Дата документу 21.10.2020 Справа № 320/2987/19
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 320/2987/19Головуючий у 1-й інстанції Іваненко О.В. Повний текст рішення складено 06.06.2020 року.Пр. № 22-ц/807/2886/20Суддя-доповідач Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Кримської О.М.,
за участі секретаря Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на рішенняМелітопольського міськрайонногосуду Запорізькоїобласті від27травня 2020року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за участю третьої особи: Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-7), в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за №66/ОС від 03 квітня 2019 року про звільнення його з посади машиніста тепловоза 3 класу цеху експлуатації Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України, та поновити його на зазначеній посаді;- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04 квітня 2019 року і по день поновлення позивача на роботі;- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за один місяць;- стягнути понесені судові витрати по цій справі.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 01 серпня 2002 року він був прийнятий на роботу в Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» в якості слюсаря з ремонту рухомого складу в цех ТРЗ тепловозів. Потім він був переведений на посаду помічника машиніста, машиніста електровоза. 19 червня 2015 року він був переведений на посаду машиніста тепловоза цеху експлуатації. У березні 2016 року йому була присвоєна кваліфікація посади машиніста тепловоза 3 класу. 01 грудня 2015 року внаслідок реорганізації Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» було перетворено в Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця». З 27 грудня 2018 року регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейменовано в регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Наказом № 66/ОС від 03 квітня 2019 року його було звільнено з роботи з посади машиніста тепловоза цеха експлуатації Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин. При ознайомленні з наказом про звільнення він зробив запис про свою незгоду з ним. Як зазначено в цьому наказі, підставою для звільнення його з роботи став наказ № 80/С від 19 липня 2018 року, наказ № 114/С від 16 жовтня 2018 року про оголошення догани за порушення вимог п.3.12 ЦТ-0106. Для звільнення за п.3 ст.40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Наказом № 80/С від 19 липня 2018 року він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Наказом № 114/С від 16 жовтня 2018 року, за таке ж порушення, йому, машиністу тепловоза, також оголошена догана. Але в цих наказах немає жодних посилань саме на наявність його вини в перевитратах дизельного палива та доказів, якими вона може бути підтверджена. З урахуванням вищезазначеного вважає, що накладені на нього наказами № 80/С від 19 липня 2018 року та № 114/С від 16 жовтня 2018 року дисциплінарні стягнення є неправомірними. Інші підстави його звільнення в наказі № 66/ОС від 03 квітня 2019 року не зазначені. Крім того, його звільнення з роботи відбулося взагалі без згоди профспілкової організації. Таким чином, його звільнення з роботи відбулося незаконно, з грубим порушенням вимог КЗпП України, що привело до порушення його прав. Тому він вважає, що є всі підстави для поновлення його на роботі в Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на посаду машиніста тепловоза 3 класу цеху експлуатації, та для стягнення на мою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Іваненко О.В. (а.с. 18).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 19) відкрито провадження у цій справі в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Мелітопольськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 27травня 2020року (а.с. 155-161) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено у повному обсязі.
Визнано незаконним та скасовано наказ Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за №66/ОС від 03 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза 3 класу цеху експлуатації Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України, та поновлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ), який зареєстрований: АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , на зазначеній посаді з 03 квітня 2019 року.
Рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081237) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2019 року по 26 травня 2020 року включно в розмірі 231061,11 грн. з обов`язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків та зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Допущено негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» у своїйапеляційній скарзі(а.с.195-217)просило рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у цій справі у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на подання апеляційної скарги.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 218).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08 вересня 2020 року (а.с. 222), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 224).
Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В автоматизованому порядку суддями Кочетковою І.В. та Кримською О.М. у цій справі замінено судів Маловічко С.В. і Подліянову Г.С. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 237-238).
У судове засідання 15 жовтня 2020 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 231-232) позивач ОСОБА_1 , представник останнього адвокат Лапшина Г.І. (а.с. 23-26, 148) і представник третьої особи Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця», який взагалі не є юридичною особою, та, відповідно, не може бути третьою особою у цій справі в силу вимог ЦПК України ст. 46 ЦПК України (цивільну процесуальну правоздатність мають …юридичні особи), не з`явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка вважається повідомленою апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи через свого довірителя позивача ОСОБА_1 в силу вимог ст. 130 ч. 5 ЦПК України, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила.
При цьому,позивач ОСОБА_1 подав апеляційномусуду заяву(а.с.235-236),в якійповідомив,що незможе з`явитисьу судовезасідання череззайнятість нароботі,та узв`язку ізкарантинними обмеженнямивнаслідок збільшеннявипадків захворюванняна COVID-19,але вінне заперечувавпроти розглядуцієї справиу йоговідсутність, просиврозглядати данусправу увідсутність позивача, рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву позивача задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю представників відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Губорєвої Я.А. (а.с. 240) та ОСОБА_3 (а.с. 239).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представниківвідповідача Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» вособі регіональноїфілії «Придніпровськазалізниця» АТ«Укрзалізниця» Губорєвої Я.А.та ОСОБА_3 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
В силувимог ст.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 12, 13, 211, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 233-237 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.
Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що 01 серпня 2002 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» в якості слюсаря з ремонту рухомого складу в цех ТРЗ тепловозів, згідно наказу № 268 від 18.07.2002 року та запису в трудовій книжці за №5 (а.с.9-11).
19.06.2015 року ОСОБА_1 був переведений на посаду машиніста тепловоза цеху експлуатації згідно Наказ № 178/ОС від 18.06.2015 року, запис в трудовій книжці за №13.
25.03. 2016 року ОСОБА_1 була присвоєна кваліфікація посаду машиніста тепловоза 3 класу.
01.12.2015 року внаслідок реорганізації Мелітопольське локомотивне депо «Придніпровської залізниці» було перетворено в Структурний підрозділ «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».
27.12.2018 року регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» перейменовано в регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Наказом № 66/ОС від 03 квітня 2019 року за підписом начальником Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади машиніста тепловоза цеха експлуатації Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, про що зроблено запис у моїй трудовій книжці за № 18 (а.с.12).
Позивач ОСОБА_1 з вказаним наказом був ознайомлений 03 квітня 2019 року, однак з ним не погодився, про що зробив відповідний запис на наказі.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення позивача з роботи став наказ № 80/С від 19 липня 2018 року та наказ № 114/С від 16 жовтня 2018 року про оголошення догани за порушення вимог п.3.12 ЦТ-0106.
Так, наказом начальника локомотивного депо №80/С від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Пунктом 1 цього наказу машиністу тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі ст.147 КЗпП України, оголошена догана (а.с.13).
Наказом начальника локомотивного депо № 114/С від 16 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. Пунктом 1 цього наказу машиністу тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі ст.147 КЗпП України, оголошена догана.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до вимог статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Згідно роз`яснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Згідно із ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Відповідно до ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця після його виявлення, не рахуючи часу тимчасової непрацездатності чи відпустки; та не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
В силу вимог ст.149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівнику під розписку.
За змістом п. 23 вищевказаної постанови за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
При оспорюванні до суду наказу про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити правильність накладення дисциплінарних стягнень, які враховані при звільненні, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк (постанова від 16.01.2019 у справі № 499/78/17-ц).
Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем порушено вимоги трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення з підстав, з якими роботодавець, пов`язував підстави такого звільнення, у позивача не відбиралися пояснення з приводу вчинених ним порушень трудової дисципліни, а в розпорядженні про звільнення не вказано, в чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, та чим ці обов`язки передбачені, а відповідач обмежився лише загальним посиланням на п.3 ст.40 КЗпП при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення, та не врахував положення пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за які вчинено проступок.
У вказаному наказі про звільнення позивача ОСОБА_1 від 03.04.2019 року, не наведені конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосування до нього стягнень, що стало приводом до звільнення та коли, які дії він повинен був зробити та які не зробив, та чи була в нього об`єктивна можливість виконати ці обов`язки, тобто чи була наявність чи відсутність поважності причин, з яких він не виконав свої службові обов`язки, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Так, зі змісту наказу про звільнення вбачається, що обставини вчинення порушення не викладені взагалі, а зазначено підстави звільнення, якими є накази № 80/С від 19.07.2018 та № 114/С від 16.10.2018 про оголошення догани за порушення вимог п.3.12 ЦТ-0106.
З наданих представником відповідача доказів а саме: з протоколу наради при начальнику локомотивного депо від 03.04.2019 не вбачається, що від позивача відбиралися пояснення з приводу вказаних в ньому порушень, їх причини, а також не зазначено про вжиті заходи реагування керівництва з приводу вказаних порушень (а.с.42).
З наданої відповідачем копії пояснень ОСОБА_1 вбачається, що позивачем викладені обставини щодо подій повідомлення працівниками ВОХР про їх припущення здійснення крадіжки дизельного пального на тепловозі та виклик працівників поліції, що не є письмовими поясненнями з приводу порушення трудової дисципліни, за яке було звільнено позивача (а.с.90).
Крім того, з протоколу наради при начальнику локомотивного депо від 03.04.2019 вбачається, що перевірка стану паливної системи та визначення фактичних залишків дизельного пального на тепловозі проводилася за інформацією отриманої від працівників ВОХР, якими виявлено 14 каністр з дизельним пальним, а на протилежній стороні від каністр знаходився автомобіль марки ВАЗ, на задньому сидінні якого знаходилося 8 каністр та біля нього ще 2 каністри.
Суду не надано доказів того, що до подій, пов`язаних з виявленням каністр з дизельним пальним причетний ОСОБА_1 , а згідно протоколу наради матеріали перевірки по вказаному випадку надані до слідчого відділу національної поліції.
Відповідних письмових пояснень з приводу обставин, викладених в протоколі наради при начальнику локомотивного депо від 03.04.2019 до застосування дисциплінарного стягнення від позивача не відбиралося, а доказів того, що ОСОБА_1 відмовився їх надавати, суду не представлено.
Отже, представник відповідача не надав належних доказів, які б свідчили про вину в діях позивача та вказували на систематичність невиконання ним своїх функціональних обов`язків.
Перевіряючи правильність накладення дисциплінарних стягнень, які враховані при звільненні позивача суд звертає увагу, що відповідачем було порушено встановлений порядок їх застосування.
Так, з наданих представником відповідача матеріалів щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу № 80/С від 19.07.2018 та наказу № 114/с від 16.10.2018 вбачається, що в порушення ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани від позивача також не відбиралися письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни. Належних та допустимих доказів того, що позивач відмовився від дачі пояснень суду не надано, інформація, що міститься в наданих представником відповідача актах щодо відмови ОСОБА_1 від дачі пояснень в судовому засіданні не доведена, доводи позивача про те, що письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни у нього не відбиралися в судовому засіданні не спростовані.
Відповідно до положень п. 3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, затвердженої наказом Укрзалізниці від 22.11.2004 року № 876/ЦЗ, працівники локомотивних бригад повинні економно витрачати паливно-енергетичні ресурси, обтиральні та інші матеріали.
Однак в судове засіданні представником відповідача не було надано посадову інструкцію машиніста, з якою ознайомлено його під підпис з визначенням кола обов`язків.
03.04.2019 на нараді при начальнику Мелітопольського локомотивного депо розглядалося питання щодо можливого відбору дизельного пального з тепловоза 2ТЕ1116-1154 працюючого на базі КМС-136 в період з 01.04.2019 02.04.2019 та паливовикористання локомотивних бригад у складі машиністів тепловозу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , помічниками машиністів тепловозу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та встановлено у тому числі, що
02.04.2019 о 22 год.30 хв. в.о. заступника начальника з експлуатації Липка О.М. та машиніст інструктор локомотивних бригад ОСОБА_7 провели перевірку тепловозу 2ТЕ116-1154 на території КМС-136 станції Федорівка. Комісія отримала розпорядження від керівництва локомотивного депо провести перевірку стану пломбування, фарбування паливної системи та визначити фактичні залишки дизельного пального на тепловозі.
Локомотивна бригада у складі ОСОБА_1 та помічника машиніста ОСОБА_5 прийняли тепловоз на базі КМС-136 о 22:00 02.04.2019 із залишками палива по секції «А» - 4700л(3875кг), по секції «Б» - 4850л(3999кг). На час перевірки о 0:15 03.04.2019 фактичні залишки дизельного палива складали по секції «А» - 4650л(3906кг), по секції «Б» - 4825л(4053кг). Витрати склали 75л (63кг), що відповідає виконаній роботі.
02/03.04.2019 тепловоз 2ТЕ116-1154 під керуванням локомотивною бригадою у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_5 , явкою о 22:00 по станції Федорівка, до 23:59 знаходився у гарячому стані. О 23:59 тепловоз було переведено у неробочій стан для перевірки пломбування та фарбування паливної системи тепловоза. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_7 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків в роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 60кг, фактичні витрати - 62кг. Перевитрати склали 2кг. Витрати по секціях склали: в секції «А» - 50 літрів(), в секції «Б» склали 25 літрів(). Різниця витрат склала 25 Літрів або 100%.
02.04.2019 локомотивна бригада у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_5 явкою о 07:00 по станції Федорівка на базі KMC-136 виконувала господарчу роботу на тепловозі 2ТЕ116-1154 по заявці KMC-136, після закінчення роботи прибула з поїздом №8204 вагою 750т 37 вісей, на 126км перегону Федорівка - Світлодолинське для подальшого виконання роботи з господарчим поїздом. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_8 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків в роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 170кг, фактичні витрати - 357кг. Перевитрати склали 187кг.
Крім того виявлено факт завищених витрат локомотивною бригадою у складі машиніста тепловоза ОСОБА_4 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_6 на тепловозі 2ТЕ116-1154, яка працювала з 31.03.2019 явкою о 21: здачею о 07:00 01.04.2019. Виконувала транспортування господарчого поїзду на дільниці Мелітополь-Стульневе № 8504 вагою 600т 64 вісей, Стульневе-Федорівка слідував п№ 4703. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_7 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків в роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 657 кг, фактичні витрати 818 кг. Перевитрати склали 161 кг. Також було виявлено значна різниця витрат по секціях тепловоза у кількості 150 літрів або 40%, витрати по секції «А» склали 525 літрів, по секції «Б» 375 літрів.
При детальному аналізі роботи Локомотивної бригади у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_5 маршрут від 02.04.2019 зміною з 07:00 до 15:00 встановлено факт не відповідність часу роботи згідно швидкостемірною стрічкою та системою «Дельта-СУ», а саме згідно розшифрування швидкостемірної стрічки з 07:45 до 09:10 виконувалась маневрова робота з вагонами, однак згідно розшифрування даних системи «Дельта-СУ» в період з 07:40 до 08:35 локомотив в рух не приводився. В період з 10:15 до 14:47 виконувалась маневрова робота перегоні Федорівка - Світлодолинське, однак згідно розшифрування даних системи «Дельта-СУ» в період з 10:25 до 11:25 локомотив в рух не приводився. Дані зауваження вказують на те що локомотивна бригада втрутилась в роботу часового механізму швидкостеміра, чим порушили п.4.2 інструкції ЦТ-0033 затвердженої 18.01.2002. При перерахунку права витрат з використанням вище вказаних факторів результати за поїздку складають: право витрат - 259кг, факт витрат - 357кг. Перевитрати склали 98кг.
При детальному аналізі роботи Локомотивної бригади у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_5 маршрут від 01.04.2019 зміною з 07:00 до 19:00 встановлено факт не відповідність часу роботи згідно швидкостемірною стрічкою та системою «Дельта-СУ», а саме згідно розшифрування швидкостемірної стрічки з 07:29 до 07:35 виконувалась маневрова робота по станції однак згідно розшифрування даних системи «Дельта-СУ» запуск тепловоза в секції «Б» було виконано о 07:35 та до цього часу рух тепловоза відсутній, В період з 11:35 до 17:45 виконувалась маневрова робота перегоні Федорівка - Світлодолинське, однак згідно розшифрування даних системи «Дельта-СУ» в період з 11:56 до 12:47,3 14:45 до 15:37 та з 17:06 до 17:49 локомотив в рух не приводився Дані зауваження вказують на те що локомотивна бригада втрутилась в роботу часового механізму швидкостеміра, чим порушили п.4.2 інструкції ЦТ-0033 затвердженої 18.01.2002. При перерахунку права витрат з використанням вище вказаних факторів результати за поїздку складають: право витрат - 340кг, факт витрат - 401кг. Перевитрати склали 61кг.
За наслідками виявлених порушень було складено протокол наради при начальнику Мелітопольського локомотивного депо від 03.04.2019 за результатами якого було прийнято рішення про розірвання трудового договору з машиністом тепловоза ОСОБА_1 та зазначено про необхідність підготовки та направлення профспілковій організації Мелітопольського локомотивного депо подання про розірвання трудового договору з машиністом тепловоза ОСОБА_1 .
Але як встановлено в судовому засіданні розірвання трудового договору та звільнення позивача ОСОБА_1 відбулось без згоди профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідне рішення профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо було винесено тільки під час розгляду справи, на виконання Ухвали суду.
Згідно витягу з протоколу № 47 від 18.06.2019 року засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо не надано згоду на звільнення машиніста тепловоза ОСОБА_1 на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Вказане рішення мотивовано тим, що згідно інструкції ЦТ-0106 п. 3.16 машиніст ОСОБА_1 повинен був зробити запис виявлених зауважень в роботі локомотива до журналу ТУ-152 після виконання поїздки.
В поданні є посилання на показники системи "Дельта-СУ", яка контролює роботу локомотива та витрати палива на ньому, але система "Дельта-СУ' на локомотиві 2ТЕ116-1154 не сертифікована, вона не проходить перевірку в органах метрології, на ній немає клейма та дати наступної перевірки.
Машиністу ОСОБА_1 наказами начальника депо були оголошені догани від 19.07.2018 р. № 80/С та від 16.10.2018 р. № 114/С за порушення вимог п. 3.12 "Інструкції локомотивних бригад" від 22.11.2004 р. № ЦТ-0106 щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, але до дисциплінарної відповідальності в цих наказах були притягнуті і інші працівники локомотивних бригад.
На думку профспілкового комітету це мало місце тому що норми по використанню ПЕР були занижені.
02.04.2019 р. локомотивна бригада у складі машиніста тепловоза ОСОБА_1 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_5 витратила за поїздку 357 кг дизельного палива при нормі 170 кг. Перевитрати склали 187 кг. На підставі цього машиніст тепловоза ОСОБА_1 наказом начальника депо від 03.04.2019 р. № 66/ОС був звільнений з посади згідно п. З ст. 40 КЗпП України.
Профспілковий комітет вважає, що до ОСОБА_1 могли бути застосовані інші міри окрім звільнення, наприклад: зниження класу кваліфікації; призначення позачергових іспитів; навчання у школі передового досвіду, де машиніста ОСОБА_1 навчили б правильному та економному водінню поїздів; його могли б позбавити премії за місяць; він міг бути переведеним на посаду помічника машиніста тепловоза та інше (а.с.72-74).
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо від 18.06.2019 року № 47 вбачається, що профкомом одноголосно не надано згоди на розірвання трудового договору з машиністом тепловозу цеху експлуатації структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с.73).
Крім того, відповідач при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, та не врахував положення ч. 3 ст.149 КЗпП України згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 почав свою трудову діяльність на Придніпровській залізниці з 2002 року, коли був прийнятий на посаду слюсаря по ремонту, потім був переведений на посаду помічника машиніста, а з 2015 року переведений на посаду машиніста тепловозу, де і працював на підприємстві по час звільнення.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7,8 ст.40 іп.1 ст.41 КЗпП Украіни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП Украіни правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Таким чином, встановивши наведені вище обставини, на підставі оцінки сукупності доказів, суд дійшов висновку, що звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв`язку з чим є достатні правові підстави для скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.
Відповідно до положень ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Відповідно до п.8 р.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» № 145 від 10.04.2019 року середня заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення складає: за годину - 100 грн. 30коп. ; за день - 702 грн.10 коп. - з понеділка по п`ятницю, та 501 грн.50 коп. - в суботу; за тиждень 4 012 грн.00 коп., за місяць 16 740 грн.07 коп.
Згідно надано позивачем розрахунку, кількість робочих днів вимушеного прогулу за весь період, а саме з 03 квітня 2019 року по 26 травня 2020 року включно, складає 1 рік і 1 місяць (тобто 13 місяців), та 20 робочих днів, з яких 3 суботи.
Заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за зазначений період складає 231 061 грн.11 коп. (Двісті тридцять одна тисяча шістдесят одна грн.11 коп.).
(13 м. х 16 740,07 грн.) + (17 р/д х 702,10 грн.) + (3 р/д х 501,50 грн.) . - 217 620 грн.91 коп. + 11 935,70 грн. + 1 504,50 грн. = 231 061 грн.11 коп.
За таких обставин суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за з 03.04.2019 року по 26.05.2020 року включно, в розмірі 231 061 грн.11 коп. з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
Відповідно до ч.7 ст. 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно з п.2,4 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, а також присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 768,40 грн. згідно із п. 1.1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з такого.
Ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, з аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката має бути визначений умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Із матеріалів справи вбачається, що 04.04.2019 року між позивачем та адвокатом Лапшиною А.І. було укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до розрахунку наданих послуг загальна вартість послуг адвоката Лапшиної А.І. за надання правничої допомоги ОСОБА_1 складає 6500,00 грн., яка фактично була сплачена позивачем, а тому підлягає стягненню на користь останнього з відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв`язку з чим є достатні правові підстави для скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про залізничний транспорт" трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються Кодексом законів про працю України, Положенням "Про дисципліну працівників залізничного транспорту України", іншими актами законодавства України про працю. Особливості умов праці, соціально-побутового і житлового забезпечення, режиму робочого часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту загального користування, робота яких безпосередньо пов`язана з рухом поїздів, встановлюються "Укрзалізниця" згідно з чинним законодавством України за погодженням з галузевими профспілками.
Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 № 55 (надалі Положення) поширюється на всіх працівників підприємств, об`єднань, установ та організацій залізничного транспорту, що належать до державної власності, за винятком працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування, будівельних організацій, служб постачання, дорожніх ресторанів, навчальних закладів, науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, бібліотек, методичних кабінетів, будинків культури, клубів, спортивних, дитячих і медичних закладів, пансіонатів і будинків відпочинку галузі, (п. 2 Положення).
Відповідно до п. 3 Положення кожен працівник, на якого поширюється дія цього Положення, зобов`язаний:
- знати і неухильно виконувати його вимоги;
- дотримуватися порядку і правил, установлених чинним законодавством, Правил технічної експлуатації залізниць, наказів, інструкцій та інших нормативних актів, що діють на залізничному транспорті, точно і своєчасно виконувати накази і розпорядження керівників;
- забезпечувати безпеку руху поїздів і маневрової роботи, виконувати вимоги правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки і охорони навколишнього природного середовища;
- берегти матеріально-технічні засоби, забезпечувати схоронність вантажів і багажу, вживати заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкоджень та псування.
Спеціальними нормативними актами в сфері залізничного транспорту, які регулюють роботу та яких чітко повинні дотримуватись локомотивні бригади окрім Положення, є Інструкція локомотивній бригаді № ЦТ-0106, затверджена наказом Укрзалізниці від 22.11.2004 року №876/ЦЗ; Інструкція з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації ЦТ-0056, затвердженої наказом Укрзалізниці від 27.12.2002 року № 670-Ц, Інструкція про порядок дії локомотивної бригади при прийманні-здачі, екіпіруванні та технічному обслуговуванні ТОЇ тепловозів серії 2ТЕ116, затвердженої начальником Мелітопольського локомотивного депо 24.11.2015 року та інші локальні нормативні акти.
Відповідно до п 1.1 Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106, затвердженої наказом Укрзалізниці від 22.11.2004 року №876/ЦЗ (надалі - Інструкція № ЦТ-0106) працівниками локомотивних бригад є машиніст, помічник машиніста, а також особи, що працюють їх дублерами.
Працівники локомотивних бригад відносяться до професій, що пов`язані з рухом поїздів, і на них поширюються всі вимоги та положення Укрзалізниці, які стосуються цієї категорії залізничників.
Відповідно до п. 3.1 Інструкція № ЦТ-0106 працівники локомотивних бригад повинні знати і чітко виконувати вимоги Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, чинних інструкцій, наказів, указівок та інших нормативно - правових актів, віднесених до кола обов`язків працівників локомотивних бригад, правил та інструкцій з безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки при експлуатації, ремонті локомотивів (МВРС).
Позивач ОСОБА_1 працює у Мелітопольському локомотивному депо з 01.08.2002 року. Відповідно до наказу від 18.06.2015 року № 178/ос переведений на посаду машиніста тепловозу 3 класу.
Перед призначенням на посаду машиніста тепловозу ОСОБА_1 був ознайомлений з необхідними нормативними актами та отримав необхідну підготовку. Вимоги законодавчих та нормативних актів з експлуатації локомотивів неодноразово доводилися до позивача у процесі його роботи на посаді помічника машиніста, також періодично ОСОБА_1 проходив перевірки знань Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106, Правил технічної експлуатації, інструкцій з охорони праці та інших нормативних документів з безпеки руку (журнал обліку технічного навчання Мелітопольского локомотивного депо із підписом ОСОБА_1 22.03.2019 року, копія а.с. 48-51; книга обліку результатів перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи Мелітопольского локомотивного депо з підписом ОСОБА_1 від 28.03.2019 року, копія а.с. 52-54; книга обліку результатів перевірки знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи Мелітопольского локомотивного депо з підписом ОСОБА_1 від 19.04.2017 року, копія а.с. 55-57).
Відповідно до п. 22 Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 "У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідноз`ясувати,в чомуконкретно проявилосьпорушення,що сталоприводом дозвільнення,чи могловоно бутипідставою длярозірвання трудовогодоговору запунктами 3…ст.40 … КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника"
П. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9. При розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 3 ст.40 КЗпП, судам слід враховувати, ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, із дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При вищевикладених обставинах, судом першої інстанції не було досліджено належним чином вищезазначених доказів, наданих стороною відповідача у цій справі, а лише констатовано, що «підставою для звільнення позивача з роботи став наказ № 80/С від 19 липня 2018 року та наказ № 114/С від 16 жовтня 2018 року про оголошення догани за порушення вимог п.3.12 ЦТ-0106».
Крім того, апеляційним судом встановлено, що:
- наказом начальника локомотивного депо №80/С від 19 липня 2018 року (копія а.с. 13, 86) ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. П. 1 цього наказу машиністу тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі ст. 147 КЗпП України, оголошена догана;
- наказом начальника локомотивного депо № 114/С від 16 жовтня 2018 року (копія а.с. 14-16), ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану перевитрату дизельного палива. П. 1 цього наказу машиністу тепловоза ОСОБА_1 за невиконання своїх робітничих обов`язків, а саме порушення вимог п.3.12 «Інструкції локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, щодо економного використання паливно-енергетичних ресурсів, на підставі ст. 147 КЗпП України, оголошена догана".
Вказані накази відповідача №80/С від 19 липня 2018 року та № 114/С від 16 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 свідчать про систематичне невиконання ОСОБА_1 , як працівником, без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Ці накази не оскаржувались ОСОБА_1 та були чинними на час прийняття відповідачем наказу (розпорядження) № 66 /ос від 03.04.2019 року про звільнення ОСОБА_1 , на час розгляду цієї справи судом першої інстанції та на час перегляду цієї справи апеляційним судом (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні).
Тому, помилковими є висновки суду першої інстанції у цій справі про те, що в розпорядженні про звільнення відповідачем не було вказано, в чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, та чим ці обов`язки передбачені, а відповідач обмежився лише загальним посиланням на п. 3 ст.40 КЗпП України при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення, та не врахував положення п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за які вчинено проступок.
Також помилковими у цій справі є висновки суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем порушено вимоги трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення з підстав, з якими роботодавець, пов`язував підстави такого звільнення, у позивача не відбиралися пояснення з приводу вчинених ним порушень трудової дисципліни.
Оскільки, апеляційним судом встановлено, що на виконання вимоги ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення відповідач зажадав від ОСОБА_1 , як порушника трудової дисципліни письмові пояснення, і такі пояснення ОСОБА_1 відповідачу були надані 03.04.2019 року, копія останніх надавалась відповідачем суду першої інстанції (а.с. 90), але суд не звернув належної уваги на останні.
Окрім цього, помилковими є висновки суду першої інстанції у цій справі про те, що відповідачем було порушено встановлений порядок застосування дисциплінарного стягнення.
Оскільки, суд першої інстанції не звернув належної уваги на заяву ОСОБА_1 від 05.10.2018 про відшкодування у добровільному порядку матеріальних збитків відповідачу, нанесених його діями, як машиніста (а.с. 97) та пояснень ОСОБА_1 , датованих 25.09.2018 на ім`я начальника Мелітопольського локомотивного депо (а.с. 98), щодо дій, які спричинилиперевитрати паливата порушенняпункту 3.12"Інструкціїлокомотивній бригаді"№ ЦТ-0106,затвердженої наказомАТ "Укрзалізниці"від 22.11.2004року №876/ЦЗ"працівникилокомотивних бригадповинні економновитрачати паливно-енергетичніресурси,обтиральні таінші матеріали". Ці заяви були отримані від машиніста ОСОБА_1 перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно наказу від 16.10.2018 №114.
Також у матеріалах цієї справи знаходиться акт від 27.06.2018 року (а.с. 89), в якому зафіксовано, що машиніст ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення по перевитратам палива за поїздку 18.06.2018 на тепловозі 2ТЄ-116-1370.
При детальному розгляді подій 03.04.2019 під час наради під головуванням начальника Мелітопольського локомотивного депо (протокол від 03.04.2019 року, який також надавався суду першої інстанції відповідачем у матеріали цієї справи а.с. 42-47) було встановлено таке.
02.04.2019 о 22 год.30 хв. в.о. заступника начальника з експлуатації Липка О.М. та машиніст інструктор локомотивних бригад ОСОБА_7 провели перевірку тепловозу 2ТЕ116-1154 не території КМС-136 станції Федорівка. Комісія отримала розпорядження від керівництва локомотивного депо провести перевірку стану пломбування, фарбування паливної системи та визначити фактичні залишки дизельного пального на тепловозі.
Локомотивна бригада у складі машиніста ОСОБА_1 та помічника машиніста ОСОБА_5 прийняли тепловоз на базі КМС-136 о 22:00 02.04.2019 із залишками палива по секції «А» - 4700л(3875кг), по секції «Б» - 4850л(3999кг). На час перевірки о 0:15 03.04.2019 фактичні залишки дизельного палива складали по секції «А» - 4650л(3906кг), по секції «Б» - 4825л(4053кг). Витрати склали 75л(63кг), що відповідає виконаній роботі.
При перерахунку права витрат з використанням вище вказаних факторів результати за поїздку складають:
- 02/03.04.2019 тепловоз 2ТЕ116-1154 під керуванням машиніста тепловоза ОСОБА_1 , явкою о 22:00 по станції Федорівка, до 23:59 знаходився у гарячому стані. О 23:59 тепловоз було переведено у неробочій стан для перевірки пломбування та фарбування поливної системи тепловоза. Після скінчення перевірки тепловоза о 00:58 тепловоз було запущено та поїздом № 4703 направлено в депо Мелітополь. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_7 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків в роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 96кг., фактичні витрати - 105кг. Перевитрати склали 9кг.
02.04.2019 локомотивна бригада машиніста тепловоза ОСОБА_1 явкою о 07:00 по станції Федорівка на базі КМС-136 виконувала господарчу роботу на тепловозі 2ТЕ116-1154 по заявці КМС-136, після закінчення роботи прибула з поїздом №8204 вагою 750т 37 вісей, на 126км перегону Федорівка - Світлодолинське для подальшого виконання роботи з господарчим поїздом. Контрольним розрахунком машиніста-інструктора ОСОБА_7 з урахуванням розшифрування швидкостемірної стрічки, можливих недоліків в роботі локомотиву, погодних умов та профілю колії, норма витрат склала 170кг, фактичні витрати -357кг. Перевитрати склали 187кг.
Така значна перевитрата дизельного палива, допущена локомотивною бригадою, є порушенням вимог п. 3.12 Інструкції локомотивній бригаді ЦТ-0106 щодо економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів та вимог п. 3 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту щодо збереження матеріально-технічних засоби, вживання заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, а також є порушенням вимог п. 2.2.7 Інструкції № ЦТ-0056 та вимог п. 1.5 Інструкції про порядок дії локомотивної бригади при прийманні-здачі, екіпіруванні та технічному обслуговуванні ТО-1 тепловозів серії 2ТЕ116 щодо незбереження локомотива. Також, локомотивною бригадою порушено вимоги Порядку контролю за збереженням та економним використанням паливо-енергетичних ресурсів на тягу поїздів, затвердженого наказом начальника депо від 12.12.2016 №596-аг.
За наслідками виявлених порушень було складено протокол наради при начальнику Мелітопольського локомотивного депо від 03.04.2019 за результатами якого було прийнято рішення про розірвання трудового договору з машиністом тепловоза ОСОБА_1 та зазначено про необхідність підготовки та направлення профспілковій організації Мелітопольського локомотивного депо подання про розірвання трудового договору з машиністом тепловоза ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст.ст. 43 і 43(1) КЗпП.
Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідною доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.
Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції розгляд цієї справи зупинявся у зв`язку із витребуванням ухвалою від 20 травня 2019 року (а.с. 69) з первинної профспілкової організації Мелітопольського локомотивного депо згоди або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) щодо звільнення працівника ОСОБА_1 з посади машиніста на підставі наказу № 66/ОС від 03.04.2019 року.
На виконання цієї ухвали суд першої інстанції отримав витягу з протоколу № 47 від 18.06.2019 року засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо (а.с. 72-74), за змістом якого первинної профспілкової організації Мелітопольського локомотивного депо не надано згоди на звільнення машиніста тепловоза ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вказане рішення мотивовано тим, що згідно інструкції ЦТ-0106 п. 3.16 машиніст ОСОБА_1 повинен був зробити запис виявлених зауважень в роботі локомотива до журналу ТУ-152 після виконання поїздки.
Проте, відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Так, відповідно до постанови Верховного суду України від 01.07.2015 року № 6-119цс15 рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.
В ухвалі Верховного суду України від 04.04.2007 року № 6-19357кс04 зазначено, що під мотивованою відмовою профспілкового органу слід розуміти таку думку, яка ґрунтується на відповідних нормах чинного трудового законодавства та ділових (професійних) якостях працівника.
Свідок ОСОБА_9 у суді першої інстанції (а.с. 137, 139) пояснила, що вона є головою профспілки локомотивного депо; після пред`явлення позову, на підставі ухвали суду 23.07.2019 було зібрано профком для вирішення питання щодо звільнення вказаних осіб; для прийняття рішення було витребувано від адміністрації протокол розбору, але його так і не падали; профком одноголосно вирішив не надавати згоди на звільнення працівників, у тому числі і ОСОБА_1 , мотивуючи це рішення тим, що не було надано доказів причетності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до крадіжки дизельного палива, в якій намагалися звинуватити останніх; підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади не було; для нього можливо було застосувати інші заходи."
Однак, апеляційним судом встановлено, що адміністрація структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" не зверталась до первинної профспілки Мелітопольського локомотивного депо з приводу надання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 з підставкрадіжки дизельногопалива, а зверталась з поданням в день звільнення з іншихпідстав:п.3ст.40КЗпП України-систематичне невиконання ОСОБА_1 ,як працівником,без поважнихпричин обов`язків,покладених нанього трудовимдоговором таправилами внутрішньоготрудового розпорядку,якщо допрацівника ранішезастосовувалися заходидисциплінарного стягнення (яке фактично надійшло до профспілкової організації 04.04.2019 року - довідка профспілкової організації а.с. 64) та не дочекавшись згоди (відмови) профспілкової організації звільнило останнього.
Тому, вищезазначена незгода профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо на звільнення ОСОБА_1 з іншихпідстав (а.с. 72-74) не є обґрунтованою та не могла бути прийнята судом першої інстанції у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, сторонами апеляційному суду не надані.
Також, сторони у цій справі не заявляли клопотання перед судом першої чи апеляційної інстанцій клопотання про повторне витребування у профспілкового органу згоди (відмови) у звільненні ОСОБА_10 з підстав, саме зазначених в наказі про звільнення останнього відповідачем.
Тому, апеляційний суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість при апеляційному перегляді цієї справи, виходив із наявних у цій справі матеріалів та доказів.
Крім того, встановлено, що профспілковий комітет в установленому законом порядку не звертався до відповідача з приводу вирішення питання про зміну норм по використанню ПЕР, які він вважає заниженими, та, відповідно, рішення з приводу цього, та зокрема про зміну цих норм, в установленому законом порядку не приймалось. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
При вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи, суд першої інстанції мав відмовити у цій справі позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні його вищезазначених позовних вимог до відповідача про визнання незаконним та скасування вищезазначеного наказу останнього за №66/ОС від 03 квітня 2019 року про звільнення позивача.
В разі відсутності підстав для задоволення судом у цій справі первісних позовних вимог позивача до відповідача (про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про звільнення позивача), похідні від них позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі (про поновлення його на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04 квітня 2019 року і по день поновлення позивача на роботі) також не підлягали задоволенню у цій справі у повному обсязі.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» слід задовольнити, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за участю третьої особи: Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у цій справі слід відмовити.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 6, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови у позові позивача у повному обсязі у цій справі при вищевикладених обставинах :
- позивач ОСОБА_1 , який був звільнений від сплати судового збору за подачу вищезазначеного позову до суду першої інстанції в силу вимог закону, не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, у тому числі у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката тощо, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій;
- а судові витрати АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. (а.с.206) слід компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за участю третьої особи: Структурного підрозділу «Мелітопольське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у цій справі відмовити.
Судові витрати Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081237) у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 29.10.2020 року.
Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Кримська О.М.
