П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/12017/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.

21 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (місце ухвалення рішення - м. Житомир, повний текст складено - 28 січня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просив також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що суд порушив норми процесуального права.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі.

05 травня 2020 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено та призначено справу до апеляційного розгляду на 21 травня 2020 року о 11 год. 30 хв.

Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року вирішено перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з приписів пунктів 1, 2 частини 1 статті 311 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи І категорії та особою з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи І групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за результатами розгляду якої, листом від 08 листопада 2019 року № О-4860 позивача повідомлено, про відсутність підстав для перерахунку його пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з тих підстав, що виплата його пенсії проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 (а.с.15).

Суд першої інстанції, залишаючи позовні вимоги без розгляду, дійшов висновку, що позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 02 грудня 2019 року.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу щомісячно при її отриманні.

Отже, відповідно до чинного законодавства, ОСОБА_1 повинен був звернутись до суду з позовом протягом 6 місяців, починаючи з 01 вересня 2014 року (після закінчення пенсійних виплат за серпень 2014 року) до 01 березня 2015 року, проте строк пропустив, із заявою про поновлення пропущеного строку з наведенням поважних причин, які перешкоджали йому реалізувати надане право, не звернувся.

Посилання позивача в позовній заяві на положення статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 804/4217/18, який в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив провести перерахунок пенсії з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а з даним позовом звернувся лише у листопаді 2019 року, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені висновки, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.