Справа № 242/5209/20
Провадження № 2/242/363/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2021 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Клименко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював на посаді гірничий робітник підземний з повним робочим днем. 17.09.2020 року наказом № 1087-к його було звільнено у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я, відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. Відповідач заборгував йому заробітну плату, яку не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 47 567 грн. 61 коп., середній заробітку за час затримки розрахунку по день винесення рішення, та сплачений судовий збір.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.12.2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав з урахуванням наданої відповідачем довідки № 04-22/600 від 03.02.2021 року, а саме просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 44 550 грн. 12 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку, та слухати справу у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи належним чином повідомлений, надав до суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги позивача визнав частково, зазначивши, що заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 частково сплачена, відповідно до довідки № 04-22/600 від 03.02.2021 року, невиплачена сума складає 44 550 грн. 12 коп., усі суми зазначені з відрахуванням податків та всіх обов`язкових платежів. Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 відповідно до виписки від 11.02.2021 року № 04-14/737 з табелю обліку робочого часу під землею гірника підземної дільниці № 4 ВП «Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» за вересень 2020 року, у день звільнення не працював та знаходився у відпустці. Таким чином, з урахування того, що позивач у день звільнення не працював, тому відповідальність, яка встановлена ч. 1 ст. 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку не повинна до нього застосовуватися. Крім того, позивач з 17.09.2020 року по теперішній час до підприємства не звертався з вимогою про розрахунок належних сум. Просить суд в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити в частині сплачених сум, та відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 19 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.05.1989 року, ОСОБА_1 14.03.2001 року прийнятий гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею ДВАТ Шахта «Росія» Дочірне підприємство ДХК «Селидівугілля», відповідно до наказу № 173к від 14.03.2001 року.
Згідно запису № 30 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.05.1989 року, ОСОБА_1 17.09.2020 року звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я, відповідно до наказу № 1087к від 17.09.2020 року.
Як вбачається з довідки 04-22/600 від 03.02.2021 року, виданої ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», станом на 04.02.2021 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 44 550 грн. 12 коп., яка складається з: одноразової допомоги в розмірі 1-го середньо-місячного заробітку за станом здоров`я в розмірі 6000 грн. 50 коп.; одноразової допомоги в розмірі 3-х середньомісячних заробітків за багаторічну працю у вугільній промисловості в розмірі 34 507 грн. 19 коп.; листів непрацездатності за рахунок підприємства за період (вересень 2019 р. у розмірі 1029,00 грн., листопад 2019 р. у розмірі 945 грн. 47 коп., червень 2020 р. у розмірі 809 грн. 22 коп., липень 2020 р. у розмірі 1258 грн. 74 коп.)
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 44 550 грн. 12 коп.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив до наступне.
Згідно довідки 04-22/600 від 03.02.2021 року, виданої ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Котляревського», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 338 грн. 82 коп.
Згідно № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» та № 3501-06/219 від 12.08.2020 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» кількість робочих днів позивача з 18.09.2020 року (наступний день звільнення) по 25.02.2021 року (день ухвалення судового рішення) виходячи із зазначеного листи складає 111 днів, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 37 609 грн. 02 коп. з розрахунку 338 грн. 82 коп.(середньоденна заробітна плата) Х 111 (кількість робочих днів з дня звільнення по день ухвалення рішення).
Суд, звертає увагу на те, що посилання відповідача на той факт, що позивач після звільнення не звернувся до відповідача із вимогою про розрахунок є безпідставними, оскільки законодавством України не передбачений обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні, а також даний факт не звільняє роботодавця від виконання вищевказаних норм КЗпП.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Суд звертає увагу, що в довідці ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Котляревського» від 03.02.2021 року зазначена заборгованість по заробітній платі, як невиплачена, а не нарахована, тобто з урахуванням утримання податку й інших обов`язкових платежів, тому суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення суму, що підлягає стягненню, розраховану з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач ОСОБА_2 у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 840 грн. 80 коп., згідно до ставки судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду (10.12.2020 р.).
Враховуючи те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп., згідно до ставки судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду (10.12.2020 р.).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Державного підприємства «Селидіввугілля» (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 44 550 (сорок чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 12 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені з утриманими прибутковим податком та іншими обов`язковими платежами.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_3 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 37 609 (тридцять сім тисяч шістсот дев`ять) грн. 02 коп.
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, буд. 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Владимирська
