Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 320/2987/19
провадження № 61-17190св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
третя особа - структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), третя особа - структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо»), про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що 01 серпня 2002 року він прийнятий на роботу в Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу в цех ТРЗ тепловозів. Потім він переведений на посаду помічника машиніста, машиніста електровоза. 19 червня 2015 року він переведений на посаду машиніста тепловоза цеху експлуатації. У березні 2016 року йому присвоєна кваліфікація посади машиніста тепловоза 3 класу.
01 грудня 2015 року внаслідок реорганізації Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» перетворено у структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця». Із 27 грудня 2018 року регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейменовано в регіональну філію «Придніпровська залізниця»
АТ «Українська залізниця».
Наказом від 03 квітня 2019 року № 66/ОС його звільнено з роботи з посади машиніста тепловоза цеха експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин. При ознайомленні з наказом про звільнення він зробив запис про свою незгоду з ним. Як зазначено в цьому наказі, підставою для звільнення його з роботи став наказ від 19 липня 2018 року № 80/С, наказ від 16 жовтня 2018 року № 114/С про оголошення догани за порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106.
Вважає, що для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Наказом від 19 липня 2018 року № 80/С він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Наказом
від 16 жовтня 2018 року № 114/С, за таке ж порушення, йому, машиністу тепловоза, також оголошена догана. Але в цих наказах немає жодних посилань саме на наявність його вини в перевитратах дизельного палива та доказів, якими вона може бути підтверджена.
З урахуванням вищезазначеного вважає, що накладені на нього наказами
від 19 липня 2018 року № 80/С та від 16 жовтня 2018 року № 114/С дисциплінарні стягнення є неправомірними. Інші підстави його звільнення у наказі від 03 квітня
2019 року № 66/ОС не зазначені. Крім того, його звільнення з роботи відбулося взагалі без згоди профспілкової організації. Таким чином його звільнення з роботи відбулося незаконно, з грубим порушенням вимог КЗпП України, що привело до порушення його прав. Тому він вважає, що є всі підстави для поновлення його на роботі у структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» на посаду машиніста тепловоза 3 класу цеху експлуатації, та для стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо»
від 03 квітня 2019 року № 66/ОС про звільнення його з посади машиніста тепловоза
3 класу цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, та поновити його на зазначеній посаді; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи із 04 квітня 2019 року і по день поновлення позивача на роботі; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» від 03 квітня 2019 року № 66/ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза 3 класу цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, та поновлено ОСОБА_1 на зазначеній посаді із 03 квітня 2019 року. Рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період із 03 квітня 2019 року по 26 травня 2020 року включно у розмірі 231 061,11 грн з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з цієї суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством. Допущено негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої
статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим є достатні правові підстави для скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.Крім того, звільнення позивача відбулося без згоди профспілкової організації, членом якої він є.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що наказами від 19 липня 2018 року
№ 80/С та від 16 жовтня 2018 року № 114/С позивачу, за порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106, а саме щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, оголошено догану, що свідчить про систематичне невиконання працівником, без поважних причин обов`язків, та є підставою для звільнення позивача. Крім того, профспілковим комітетом Мелітопольського локомотивного депо не надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з інших підстав, а тому не могла бути прийнята судом першої інстанції у цій справі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Верховний Суд у постанові від 25 червня
2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18) зазначив, що у разі оскарження до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, незалежно від того, чи було оскаржено окремо кожен наказ в установленому законом порядку, і лише у разі правомірного накладення стягнення є підстави для звільнення працівника відповідно до зазначеного пункту. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги практику Верховного Суду щодо обов`язкової наявності вини для застосування пункту 3 статті 40 КЗпП України (постанова від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц). До того ж, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо виконання відповідачем вимог частини першої статті 149 КЗпП України, а саме до застосування дисциплінарного стягнення відповідач зажадав від ОСОБА_1 , як порушника трудової дисципліни письмові пояснення, і саме надання таких пояснень 03 квітня 2019 року, оскільки апеляційний суд не звернув уваги на зміст цих пояснень, з яких вбачається, що вони надавалися з приводу звинувачення в крадіжки дизельного палива, а не його перевитрат. Також висновки апеляційного суду щодо необґрунтованості незгоди профспілкового комітету на звільнення позивача з інших підстав є хибними та такими, що не відповідають дійсності.
У січні 2021 року від АТ «Українська залізниця» на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є безпідставними.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
01 серпня 2002 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу в цех ТРЗ тепловозів, згідно з наказом від 18 липня 2002 року № 268 та запису в трудовій книжці за № 5.
19 червня 2015 року ОСОБА_1 переведений на посаду машиніста тепловоза цеху експлуатації згідно з наказом від 18 червня 2015 року № 178/ОС, запис у трудовій книжці за № 13.
25 березня 2016 року ОСОБА_1 присвоєна кваліфікацію машиніста тепловоза
3 класу.
01 грудня 2015 року внаслідок реорганізації Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» перетворено у структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».
27 грудня 2018 року регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейменовано у регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
03 квітня 2019 року на нараді при начальнику Мелітопольського локомотивного депо розглядалося питання щодо можливого відбору дизельного пального з тепловоза 2ТЕ1116-1154 працюючого на базі КМС-136 у період із 01 по 02 квітня 2019 року та паливовикористання локомотивних бригад у складі машиністів тепловозу
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , помічниками машиністів тепловозу
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та встановлено у тому числі, що 02квітня
2019 року о 22 год. 30 хв. в. о. заступника начальника з експлуатації Липка О. М. та машиніст інструктор локомотивних бригад ОСОБА_5 провели перевірку тепловозу 2ТЕ116-1154 на території КМС-136 станції Федорівка. Комісія отримала розпорядження від керівництва локомотивного депо провести перевірку стану пломбування, фарбування паливної системи та визначити фактичні залишки дизельного пального на тепловозі.
Локомотивна бригада у складі ОСОБА_1 та помічника машиніста ОСОБА_3 прийняли тепловоз на базі КМС-136 о 22 год. 00 хв. 02 квітня 2019 року із залишками палива по секції «А» - 4 700 л (3 875 кг), по секції «Б» - 4 850 л ( 3 999 кг). На час перевірки о 00 год. 15 хв. 03 квітня 2019 фактичні залишки дизельного палива складали по секції «А» - 4 650 л (3 906 кг), по секції «Б» - 4 825 л (4 053 кг). Витрати склали 75 л (63 кг), що відповідає виконаній роботі.
02-03 квітня 2019 року тепловоз 2ТЕ116-1154 під керуванням локомотивної бригади у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_3 , з 22 год. 00 хв. по станції Федорівка, до 23 год. 59 хв. знаходився у гарячому стані. О 23 год. 59 хв. тепловоз переведено у неробочій стан для перевірки пломбування та фарбування паливної системи тепловоза. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_5 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків у роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 60 кг, фактичні витрати - 62 кг. Перевитрати склали 2 кг. Витрати по секціях склали: в секції «А» - 50 л, в секції «Б» склали 25 л. Різниця витрат склала 25 л або 100 %.
02 квітня 2019 року локомотивна бригада у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_3 з 07 год. 00 хв. по станції Федорівка на базі KMC-136 виконувала господарчу роботу на тепловозі 2ТЕ116-1154 по заявці KMC-136, після закінчення роботи прибула з поїздом № 8204 вагою 750 т
37 вісей, на 126 км перегону Федорівка - Світлодолинське для подальшого виконання роботи з господарчим поїздом. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_5 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків у роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 170 кг, фактичні витрати - 357кг. Перевитрати склали 187 кг.
Крім того, виявлено факт завищених витрат локомотивною бригадою у складі машиніста тепловоза ОСОБА_2 та помічника машиніста тепловоза
ОСОБА_4 на тепловозі 2ТЕ116-1154, яка працювала із 31 березня 2019 року з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. 01 квітня 2019 року. Виконувала транспортування господарчого поїзду на дільниці Мелітополь-Стульневе № 8504 вагою 600 т 64 вісей, Стульневе - Федорівка слідував поїзд № 4703. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_5 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків в роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 657 кг, фактичні витрати - 818 кг. Перевитрати склали 161 кг. Також виявлено значна різниця витрат по секціях тепловоза у кількості 150 л або 40 %, витрати по секції «А» склали 525 л, по секції «Б» 375 л.
При детальному аналізі роботи Локомотивної бригади у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_3 маршрут
від 02 квітня 2019 року зміною з 07 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. встановлений факт не відповідності часу роботи згідно з швидкостемірною стрічкою та системою «Дельта-СУ», а саме згідно з розшифруванням швидкостемірної стрічки з 07 год. 45 хв.
до 09 год. 10 хв. виконувалась маневрова робота з вагонами, проте згідно з розшифруванням даних системи «Дельта-СУ» у період із 07 год. 40 хв. до 08 год. 35 хв. локомотив у рух не приводився. У період із 10 год. 15 хв. до 14 год. 47 хв. виконувалась маневрова робота на перегоні Федорівка - Світлодолинське, але згідно з розшифруванням даних системи «Дельта-СУ» у період із 10 год. 25 хв. до 11 год.
25 хв. локомотив у рух не приводився. Ці зауваження вказують на те, що локомотивна бригада втрутилась в роботу часового механізму швидкостеміра, чим порушили пункт 4.2 інструкції ЦТ-0033 затвердженої 18 січня 2002 року. При перерахунку права витрат з використанням вище вказаних факторів результати за поїздку складають: право витрат - 259 кг, факт витрат - 357 кг. Перевитрати склали 98 кг.
При детальному аналізі роботи локомотивної бригади у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_3 маршрут
від 01 квітня 2019 зміною з 07 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. встановлений факт не відповідності часу роботи згідно з швидкостемірною стрічкою та системою «Дельта-СУ», а саме згідно з розшифруванням швидкостемірної стрічки з 07 год. 29 хв.
до 07 год. 35 хв. виконувалась маневрова робота по станції, проте згідно з розшифруванням даних системи «Дельта-СУ» запуск тепловоза в секції «Б» виконано о 07 год. 35 хв. та до цього часу рух тепловоза відсутній. У період із 11 год. 35 хв. до 17 год. 45 хв. виконувалась маневрова робота на перегоні Федорівка - Світлодолинське, але згідно з розшифруванням даних системи «Дельта-СУ» у період із 11 год. 56 хв. до 12 год. 47 хв., із 14 год. 45 хв. до 15 год. 37 хв. та із 17 год. 06 хв. до 17 год. 49 хв. локомотив у рух не приводився. Ці зауваження вказують на те що локомотивна бригада втрутилась у роботу часового механізму швидкостеміра, чим порушили пункт 4.2 інструкції ЦТ-0033 затвердженої 18 січня 2002 року. При перерахунку права витрат з використанням вище вказаних факторів результати за поїздку складають: право витрат - 340 кг, факт витрат - 401 кг. Перевитрати склали 61 кг.
Крім того, з протоколу наради при начальнику локомотивного депо від 03 квітня
2019 року вбачається, що перевірка стану паливної системи та визначення фактичних залишків дизельного пального на тепловозі проводилася за інформацією отриманої від працівників ВОХР, якими виявлено 14 каністр з дизельним пальним, а на протилежній стороні від каністр знаходився автомобіль марки ВАЗ, на задньому сидінні якого знаходилося 8 каністр та біля нього ще 2 каністри.
Із цього приводу ОСОБА_1 у поясненнях викладались обставини щодо подій повідомлення працівниками ВОХР відносно їх припущення про здійснення крадіжки дизельного пального на тепловозі та викликались працівники поліції.
За наслідками виявлених порушень складений протокол наради при начальнику Мелітопольського локомотивного депо від 03 квітня 2019 року за результатами якого прийнято рішення про розірвання трудового договору з машиністом тепловоза ОСОБА_1 та зазначено про необхідність підготовки та направлення профспілковій організації Мелітопольського локомотивного депо подання про розірвання трудового договору з машиністом тепловоза ОСОБА_1 .
Наказом структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» від 03 квітня 2019 року № 66/ОС ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади машиніста тепловоза цеха експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, про що зроблено запис у трудовій книжці позивача за № 18.
ОСОБА_1 із вказаним наказом ознайомлений 03 квітня 2019 року, проте не погодився з ним, про що зробив відповідний запис у наказі.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення позивача з роботи став наказ від 19 липня 2018 року № 80/С та наказ від 16 жовтня 2018 року № 114/С про оголошення догани за порушення вимог пункту 3.12 ЦТ-0106.
Так, наказом структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо»
від 19 липня 2018 року № 80/С ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Пунктом 1 цього наказу машиністу тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади
№ ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі статті 147 КЗпП України, оголошена догана.
У акті від 27 червня 2018 року зафіксовано, що машиніст ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення по перевитратам палива за поїздку 18 червня 2018 року на тепловозі 2ТЄ-116-1370 (т. 1, а. с. 89).
Наказом структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» від 16 жовтня 2018 року № 114/С, ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Пунктом 1 цього наказу машиністу тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі статті 147
КЗпП України, оголошена догана.
У судовому засіданні встановлено, що розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 відбулось без згоди профспілкової організації, членом якої є працівник.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2019 року зупинено провадження у справі у зв`язку із витребуванням з первинної профспілкової організації Мелітопольського локомотивного депо згоди або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) щодо звільнення працівника ОСОБА_1 з посади машиніста на підставі наказу
від 03 квітня 2019 року № 66/ОС (т. 1, а. с. 69).
Із витягу з протоколу засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо від 18 червня 2019 року № 47 вбачається, що профспілковим комітетом не надано згоди на звільнення машиніста тепловоза ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, оскільки посади машиніста локомотива немає в переліку посад, з яким підприємство може укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Більш того, згідно з пунктом 3.16 Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106 машиніст ОСОБА_1 повинен був зробити запис виявлених зауважень в роботі локомотива до журналу ТУ-152 після виконання поїздки.
Крім того, у поданні є посилання на показники системи «Дельта-СУ», яка контролює роботу локомотива та витрати палива на ньому, але система «Дельта-СУ» на локомотиві 2ТЕ116-1154 не сертифікована, вона не проходить перевірку в органах метрології, на ній немає клейма та дати наступної перевірки.
До того ж, до ОСОБА_1 могли бути застосовані інші міри, окрім звільнення, наприклад: зниження класу кваліфікації; призначення позачергових іспитів; навчання у школі передового досвіду, де машиніста ОСОБА_1 навчили б правильному та економному водінню поїздів; його могли б позбавити премії за місяць; він міг бути переведеним на посаду помічника машиніста тепловоза та інше.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з чим є достатні правові підстави для скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі. Крім того, звільнення позивача відбулося без згоди профспілкової організації, членом якої він є.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що наказами від 19 липня 2018 року № 80/С та від 16 жовтня 2018 року № 114/С позивачу, за порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади № ЦТ-0106, а саме щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів,оголошено догану, що свідчить про систематичне невиконання працівником, без поважних причин обов`язків, та є підставою для звільнення позивача. Крім того, профспілковим комітетом Мелітопольського локомотивного депо не надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з інших підстав, а тому не могла бути прийнята судом першої інстанції у цій справі.
Проте із вказаним висновком апеляційного суду не можна погодитися з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).
На передбаченій пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставі працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана, звільнення.
Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.
У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавцем порушено вимоги трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення з підстав, я якими роботодавець пов`язує таке звільнення.
Апеляційний суд вважав, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки наказами відповідача № 80/С та № 114/С ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено йому догани за порушення вимог пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади, що свідчить про систематичне невиконання позивачем покладених на нього обов`язків, тому наявні підстави для його звільнення відповідно до пункту 3 частини першої статті 40
КЗпП України. Крім того, зазначав, що ці накази не оскаржувались ОСОБА_1 та були чинними як на час прийняття відповідачем наказу (розпорядження) від 03 квітня 2019 року № 66 /ос про звільнення позивача, так і на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції.
Отже, суди двох інстанцій дійшли протилежних висновків по суті вирішення справи, у зв`язку із проведенням різної оцінки наданих сторонами доказів.
Так апеляційний суд вважав, що висновки суду першої інстанції у цій справі про те, що в розпорядженні про звільнення відповідачем не вказано, в чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, та чим ці обов`язки передбачені, а відповідач обмежився лише загальним посиланням на
пункт 3 статті 40 КЗпП України при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення, та не врахував зазначені положення, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за які вчинено проступок є помилковими.
До того ж, вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем порушено вимоги трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення з підстав, з якими роботодавець, пов`язував підстави такого звільнення, а саме у позивача не відбиралися пояснення з приводу вчинених ним порушень трудової дисципліни, оскільки на виконання вимоги частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення відповідач зажадав від ОСОБА_1 , як порушника трудової дисципліни письмові пояснення, і такі пояснення ОСОБА_1 відповідачу надані 03 квітня 2019 року.
Проте апеляційним судом не обґрунтовано належним чином підстави здійснення переоцінки цих фактів, у порівнянні з оцінкою, наданою ним судом першої інстанції.
Так суд першої інстанції, надаючи оцінку указаним фактам, вказував, що підставою для звільнення позивача з роботи зазначено наказ від 19 липня 2018 року № 80/С та наказ від 16 жовтня 2018 року № 114/С про оголошення догани за порушення вимог пункту 3.12 ЦТ-0106, проте у оскаржуваному наказі про звільнення не наведені конкретні факти допущеного позивачем невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосування до нього стягнень, що стало приводом до звільнення та коли, які дії він повинен був зробити та які не зробив, та чи була в нього об`єктивна можливість виконати ці обов`язки, тобто чи була наявність чи відсутність поважності причин, з яких він не виконав свої службові обов`язки, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. До того ж, працівник вважається невинуватим, поки не доведено його вини, а обов`язок її доведення покладається на роботодавця.
Крім того, відповідно до положень пункту 3.12 Інструкції локомотивної бригади
№ ЦТ-0106, працівники локомотивних бригад повинні економно витрачати паливно-енергетичні ресурси, обтиральні та інші матеріали, проте в матеріалах справи відсутня посадова інструкція машиніста, у якій визначено коло обов`язків позивача та його ознайомлення з нею, тому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, а отже, зазначене не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
До того ж, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем порушено встановлений порядок застосування накладення дисциплінарних стягнень, які враховуються при звільненні позивача, а саме у позивача не відібрані пояснення перед звільненням адже наявність у матеріалах справи письмових пояснень позивача, наданих 03 квітня 2019 року щодо подій, пов`язаних з крадіжкою дизельного пального на тепловозі та виклик працівників поліції, не свідчить про наявність вини позивача у неналежному виконанні працівником трудових обов`язків та не вказує на систематичність невиконання ним своїх функціональних обов`язків.
До того ж, факт обґрунтованої відмови профспілкового органу у дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 , членом якого він є, оцінений судом першої інстанції як достатньо добре аргументованим та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника та неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
Разом з тим, надаючи свою оцінку, апеляційним судом не спростовано висновки суду першої інстанції з цього приводу, а лише зазначено, що згоду на звільнення
ОСОБА_1 не надано з інших підстав, а тому не могла бути прийнята судом першої інстанції у цій справі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи протилежне рішення, у цій справі суд апеляційної інстанції на виконання вимог статей 265, 382 ЦПК України повинен навести мотиви у чому полягала неправильність оцінки доказів, здійснена судом першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки роботодавцем не спростований факт незаконного звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України, оскільки звільнення на цій підставі можливе лише за конкретно встановлений дисциплінарний проступок.
Із зазначеного вбачається, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції внаслідок переоцінки доказів, наявних у справі, яким надана належна оцінка судом першої інстанції. Проте у своєму рішенні апеляційний суд не мотивував у чому неправильність оцінки, здійсненої судом першої інстанції.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо у передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Таким чином, Верховний Суд на підставі статті 413 ЦПК України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню,то з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 4 621,22 грн. Крім того, з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у частині вимог щодо поновлення на роботі урозмірі 1 536,80 грн.
Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року залишити в силі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 4 621,22 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у частині вимог щодо поновлення на роботі урозмірі 1 536,80 грн.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко
