УХВАЛА
04 березня 2021 року
м. Київ
справа №240/12017/19
адміністративне провадження №К/9901/15971/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/12017/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2020, постановлену у складі судді Шуляк Л.А. та
постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Граб Л.С., Сторчака В.Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 29.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати йому заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно із статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ);
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно із статтями 50, 54 Закону № 796-XII.
2. Суддя Житомирського окружного адміністративного суд ухвалою від 27.12.2019 прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі за його позовом.
3. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.01.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, на підставі статті 123 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) залишив без розгляду вказану позовну заяву.
4. 26.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 09.07.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
6. 29.07.2020 від відповідача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу, у якому ГУ ПФУ просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи І категорії та особою з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи І групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по інвалідності, обчислену за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
18.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), за результатами розгляду якої, листом від 08.11.2019 № О-4860 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку його пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з огляду на те, що виплата його пенсії проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись із зазначеною вище відмовою ОСОБА_1 29.11.2019 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду і не заявив клопотання про його поновлення. Так, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відхилив доводи позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущено з посиланням на положення статті 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та статті 46 Закону № 1058-IV, оскільки вказані норми права стосуються лише нарахованих пенсій. Натомість позивач у цій справі оспорює дії відповідача щодо ненарахування та невиплати пенсії у відповідному розмірі.
При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про те, що про факт нездійснення перерахунку його пенсії він дізнався з листа відповідача від 08.11.2019, оскільки такий факт не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав, а зазначена позивачем дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтував тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ, оскільки суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
10. У відзиві на касаційну скаргу позивача ГУ ПФУ вказало на обґрунтованість та законність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вимоги ОСОБА_1 заявлені поза межами строку звернення до суду, визначеного частиною першою статті 122 КАС України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, зокрема: №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18).
12. Так у справах №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), Верховний Суд дійшов висновку, зокрема про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у категорії справ стосовно соціального захисту слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
13. У справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) Верховний Суд дійшов висновку про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, а тому висновки судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом є безпідставними.
14. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
15. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
16. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо формально послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
21. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
22. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
23. Верховний Суд наголошує, на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
24. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
25. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
26. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
27. Колегія суддів зазначає, за загальним правилом вчинення особою активних дій щодо призначення, перерахунку чи переведення з одного виду пенсії на інший шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зокрема пунктом 4.9 вказаного Порядку № 22-1 визначено, що у разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.
28. Верховний Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу щомісячно при її отриманні.
29. Отже, відповідно до чинного законодавства, ОСОБА_1 повинен був звернутись до суду з позовом протягом 6 місяців, після отримання пенсійних виплат за серпень 2014 року, проте строк пропустив, із заявою про поновлення пропущеного строку з наведенням поважних причин, які перешкоджали йому реалізувати надане право, не звернувся.
30. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
31. Колегія суддів звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, а не тим, хто спить.
32. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
33. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
34. Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
35. Згідно зі частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
36. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС України).
37. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 240/12017/19 (касаційне провадження № К/9901/15971/20) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Справу № 240/12017/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
..........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець,
Судді Верховного Суду
