено на " ОСОБА_1 ") на квартиру АДРЕСА_1 , інші об`єкти нерухомості відсутні (а.с.91-91зв), тобто зазначена квартира є єдиним житлом позивача.

Крім того дана квартира використовується позивачем для постійного проживання, що підтверджується копією договору про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій (а.с.9-92зв), копіями актів перевірки/огляду майна від 22.11.2016, 29.11.2016 (а.с.22-23, 31-32).

Отже, спірна квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом наданим в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника і не перевищує 140,0 кв.м., що підтверджується зібраними доказами.

Крім того, судом не встановлено чи проводилась оцінка предмета іпотеки на момент прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності на квартиру, так як в матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц.

Таким чином, у державного реєстратора приватного нотаріуса Суперфін Б.М. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" з огляду на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 28,6 кв.м та яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, як іпотекодавець, надала згоду на відчуження квартири іпотекодержателем шляхом реєстрації права власності за ним.

Судом враховано практику Європейського суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Також, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, у зв`язку з його обґрунтованістю.

На підставі ст.141 ЦПК України стягнути з відповідачів у рівних частинах на користь позивача судовий збір у розмірі 1 280 грн.

Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 141, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, за участю третьої особи Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання рішення незаконним та його скасування, визнання незаконним дій та скасування запису - задовольнити.

Визнати незаконним рішення державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича від 24.07.2015, індексний номер 23144855, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", код ЄДРПОУ 37825968, та скасувати зазначене рішення.

Визнати незаконними дії державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича по внесенню Запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за №10550608 від 24.07.2015 щодо об`єкту нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", код ЄДРПОУ 37825968, та скасувати зазначений запис.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" та Державного реєстратора прав приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280 грн.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69.

Відповідач Державний реєстратор прав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, РНОКПП не відомо, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 84 кв. 14.

Третя особа Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ 34691374, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І.Барановська